Постанова

від 25.05.2020 по справі 335/1966/20

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1966/20 3/335/547/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., за участю прокурора Мордовченко К.А., особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Запоріжжя матеріали справи, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, із вищою освітою, працюючої менеджером з економічних питань ФОП ОСОБА_2 , до 14.03.2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок інших галузей економіки управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області, заміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце реєстрації: АДРЕСА_2 , за ч. 2 ст. 172-4Кодексу України про адміністративні правопорушення ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу № 118 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 27.02.2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 була призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок інших галузей економіки управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області.

14.03.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з ГУ ДФС у Запорізькій області. В цей же день нею подано декларацію перед звільненням, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції /надалі Закон/.

Статтею 25 вказано, що особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюються функції з управління активами (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Зі змісту ч. 1 ст. 36 Закону вбачається, що особи, зазначені у п. 1, п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (наділі - ЄРД), з дати державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Байкал-17 (ЄДРПОУ 35064707) і по теперішній час, ОСОБА_1 є одним із засновників (учасників) вказаного суб`єкта господарської діяльності.

ОСОБА_1 будучи призначеною на посаду державної служби, на день звільнення не відчужила корпоративні права на Байкал-17 . У ОСОБА_1 виник обов`язок після призначення на посаду передати належні їй підприємства (корпоративні права) у порядку, встановленому законом упродовж з 18.01.2018 року (з дати призначення на посаду) до 23 год. 59 хв. 16.02.2018 року (протягом 30 днів).

17.02.2018 року в 00 год. 09 хв. ОСОБА_1 порушила порядок, передбачений ч. 1 ст. 36 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємством визнається самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГК України, види господарських товариств, до господарських товариств належать: акціонерне товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Відповідно до ч. 3 вказаної статті, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розміри яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах свої вкладів.

Відповідно до витягу з ЄДР, ОСОБА_1 є одним із засновником (учасників) ТОВ Байкал-17 , якій належить право власності на частину майна підприємства та прибутку від його діяльності.

Згідно з витягом з ЄДР, ТОВ Байкал-17 створене з метою здійснення таких видів діяльності як діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (основний); діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Станом на момент виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, ТОВ Байкал-17 не ліквідовано, як юридична особа не припинено в установленому законом порядку, має на меті отримання прибутку від своєї господарської діяльності.

Опрацюванням відомостей, які містяться в ЄДР про ТОВ Байкал-17, було встановлено, що ОСОБА_1 станом на момент призначення на посаду державної служби була одним із засновників ТОВ Байкал-17 та мала корпоративні права цієї юридичної особи у розмірі 15 540 грн. внеску до статутного фонду, тобто входила до складу управління, що мають на меті одержання прибутку.

Відповідно до ст. 116 ЦК України, передбачено право учасника господарського товариства здійснити відчуження належної йому частки у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку встановленому законом. Порядок відчуження у статутному капіталі залежить від виду господарського товариства.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Частиною 3 цією статті передбачено, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, головний державний ревізор-інспектор відділу перевірок інших галузей економіки податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області Шаповалова Т.О. порушила вимоги п. 2 ч. 1 ст. 25, ст. 36 Закону України Про запобігання корупції , чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-4 КУпАП - порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на мері одержання прибутку (крім випадків, коли особа, здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

В судовому засіданні ОСОБА_1 , після роз`яснення їй прав передбачених ст. 63 Конституції України , ст. 268 КУпАП , свою вину у вчинені зазначеного адміністративного правопорушення не визнала.

Прокурор у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження пропущення встановленого законом місячного терміну для передачі корпоративних прав з поважних причин, а отже, в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП .

Суд, оголосивши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши думку прокурора, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , дослідивши матеріали протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією у їх сукупності, дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 172-4 КУпАП , порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації)

Відповідно до ст. 252 КУпАП , орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Підпунктом е п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції , визначено, що суб`єктами на яких поширюється дія цього Закону є посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи.

Відповідно до ст. 1 Положення про Державну фіскальну службу України (ДФС) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 21.05.2014 року, ДФС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи. Статтею 2 визначено, що ДФС у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 7 вказаного Закону, ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Відповідно до п. 341.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров`я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов`язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також здійснення контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 342.1. ПК України, посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексу України.

П. 342.4. ПКУ визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Як передбачено п. 342.5. посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України Про державну службу .

Згідно з п. 343.1., 343.1. ПКУ, посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, порядок присвоєння яких та їх співвідношення з рангами державних службовців визначені постановою Кабінету Міністру України № 839 від 23.10.2013 року.

Судом встановлено, що 18.01.2018 року наказом ГУ ДФС України в Запорізькій області № 18-0, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 призначено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок інших галузей економіки управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС у Запорізькій області.

Наказом від 31.12.2013 року № 262-о ОСОБА_1 було присвоєно спеціальне звання Радник податкової та митної справи ІІ рангу .

Після реєстрації шлюбу, прізвище ОСОБА_3 було змінено на прізвище ОСОБА_4 , відповідно до наказу від 01.06.2016 року № 168-о.

14.03.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з ГУ ДФС у Запорізькій області. В цей же день нею подано декларацію перед звільненням, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції .

Відповідно до ст. 25 Закону України Про запобігання корупції , зазначено, що особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюються функції з управління активами (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Зі змісту ч. 1 ст. 36 Закону вбачається, що особи, зазначені у п. 1, п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (наділі - ЄРД), з дати державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Байкал-17 (ЄДРПОУ 35064707) і по теперішній час, ОСОБА_1 є одним із засновників (учасників) вказаного суб`єкта господарської діяльності.

ОСОБА_1 будучи призначеною на посаду державної служби, на день звільнення не відчужила корпоративні права на ТОВ Байкал-17 . У ОСОБА_1 виник обов`язок після призначення на посаду передати належні їй підприємства (корпоративні права) у порядку, встановленому законом упродовж з 18.01.2018 року (з дати призначення на посаду) до 23 год. 59 хв. 16.02.2018 року (протягом 30 днів).

Таким чином, 17.02.2018 року в 00 год. 09 хв. ОСОБА_1 порушила порядок, передбачений ч. 1 ст. 36 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємством визнається самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГК України, види господарських товариств, до господарських товариств належать: акціонерне товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Відповідно до ч. 3 вказаної статті, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розміри яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах свої вкладів.

Відповідно до витягу з ЄДР, ОСОБА_1 є одним із засновником (учасників) ТОВ Байкал-17 , якій належить право власності на частину майна підприємства та прибутку від його діяльності.

Згідно з витягом з ЄДР, ТОВ Байкал-17 створене з метою здійснення таких видів діяльності як діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (основний); діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, отже вказане товариство створене з метою - отримання прибутку.

Станом на момент виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, ТОВ Байкал-17 не ліквідовано, як юридична особа не припинено.

Опрацюванням відомостей, які містяться в ЄДР про ТОВ Байкал-17 , було встановлено, що ОСОБА_1 станом на момент призначення на посаду державної служби була одним із засновників ТОВ Байкал-17 та мала корпоративні права цієї юридичної особи у розмірі 15 540 грн. внеску до статутного фонду.

Відповідно до ст. 116 ЦК України, передбачено право учасника господарського товариства здійснити відчуження належної йому частки у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку встановленому законом. Порядок відчуження у статутному капіталі залежить від виду господарського товариства.

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Частиною 3 цією статті передбачено, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суддя зазначає, що ОСОБА_1 будучи обізнаною щодо встановлених заборон та обмежень щодо сумісництва та суміщення виконання функцій держави з іншими видами діяльності, маючи реальну можливість не допускати визначених Законом обмежень, порушила вимоги ст. 36 та п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону, входячи до складу органу управління, а саме будучи одним із засновників ТОВ Байкал-17 .

Винуватість ОСОБА_1 у вчинені вказаного правопорушення підтверджується: відповідним Положенням, наказом від 18.01.2020 року № 18-о, наказом від 01.06.2016 року № 168-о, витягом з наказу від 31,12.2-13 року № 262-о, попередженням, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, письмовими та наданими у судовому засіданні поясненнями ОСОБА_1 .

Будь-які дані, які б спростовували чи ставили під сумнів досліджені докази, відсутні і не встановлені судом.

Таким чином, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, визнає доведеним належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 ч. 2 КУпАП, а саме - порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на мері одержання прибутку (крім випадків, коли особа, здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Частиною 2 ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, в ході розгляду справи не встановлено.

Враховуючи особу порушниці, вимоги ст. 33 КУпАП, а також характер вчиненого правопорушення, з метою виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, необхідним і достатнім буде застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ст. 172-4 ч. 2 КУпАП .

Відповідно до ст.ст. 40-1 , 283 КУпАП , п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір також з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. в дохід держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 283 , 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення , Законом України Про запобігання корупції , суд,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП , застосувавши до останньої адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп. з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений нею не пізніше як через п`ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. в дохід держави.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її оголошення. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя В.О. Макаров