Вирок

від 01.06.2020 по справі 216/7749/19

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа№ 216/7749/19

Провадження № 1-кп/216/541/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровськоїобласті

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості за обвинувальним актом, складеним за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 22018040000000098 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Вороніж Російської Федерації, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, обіймає посаду головного бухгалтера ТОВ «Аеротехсервіс СІА», паспорт серії НОМЕР_1 , виданого 01.08.2001 Шевченківським РУ ГУ УМВС України в м. Києві,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачена ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у тому, що 21.11.2018 будучи головним бухгалтером ТОВ «Аеротехсервіс СІА» (код ЄДРПОУ 36593811) всупереч діючому законодавству України у сфері міжнародних передач товарів військового призначення, без відповідного дозволу Державної служби експортного контролю України, здійснювала переміщення товарів військового призначення, які у встановленому порядку допущені до цивільного використання, через державний кордон України, а саме: авіаційних стекол ТСК-079М01.000, ТСК-079М01.000- 01, ТСК-079М02.000, ТСК-079М02.000-01, ТСК-079М04.000, ТСК-079М05.000, шляхом надання до ВМО №2 митного поста «Кривий Ріг» Дніпропетровської митниці ДФС, який розташований за місцем знаходження КП Міжнародний аеропорт «Кривий Ріг», за адресою: м. Кривий Ріг, Центрально - Міський район Аеропорт, товаро - супровідних документів, у тому числі митних декларацій № 110080/2018/005488 від 21.11.2018, № 110080/2018/005491 від 21.11.2018, № 110080/2018/005493 від 21.11.2018, які відповідають опису товарів за позицією MLlO.a Додатку до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою КМУ від 20.11.2003 №1807 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», та експортно-імпортні операції щодо яких, можуть здійснюватися лише при наявності відповідних дозволів ДСЕК України.

Тим самим, встановлена достатність доказів для обвинувачення ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України, за ознаками: порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.

01 червня 2020 року до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена 01.01.2020 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_3 за участю захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 .

Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_3 повністю та беззастережно визнає свою вину в обсязі підозри у судовому провадженні.

Крім того, під час укладення угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачена ОСОБА_3 узгодили міру покарання останній за вчинене нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України, а саме враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_3 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України, покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.

На момент підписання угоди про визнання винуватості ОСОБА_3 були зрозумілі наслідки укладення такої угоди, викладені у ст. 473 КПК України і підстави оскарження обвинувального вироку в апеляційному порядку (п.1 ч. 4 ст. 394 КПК України) та касаційному порядку (п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України). Крім того, ОСОБА_3 усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1,4 пунктом 1 частини 4 статті 474 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги КПК України та КК України, просив її затвердити та призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачена та її захисник в судовому засіданні також просили затвердити угоду та призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачена беззаперечно визнала себе винною у вчиненні інкримінованого злочину за викладених обставин.

Перед затвердженням угоди учасникам кримінального провадження роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, відповідно до якої наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є:

1) для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу;

2) для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Згідно із ч. 5 ст. 474 КПК України перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з`ясував в обвинуваченого, що він цілком розуміє:

1) що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:

мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;

допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;

3) характер кожного обвинувачення;

4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 474 КПК України суд переконався у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно із ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевірив угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Підстав для відмови в затвердженні угоди не вбачається, оскільки:

1) умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону;

2) умови угоди відповідають інтересам суспільства;

3) умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

4) не існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;

5) відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань;

6) наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Учасникам кримінального провадження роз`яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469цього Кодексу угода не може бути укладена.

Ураховуючи викладене,суд прийшовдо висновкупро можливістьзатвердження угодипро визнаннявинуватості міжпрокурором іобвинуваченим в підготовчомусудовому засіданнізгідно ізп.1ч.3ст.314КПК Українита призначенняобвинуваченій узгодженоїміж сторонамиугоди мірипокарання. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено угоду між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України, угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим чи підозрюваним може бути укладено у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкоду завдано лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

ОСОБА_3 визнала себе винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 333 КК України. Вказаний злочин в силу ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості, а отже за такого, угоду про визнання винуватості може бути укладено. Судом встановлено, що ОСОБА_3 цілком розуміє положення п.1 ч.1 ст.473, ч.4 ст.474 КПК України, усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, який буде застосовано, також суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, а також інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, підстави вважати, що укладення угоди було недобровільним відсутні, фактичні підстави для визнання винуватості мають місце. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором і обвинуваченим та призначення йому узгодженого сторонами покарання.

Таким чином, своїми умисними неправомірними діями ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч.1 ст. 333 КК України, а саме: порушення встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, і їй має бути призначене узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався.

Процесуальні витрати за залучення експерта відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374-376, 474, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 01 червня 2020 року про визнання винуватості, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_3 за участю захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному проваджені № 22018040000000098 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 333 КК України.

Визнати винною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 333 КК України.

Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 01 червня 2020 року покарання за ч.1 ст. 333 КК України у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Роз`яснити ОСОБА_3 наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ч. ч. 1 і 5 ст. 476 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1