Рішення

від 19.05.2020 по справі 732/14/20

ГОРОДНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 732/14/20

провадження № 2/732/161/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року місто Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Березовського О.Д.,

за участі секретаря Дударенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сігма Автолізинг про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В :

Адвокат Слєпченко С.А., діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі відповідного ордеру серії ЧН № 088948 від 03.01.2020 року, звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сігма Автолізинг та просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 01199 від 29 грудня 2017 року, укладений між ТОВ Сігма Автолізинг та ОСОБА_1 . Також просить суд стягнути з ТОВ Сігма Автолізинг на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 23000 грн., сплачені за договором фінансового лізингу від 29 грудня 2017 року № 011998, та 10000 грн. моральної шкоди. Судові витрати представник позивача просить суд покласти на відповідача.

З позовної заяви виходить, що 29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Сігма Автолізинг в особі представника Демченко Ірини Володимирівни було укладено договір фінансового лізину № 01199 .

Відповідно до умов договору фінансового лізингу № 01199 відповідач (лізингодавець) взяв на себе зобов`язання придбати предмет лізингу автомобіль марки ЗАЗ СЕНС , вартістю 176800 грн. у власність та передати предмет лізингу у користування йому (лізингоодержувачу) на строк та на умовах передбачених договором. Після підписання договору 29.12.2017 року позивачем було сплачено авансовий платіж в розмірі 23000 грн..

Після оплати вказаної суми ОСОБА_2 почала не відповідати на дзвінки позивача. Через деякий час остання все ж таки відповіла і запропонувала позивачу замість легкового автомобіля придбати трактор. Позивач не погодилася і наполягала на своєму. Після того як позивач почала вимагати повернути сплачену нею суму коштів, представник відповідача взагалі кудись зникла.

У зв`язку з викладеним, представник позивача вважає цей правочин недійсним, оскільки відповідач порушив права ОСОБА_1 як споживача, застосувавши нечесну підприємницьку діяльність. ОСОБА_1 стало зрозуміло, що її введено в оману, а дійсною метою укладення договору було не надання у власність автомобіля, а отримання передплати та розірвання договору без повернення авансу та ненадання автомобіля. Представник позивача вважає, що укладений договір суперечить положенням законів, а саме Закону України Про фінансовий лізинг , Закону України Про захист прав

споживачів , вимогам Цивільного кодексу України, так як правочин фінансового лізингу було вчинено відповідачем без відповідного дозволу (ліцензії), оскільки в Державному реєстрі фінансових установ відсутня інформація про наявність ліцензії у відповідача, умови договору є несправедливими та порушують принцип добросовісності, а тому договір має бути визнаний недійсним, а кошти, сплачені в рахунок авансу, повернуті позивачу.

Крім того, представник позивача посилається на те, що договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб ЗАЗ СЕНС , а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст. 799 ЦК України не було укладено в нотаріальній формі, а тому він в силу положень ст. 220 ЦК України є нікчемним.

На підставі вищевикладеного та посилаючись на положення Закону України Про фінансовий лізинг , Закону України Про захист прав споживачів , положення ЦК України, представник позивача - адвокат Слєпченко С. звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 23 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в зазначеній справі.

Представник позивача - адвокат Слєпченко С.А. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи останній був повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву від 21.04.2020 року з проханням розглянути справу без участі позивача та його представника, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Також у поданій до суду заяві представник позивача - адвокат Слєпченко С.А. зазначив, що сторона позивача не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення ( а.с. 63 ).

Представник відповідача - ТОВ Сігма Автолізинг в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином та останньому направлялись рекомендованим листом судові повістки про виклик до суду за адресою його місцезнаходження, зареєстрованою у встановленому законом порядку, а також за юридичною адресою ТОВ Сігма Автолізинг , зазначеною у оспорюваному договорі фінансового лізингу. За даними реєстру юридичних осіб місцезнаходженням ТОВ Сігма Автолізинг значиться : м. Київ, вул. Ремонтна, буд. 6, офіс 407. У оспорюваному договорі фінансового лізингу юридичною адресою відповідача значиться : АДРЕСА_1 . Згідно відміток поштового відділення судові повістки про виклик до суду повернуті без вручення відповідачу за обома адресами у зв`язку з тим, що ТОВ Сігма Автолізинг вибула з вказаних адрес ( а.с. 7-4, 41-45, 53, 62, 72-73 ).

Відповідно до ст. 128 ЦПК України судова повістка направляється юридичній особі за її місцезнаходженням.

Згідно приписів ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідач - ТОВ Сігма Автолізинг не повідомляло суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи, а тому судові повістки направлялись відповідачу за адресою місцезнаходження юридичної особи зареєстрованою у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, а також враховуючи положення ст. 128, 130, 131 ЦПК України, відповідачу - ТОВ Сігма Автолізинг належним чином вручено судові повістки

і він вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів ( постановляє заочне рішення ).

Враховуючи той факт, що відповідач - ТОВ Сігма Автолізинг належним чином двічі був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання представник відповідача жодного разу не з`явився, не подав відзив на позов, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд, виходячи з приписів ст. 280 ЦПК України, приходить до висновку щодо можливості провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ст. 15 ЦК України ).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України ).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч. 1 ст. 13 ЦПК України ).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст. 5 ЦПК України ).

Судом встановлено, що 29 грудня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ Сігма Автолізинг було укладено договір фінансового лізингу № 01199. За умовами вказаного договору відповідач зобов`язався придбати та передати позивачу на умовах фінансового лізингу у користування майно - автомобіль ЗАЗ/Sens, а позивач зобов`язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами вказаного договору ( а.с. 7-14 ).

Предмет лізингу (згідно п. 4.1 Договору) передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця комісії за організацію договору, авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

28.12.2017 року, 26.01.2018 року та 26.02.2018 року позивач сплатив трьома платежами авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу № 01199 від 29.12.2017 року на рахунок ТОВ Сігма Автолізинг в розмірі 23000 грн., що підтверджується відповідними квитанціями ( а.с. 15, 32 ).

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм ( оренду ), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Положеннями статті 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця ( постачальника ) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

За статтею 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи зі змісту договору, відповідно до ст. 628 ЦК України та аналізу норм законодавства, вказаний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Статтею 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Проте, договір фінансового лізингу від 29.12.2017 року нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що згідно ч. 4 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 220 ЦК України договір є недійсним, оскільки він укладений з недотриманням форми укладення правочину.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року у справі за № 6-2766цс15, яка також стосується подібних правовідносин із ТОВ ЛК Автофінанс .

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Згідно ч. 5 цієї статті, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливими може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону ).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Отже, для кваліфікації умов договору як несправедливих, необхідна наявність одночасно таких ознак : 1) умови договору порушують принцип добросовісності ( п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України ); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про : виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пп. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів ); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору ( п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Так, в оспорюваному договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов`язків, передбачених договором та законом, звужені обов`язки лізингодавця, які передбачені в Закону України Про фінансовий лізинг , положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов`язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов`язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо. За вищенаведеними зобов`язаннями відповідає продавець.

Отже, такі норми прямо суперечать ч. 1 ст. 808 ЦК України, враховуючи те, що в зазначеному договорі фінансового лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Таким чином, з аналізу змісту договору лізингу, укладеного між сторонами, вбачається виключення та обмеження прав лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання останнім своїх обов`язків, звужені обов`язки лізингодавця, встановлені в Законі України Про фінансовий лізинг , ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання та неналежне

виконання обов`язків щодо передачі предмета лізингу, одночасно значно розширені права лізингодавця, що суперечать вимогам цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 11.05.2016 р. у справах №6-65цс15 та №6-3020цс15.

В укладеному договорі не конкретизований предмет лізингу ( рік випуску, колір, індивідуальні технічні характеристики, тощо ), що є порушенням ч. 2 ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг , ст. 807 ЦК України.

Тобто укладений договір не був спрямований на настання реальних наслідків.

Підсумовуючи викладене, враховуючи недотримання встановленої законом нотаріальної форми для його укладення та порушення нормами договору фінансового лізингу вимог ЦК України, Закону України Про фінансовий лізинг , Закону України Про захист прав споживачів , суд приходить до висновку, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Сігма Автолізинг договір фінансового лізингу є недійсним.

Статтею 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України ) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки позивачем на виконання договору фінансового лізингу було сплачено на рахунок ТОВ Сігма Автолізинг кошти в розмірі 23000 грн., то суд приходить до висновку, що передані відповідачу кошти повинні бути повернуті позивачу.

Відповдіно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких заперечень та відзиву на позов відповідачем до суду не надано.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву в частині визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 23000 грн. необхідно задовольнити.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Разом з тим, проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача ТОВ Сігма Автолізинг на її користь моральної шкоди у розмірі 10000 грн. не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.

Розглядаючи вимогу представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., суд, виходячи з

того, що обґрунтованість понесених позивачем витрат на правову допомогу підтверджується лише рекомендаціями щодо застосування рекомендованих ( мінімальних ) ставок адвокатського гонорару, затвердженими рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 року № 57, та з огляду на відсутність будь-яких інших розрахунків, детального опису робіт ( наданих послуг ), рахунків, укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги, надання яких суду необхідно для підтвердження розміру понесених витрат, що передбачено ст. 137, 141 ЦПК, за відсутності інших об`єктивних даних та доказів понесення позивачем відповідних витрат, приходить до висновку, що у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів , споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача судовий збір відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України Про фінансовий лізинг від 16.12.1997 року № 723/97-ВР, Законом України Про захист прав споживачів від 12.05.1991 року № 1023-ХІІ, ст. 11, 15-16, 23, 203, 215-216, 220, 509, 628, 799, 806-808 ЦК України, ст. 3-5, 12-13, 81-82, 128, 130, 137, 141, 211, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( місце проживання : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Сігма Автолізинг ( місцезнаходження : вул. Ремонтна, буд. 6, офіс 407, м. Київ, 02099, код ЄДРПОУ 41298109 ) про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 01199 від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Сігма Автолізинг .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сігма Автолізинг на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 23000 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сігма Автолізинг 1681 грн. 60 коп. судового збору для зарахування на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів : ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ( код за ЄДРПОУ ) : 37993783, банк отримувача : Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету : 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду або через Городнянський районний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 284, 354 ЦПК України, а саме щодо подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дата складення повного судового рішення - 29 травня 2020 року.

Суддя О.Д.Березовський