Постанова

від 20.05.2020 по справі 190/927/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 190/927/19

провадження № 61-5530св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Біленщинська сільська рада П`ятихатського району Дніпропетровської області,

особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги - прокуратура Дніпропетровської області

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року в складі судді: Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, в якому просила визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 10,04 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП імені Чкалова П`ятихатського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом після її матері - ОСОБА_2 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Липове П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області

від 03 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), з земель колишнього КСП імені Чкалова П`ятихатського району Дніпропетровської області, загальним розміром 10,04 умовних кадастрових гектарах в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Біленщинськоїсільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2019 року повернуто прокурору.

Апеляційний суд виходив із того, що в апеляційній скарзі прокурором визначено орган, який уповноважений державою на здійснення функцій у спірних правовідносинах, але не підтверджено нездійснення цим органом захисту інтересів держави, що, в свою чергу, відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України Про прокуратуру не відноситься до виключних випадків , які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У березні 2020 року прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі зазначено, що апеляційний суд не врахував, що апеляційна скарга була подана прокуратурою саме з метою захисту інтересів держави, оскільки Біленщинська сільська рада П`ятихатського району Дніпропетровської області неналежним чином не здійснює захист цих інтересів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року поновлено прокуратурі Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області строк на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області та витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без задоволення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року)

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді

у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України,

з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-УІІ Про прокуратуру .

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які

є підставами для звернення прокурора до суду.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, прокуратура Дніпропетровської області зазначала, що Біленщинська сільська рада П`ятихатського району Дніпропетровської області не забезпечила належного захисту інтересів держави шляхом оскарження незаконного (на думку прокурора) судового рішення про визнання за позивачем права на земельну частку (пай), яке порушує право комунальної власності територіальної громади на землю.

При цьому, як правильно зауважив апеляційний суд, в порушення вимог статті 23 Закону Про прокуратуру прокуратурою Дніпропетровської області не було зазначено в апеляційній скарзі причин, які перешкоджають захисту інтересів самим суб`єктом (названим органом місцевого самоврядування) своїх інтересів.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, її належить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Біленщинської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук