Рішення
від 03.02.2020 по справі 368/1608/18
КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1608/18

2/368/40/20

Рішення

Іменем України

"03" лютого 2020 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючого: судді Закаблук О.В.

При секретарі: Гембар В.В.

Салій Я.С.

Токовенко Н.О.

З участю сторін:

Позивач: ОСОБА_1 .

Представник позивача: адвокат Рябокляч К.О.

Представник відповідача: ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Техно Крафт про стягнення коштів та завданих моральних збитків, суд, -

В С Т А Н О В И В :

13.11.2018 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Техно Крафт про стягнення коштів та завданих моральних збитків, (а.с., 2 - 6), в прохальній частині якої позивач просить суд винести судове рішення, на підставі якого:

1. Стягнути з ТОВ Техно Крафт , код ЄДРПОУ 40052384, на його користь грошові кошти в сумі 86749,24 грн., з них: заробітна плата за серпень місяць в сумі 6620,00 грн., доплата за сумісництво в сумі 784,00 грн., компенсація за невикористану відпустку в розмірі 7453,00 грн., доплата за вислугу років в розмірі 4000,00 грн., кошти, що стягуються з відповідача на його користь як середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 15892,24 грн., 52000,00 грн. - грошовий еквівалент завданої мені відповідачем моральної шкоди, а також 704,80 грн. сплаченого ним судового збору, всього коштів на загальну суму 87454,04 грн. (вісімдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят чотири грн. 04 коп.);

2. Витребувати у відповідача повний розрахунок заробітної плати, інших грошових виплат, компенсацій, тощо, належних йому на день мого звільнення 31.08.2018 року, але не виплачених, а також довідку про його середню заробітну плату головного енергетика ТОВ Техно Крафт за останні два місяці роботи, що передували звільненню (з 01.07.2018 року по 31.08.2018 року).

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви ( а.с., 2 - 6) обгрунтовував наступними обставинами справи та нормами права:

27 вересня 2017 року він був прийнятий на посаду головного енергетика ТОВ Техно Крафт .

Наказом директора підприємства № 1240 від 31.08.2018 року він був звільнений із займаної посади за угодою сторін відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України, про що було внесено відповідний запис до його трудової книжки (копія сторінок трудової книжки із відповідним записом додається).

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник, або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Проте, в порушення приписів ст.116 КЗпП України при звільненні позивача з роботи відповідач не виплатив належних йому грошових сум, а саме: заробітну плату за серпень місяць в сумі 6620,00 грн., доплату за сумісницво (за тимчасове виконання обов`язків інженера з охорони праці і техніки безпеки) в сумі 784,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 7453,00 грн., доплату за вислугу років в розмірі 4000,00 грн.

Всі його неодноразові звернення з даного приводу, як усні, так і письмові, були відповідачем проігноровані без будь-яких на це пояснень.

Подані нимю заяви на ім`я начальника Головного управління Держпраці у Київській області від 06.09.2018 року та 03.10.2018 року також до цього часу жодного результату не дали (копії звернень додаються).

За ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз`яснено в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п.п. 2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100/зі змінами та доповненнями/, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Останніми двома місяцями роботи, що передували моєму звільненню, є липень і серпень 2018 року.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ок-5 від 05.11.2018 року, за період з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року середня заробітна плата головного енергетика ТОВ Техно Крафт за 1 день становила 305,62 грн.

За період часу з дати звільнення 31 серпня 2018 року по 12 листопада 2018 року кількість робочих днів, що підлягають врахуванню - 52, а саме: вересень - 20 днів, жовтень - 22 день, листопад - 10 днів.

Розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню за весь період затримки розрахунку: 52 дні * 305,62 грн. = 15892,24 грн.

Крім того, порушення відповідачем його законних трудових прав призвели до душевних страждань у зв`язку із незаконним позбавленням його заробітку. Після відмови відповідача у виплаті зароблених мною коштів він втратив нормальні життєві зв`язки та перебуває у постійному стресі, пов`язаному з неможливістю належним чином утримувати та забезпечувати себе і свою родину. З моменту його звільнення його не полишає почуття невпевненості у майбутньому та незахищеності перед необгрунтованими та протиправними діями відповідача внаслідок порушення його законного права на заробітну плату, приниження честі та гідності, втратою у зв`язку з цим престижу та ділової репутації серед його знайомих, друзів та родичів.

Його душевні страждання пов`язані також з тим, що він та його родина тепер вимушені економити навіть на продуктах харчування, що також негативно впливає на відносини в середині його родини.

Все це вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї, близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Виходячи з листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року за №10-1389/0/4-12 та враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи.

Враховуючи характер його немайнових втрат, а також характер та обсяг його моральних та душевних страждань, розмір завданої йому моральної шкоди він оцінює в 52000,00 грн.

Ціна даного позову складає 86749,24 грн., з них: заробітна плата за серпень місяць в сумі 6620,00 грн., доплата за сумісництво в сумі 784,00 грн., компенсація за невикористану відпустку в розмірі 7453,00 грн., доплата за вислугу років в розмірі 4000,00 грн., кошти, що стягуються з відповідача на його користь як середній заробіток за весь період затримки розрахунку в розмірі 15892,24 грн., 52000,00 грн. - грошовий еквівалент завданої йому відповідачем моральної шкоди).

Заходи досудового врегулювання спору та заходи забезпечення доказів або позову до подання даної заяви не здійснювалися.

На виконання припису п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляю про наявність у мене або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до цієї заяви.

Судові витрати, які він поніс у зв`язку із розглядом справи за даним позовом складають 704,80 грн. сплаченого ним судового збору за стягнення моральної шкоди. Розрахунок очікуваних витрат ним не проводився.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав він не подавав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 4, 27, 84, 175,177 ЦПК України, - позивач просить суд винести судове рішення, на підставі якого задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви, та які судом наведено вище.

13.11.2018 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., ( а.с., 30).

21.12.2018 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному порядку, призначено підготовче судове засідання на 14 год. 00 хв. 21.01.2019 року, ( а.с., 32).

21.01.2019 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, поданий відповідачем, - ТОВ ТЕХНО КРАФТ , ( а.с., 35 - 41), наступного змісту:

У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться справа №368/1608/18 за позовом ОСОБА_1 (надалі - Позивач ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО КРАФТ (надалі - Відповідач ) про стягнення коштів та завданих моральних збитків.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 21 грудня 2018 року у справі №368/1608/18 було відкрито провадження у даній справі та призначено проведення підготовчого засідання на 21.01.2019 р. о 14 год. 00 хв.

Уважно ознайомившись зі змістом позовної заяви та викладеними в ній позовними вимогами, Відповідач не погоджується із обставинами й правовим обгрунтовуванням Позивача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 вересня 2017 року Позивач був призначений на посаду головного енергетика ТОВ ТЕХНО КРАФТ згідно Наказу № 430 від 26.07.2017 р. (копія додається).

Штатним розписом ТОВ ТЕХНО КРАФТ від 01.04.2018 р. було встановлено місячний посадовий оклад головного енергетика в розмірі 3933,00 грн. (копія додається) і до моменту звільнення Позивача розмір посадового окладу головного енергетика ТОВ ТЕХНО КРАФТ не змінювався.

31 серпня 2018 року згідно Наказу № 1240 від 31.08.2018 р. Позивач був звільнений з посади головного енергетика ТОВ ТЕХНО КРАФТ за згодою сторін (копія додається). Цього ж дня - 31.08.2018 р., Позивач отримав трудову книжку та був ознайомлений з вищезазначеним наказом, що підтверджується підписом Позивача про ознайомлення .

На виконання вимог чинного трудового законодавства України Відповідачем було здійснено розрахунок всіх належних Позивачу виплат станом на дату звільнення, а тому Відповідач вважає позовні вимоги, заявлені Позивачем, безпідставними, необгрунтованими та такими, що мають на меті отримання неправомірної вигоди за рахунок Відповідача відповідно до нижчезазначеного.

Щодо хибності твердження Позивача про невиплату йому належних грошових сум при звільненні, то у своїй позовній заяві Позивач зазначає про невиплату йому Відповідачем наступних грошових сум при звільненні:

- заробітна плата за серпень 2018 року в розмірі 6620,00 грн.;

- компенсація за невикористану відпустку в розмірі 7453,00 грн.;

- доплата 784,00 грн. за сумісництво на посаді інженера з охорони праці і техніки безпеки;

- доплата за вислугу років в розмірі 4000,00 грн.

Щодо заробітної плати за серпень 2018 р. та компенсації за невикористану відпустку:

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України ) станом на 31 серпня 2018 р., тобто на день звільнення Позивача, Відповідачем було здійснено розрахунок належних на день звільнення Позивачу грошових сум, а саме нараховано посадовий оклад у розмірі 3933,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2963,18 грн., що в загальному розмірі становить 6896,18 грн. та підтверджується розрахунковим листком ОСОБА_1 за серпень 2018 р. (копія додається).

Щодо виплачених Позивачу грошових коштів за серпень 2018 р., як вбачається із розрахункової відомості TOB ТЕХНО КРАФТ за серпень 2018 р., Позивачу було нараховано 6 896,18 грн., з яких 3933,00 грн. складає посадовий оклад по днях та 2963,18 грн. - компенсація за невикористану відпустку, утримано 1344,75 грн. (1241,31 грн. - пдфо й 103,44 грн. - військовий збір) та визначено до сплати 6554,34 грн., що складається із авансу у розмірі 2163,15 грн. та чергової виплати у розмірі 4391,19 грн. (виплата за другу половину липня 2018 р. у розмірі 1 002,91 грн. й 3388,28 грн. виплата за другу половину серпня 2018 р. та компенсація за невикористану відпустку) (копія додається).

Щодо розрахунку компенсації за невикористану відпустку, відповідач звертає увагу суду, що Позивачу було нараховано компенсацію за 22 календарні дні невикористаної протягом фактично відпрацьованого часу відпустки у розмірі 2963,18 грн.

Така компенсація розраховується згідно п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100, за яким нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Виходячи із середньої заробітної плати Позивача протягом фактично відпрацьованого періоду, йому належало до сплати 134,69 грн. за кожен день невикористаної відпустки. Таким чином, Позивачу було нараховано до сплати 2963,18 грн. (134,69 грн. * 22 календарні дні = 2 963,18 грн).

Виплата Позивачу авансу у розмірі 2163,15 грн. підтверджується Реєстром № 6 від 20.08.2018 р. перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди №271998164 ЗП за першу половину серпня 2018 року (копія додається).

Виплата Позивачу чергової виплати у розмірі 3388,28 грн. підтверджується відомістю на виплату готівки № НОМЕР_1 за серпень 2018 року, та чергової виплати у розмірі 1002,91 грн. підтверджується Реєстром №5 від 06.08.2018 р. перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди №271998164 ЗП за другу половину липня 2018 року (копії додаються).

Таким чином, станом на дату звільнення Відповідачем було здійснено виплати Позивачу в повному обсязі у загальному розмірі 6554,34 грн.

Окремо, відповідач звертає увагу суду на те, що Позивач взагалі не зазначив у своїй позовній заяві про те, що він отримував від Відповідача будь-які грошові кошти в день звільнення, чим вводить суд в оману. Крім цього, Позивач фактично стверджує, що Відповідач не тільки не здійснив завищених виплат, вигаданих Позивачем, а й взагалі не проводив з ним жодних розрахунків, що не відповідає дійсності.

Враховуючи вищезазначене Відповідач вважає, що Позивач самостійно здійснив безпідставний, необгрунтований та завищений розрахунок належних йому виплат від Відповідача й умисно приховав факт здійснення йому Відповідачем виплати нарахованих до сплати коштів.

с) щодо доплати за сумісництво на посаді інженера з охорони праці і техніки безпеки:

У своїй позовні заяві Позивач вказує, що при звільненні Відповідач не виплатив йому доплату за сумісництво (за тимчасове виконання обов`язків інженера з охорони праці і техніки безпеки) в розмірі 784,00 грн.

Згідно з п.1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій від 28 червня 1993 року № 43 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч.2 ст.21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

При роботі за сумісництвом з працівником укладають трудовий договір. На практиці існує таке поняття, як зовнішнє сумісництво та внутрішнє сумісництво. Якщо працівник працює в одній й тій самій установі і як основний працівник, і як сумісник, і роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час, таку роботу можна назвати внутрішнім сумісництвом.

При внутрішньому сумісництві робота виконується на тому самому підприємстві. При цьому працівник працює як основний працівник і як сумісник, але роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час. При внутрішньому сумісництві трудова книжка зберігається на тому самому підприємстві.

Робота за сумісництвом відображається в табелі обліку робочого часу та оплачується пропорційно відпрацьованому часу.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена Наказом Мінпраці та Мінюсту від 29.07.1993 №58) робота за сумісництвом у трудовій книжці працівника зазначається окремим порядком.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач звертає увагу суду, що Позивач не надав суду будь-якого підтвердження прийняття Позивача на роботу за сумісництво на TOB ТЕХНО КРАФТ інженером з охорони праці і техніки безпеки, проте просить суд стягнути з Відповідача доплату за таке сумісництво у розмірі 784,00 грн. На відміну від Позивача, Відповідач надає копію витягу з табеля обліку використання робочого часу співробітників ТОВ ТЕХНО КРАФТ за звітний період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р., з якої вбачається про роботу Позивача лише на посаді головного енергетика ТОВ ТЕХНО КРАФТ у серпня 2018 р.

d) щодо доплати за вислугу років:

Станом на дату звільнення Позивача, 31 серпня 2018 р., доплата за вислугу років головному енергетику не була передбачена будь-якими внутрішніми документами ТОВ ТЕХНО КРАФТ . Відповідач не здійснював своїм працівникам нарахування та виплату грошових коштів за вислугу років, в тому числі й Позивачу. Нарахування та розмір доплати за вислугу років є домислами Позивача, не обґрунтований доказами, та є свідомим прагненням неправомірного збагачення за рахунок Відповідача.

Щодо стягнення з Відповідача середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні.

Як вбачається із позовної заяви, Позивач просить стягнути з Відповідача середній заробіток у розмірі 15892,24 грн. за затримку розрахунку при звільненні. Проте, для виникнення у Відповідача такого обов`язку, Позивач повинен довести сам факт такої затримки. Як вбачається із вищезазначеного Відповідачем та підкріплено документами доданими Відповідачем до відзиву на позовну заяву у справі №368/1608/18, станом на 31 серпня 2018 року Позивачу були нараховані та в повному обсязі виплачені усі передбачені чинним законодавством України виплати у зв`язку із звільненням. Позивачем же не надано жодних доказів порушення Відповідачем його прав та порядку розрахунку виплат, встановленого чинним законодавством України, а всі позовні вимоги грунтуються лише на особистій думці Позивача.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, Відповідач вважає, що Позивач безпідставно заявляє вимоги щодо стягнення з Відповідача доплати середнього заробітку за період з 31.10.2018 р. до 12.11.2018 року, що на думку Позивача є періодом затримки розрахунку. Жодним документом чи нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку Відповідача здійснювати виплати після належного звільнення особи.

Щодо безпідставності вимог Позивача про відіикодування моральної шкоди.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 52 000,00 грн., та стверджує, що причиною завдання йому моральної шкоди слугує порушення його прав Відповідачем, а саме - незаконне позбавлення зароблених Позивачем коштів.

Однак, в позовній заяві відсутні будь-які обгрунтовані та підкріплені доказами доводи щодо того, яким чином були порушені права Позивача, та які кошти, крім нарахованих та виплачених йому Відповідачем на умовах трудових відносин сторін та чинного на дату звільнення законодавства України, мають бути сплачені Позивачу та з яких підстав.

Обов`язковою підставою для відшкодування моральної шкоди повинна бути протиправна поведінка, яка спричинила таку шкоду, а також наявність вини у завданні такої шкоди.

Для можливості стягнення з Відповідача моральної шкоди суду необхідно встановити факт порушення ним прав Позивача, вини у скоєнні такого порушення, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою.

Відповідачем не було порушено жодної норми трудового законодавства, як не було порушено і прав Позивача. В даному випадку відсутній факт вчинення протиправних дій з боку Відповідача, що виключає можливість завдання моральної шкоди Позивачу.

Щодо розміру моральної шкоди, яку просить відшкодувати Позивач, то варто зазначити, що Позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження визначення грошового еквіваленту завданої моральної шкоди, позаяк згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки, Позивач не надав доказів вчинення Відповідачем протиправних дій, які спричинили завдання Позивачу моральної шкоди, як не надав і доказів на підтвердження заявленого розміру такої шкоди, вимоги Позивача щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Щодо підтвердження відсутності порушення Позивачем норм трудового законодавства щодо проведення розрахунку з Позивачем під час звільнення.

У позовній заяві Позивач зазначає, що подані Позивачем заяви на адресу Гу Держпраці у Київській обл. щодо стягнення власноручно нарахованих ним виплат жодного результату не дали, однак станом на сьогодні такі твердження є помилковими, оскільки на підставі заяв Позивача інспектором праці Гу Держпраці у Київській обл. Іщенком Є.С. 26.11.2018 р. було проведено інспекційне відвідування Відповідача, за наслідками якого було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи №КВ1476/56/ АВ від 26.11.2018 (надалі - Акт ) (копія додається).

В ході відвідування інспектором було досліджено стан додержання Відповідачем вимог законодавства про працю щодо наступних питань:

- належне оформлення та видача трудової книжки працівнику у день звільнення (ч.І ст.47 КЗпП);

- при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації в день звільнення (ч.І ст.116 КЗпП).

За результатами інспекційного відвідування інспектором Іщенком Є.С. було підтверджено факт того, що Позивачу 31.08.2018 р. була видана трудова книжка, що підтверджується розпискою (копія додається), а також факт того, що у серпні 2018 року Позивачу було нараховано і виплачено грошові кошти в сумі 2163,15 грн. та 3388,28 грн. (розділ II Акту).

Також інспектором було встановлено, що у відомостях нарахування заробітної плати відрахувань, що не відповідають законодавству не виявлено (розділ II Акту).

Відповідач звертає увагу суду, що в розділі III Акту Опис виявлених порушень відсутні відомості про виявлення будь-яких порушень вимог нормативно-правових актів з боку Відповідача.

Відповідач вбачає за необхідне підкреслити, що згідно вимог чинного законодавства інспектор спеціалізованого центрального органу виконавчої влади з питань дотримання трудового законодавства зобов`язаний мати відповідну компетенцію та професійні знання для встановлення факту правомірності здійснення розрахунку виплат працівнику в день звільнення, а тому висновки викладені у вищевказаному Акті є беззаперечним підтвердженням дотримання Відповідачем трудового законодавства, зокрема ч. 1 ст.116 КЗпП, під час звільнення Позивача.

Підсумовуючи вищевказане, Позивач звертає увагу суду на те, що в ході профільної перевірки (інспекційного відвідування) діяльності та документації Відповідача з питань нарахування та здійснення виплат Позивачу у зв`язку з його звільненням, здійсненої інспектором Гу Держпраці у Київській області на підставі заяви Позивача, не було виявлено порушень трудового законодавства з боку Відповідача, чим спростовуються аргументи Позивача щодо невиконання Відповідачем своїх обов`язків зі здійснення виплат та обґрунтованість розміру таких виплат, заявлених Позивачем у позовній заяві.

Щодо дотримання строку для подачі відзиву Відповідачем.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 21 грудня 2018 року у справі №368/1608/18 було відкрито провадження у даній справі та встановлено Відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дати вручення ухвали.

Звертаємо увагу суду, що вищевказану Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 21 грудня 2018 року у справі №368Д608Д8 було отримано представником Відповідача 04.01.2019 року, що підтверджується відомостями, отриманими з офіційного веб-порталу ПАТ укрпошта щодо поштового відправлення №0920100874166 (копії додаються), тому строк для подачі відзиву було дотримано.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 81,178,191, ЦПК України, - відповідач просить суд винести рішення, на підставі якого відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальність ТЕХНО КРАФТ про стягнення коштів та завданих моральних збитків у повному обсязі.

12.03.2019 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла відповідь на відзив, поданий позивачем ОСОБА_1 , ( а.с., 97 - 99), в якій зазначено наступне:

Ознайомившись із відзивом на подану ним позовну заяву у даній справі, вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідач свідомо намагається ввести в оману суд, заявляючи про проведення його звільнення відповідно до вимог закону та про виплату у повному обсязі належних йому при цьому коштів.

При цьому, посилаючись на норму ст. 116 КЗпП України, відповідач грубо проігнорував її вимогу про те, що про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник, або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Тому його розрахунковий листок за серпень 2018 року він вперше побачив лише у вигляді додатку до відзиву відповідача на заявлений ним позов, незважаючи на його неодноразові письмові звернення з даного приводу, копії яких він додавав до позовної заяви.

Стосовно видачі йому на руки розрахункових коштів у сумі 3388,28 грн. згідно відомості на виплату готівки № НОМЕР_1 , то відповідально заявляє, що підпис його попросила поставити наперед у рахунок майбутньої видачі коштів бухгалтер ТОВ Техно Крафт ОСОБА_4 .

Проте, ні вона, ні головний бухгалтер підприємства Суворова А.Г. цих коштів йому не видавали. А головний бухгалтер Суворова Анастасія Геннадіївна , яка по цій відомості значиться, що саме вона здійснила дану виплату, взагалі знаходиться у м. Києві за адресою центрального офісу підприємства і він жодного разу у своєму житті її не бачив.

Крім того, він особисто 31.08.2017 року (у день, коли ніби то йому були видані Суворовою А.Г. кошти) здавав звіт у РЕМ (м. Кагарлик), про свідчить підпис у рахунку-фактурі за спожиту електричну енергію за серпень 2018 року від 31.08.2018 року (копія додається).

Більше того, є документальні підтвердження передачі ним всіх справ перед звільненням протягом третього та четвертого вересня 2018 року (копії прийомно-здаточного акта від 03.09.2018 року та акта № 1 на списання малоцінних та швидкозношувальних предметів від 03.09.2018 року додаються). Тому навіть теоретично, до моменту передачі ним справ, його ніхто не розрахував би із займаної посади.

І саме з приводу цього відвертого шахрайства на сьогодні відкрите кримінальне провадження за його відповідною заявою (копія повідомлення про початок досудового розслідування додається).

Результати перевірки проведення йому нарахувань та виплат при звільненні згідно акта інспекційного відвідування юридичної особи від 26.11.2018 року, на які посилається відповідач, ним на даний час оскаржені, як такі, що проведені поверхнево, без виїзду на місце його фактичної роботи та без врахування його основного прохання - встановлення особи, яка ніби то видавала мені заробітну плату. Тому встановленням чи спростуванням цього факту зараз займається слідчий (копія його звернення від 30.01.2019 року додається).

Також не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що він не виконував тимчасово на період відпустки обов`язки інженера з охорони праці і техніки безпеки. І за цю роботу коштів у сумі 784 грн., зазначені ним у позовній заяві, під час свого звільнення він також не отримав.

На особливу у вагу заслуговує той факт, що відповідач свідомо не вказує у своєму відзиві належної йому нарахувань при звільненні у сумі 1635,06 грн. за виконання робіт за сумісництвом на посаді головного енергетика ТОВ Інвестмент проперті менеджмент , проте дана сума чітко зазначена у довідці Пенсійного фонду України форми ок-5 від 05.11.2018 року разом із іншими його нарахуваннями.

Крім того, вважає що наведені ним у позовній заяві аргументи та докази спричинення протиправними діями відповідача йому та членам моєї сім`ї моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, заслуговують на увагу та жодним чином не спростовані представником відповідача у його відзиві на його позов.

На підставі викладеного, керуючись ст. 179 ЦПК України, позивач просить суд відхилити наведені відповідачем у його відзиві заперечення, задовольнити ним позовні вимоги у повному обсязі та, із врахуванням положень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , стягнути з відповідача на його користь середній заробіток по день постановлення судового рішення.

28.03.2019 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшло заперечення, подане представником відповідача, ( а.с.,112 - 118), в якому зазначено наступне:

У провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться справа №368/1608/18 за позовом ОСОБА_1 (надалі - Позивач ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНО КРАФТ (надалі - Відповідач ) про стягнення коштів та завданих моральних збитків.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 21 грудня 2018 року у справі №368/1608/18 було відкрито провадження у даній справі.

Не погоджуючись зі змістом позовної заяви та викладеними в ній позовними вимогами, Відповідач надав суду й Позивачу відзив на позовну заяву та отримав відповідь Позивача на даний відзив.

У свою чергу, уважно ознайомившись зі змістом відповіді на відзив, Відповідач не погоджується із обставинами й правовим обґрунтовуванням позиції Позивача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з відзиву Відповідача на позовну заяву, 31 серпня 2018 року згідно Наказу №1240 від 31.08.2018 р. Позивач був звільнений з посади головного енергетика ТОВ ТЕХНО КРАФТ за згодою сторін. Цього ж дня - 31.08.2018 р., Позивач отримав трудову книжку та був ознайомлений з вищезазначеним наказом, що підтверджується підписом Позивача про ознайомлення .

На виконання вимог чинного трудового законодавства України Відповідачем було здійснено розрахунок всіх належних Позивачу виплат станом на дату звільнення.

Зокрема, 31.08.2018 р., тобто в день звільнення, окрім іншого Позивачу було виплачено грошові кошти у розмірі 3388,28 грн., як виплата за другу половину серпня 2018 р. та компенсація за невикористану відпустку.

На підтвердження вищевказаного Відповідачем було надано копію Відомостей на виплату готівки № НОМЕР_1 за серпень 2018 року, у відповідній графі якої Позивачем було зроблено власноручний підпис, що підтверджує отримання Позивачем вищевказаних грошових коштів.

Будь-яких підписів наперед у рахунок майбутньої видачі коштів Позивач не здійснював.

Відповідно до п.27 Розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми. Одержувачі пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.

Видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Враховуючи факт ненадання Позивачем будь-яких доказів щодо невиплати йому грошових коштів у розмірі 3 388.28 грн., твердження Позивача щодо порушення Відповідачем вимог чинного трудового законодавства є лише нічим не підкріпленими і необгрунтованими домислами й прагненням Позивача збагатитися за рахунок Відповідача шляхом неправомірного стягнення додаткових виплат.

Щодо твердження Позивача про зазначення факту видачі йому грошових коштів головним бухгалтером TOB ТЕХНО КРАФТ Суворовою А.Г. на Відомості про виплату готівки № НОМЕР_1 за серпень 2018 року Відповідач вбачає за доцільне вказати наступне.

Згідно п.18 Розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні установи/підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу) понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка для проведення таких виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів може зберігатися в касах таких установ/підприємств понад установлений ліміт каси протягом десяти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, одержана в банку на інші виплати, видається установою/підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених пунктом 18 розділу II цього Положення строків, повертаються установою/ підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Установа/підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок готівкової виручки, понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, зазначеній у переданих до каси відомостях на виплату готівки.

Відповідно до п.25 Розділу II Положення приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Касири (особи, які виконують їх функції) під час роботи з готівкою керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Положеннями п. 26 Розділу II Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки.

Відповідно до п. 27 Розділу II Положення касир вимагає пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.

Видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно п. 30 Розділу II Положення виплати, пов`язані з оплатою праці, проводяться касиром установи/підприємства за видатковими касовими ордерами, складеними на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

Дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, робиться на титульній сторінці видаткової відомості із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).

Одноразові видачі готівки на виплати, пов`язані з оплатою праці, окремим особам проводяться за видатковими касовими ордерами.

Отже, з метою виконання вищезазначених положень чинного законодавства України, Відомість про виплату готівки на зальну суму 23386.10 грн., до складу якої входить в т.ч. виплачена Позивачу виплата у розмірі 3388.28 грн., (Відомість про виплату готівки № НОМЕР_1 за серпень 2018 року) була підписана головним бухгалтером TOB ТЕХНО КРАФТ Суворовою А.Г. , як особою, відповідальною за здійснення контролю за дотриманням порядку оформлення первинних і бухгалтерських документів, розрахунків і платіжних зобов`язань, витрат фонду заробітної плати, у свою чергу безпосередня виплата грошових коштів у розмірі 3388.28 грн. здійснювалась Позивачу касиром підприємства за видатковою відомістю, що прямо передбачено чинним законодавством України.

Щодо твердження Позивача про невиплату йому грошових коштів у розмірі 3388.28 грн. з підстав перебування останнього 31.08.2018 року, тобто у день звільнення, у м. Кагарлик, Відповідач вважає за необхідне зазначити наступне.

На підтвердження вищевказаного, а саме перебування 31 серпня 2018 року у м. Кагарлик, Позивач посилається на наявність підпису у рахунку-фактурі за спожиту електроенергію за серпень 2018 року від 31.08.2018 року.

Відповідач звертає увагу, що зазначення на рахунку-фактурі цієї дати підтверджує лише дату отримання даного документа Позивачем, проте жодним чином не підтверджує перебування Позивача у м. Кагарлик протягом всього робочого часу 31 серпня 2018 року, а від так й спростовує твердження Позивача про не можливість виплати йому у день звільнення грошових коштів у розмірі 3388.28 грн., тобто виплати за другу половину серпня 2018 р. та компенсації за невикористану відпустку.

Щодо передачі Позивачем всіх справ перед звільненням протягом 3-4 вересня 2018 року Відповідач вважає за необхідне зазначити наступне.

На підтвердження вищевказаного Позивач посилається, зокрема на Акт №1 на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів від 03.09.2018 (надалі - Акт ), У свою чергу Відповідач звертає увагу суду, що даний Акт оформлено неналежним чином, а саме підписано Директором Дроботуном Р.Є .

Проте, згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ ТЕХНО КРАФТ та Наказу Про призначення на посаду Директора №672 від 20.11.2017 р., копії яких були надані Відповідачем до матеріалів справи, станом на 03.09.2018 року директором ТОВ ТЕХНО КРАФТ був ОСОБА_7 , й тому посилання Позивача на документ, який підписано не службовою особою ТОВ ТЕХНО КРАФТ й за відсутності печатки ТОВ ТЕХНО КРАФТ на ньому є фактично наданням неправдивих відомостей та прямою спробою ввести суд в оману.

Щодо посилання Позивача на такий документ як прийомо-здаточний акт, Відповідач вважає за необхідне звернути увагу на недоліки в його оформленні, а саме на відсутність зазначення складу комісії, до якої має входити щонайменше працівник, який звільняється, працівник, який призначається на дану посаду, або особа, на яку тимчасово покладаються функції виконання обов`язків звільненого працівника. Крім того, в даному акті мають бути зазначені посади осіб, які здійснюють приймання - передачу матеріалів та обладнання, а також вказано наявність або відсутність зауважень щодо кількості, якості і т.д. переданих та прийнятих матеріалів та обладнання.

Вищезазначені вимоги не були дотримані при оформленні даного документа та взагалі не зрозуміло, чому Позивач передав матеріали та обладнання саме працівнику ОСОБА_8 , який не був уповноважений керівником ТОВ ТЕХНО КРАФТ на приймання таких цінностей від Позивача після звільнення, а від так Відповідач вважає, що дані документи (Акт №1 на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів від 03.09.2018 та прийомо-здаточний акт) не можуть бути взяті уваги суду як належні докази перебування Позивача 03.09.2018 року на робочому місці.

Щодо кримінального провадження, відкритого за заявою Позивача на підставі відкритого шахрайства , як зазначається останнім у своїй відповіді на відзив від 07.03.2019 року, -

- відповідач звертає увагу, що станом на дату розгляду даної справи №368/1608/18 відсутні докази доведення неправомірних дій службових осіб ТОВ ТЕХНО КРАФТ , що полягають у безпідставній невиплаті заробітної плати чи іншої установленої законом виплати Позивачу більше як за один місяць, відповідальність за що передбачено ч. 1 ст.175 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Згідно висновків, які надані Вищим спеціалізованим судом України в узагальненні Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування від 12.01.2017 року, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про відсутність ознак складу злочину, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим закриттям кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та Повідомлення про початок досудового розслідування, копії яких надані до матеріалів справи, є лише підтвердженням внесення відомостей, зазначених у заяві Позивача про скоєння злочину до Єдиного реєстру досудових розслідувань, але ніяким чином не підтверджують факт вчинення службовими особами ТОВ ТЕХНО КРАФТ злочинних діянь, передбачених Кримінальним кодексом України.

Будь-яких доказів, які б підтверджували факт оскарження Позивачем результатів перевірки ГУ Держпраці у Київській обл., здійсненої інспектором праці Іщенком Є.Є. 26.11.2018 р. й зафіксованих в Акті інспекційного відвідування юридичної особи № КВ1476/56/АВ від 26.11.2018, не було надано до матеріалів справи, а від так є нічим іншим, як лише домислами Позивача та прагненням ввести суд в оману й здійснити наклеп на Відповідача.

Щодо твердження Позивача про нездійснення йому доплати за сумісництво на посаді інженера з охорони праці і техніки безпеки Відповідач вбачає за доцільне зазначити наступне.

У своїй відповіді на відзив Позивач вказує, що при звільненні Відповідач не виплатив йому доплату за сумісництво (за тимчасове виконання обов`язків інженера з охорони праці і техніки безпеки) в розмірі 784,00 грн.

Згідно з п.1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій від 28 червня 1993 року № 43 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч.2 ст.21 Кодексу законів про працю України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

При роботі за сумісництвом з працівником укладають трудовий договір. На практиці існує таке поняття, як зовнішнє сумісництво та внутрішнє сумісництво. Якщо працівник працює в одній й тій самій установі і як основний працівник, і як сумісник, і роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час, таку роботу можна назвати внутрішнім сумісництвом.

При внутрішньому сумісництві робота виконується на тому самому підприємстві. При цьому працівник працює як основний працівник і як сумісник, але роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час. При внутрішньому сумісництві трудова книжка зберігається на тому самому підприємстві.

Робота за сумісництвом відображається в табелі обліку робочого часу та оплачується пропорційно відпрацьованому часу.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена Наказом Мінпраці та Мінюсту від 29.07.1993 №58) робота за сумісництвом у трудовій книжці працівника зазначається окремим порядком.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач звертає увагу суду, що Позивач не надав суду будь-якого підтвердження прийняття Позивача на роботу за сумісництвом на TOB ТЕХНО КРАФТ інженером з охорони праці і техніки безпеки, проте просить суд стягнути з Відповідача доплату за таке сумісництво у розмірі 784,00 грн. На відміну від Позивача, Відповідач надавав копію витягу з табеля обліку використання робочого часу співробітників ТОВ ТЕХНО КРАФТ за звітний період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р., з якої вбачається про роботу Позивача лише на посаді головного енергетика ТОВ ТЕХНО КРАФТ у серпні 2018 р.

Щодо виконання Позивачем роботи за сумісництвом на посаді інженера з охорони праці і техніки безпеки у ТОВ Інвестмент проперті менеджмент Відповідач звертає увагу, що робота Позивача за сумісництвом у ТОВ Інвестмент проперті менеджмент ніяким чином не стосується Відповідача, оскільки TOB ТЕХНО КРАФТ (Відповідач) та ТОВ Інвестмент проперті менеджмент не є пов`язаними юридичними особами, а тому будь-які вимоги та/або зауваження Позивача щодо не виплати останньому грошових коштів за сумісництво на посаді головного енергетика ТОВ Інвестмент проперті менеджмент не можуть бути пред`явлені Відповідачу (ТОВ ТЕХНО КРАФТ ) та бути предметом розгляду у даній справі.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, Відповідач вважає, що Позивач безпідставно заявляє вимоги щодо стягнення з Відповідача доплати середнього заробітку за період з 31.10.2018 р. до 12.11.2018 року, що на думку Позивача є періодом затримки розрахунку.

Позивач не надав суду будь-яких документів, які б підтверджували порушення відповідачем положень чинного Кодексу законів про працю України, а всі твердження Позивача ґрунтуються лише на його власних домислах та є прагненням Позивача ввести суд в оману й стягнути з Відповідача не належні до сплати Позивачу грошові кошти.

Відповідно до ст.180 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України ) у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

Заперечення підписується відповідачем або його представником.

До заперечення застосовуються правила, встановлені ч. 3 - 5 ст. 178 ЦПК України.

Заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасникам справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 178,180 ЦПК України, представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальність ТЕХНО КРАФТ про стягнення коштів та завданих моральних збитків у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обгрунтовував свою позицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині його позовної заяви, та які судом наведено вище.

В судовому засіданні представник позивача, - адвокат Рябокляч К.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обгрунтовував свою позицію обставинами, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви, та які судом наведено вище.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ Техно Крафт , - Галич І.Л. заперечувала проти задоволення позовних вимог, обгрунтовувавла свою позицію обставинами, які викладені у відзиві на позовну заяву, та які судом наведено вище.

Суд, вислухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Згідно ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з паспорту позивача, - ОСОБА_1 , ( а.с., 12), позивач зареєстрований за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Гребені.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, даний спір стосується трудового права (трудовий спір).

Відповідно, враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи, та положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України, - даний спір підсудний Кагарлицькому районному суду Київської області, як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце альтернативна підсудність, - підсудність за вибором позивача.

Позивачем по даній справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Вири Сарненського району Ровенської області, громадянин України, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 12 листопада 1996 року Ржищівським МВМ ГУ МВС України в Київській області, ( а.с., 7 - 12), ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ( а.с., 14).

Відповідачем по даній справі є юридична особа, - ТОВ Техно Крафт , р/р НОМЕР_4 АТ ОТП Банк , МФО 300528, ІПН 400523826554, юридична адреса: 01021, м. Київ, Узвіз Кловський, Бунико № 5.

Спір між сторонами виник галузі трудового права.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них права.

27 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1 на підставі наказу № 430 від 26.09.2017 року був прийнятий на посаду головного енергетика ТОВ Техно Крафт (відповідача по справі).

Наказом директора підприємства, - відповідача по справі, - № 1240 від 31.08.2018 року відповідач ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади за угодою сторін відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України, про що було внесено відповідний запис до його трудової книжки.

Факт працевлаштування та звільнення з робти позивача ОСОБА_1 підтверджується належним та допустимим доказом, - копією трудової книжки, ( а.с., 15 - 16).

Проте, під час слухання справи, в судовому засіданні не підтвердилися факти порушень з боку відповідача, а саме:

- не підтвердився факт того, що при звільненні позивача ОСОБА_1 з роботи відповідач ТОВ Техно Крафт (його уповноважені особи) в порушення положень ст. 116 КЗпПУ не виплатив належних позивачу ОСОБА_1 грошових сум, а саме: заробітну плату за серпень місяць в сумі 6620,00 грн., доплату за сумісницво (за тимчасове виконання обов`язків інженера з охорони праці і техніки безпеки) в сумі 784,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 7453,00 грн., доплату за вислугу років в розмірі 4000,00 грн.;

- не підтвердився факт того, що підпис позивача ОСОБА_1 попросила поставити наперед у рахунок майбутньої видачі коштів бухгалтер ТОВ Техно Крафт ОСОБА_4 .

- не підтвердився той факт, що кошти позивачу ОСОБА_1 не видавали;

- не підтвердився факт спричинення відповідачем (його відповідальними особами) ТОВ Техно Крафт моральної шкоди відповідачу ОСОБА_1 на загальну суму 52000 (п`ятдесят дві тисячі) грн., а саме, - не підтвердився факт того, що порушення відповідачем законних трудових прав позивача призвели до душевних страждань позивача у зв`язку із незаконним позбавленням його заробітку.

Свою позицію щодо непідтверджененя фактів, які викладені у позовній заяві, ( а.с., 2 - 6), та відповіді на відзив, ( а.с., 97 - 99), які подані позивачем ОСОБА_1 , суд обгрунтовує наступним и фактичними обставинами справи, які підтверджені належними та допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні:

- дійсно, як судом було зазначено вище, - 27 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1 на підставі наказу № 430 від 26.09.2017 року був прийнятий на посаду головного енергетика ТОВ Техно Крафт (відповідача по справі).

Наказом директора підприємства, - відповідача по справі, - № 1240 від 31.08.2018 року відповідач ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади за угодою сторін відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України, про що було внесено відповідний запис до його трудової книжки.

Факт працевлаштування та звільнення з робти позивача ОСОБА_1 підтверджується належним та допустимим доказом, - копією трудової книжки, ( а.с., 15 - 16), наказом (розпорядженням) № 430 від 26 вересня 2017 року Про прийняття на роботу , ( а.с., 42).

Штатним розписом ТОВ ТЕХНО КРАФТ від 01.04.2018 р. (а.с., 43 - 44) було встановлено місячний посадовий оклад головного енергетика в розмірі 3933,00 грн., та, як вбачається з матеріалів справи, - до моменту звільнення Позивача ОСОБА_1 розмір посадового окладу головного енергетика ТОВ ТЕХНО КРАФТ не змінювався.

31 серпня 2018 року згідно Наказу № 1240 від 31.08.2018 р. ( а.с., 45) Позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади головного енергетика ТОВ ТЕХНО КРАФТ за згодою сторін.

На вищевказаному наказу міститься особистий підпис позивача ОСОБА_1 про його ознайомлення з вищевказаним наказом.

Позивачем ОСОБА_1 його підпис даного наказу не оспорювався в судовому засіданні, стороною позивача не заявлялося клопотання про призначення в даній справі судово - почеркознавчої експертизи.

Відповідно, в день звільнення, а саме, - 31.08.2018 р., Позивач ОСОБА_1 отримав трудову книжку та був ознайомлений з вищезазначеним наказом, що підтверджується підписом Позивача про ознайомлення ., а також письмовою розпискою позивача ОСОБА_1 , написаною ним власноручно про отримання трудової книжки, ( а.с., 64).

На виконання вимог чинного трудового законодавства України Відповідачем було здійснено розрахунок всіх належних Позивачу виплат станом на дату звільнення, що підтверджується наступними належними та допустимими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, позивач ОСОБА_1 зазначає про невиплату йому Відповідачем наступних грошових сум при звільненні:

- заробітна плата за серпень 2018 року в розмірі 6620,00 грн.;

- компенсація за невикористану відпустку в розмірі 7453,00 грн.;

- доплата 784,00 грн. за сумісництво на посаді інженера з охорони праці і техніки безпеки;

- доплата за вислугу років в розмірі 4000,00 грн.

Проте, такі твердження позивача ОСОБА_1 спростовуються наступним.

Щодо заробітної плати за серпень 2018 р. та компенсації за невикористану відпустку:

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України ) станом на 31 серпня 2018 р., тобто на день звільнення Позивача, Відповідачем було здійснено розрахунок належних на день звільнення Позивачу грошових сум, а саме нараховано посадовий оклад у розмірі 3933,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2963,18 грн., що в загальному розмірі становить 6896,18 грн. та підтверджується розрахунковим листком ОСОБА_1 за серпень 2018 р., ( а.с., 46).

Щодо виплачених Позивачу грошових коштів за серпень 2018 р., як вбачається із розрахункової відомості TOB ТЕХНО КРАФТ за серпень 2018 р., Позивачу ОСОБА_1 було нараховано 6896,18 грн., з яких 3933,00 грн. складає посадовий оклад по днях та 2963,18 грн. - компенсація за невикористану відпустку, утримано 1344,75 грн. (1241,31 грн. - пдфо й 103,44 грн. - військовий збір) та визначено до сплати 6554,34 грн., що складається із авансу у розмірі 2163,15 грн. та чергової виплати у розмірі 4391,19 грн. (виплата за другу половину липня 2018 р. у розмірі 1 002,91 грн. й 3388,28 грн. виплата за другу половину серпня 2018 р. та компенсація за невикористану відпустку), ( а.с., 47).

Щодо розрахунку компенсації за невикористану відпустку, то Позивачу ОСОБА_1 було нараховано компенсацію за 22 календарні дні невикористаної протягом фактично відпрацьованого часу відпустки у розмірі 2963,18 грн.

Така компенсація розраховується згідно п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100, за яким нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Виходячи із середньої заробітної плати Позивача протягом фактично відпрацьованого періоду, йому належало до сплати 134,69 грн. за кожен день невикористаної відпустки. Таким чином, Позивачу було нараховано до сплати 2963,18 грн. (134,69 грн. * 22 календарні дні = 2 963,18 грн).

Виплата Позивачу авансу у розмірі 2163,15 грн. підтверджується Реєстром № 6 від 20.08.2018 р. перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди № 271998164 ЗП за першу половину серпня 2018 року, ( а.с., 48).

Виплата Позивачу ОСОБА_1 чергової виплати у розмірі 3388,28 грн. підтверджується відомістю на виплату готівки № НОМЕР_1 за серпень 2018 року, (а.с., 57), та чергової виплати у розмірі 1002,91 грн. підтверджується Реєстром № 5 від 06.08.2018 р. ( а.с., 53 - 56) перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди № 271998164 ЗП за другу половину липня 2018 року.

На зворотній стороні вищевказаної відомості на виплату готівки, ( а.с., 57), міститься особистий підпис позивача ОСОБА_1., який особисто в судовому засіданні підтвердив, що даний підпис зроблено особисто ним, проте, зазначив, що коштів він не отримав.

До даної позиції позивача ОСОБА_1 суд відноситься критично, з огляду на положення ст.ст. 76 - 78 ЦПК України.

Згідно ст. 76 ЦПК України:

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасникі справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів; .

3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги і заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 78 ЦПК України:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, суд вважає, що виплата чи невиплата належних працівнику коштів в даній категорії справ (трудові спори) повинна бути доведена на підставі ч. 2 ст. 78 ЦПК України належним та допустимим доказом, - відомістю на виплату готівки, яка і міститься в матеріалах справи, що, звісно, спростовує позицію позивача ОСОБА_1 про невиплату йому суми заробітної плати, яка зазначена в відомості.

Відповідно, суд вважає, що факт отримання або неотримання виплат роботодавцем працівникові може бути доведено або спростовано лише одним належним та допустимим доказом, - письмовим доказом, документом, - у виді відомості на виплату готівки.

Щодо того факту, що при видачі коштів не була присутня головний бухгалтер підприємства, то даний факт суд не вважає за порушення трудового законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п. 27 Розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми. Одержувачі пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.

Видаткові касові ордери або видаткові відомості не приймаються для виведення залишку готівки в касі, якщо видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Враховуючи факт ненадання Позивачем будь-яких доказів щодо невиплати йому грошових коштів у розмірі 3388.28 грн., твердження Позивача щодо порушення Відповідачем вимог чинного трудового законодавства є необгрунтованими.

Згідно п.18 Розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні установи/підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу) понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку.

Готівка для проведення таких виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів може зберігатися в касах таких установ/підприємств понад установлений ліміт каси протягом десяти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, одержана в банку на інші виплати, видається установою/підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених пунктом 18 розділу II цього Положення строків, повертаються установою/ підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).