Рішення

від 27.05.2020 по справі 380/692/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/692/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Козак О.М.,

за участю:

представника позивача Яцишин А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Підгородецької сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Підгородецької сільської ради Сколівського району Львівської області (місцезнаходження: 82612, Львівська область, Сколівський район, с.Підгородці, код ЄДРПОУ 04370589) (далі - відповідач, Підгородецька сільська рада), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Підгородецької сільської ради про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою від 28.02.2019 на земельну ділянку площею 0,2659 в с. Урич Сколівського району Львівської області;

- зобов`язати Підгородецьку сільську надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою від 28.02.2019 на земельну ділянку площею 0,2659 в с. Урич Сколівського району Львівської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі №1.380.2019.003635 за позовом ОСОБА_1 до Підгородецької сільської ради визнано протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 28.02.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2659 га в с. Урич Сколівського району Львівської області у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов`язано Підгородецьку сільську раду Сколівського району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2659 га в с. Урич Сколівського району Львівської області у власність для ведення особистого селянського господарства. Позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення його заяву від 28.02.2019 поставлено на голосування сесії Підгородецької сільської ради, однак за результатами такого відповідач фактично відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку загальною площею 0,2659 га для введення особистого селянського господарства, яка межує із прибудинковою територією будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, наведені в рішенні мотиви відмови у наданні такого дозволу суперечать нормам Земельного кодексу України та є необґрунтованими.

З огляду на наведене, позивач вважає рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_1 протиправним, а тому звернувся до суду за судовим захистом.

Ухвалою від 21.01.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 20.02.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку загальною площею 0,2659 га для введення особистого селянського господарства слугувало те, що позивач не є мешканцем села та фактично проживає та зареєстрований у м.Львові. Окрім цього, ОСОБА_1 не надав доказів про невикористання його права на безоплатну передачу у власність земельних ділянок. Відповідач також зазначає, що відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України до клопотання додаються, зокрема, документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, проте позивач не додав до вказаного клопотання вказаних документів. Вважає, що відповідачем надано мотивовану відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, що підтверджується наявним в матеріалах справи паспортом громадянина України (а.с. 7-9) та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1988 роках (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 05.03.2012. (а.с.10).

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке видане держаним нотаріусом Сколівської державної нотаріальної контори 27.12.2008 та зареєстроване в реєстрі за №2119, ОСОБА_1 успадкував за покійним батьком ОСОБА_2 житловий будинок, господарські будівлі та споруди, котрі знаходяться в селі Урич Сколівського району Львівської області.

28.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Підгородецької сільської ради із заявою про надання йому безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,2659 га, якою користувався багато років та котра межує з прибудинковою територією в АДРЕСА_2 . На підставі ст.ст. 118, 121, 122 Земельного кодексу України просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність згаданої земельної ділянки.

Окрім цього, ОСОБА_1 зазначив, що не отримував безоплатно у власність на території України земельних ділянок з таким цільовим призначенням. До вказаної заяви додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а також відповідні особисті документами (копію паспорта).

Підгородецька сільська рада отримала вказану заяву 28.02.2019 (вх.№36/02-19), що підтверджується відбитком штемпеля. (а.с.6)

Суд встановив, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2019 жодного рішення прийнято не було.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі №1.380.2019.003635 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Підгородецької сільської ради, що полягає в неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 28.02.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2659 га в с. Урич Сколівського району Львівської області у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов`язано Підгородецьку сільську раду розглянути заяву позивача від 28.02.2019. Крім цього, вказаним рішення встановлено такий порядок та спосіб виконання рішення суду: Підгородецька сільська рада у місячний строк з дати набрання цим рішенням суду законної сили повинна за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийняти одне із передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України рішень. Рішення суду набрало законної сили 18.10.2019.

22.10.2019 сільським головою на сесію Підгородецької сільської ради винесено на обговорення та голосування заяву ОСОБА_1 від 28.02.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2659 га в с.Урич Сколівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства.

Результати голосування по даному питанню відображені в протоколі засідання сесії Підгородецької сільської ради від 22.10.2019. За надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки проголосував 1 (один) депутат, проти - 7 (сім) депутатів, жоден з депутатів не утримався від голосування. Рішення не прийнято.

В процесі обговорення цього питання сільський голова Підгородецької сільської ради повідомив депутатів, що ОСОБА_1 не надав доказів про невикористання його права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, спірна земельна ділянка не перебувала у приватній власності його батька. Крім цього, оскільки в розробці Генерального плану села Урич немає проекту землеустрою щодо встановлення меж населеного пункту та детального планування села, а також заявником не подано документів, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, відсутні підстави для надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2659 га в с.Урич Сколівського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства. Крім цього, землевпорядник сільської ради повідомила депутатів, що рішеннями сільської ради №126 від 05.12.2016, №368 від 22.06.2018 та №504 від 14.12.2018 ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку.

Отже, відповідач фактично відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Позивач вважає, що Підгородецька сільська рада протиправно відмовила йому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Вказана відмова, викладена та оформлена у вигляді Протоколу 29-ї сесії Підгородецької сільської ради від 22.10.2019. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст.81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до ч.1-2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Як передбачено ч.6 та 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. (п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України).

Водночас, у ч.ч.1, 4 ст.5 Закону України Про особисте селянське господарство від 15.05.2003 №742-IV встановлено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, передбачені ст.122 ЗК України.

Згідно з ч. 1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.34, ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до ч. 11 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації , крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що відповідно до статті 118 ЗК України Підгородецька сільська рада під час розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства від 28.02.2019 та на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі №1.380.2019.003635, повинна була перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або про відмову у наданні такого дозволу з наведенням відповідних мотивів.

При цьому, вирішення клопотання повинно було відбуватись в порядку, визначеному Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , тобто на пленарному засіданні Підгородецької сільської ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.

Суд встановив, що відповідач за результатами розгляду та обговорення заяви позивача від 28.02.2019 на засіданні сесії 22.10.2019 прийняв рішення про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,2659 в с. Урич Сколівського району Львівської області, яке оформлене у вигляді Протоколу 29-ї сесії Підгородецької сільської ради.

Матеріалами справи підтверджено, що звертаючись до відповідача позивач дотримався передбачених ч.6 ст.118 ЗК України вимог до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність.

Щодо покликань відповідача в оскаржуваному рішенні та відзиві на позовну заяву, що позивач не долучив до клопотання документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі то суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України такі документи повинні подаватись у разі звернення про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Оскільки ОСОБА_1 у заяві просить надати земельну ділянку для введення особистого селянського господарства, у нього не було підстав для подачі зазначених відповідачем документів.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, наведеними положеннями ЗК України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Про виключний перелік таких підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України від 29.09.2015 N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).

Однак, досліджуючи оспорюване рішення-відмову відповідача від 22.10.2019, суд встановив, що в такому не міститься жодної з передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. А тому, з огляду на приписи ч.7 ст.118 ЗК України, суд не може вважати таку відмову мотивованою.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з відсутністю затверджених меж та детального плану села Урич, оскільки така підстава для відмови також не передбачена ст.118 ЗК України.

Отже, суд зазначає, що відповідачем не подано належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених обставин суд приходить до висновку, що рішення Підгородецької сільської ради про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,2659 в с. Урич Сколівського району Львівської області не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання його протиправним та скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою від 28.02.2019 на земельну ділянку площею 0,2659 в с. Урич Сколівського району Львівської області, суд зазначає наступне.

Повноваження державних органів не є дискреційними коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, визначено у ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Оскільки наведені в оскаржуваному рішенні підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,2659 в с. Урич Сколівського району Львівської області є необґрунтованими та суперечать нормам ЗК України, з метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Підгородецьку сільську раду надати ОСОБА_1 такий дозвіл.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Щодо стягнення з Підгородецької сільської ради на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.ч.1, 4, 7 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд встановив, що між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги №12/12-19 від 12.12.2019. Зі змісту п.п.3.1 вказаного договору слідує, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість правової допомоги адвоката (гонорар), в розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача долучено графік виконання робіт та акт приймання-передачі виконаних робіт від 23.12.2019 на загальну суму 7000,00 грн., виходячи з вартості однієї години роботи адвоката - 400,00 грн.

Крім цього, представником позивача долучено до справи квитанцію №ПН2271 від 23.12.2019 про оплату за надання правничої допомоги, якою він підтверджує понесені позивачем витрати в сумі 7000,00 грн.

Однак, з аналізу матеріалів справи суд вважає, що суть справи, обсяг робіт та час, витрачений адвокатом на виконання робіт, вказаних в акті виконаних робіт, є не співмірними з розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача становить 4000,00 грн.

Відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Підгородецької сільської ради на користь позивача необхідно стягнути 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Підгородецької сільської ради Сколівського району Львівської області, оформленого протоколом засідання сесії від 22.10.2019, про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2659 в с. Урич Сколівського району Львівської області увласність для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Підгородецьку сільську раду Сколівського району Львівської області (місцезнаходження: 82612, Львівська область, Сколівський район, с.Підгородці, код ЄДРПОУ 04370589) надати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2659 в с. Урич Сколівського району Львівської області у власність для ведення особистого селянського господарства..

Стягнути з Підгородецької сільської ради Сколівського району Львівської області (місцезнаходження: 82612, Львівська область, Сколівський район, с.Підгородці, код ЄДРПОУ 04370589) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення суду складене та підписане 01.06.2020

Суддя Р.І. Кузан