Ухвала

від 02.06.2020 по справі 754/14918/16-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2/754/461/20

Справа № 754/14918/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2020 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.

за участю представника третьої особи Гончарова О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської Ради, треті особи - ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю Буран , Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку.

02 грудня 2016 року ухвалою Деснянського районного суду міста Києва під головуванням судді Петріщевої І.В відкрито провадження по вищезазначеній справі.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва під головуванням судді Шевчука О.П. від 14.03.2017 було прийнято в провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської Ради, треті особи - ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю Буран , Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2018 року, вищезазначена справа за єдиним унікальним номером 754/14918/16-ц, номер провадження 2/754/180/18, передана судді Бабко В.В. у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_5 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва під головуванням судді Бабко В.В. від 22.01.2018 вищевказану цивільну справу було прийнято в провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 11.06.2018 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської Ради, треті особи - ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю Буран , Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку було залишено без розгляду у зв`язку з неявкою без поважних причин сторони позивачів. Не погодившись з даною ухвалою суду позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справі від 29.08.2018 ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 11.06.2018 скасовано, справу направлено для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13.08.2018, прийняти до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської Ради, треті особи - ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю Буран , Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку. Вирішено, що розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 06.11.2018 - 12:00год.

06.11.2018, 06.12.2018 та 21.01.2019 судом були задоволені клопотаннями позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представників: ОСОБА_6 і Гунди О.Т. про перенесення судового засідання на іншу дату.

21.03.2019 в судове засідання не з`явились позивачі та їх представники, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином,причину неявки суду не повідомили. Заяв або клопотань до суду від сторони позивачів не надходило. Оголошена перерва для виклику повторно сторін по справі.

13.05.2019 до суду надійшло клопотання від позивача ОСОБА_2 про перенесення судового засідання у зв`язку із хворобою, доказів перебування на лікарняному до клопотання не додано. Інші позивачі по справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що суд перебував у нарадчій кімнаті по іншій справі та взявши до уваги клопотання позивача ОСОБА_2 була оголошена перерва на 15.07.2019 -14:30год.

15.07.2019 до суду надійшло клопотання від представника позивача ОСОБА_1 - Гунди О.Т. про перенесення судового засідання у зв`язку із перебуванням в іншому судовому процесі. Інші позивачі по справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи клопотання була оголошена перерва на 27.08.2019 -15:00год.

27.08.2019 до суду надійшло клопотання від позивача ОСОБА_1 та від представника третьої особи: ТОВ АПФ Буран , директора Тарасова В.І. про перенесення судового засідання, оскільки не має можливості з`явитися до суду, просили не розглядати справу у їх відсутності, будь-які документи підтверджуючи поважність неявки суду не надали. Інші позивачі по справі або їх представники в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Оголошена перерва по справі для виклику сторін.

03.10.2019, 08.11.2019 клопотання представника позивача ОСОБА_8 судом задоволені та оголошена перерва на 23.12.2019 -10:00год. Інші позивачі та їх представники в судові засідання не з`явились, причину не повідомили.

23.12.2019, 23.01.2020, 12.03.2020 в судових засіданнях були присутній лише представники позивача ОСОБА_2 та представник третьої особи - Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, яки просили оголосити перерву у зв`язку відсутністю інших учасників справи.

На судове засідання, призначене на 07.05.2020 учасники справи не з`явились, до суду від адвоката Гунди О.Т., ОСОБА_4., ОСОБА_3., ОСОБА_2. надійшли клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку запровадженням карантину.

В судове засідання, призначене на 07.05.2020 з`явився представник третьої особи: Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації - Гончаров О.В.

Судом врахована ситуації в Державі, можливості транспортного сполучення та оголошена перерва на 02.06.2020.

02.06.2020позивачі по справі та їх представники повторно в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином,причину неявки суду не повідомили. Заяв або клопотань до суду від сторони позивачів не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Однією з основних засад цивільного судочинства, у відповідність до ст. 2 ЦПК України, є неприпустимість зловживання процесуальних прав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частині 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частина 2 та 5 статті 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Частина 1 статті 44 ЦПК України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнов проти України , слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, в їх системному зв`язку, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі Пономарьов проти України (заява №3236/03), в частині того, що …сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі Олександр Шевченко проти України , заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та Трух проти України , заява № 50966/99 від 14.10.2003 року).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, сторона позивачів була належним чином повідомлена про всі судові засідання, є підтвердження про обізнаність розгляду справу в суді всіма учасниками справи. Безкінечні заяви від сторони позивачів про відкладення розгляду справи без надання належних та допустимих доказів поважності відсутності в судових засідання і те, що справа з 06.11.2018 перебуває повторно на розгляді в суді, дає суду можливість встановити не добросовісне користування процесуальними правами та зловживання процесуальними правами стороною позивачів.

Враховуючи те, що існує спір між сторонами, суд вважає, що розгляд справи по суті без сторони позивачів не є можливим, це буде суперечити рівності сторін та можуть бути порушені права сторін, а також не буде можливості повно та всебічно розглянути справу.

Системний аналіз положень Цивільно-процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Згідно з вимогами ЦПК України у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Крім того суд зауважує, що утримання від участі в судових засідання під час карантину носив рекомендований характер, а ні обов`язковий. Деснянський районний суд міста Києва не зупиняв свою роботу, судові засідання відбувались та відбуваються за визначеними датами та часом призначення. Судом було враховано ситуацію з транспортним сполучення та призначено справу після встановленого обмеження, який послабив дію карантину та відновив транспортний рух.

Тому, суд визнає, що позивачі та їх представники 02.06.2020 повторно не з`явились до суду без поважних причин. На порушення вимог чинного законодавства, сторона позивачів неналежним чином користується наданами процесуальними правами, оскільки справа протягом тривалого часу, перебуває у провадженні Деснянського районного суду міста Києва.

Враховуючи, що в матеріалах справи недостатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вважає неможливим розгляд справи за відсутності сторони позивачів, а також враховуючи відсутність підтвердження поважності причин неявки в судові засідання позивачів та їх представників, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду.

Керуючись ст. 257 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської Ради, треті особи - ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю Буран , Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про визнання права власності на земельну ділянку - залишити без розгляду.

Відповідно до ст. 257 ч. 1 п.3 ЦПК України, заявник має право знову звернутись до суду з аналогічним позовом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, які набрали чинності 02 квітня 2020 року на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) : під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.06.2020.

Суддя В.В. Бабко