Ухвала

від 01.06.2020 по справі 757/23989/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23989/18-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Винник С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

З травня 2018 року у провадженні суду на розгляді перебуває вказана справа, у межах якої представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, титульним власником якого є відповідач, а саме на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; машиномісце АДРЕСА_3 підземної автостоянки, розташоване по АДРЕСА_3 ; автомобіль марки Land Rover (модель Range Rover, легковий універсал, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 ), та автомобіль марки Mercedes-Benz (модель AMG легковий, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 ). В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що відповідач є титульним власником окремого спірного майна, тому він може без дозволу позивача відчужити таке майно третім особам.

У відповідності до положень частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (6-846цс16).

На підтвердження обставин, на які посилається представник, подано роздруковані повідомлення у переписці між сторонами щодо спірного майна, зокрема автомобіля.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника), покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Суд критично оцінює подану разом із заявою про забезпечення позову роздруківку, як зазначено у додатках до неї, сторінки посередника у соціальній мережі Facebook як доказ, оскільки із її змісту не вбачається, який будинок є об`єктом продажу з огляду на те, що вказано його розташування без вказівки на ідентифікуючі ознаки.

Так, представник позивача просить у заяві про вжиття заходів забезпечення позову накласти арешт на об`єкти майна, які є спірними, проте до переліку яких не входить будинок в с. Іванковичі, підтвердженням намірів відчужити який, на його думку, може бути вищевказана роздруківка.

Доказів щодо наміру відчуження майна, що належить до предмету спору у справі, суду не надано.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогами позову, суд приходить до висновку, що заява не достатньо обґрунтована, підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду не вбачаються, відтак заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню на даній стадії розгляду справи та за наведеного обґрунтування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя І. В. Литвинова