Рішення

від 02.06.2020 по справі 540/838/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/838/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61)" (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в день звільнення одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років служби;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років служби;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2019 р. по день ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом начальника Державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61)" від 28.10.2019 р. № 87/ОС-зв його звільнено у зв`язку із скороченням штатів. Згідно наказу вислуга років на дату звільнення склала 10 років 02 місяці 06 днів. Між тим, відповідач при звільненні не виплатив одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виплата якої передбачена абз.3 п.10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393, мотивуючи це тим, що вказана допомога може бути виплачена виключно за наявності права на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Вважає таку відмову протиправною, оскільки положення п.10 Порядку № 393 не пов`язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію. Отримання одноразової грошової допомоги при звільненні є реалізацією гарантованої державою міри соціального захисту, яка ніяким чином не може бути звужена. Крім того, з посиланням на ст.ст.116, 117 КЗпП України та беручи до уваги те, що на протязі тривалого періоду відповідач не виплатив одноразову грошову допомогу, вважає, що з відповідача додатково підлягає стягненню середній заробіток за час такої не виплати.

Ухвалою від 03.04.2020 р. у справі відкрито спрощене провадження, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

27.04.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивачу помилково до вислуги років зараховано час навчання, а тому календарна вислуга років ОСОБА_1 складає 7 років 10 місяців 09 днів, у зв`язку з чим він не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільнені. Крім того, приймаючи до уваги той факт, що спір на користь позивача ще не вирішено, всі належні суми не виплачено, немає можливості встановити день фактичного розрахунку, а тому відсутні підстави для визначеної ст.117 КЗпП України відповідальності.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п.10 ч.1 ст.4 КАС України).

Оскільки від учасників справи не надійшло клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає адміністративну справу на підставі матеріалів, які в ній містяться.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.12.2011 р. по 30.10.2019 р. проходив службу в органах Державної виконавчої служби України.

Наказом командира Державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61)" від 28.10.2019 р. № 87/ОС-зв позивача звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до п.7 ст.77 (звільнення зі служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України "Про Національну поліцію" з 30.10.2019 р.

У наказі вказано, що вислуга років станом на 30.10.2019 р. складає: у календарному обчисленні - 10 років 02 місяці 06 днів; у пільговому обчисленні - 15 років 10 місяців 28 днів.

При звільненні зі служби ОСОБА_1 не було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ) цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно ч.1 ст.9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали (ч.5 ст.9 Закону № 2262-ХІІ).

Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 р. № 393 (далі - Порядок № 393).

Абзацом 3 пункту 10 Порядку № 393 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічні норми містяться в абз.2 п.1 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. № 925/5 (далі - Порядок № 925/5), відповідно до якої у разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.

З аналізу даних правових норм слідує, що право на отримання одноразової грошової допомоги особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у разі звільнення зі служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів надається за умови наявності 10 і більше років вислуги. При вислузі років менше 10 років особа не набуває права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги при звільненні.

Спірним у даній справі є правомірність зарахування відповідачем до вислуги років позивача часу навчання у цивільних вищих навчальних закладах.

Згідно п.п."а", "б" ч.1 ст.17 Закону № 2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються військова служба; служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Приписами ч.2 ст.17 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Пунктом 2 Порядку № 393 визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", під час призначення пенсії згідно з пунктом "а" статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби додатково зараховується навчання у цивільних закладах вищої освіти з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби лише в тому випадку, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

Отже, за змістом наведених правових норм, якщо навчання (незалежно від його форми) у цивільному вищому навчальному закладі до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду дає право на присвоєння офіцерського (спеціального) звання, то половина строку цього навчання додатково зараховується до вислуги років.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 21.12.2011 р. по 30.10.2019 р. Період служби становить 7 років 10 місяців 9 днів.

Відповідно до додатків до дипломів про вищу освіту НОМЕР_2 та НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 01.09.2000 р. по 01.07.2004 р. навчався в Херсонському морському коледжі на денній формі навчання та отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю "Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв" і здобув кваліфікацію радіотехніка, з 01.09.2006 р. по 01.03.2008 р. - в Херсонській філії Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова на денній формі навчання та отримав диплом спеціаліста за спеціальністю "Електромеханічні системи автоматизації та електропривод" та здобув кваліфікацію інженера-електромеханіка.

Спеціальне звання "лейтенант внутрішньої служби" присвоєно позивачу наказом ДптСУ від 01.03.2012 р. № 18о/с, що підтверджується наданим відповідачем послужним списком.

З викладеного слідує, що до призначення на посаду в органах Державної кримінально-виконавчої служби позивачу офіцерського (спеціального) звання не присвоювалося, а тому період навчання в Херсонському морському коледжі та в Херсонській філії Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова не зараховується до вислуги років.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 817/1269/16.

Таким чином, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення в календарному обчисленні становить 7 років 10 місяців 9 днів, у зв`язку з чим позивач не набув права на отриманню одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виплата якої передбачена ч.1 ст.9 Закону № 2262-ХІІ, абз.3 п.10 Порядку № 393 та абз.2 п.1 розділу ІІІ Порядку № 925/5.

Тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років служби та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити цю допомогу задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За приписами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Системний аналіз вищенаведених норм вказує на те, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальною є така обставина, як невиплата належних працівникові на час звільнення сум саме з вини власника або уповноваженого ним органу.

Необхідність застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, позивач пов`язує виключно з протиправною невиплатою йому одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 10 календарних років служби. В той же час, за результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку, що позивач не має права на її отримання, оскільки ОСОБА_1 не має необхідних для її виплати 10 років вислуги.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні також не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Державної установи "Херсонська виправна колонія (№ 61) (73000, м.Херсон, вул.Дружби, 4, код ЄДРПОУ 08564682) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

кат. 106030000