Постанова

від 01.06.2020 по справі 908/3210/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2020 року м.Дніпро Справа № 908/3210/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020 (повний текст складено та підписано 26.02.2020р. суддя Боєва О.С.) у справі №908/3210/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУЗЛОГІСТІК» , код ЄДРПОУ 41701176 (69121, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські пороги, буд. 31, кв. 121)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД» , код ЄДРПОУ 42297022 (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 20-А, офіс 93)

про стягнення стягнення заборгованості за договором оренди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУЗЛОГІСТІК» звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД» , про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 115 672, 99 грн, з яких 90 112,00 грн - основний борг з урахуванням індексу інфляції, 23 543,02 грн - пені та 3% річних в розмірі 2017,97 грн..

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 31.01.2019 між ТОВ «ГРУЗЛОГІСТІК» , як орендодавцем, та ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД» , як орендарем, був укладений договір оренди № 1-31/2019-01, згідно з яким позивач за відповідним актом приймання-передачі передав ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД» у тимчасове користування нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тбіліська, 25, загальною площею 143 кв.м., яким користувався на підставі договору оренди. В пункті 3.1 договору визначено, що орендна плата за користування майном повний календарний місяць становить 15000 грн. 31.01.2029 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої відповідач прийняв на себе зобов`язання провести ремонт орендованого майна на загальну суму 38 425,19 грн. в період з лютий ого до липня 2019, а позивач - відшкодувати вартість проведених робіт за рахунок 50% орендної плати. Таким чином, у вказаний період відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату у розмірі 7500 грн., а після закінчення ремонтних робіт знову по 15000 грн. В період з лютого по червень 2019 року відповідач щомісячно перераховував орендні платежі в розмірі 7500 грн.; починаючи з липня 2019 припинив вносити орендну плату, ремонтні роботи, передбачені договором, взагалі не виконував. У зв`язку із цим, станом на 11.10.2019 заборгованість відповідача з орендної плати складає: за лютий - червень 2019 - 37500 грн. (з розрахунку 7500 грн. щомісяця через порушення зобов`язань з виконання ремонтних робіт); за липень - вересень 2019 - 45000 грн. (з розрахунку 15000 грн. щомісяця); за 11 днів жовтня 2019 року - 5500 грн. (з розрахунку 50 грн. за кожний день користування, у відповідності до п. 3.2 договору, загальна сума заборгованості зі сплати орендної плати становить 88000 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача основний борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 90112,00 грн., а також суму 23543,02 грн. - пені та суму 2017,97 - 3% річних. При цьому, в судовому засіданні 19.02.2020 представник позивача просив врахувати здійснений ним розрахунок заявлених до стягнення сум, який був поданий 04.02.2020 на виконання ухвали суду від 21.01.2020р.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУЗЛОГІСТІК» суму 50500 (п`ятдесят тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, суму 838 (вісімсот тридцять вісім) грн. 66 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що відповідачем не надано доказів припинення (розірвання) договору оренди, повернення майна орендодавцю за актом приймання-передачі, в зв`язку із чим доводи ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД» щодо припинення договору, шляхом повідомлення орендодавця про відмову від договору у зв`язку із тим, що нерухоме майно було передано орендодавцем у неналежному стані, непринадному для його використання за цільовим призначенням, є безпідставними.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що відповідач не надав належних доказів звернення до орендодавця з претензіями щодо неналежного стану майна, переданого в оренду або повідомлення останнього про аварійний стан комунікацій, виявлений під час користування орендованим майно, що перешкоджає використанню орендарем нерухомого майна з метою здійснення своєї господарської діяльності.

В період з лютого по червень 2019року, відповідач свої зобов`язання щодо внесення орендної плати у зазначеному п.3.1 Додаткової угоди № від 31.01.2019р. розмрі виконував належним чином, що підтверджується відповідними банківськими виписками та платіжними дорученнями. Сторонами підписані та скріплені печатками акти здачі-прийняття робіт за оренду приміщення за лютий - червень 2019 (а.с. 81, 83, 88, 90, 92), які свідчать про погодження сторонами сум орендної плати за вказані місяці у розмірі по 7500 грн., а також інших витрат (послуг з електропостачання). При цьому договір оренди та додаткова угода до нього не містять умов щодо внесення 100% розміру орендної плати у разі невиконання орендарем обумовлених ремонтних робіт не містять, в зв`язку із чим ,суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача 37500 грн. (7500х5) орендної плати за період з лютого по червень 2019 року включно.

Доказів направлення або вручення орендарю рахунків на оплату орендної плати за липень, серпень, вересень та жовтень 2019 року, передбачених пунктом 6.1 Договору, а також направлення вимоги (претензії) про її сплату позивачем не надано. Однак , з урахуванням того, що договір у встановленому порядку не припинений і діяв протягом вищевказаного періоду, орендар зобов`язаний виконувати його умови в частині внесення орендної плати, обумовленої договором, незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

З огляду на викладене, станом на час розгляду справи у відповідача виникло зобов`язання зі сплати на користь позивача орендної плати за період з липня по жовтень 2019 року у заявленому в цій частині розмірі. При цьому, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог (розміру) в частині стягнення орендної плати за жовтень 2019 (неповний місяць), в зв`язку суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати за липень, серпень, вересень 2019 у розмірі 45000 грн. (15000х3) та за 11 днів жовтня 2019 - у розмірі 5500 грн.

Враховуючи відсутність доказів виставлення у відповідності до п. 6.1 договору рахунків, або пред`явлення відповідних вимог про сплату орендної плати за період липень - жовтень 2019, суд дійшов висновку, що прострочення відповідачем зобов`язання у визначений позивачем період на загальну суму 88 000 грн. не настало, тому в задоволені в цій частині позовних вимог відмовлено.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги :

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД» подало апеляційну скаргу, в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020 у справі №908/3210/19, прийняти нове яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 50500,00 грн. основного боргу та 838,66 грн. витрат зі сплати судового збору відмовити у повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Відповідач не погоджується з рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020 у справі №908/3210/19 вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушеннями норм матеріального при недотриманні норм процесуального права.

За твердженням апелянта, суд першої інстанції допустив невірне тлумачення наявних доказів і фактів. Аналізуючи пункти 9.1., 4.2.4., 8.7. та 8.7.3. Договору, відповідач доходить висновку, що позивач повинен був вживати заходів щодо захисту своїх порушених прав раніше, а ніж до фактичного моменту звернення до суду, адже перше порушення його прав, як він зазначає, відбулося з липня 2019 року. Тобто, позивач свідомо не бажав настання правових наслідків звернення за захистом своїх порушених прав у більш ранні строки.

Невиставлення протягом тривалого часу рахункі, позивач підтвердив свою згоду на розірвання договору. Відповідач свій намір розірвати договір підтвердив в ході телефоної розмови.

Наявні в матеріалах справи докази затоплення орендованого приміщення каналізаційними стоками свідчать про невиконання позивачем вимог п.4.2.5 Договору та статті 22 Закону України Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення від 24.02.1994р. № 4004-ХІІ.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУЗЛОГІСТІК» не надало відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк та не зазначило й не обґрунтувало поважності причин пропуску цього строку, Центральний апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020 відкрито апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

31.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУЗЛОГІСТІК» (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД» (Орендар, відповідач у справі) був укладений Договір оренди № 1-31/2019-01 (далі за текстом Договір) (а.с. 9-13).

Відповідно до акту приймання-передачі орендованого майна від 01.02.2019 нерухоме майно, яке є предметом договору оренди, було передано відповідачу в користування (а.с.79).

31.01.2019 сторонами також підписано Додаткову угоду № 1 до вищевказаного договору оренди, відповідно до якої сторони дійшли до взаємної згоди провести ремонт орендованого нерухомого майна за рахунок Орендаря. Вартість ремонтних робіт, визначена кошторисною документацією - Договірною ціною (додаток 1,2,3) і становить 38425,19 грн., в т.ч. ПДВ.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача, щодо стягнення з відповідача загальної суми у 115 672, 99 грн., з яких основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 90 112 грн., пені в розмірі 23 543,02 грн. та 3% річних в розмірі 2017,97грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо досягнення сторонами згоди на розірвання Договору під час телефонних перемов з огляду на наступне:

Відповідно до частини 1 статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пункту 8.3 Договору , зміни до умов цього Договору або його розірвання допускається за взаємної згоди Сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною, та в разі їх узгодження Сторонами, оформлюються відповідною додатковою угодою до цього Договору.

Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що єдиним належним і допустимим доказом на підтвердження досягнення сторонами домовленості щодо дострокового розірвання Договору могла бути лише додаткова угода до Договору, доказів наявності якої скаржником не надано ані суду першої інстанції, ані до апеляційної скарги.

Невиставлення позивачем рахунків не є доказом досягнення сторонами домовленості щодо розірвання Договору, а тому відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються як необгрунтовані.

Відповідно до пункту 4.2.4 Договору сторони передбачили обов`язок Орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до пунктів 8.7, 8.7.3 Договору, сторони підтверджують, що цей Договір буде достроково розірвано на вимоги Орендодавця, якщо Орендар систематично /більше трьох раз/порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим Договором.

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором регулюються чинним законодавством.Твердження скаржника, що позивач мав звернутися з відповідним договором після третього поспіль випадку невнесення орендної плати відхиляються як такі, що суперечать принципу диспозитивності, який закріплено у статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином умовами Договору сторони передбачили право орендодавця на дострокове розірвання Договору в зв`язу систематичного порушення термінів здійснення платежів.

Натомість право позивача на зверення до суду з відповідним позовом щодо достокового розірвання Договору залежить цілком від його волевиявлення і не є його обов`язком, що відповідає принципу диспозитивного, закріпленому у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язу із чим відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються, як такі, що суперечать основним принципам господарського судочинства.

Цей же принцип диспозитивності дозволяв відповідачу самостійне звернутися з відповідним позовом до суду з підстав невиконання вимог Договору позивачем в частині забезпечення належного санітарного стану приміщення позивачем.

Доказів відповідного звернення відповідачем не надано.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем в апеляційній скарзі не наведено доводів, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн. (а.с.157) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД» на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020 у справі №908/3210/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.02.2020 у справі №908/3210/19 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 881, 50 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ СОЮЗ ГАРАНТБУД» (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 20А, офіс 93, код ЄДРПОУ 42297022).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік