Постанова

від 27.05.2020 по справі 904/1051/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/1051/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Трегуб Ю.Є., довіреність № 6 від 19.03.2020 р., адвокат;

представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Бурмаки Павла Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2020 , ухвалене суддею Ліпинським О.В. (м. Дніпро) повний текст якого підписаний 22.01.2020, у справі №904/1051/19

за позовом Науково-виробничої фірми "Істок-Дніпро", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Бурмаки Павла Миколайовича, м. Дніпро

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донеа Софт" м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 700 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробнича фірма "Істок-Днепр" (далі Позивач) звернулась до Господарському суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бурмаки Павла Миколайовича (далі Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 700 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем свого обов`язку з повернення одержаної суми позики за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 85-ф від 04.12.2017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бурмаки Павла Миколайовича на користь Науково-виробничої фірми "Істок-Днепр" 700 000,00 грн. основного боргу, 10 500,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 10 550,40 грн. витрат на оплату судової експертизи.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач - фізична особа-підприємець Бурмака Павло Миколайович, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не з`ясування обставин справи, зокрема, не взяття до уваги аргументів відповідача, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Договором № 85-ф від 04.12.2017 було обумовлено чіткий розмір фінансової допомоги (588 900,00 грн.), яку Позивачем перераховано на виконання умов зазначеного правочину в сумі 588 900,00 грн. Зі свого боку, Відповідачем було повернуто суму позики в розмірі 438 900,00 грн., в зв`язку із чим, станом на 28.12.2017 сума, яка підлягала поверненню на користь позивача за Договором, складала 150 000,00 грн.

Згідно умов договору про відступлення права вимоги № 85/1-Ф від 28.12.2017 право вимоги сплати суми боргу в розмірі 150 000,00 грн., яке виникло за договором № 85-ф від 04.12.2017, відступлено Позивачем на користь Підприємства "Щит" Дніпропетровської обласної громадської організації "Інвалідів та учасників бойових дій". Зазначена сума боргу у розмірі 150 000,00 грн. сплачена Відповідачем на користь нового кредитора в повному обсязі, що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Таким чином, Відповідач зазначає, що сума фінансової допомоги, одержаної за договором № 85-ф від 04.12.2017 була повернута в повному обсязі.

Отже, судом першої інстанції помилково не враховано факт повного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за даним Договором.

Щодо стягнення грошових коштів в сумі 550 000,00 грн., які були перераховані Позивачем на розрахунковий рахунок Відповідача платіжними дорученнями № 11, 13, 18, 24, останній стверджує, що зазначені платежі були здійснені поза межами Договору № 85-ф, невиконанням якого позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Вважає, що задоволена судом вимога щодо стягнення безпідставно набутих коштів та коштів по договору у сумі 700 000,00 грн, не пов`язані підставами та поданими доказами.

Суд не врахував положення ст. 530 ЦК України, зокрема, що навіть якщо вважати, що кошти в сумі 550 000,00 грн. перераховані безпідставно, то момент виконання такого зобов`язання не настав.

Судом помилково не враховано, що відтиск печатки на квитанціях до прибуткових касових ордерів є свідченням участі Підприємства "ЩИТ" ДОГО "ІУБД", як юридичної особи, у здійсненні господарської операції щодо приймання готівки в касу даного Підприємства.

Позивач, Науково-виробнича фірма "Істок-Дніпро", у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що твердження Відповідача про вихід суду за межі позовних вимог і самостійну зміну предмету та підстав позову, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки здійснення правильної правової кваліфікації спірних правовідносин і застосування у прийнятті рішення певних норм матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, є допустимим з огляду на судову практику Верховного Суду.

Судом зроблено обґрунтований висновок про те, що Відповідачем не доведено факту укладення між Позивачем та Підприємством "ЩИТ" ДОГО "ІУБД" договору про відступлення права вимоги та здійснення Відповідачем на користь нового кредитора погашення заборгованості.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2020 (суддя Іванов О.Г.) відмовлено у задоволенні заяви скаржника про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Бурмаки Павла Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2020 у справі №904/1051/19 залишено без руху. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бурмаки Павла Миколайовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2020 у справі №904/1051/19; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 25.03.2020.

24.03.2020 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява від ФОП Бурмаки П.М. (апелянт) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з запровадженням карантинних заходів та поганим самопочуттям.

Через запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215, на всій території України карантину із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів, та встановленням на період дії карантинних заходів на території України тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду, на виконання рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 1 від 17.03.2020 та рішення зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду, оформленого протоколом зборів суддів № 3 від 31.03.2020, слухання справи не відбулось, а учасників справи попереджено, що про дату та час судового засідання вони будуть повідомленні додатково.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ доповнено розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України пунктом 4 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349 , а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)."

Отже, строк розгляду апеляційної скарги не є порушеним.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2020 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 27.05.2020.

Відповідач (скаржник), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, за 6 хвилин до судового засідання (о 10.54) в канцелярію суду повторно надав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що в країні діє карантин.

В судовому засіданні 27.05.2020 представник Позивача заперечував проти задоволення даного клопотання, просив розглянути апеляційну скаргу по суті, а повторне клопотання Відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги розцінювати як зловживання правами.

Розглянувши дану заяву, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з заяви Відповідача, він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, та єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначає продовження дії карантину в Україні, побоювання за життя та здоров`я представників сторін і апарату суду.

Проте, вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів враховує що Постановою КМУ від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" визначено, що на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Послаблення протиепідемічних заходів застосовується та припиняється на території регіону на підставі рішення регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке приймається з урахуванням оцінки епідемічної ситуації та наявності у регіоні ознак для послаблення протиепідемічних заходів, визначених цією постановою.

У регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється:

з 22 травня:

- регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Пунктом 1.8 Протоколу № 30 позачергового засідання Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій передбачено, що у зв`язку зі сприятливою епідемічною ситуацією, що склалася на території Дніпропетровської області, яка відповідає ознакам, встановленим у абзацах 3, 4 та 5 пункту 4 Постанови, запроваджується послаблення протиепідемічних заходів та дозволяється:

1. регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, та використання таких засобів індивідуального захисту пасажирами під час перевезення, в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів в міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспортному засобі, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах.

Таким чином, з огляду на те, що на час призначення судового засідання у даній справі - 27.05.2020, на території Дніпропетровської області були послаблені протиепідемічні заходи, дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, колегія суддів вважає, що Відповідач, який зареєстрований у м. Дніпрі, мав можливість прибути до приміщення суду (що він і зробив, подавши відповідне клопотання до канцелярії суду за 6 хвилин до початку судового засідання), взяти участь у судовому засіданні як особисто, через представника, так і шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.

Будь-яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів, Відповідач не зазначив.

При цьому, Відповідачем на зазначено об`єктивних причин, які б безпосередньо перешкоджали йому взяти участь у судовому засіданні, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів (подібним чином вирішено аналогічне клопотання Верховним Судом у справі № 910/3880/19 у постанові від 05.05.2020).

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме Відповідач не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представником - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Відповідача, тому не можуть бути визнані поважними.

Зважаючи на повторну неявку представника Відповідача (скаржника) у судове засідання, враховуючи, що повідомлені Відповідачем причини неявки не визнаються судом поважними, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 27.05.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

04.12.2017 між Фізичною особо-підприємцем Бурмака Павлом Миколайовичем (Позичальник, Відповідач) та Науково-виробничою фірмою "Істок-Днепр" (Кредитор, Позивач) був укладений договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 85-ф (далі Договір).

Згідно умов п. 1.1. Договору, Кредитор зобов`язався надати Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (в подальшому фінансова допомога), а Позичальник зобов`язався використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений Договором строк.

Умовами Договору сторони погодили, що фінансова допомога надається у розмірі 588 900,00 грн. (п. 1.2. Договору). Відсотки на фінансову допомогу, що надається за цим договором не нараховуються (п. 1.3. Договору). Фінансова допомога надається строком на дванадцять місяців з дати надання грошових коштів (п. 1.4. Договору). По закінченню строку, вказаного в п. 1.4. цього Договору, позичальник зобов`язується повернути фінансову допомогу в повному обсязі (п. 1.5. Договору).

Відповідно до умов п. 2.1. Договору, Кредитор має право вимагати від Позичальника повернення фінансової допомоги відповідно до п. 1.5. цього Договору.

За погодженими сторонами умовами п. 2.2. Договору, кредитор зобов`язаний надати зазначену суму фінансової допомоги в строк, що не перевищує трьох днів з дати підписання цього Договору.

Позичальник зобов`язаний повернути фінансову допомогу в строки, що встановлені договором (п. 2.3. Договору).

Як свідчать надані у справу копії платіжних доручень № 1128 від 04.12.2017, № 1158 від 11.12.2017, № 1179 від 15.12.2017, №1230 від 27.12.2017 № 1250 від 28.12.2017, на виконання умов договору № 85-ф від 04.12.2017 Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача суму безвідсоткової фінансової допомоги в загальному розмірі 588 900,00 грн.

Платіжними дорученнями № 72 від 14.12.2017, № 76 від 19.12.2017, № 86 від 28.12.2017 Відповідач здійснив повернення на користь Позивача зворотної безвідсоткової фінансової допомоги в сумі 438 900,00 грн.

Платіжними дорученнями № 11 від 05.01.2018, № 13 від 09.01.2018 № 18 від 15.01.2018 № 24 від 18.01.2018 Позивач перерахував на рахунок Відповідача суму грошових коштів у розмірі 550 000,00 грн. з призначенням платежу "Надання безвідсоткової фінансової допомоги зг. дог. № 85-ф від 04.12.17, без ПДВ".

За доводами Позивача, внаслідок неналежного виконання Відповідачем свого договірного обов`язку щодо повернення повної суми одержаної фінансової допомоги, виникла заборгованість у розмірі 700 000,00 грн. стягнення якої Позивач вимагає в примусовому порядку з посиланням на положення ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 638, 640, 1046-1049 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Позивачем доведено невиконання Відповідачем зобов`язання з повернення суми фінансової допомоги по договору № 85-ф від 04.12.2017 у розмірі 150 000,00 грн.; а спірна сума грошових коштів у розмірі 550 000,00 грн., яка сплачена Позивачем на користь Відповідача згідно платіжних доручень № 11 від 05.01.2018, № 13 від 09.01.2018 № 18 від 15.01.2018 № 24 від 18.01.2018, підлягає поверненню на користь Позивача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, є договором позики.

Відповідно до приписів ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Заперечуючи проти задоволених позовних вимог, заявник апеляційної скарги зазначив, що сума фінансової допомоги в розмірі 150 000,00 грн. була сплачена ним на користь Підприємства "Щит" Дніпропетровської обласної громадської організації "Інвалідів та учасників бойових дій", який за доводами Відповідача, є новим кредитором в частині стягнення зазначеної суми грошових коштів за договором №85-ф від 04.12.2017.

В підтвердження своїх доводів Відповідач надав суду копію Договору про відступлення права вимоги № 85/1-Ф від 28.12.2017, за змістом якого Позивач (первісний Кредитор) відступив на користь Підприємства "Щит" ДОГО "ІУБД" (новий Кредитор) належне йому право вимоги згідно з Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 85-ф від 04.12.2017, а Новий кредитор одержав право вимагати від Відповідача належного виконання всіх зобов`язань за вказаним договором (основний договір), а саме сплати суми заборгованості у розмірі 150 000,00 грн.

Підтверджуючи виконання зобов`язання на користь Нового Кредитора, Відповідач надав суду квитанції до прибуткових касових ордерів у кількості 15 штук (том 1, а.с. а.с. 160-174), згідно яких, Підприємство "Щит" ДОГО "ІУБД" прийняло від ФОП Бурмаки П.М. по договору № 85/1-Ф віл 28.12.2017 грошові кошти в сумі 150 000,00 грн.

Здійснивши оцінку зазначених доказів колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Згідно положень ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як убачається з матеріалів справи, на стадії підготовчого провадження Позивачем було заявлено клопотання про витребування від Відповідача оригіналу Договору про відступлення права вимоги № 85/1-Ф від 28.12.2017. В засіданні 16.05.2019 Відповідач повідомив про відсутність в нього оригіналу такого Договору, та пояснив, що під час засвідчення копії зазначеного доказу, яку подана у справу (том 1, а.с. 62), помилково було зазначено про її виготовлення з оригіналу.

Відповідно до письмової заяви свідка ОСОБА_1 ним надано наступні пояснення, які підтверджено при допиті у судовому засіданні в суді першої інстанції:

"Повідомляю, що в період з 27.09.2012 по 11.10.2018 я працював на посаді директора Підприємства "ЩИТ" ДОГО "ІУБД" (код ЄДРПОУ 35985110).

Договір про відступлення права вимоги № 85/1 -Ф від 28.12.2017 з НВФ "Істок- Днепр" та квитанції до прибуткового касового ордеру у кількості 15 штук про отримання в касу Підприємстві "ЩИТ" ДОГО "ІУБД" суми грошових коштів в загальному розмірі 150 000,00 гривень мною не підписувалися.

На Підприємстві "ЩИТ" ДОГО "ІУБД" у грудні 2017 року та у січні 2018 року каса не велася у зв`язку з відсутністю розрахунків у готівковій формі - відповідно, грошові кошти у розмірі 150 000,00 гривень ФОП Бурмакою П.М. не могли бути оплачені в касу підприємства та не оплачувалися.

Крім того, після візуального огляду копії Договору про відступлення права вимоги № 85/1-Ф від 28.12.2017 з НВФ "Істок-Днепр" та квитанцій до прибуткового касового ордеру у кількості 15 штук, які були подані Бурмакою П.М. до матеріалів судової справи №904/1051/19, наполягаю та стверджую, що підпис у всіх вказаних документах виконаний не мною, так як мій справжній підпис має певні особливості та відмінності."

Відповідно до письмової заяви свідка ОСОБА_3 ним надано наступні пояснення, які підтверджено при допиті у судовому засіданні в суді першої інстанції:

"Повідомляю, що Договір про відступлення права вимоги № 85/1-Ф від 28.12.2017 між НВФ "Істок-Днепр" та Підприємством "ЩИТ" ДОГО "ІУБД" мною не підписувався.

Станом на день складення даної заяви заборгованість ФОП Бурмаки П.М. перед НВФ "Істок-Днепр" за договором № 85-Ф від 04.12.2017 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги складає 700 000,00 гривень."

Обидва свідка були допитані судом в судовому засіданні та дали аналогічні свідчення.

Крім того, як зазначалося у відповіді на відзив, відповідно до Оборотно-сальдових відомостей підприємства НВФ "Істок-Днепр" по рахунку 3771 "Розрахунки з іншими дебіторами" вбачається наступне.

Згідно до Оборотно-сальдової відомості по рахунку 3771 за 2017 рік станом на 31.12.2017 обліковується заборгованість ФОП Бурмаки П.М. у розмірі 150 000,00 грн. за договором № 85-Ф від 04.12.2017.

Згідно до Оборотно-сальдової відомості по рахунку 3771 за 2018 рік станом на 31.12.2018 обліковується заборгованість ФОП Бурмаки П.М. у розмірі 700 000,00 грн. за договором № 85-Ф від 04.12.2017.

Згідно до Оборотно-сальдової відомості по рахунку 3771 за період з 01.12.2017 по 22.05.2019 обліковується заборгованість ФОП Бурмаки П.М . у розмірі 700 000,00 грн. за договором № 85-Ф від 04.12.2017.

Вказані дані бухгалтерського обліку Позивача додатково підтверджують, що заборгованість Відповідача не передавалася іншим кредиторам та обліковується саме як заборгованість ФОП Бурмака П.М. перед НВФ "Істок-Днепр".

Зважаючи на обґрунтовані сумніви Позивача з приводу факту укладення Договору про відступлення права вимоги № 85/1-Ф від 28.12.2017, які в тому числі підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , від імені яких зазначено підписи на копії вказаного договору, враховуючи неподання у справу оригіналу зазначеного договору, колегія суддів, керуючись приписами ч. 6 ст. 91 ГПК України, не бере до уваги зазначений доказ.

Крім того, з огляду на висновок судової почеркознавчої експертизи (том 2, а.с. 8-14) яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений в графі "Головний бухгалтер" та "Керівник" квитанцій до прибуткових касових ордерів, які надані Відповідачем в підтвердження факту сплати суми 150 000,00 грн. на користь Підприємства "Щит" ДОГО "ІУБД", виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжньому його підпису, зазначені докази також не беруться колегією суддів до уваги.

Наявність печатки в квитанціях до прибуткових касових ордерів не є безумовним підтвердженням повернення готівки Відповідачем в касу Підприємства "ЩИТ" ДОГО "ІУБД", оскільки обов`язковість застосування печатки була скасована ще в 2014 році (Закон від 15.04.2014 № 1206-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу").

Законом від 23.03.2017 № 1982-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями", який набув чинності з 20.07.2017 було внесено зміни до ст. 58-1 Господарського кодексу України, де чітко зазначено, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатку, проте, використання печатки не є обов`язковим, а наявність або відсутність відбитку печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Отже, наявність або відсутність відбитку печатки на документі ніяким чином не впливає на дійсність підпису на цьому документі, адже на сьогодні немає дозвільної системи стосовно виготовлення печатки.

Підсумовуючи, слід дійти висновку, що Відповідачем не доведено факту укладення між Позивачем та Підприємством "Щит" ДОГО "ІУБД" договору про відступлення права вимоги та здійснення Відповідачем на користь Нового Кредитора погашення заборгованості в розмірі 150 000,00 грн.

Таким чином, доводи Позивача з приводу існування невиконаного Відповідачем зобов`язання з повернення суми фінансової допомоги по договору № 85-ф від 04.12.2017 у розмірі 150 000,00 грн., є обґрунтованими.

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що сума фінансової допомоги, одержаної за договором № 85-ф від 04.12.2017, була повернута Відповідачем у повному обсязі.

Зважаючи на те, що в порушення взятих на себе зобов`язань Відповідач не повернув в повному обсязі суму отриманої по договору № 85-ф позики, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення основного боргу в розмірі 150 000,00 грн. є обґрунтованою й такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині суми 550 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вище підтверджено матеріалами справи, умовами укладеного сторонами договору № 85-ф від 04.12.2017 було погоджено надання позики в сумі 588 900,00 грн. Зазначена сума коштів в повному обсязі була перерахована Позивачем згідно платіжних доручень № 1128 від 04.12.2017, № 1158 від 11.12.2017, № 1179 від 15.12.2017, №1230 від 27.12.2017, № 1250 від 28.12.2017, чим останній виконав свій договірний обов`язок за вказаним договором.

За умов відсутності належних доказів зміни сторонами умов Договору № 85-ф від 04.12.2017 в частині розміру суми позики, грошові кошти в сумі 550 000,00 грн., сплачені позивачем на розрахунковий рахунок відповідача платіжними дорученнями № 11 від 05.01.2018, № 13 від 09.01.2018, № 18 від 15.01.2018, № 24 від 18.01.2018, не можна вважати позикою, наданою в рамках вказаного вище договору, навіть за умов відповідного посилання на такий договір в призначенні платежу, адже за визначенням ст.ст. 207, 654, 1047 ЦК України, зміни до договору позики мали бути вчинені у такий самій формі, що й договір, зокрема, в простій письмовій формі, яка передбачає наявність підпису обох сторін правочину.

Як вище встановлено судом, в якості правової підстави для стягнення суми коштів яка є предметом спору у даній справі, в тому числі суми коштів у розмірі 550 000,00 грн., Позивач посилається на положення ст.ст. 638, 640, 1046, 1047, 1049 ЦК України, які встановлює загальні умови укладення договору та визначають взаємовідносини сторін за договором позики.

З урахуванням встановлених обставин, обґрунтування позивачем вимог в частині стягнення суми коштів у розмірі 550 000,00 грн. з посилання на зазначені вище норми матеріального права слід визнати безпідставним.

Разом із тим встановивши, що Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд не позбавлений права самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини. При цьому, посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Так, за встановленими судом обставинами, сума грошових коштів у розмірі 550 000,00 грн., одержана Відповідачем поза межами укладеного сторонами Договору № 85-ф від 04.12.2017, а отже, зазначену суму коштів слід вважати такою, що одержана Відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що спірна сума грошових коштів у розмірі 550 000,00 грн., яка сплачена Позивачем на користь Відповідача згідно платіжних доручень № 11 від 05.01.2018, № 13 від 09.01.2018, № 18 від 15.01.2018, № 24 від 18.01.2018, підлягає поверненню на користь Позивача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що задоволена судом вимога щодо стягнення безпідставно набутих коштів та коштів по договору у сумі 700 000,00 грн, не пов`язані підставами та поданими доказами, не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги , з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову . Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас, і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Аналогічна позиція щодо того, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин; та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права; та щодо права суду самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, викладена у Постанові ВП ВС від 04.12.2019 № 917/1739/17 (провадження 12-15гс19). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі N 761/6144/15-ц, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.

Таким чином, твердження Відповідача про те, що господарський суд вийшов за межі позовних вимог і самостійно змінив предмет та підставу позову, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки здійснення правильної правової кваліфікації спірних правовідносин і застосування у прийнятті рішення певних норм матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, є допустимим з огляду на вищенаведену судову практику.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд не врахував положення ст. 530 ЦК України, зокрема, що навіть якщо вважати, що кошти в сумі 550 000,00 грн. перераховані безпідставно, то момент виконання такого зобов`язання не настав, не відповідають обставинам справи, оскільки як підтверджено матеріалами справи НВФ "Істок-Днепр" звернулося до ФОП Бурмаки П.М. з письмовою вимогою про повернення коштів протягом тридцяти днів від дня пред`явлення письмової вимоги суми отриманих, але не повернутих грошових коштів у загальному розмірі 700 000,00 гривень.

Вимога була направлена Позивачем Відповідачеві 13.12.2018 рекомендованим листом, який було отримано ним 20 грудня 2018 року. Таким чином, з 20 січня 2019 року у Відповідача виникли зобов`язання по поверненню грошових коштів, отриманих за договором позики, які не були виконані. Позовна заява була подана до суду 18 березня 2019 року.

Таким чином, твердження Відповідача про те, що суд не врахував положення статті 530 ЦК України, не відповідають дійсним обставинам справи.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 700 000,00 грн., правомірно задоволено господарським судом в повному обсязі, в тому числі, шляхом стягнення суми грошових коштів в розмірі 150 000,00 грн., яка підлягає сплаті у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення позики за Договором № 85-ф від 04.12.2017, та стягнення суми грошових кошті у розмірі 550 000,00 грн., яка підлягає поверненню в порядку ст. 1212 ЦК України, як безпідставно одержана.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь Позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на Відповідача (заявника у апеляційній скарзі).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бурмаки Павла Миколайовича, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2020 у справі №904/1051/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2020 у справі №904/1051/19 - залишити без змін.

Судові витрати Фізичної особи-підприємця Бурмаки Павла Миколайовича, м. Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.06.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна