Постанова

від 01.06.2020 по справі 908/2683/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2683/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від прокуратури: Богомол О.М., посвідчення №036676 від 11.12.2015 р., прокурор відділу;

від позивача: Губський С.О., посвідчення УДН №000240 від 27.11.2018 р., начальник;

від позивача: Клепальська М.І., довіреність №б/н від 29.05.2020 р., представник;

від відповідача-2: Коваленко І.М., довіреність №468/01/15-2019 від 19.09.2019 р., представник;

інші учасники процесу не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокуратури Запорізької області

на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 року ( суддя Левкут В.В.) у справі №908/2683/19

за позовом державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» (70053, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, буд. 2)

до відповідача-1: Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3)

відповідача-2: Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Запорізькій області (69096, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: прокуратура Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а; код ЄДРПОУ 02909973) в особі Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 50/57)

про скасування обмеження у вигляді заборони користування земельними ділянками,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна установа «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» звернувся до Національного антикорупційного бюро України та Головного управління Національної поліції в Запорізькій області із позовом про скасування обмеження у вигляді заборони користування земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні позивача, встановленого ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року у справі № 760/25848/17.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 у справі № 908/2683/19 (суддя Левкут В.В.) позовні вимоги задоволено.

Суд скасував обмеження у вигляді заборони користування земельними ділянками, встановленої ухвалою слідчого судді Соломянського районного суду міста Києва від 23.11.2017 у справі 760/25848/17, які перебувають у постійному користуванні Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ЗП № 001312 від 24.01.1997, згідно переліку.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Прокуратура Запорізької області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 по справі № 908/2683/19 скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що вирішення питання щодо скасування обмеження у вигляді заборони користування земельними ділянками, яке вжито у межах кримінального провадження, не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має розглядатися в порядку, передбаченому нормами Кримінально-процесуального законодавства.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2020 апеляційну скаргу прокуратури Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019року у справі №908/2683/19 ( суддя Левкут В.В., повний текст рішення підписано 20.12.2019року) залишено без руху. Апелянту наданий десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги: надавши апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме докази сплати судового збору у сумі 2881,50грн.

07.02.2020 року до Центрального апеляційного господарського суду від апелянта надійшли клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доданим доказом сплатити судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокуратури Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019року у справі №908/2683/19 , зупинено дію оскаржуваного рішення, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 30.03.2020 року на 09:30 год. Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро , пр. Дмитра Яворницького,65, зал засідань № 207.

Життя і здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю в Україні (ст.3 КУ).

Згідно п.11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020 року, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п.4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.306 Господарського процесуального кодексу України, судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З урахуванням викладеного та беручи до уваги необхідність забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), та з метою забезпечення стабільного здійснення судочинства суд дійшов висновку про необхідність призначення апеляційної скарги у цій справі до розгляду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2020 року у справі № 908/2683/19 розгляд апеляційної скарги призначено на 01.06.2020рік.

Відповідачем 2 - Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області, надано відзив на апеляційну скаргу прокуратури Запорізької області, в якому просить у задоволенні позову державної установи Дружелюбівський виправний центр (№1) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області відмовити в повному обсязі ( а.с.154-156, т.2).

Позивачем - Державною установою Дружелюбівський виправний центр (№1)надано відзив на апеляційну скаргу прокуратури Запорізької області, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи позивача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу а.с.137, т.2).

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу), а представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 по справі № 908/2683/19 скасувати та закрити провадження у справі, представник відповідача-2 у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Інші учасники процесу не з`явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами, за відсутності представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи вони повідомлені в належний спосіб у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги, а відкладення розгляду справи є правом, а не обов`язком суду, яке залежить від наявності обставин, які унеможливлюють вирішення спору.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

01.06.2020року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом Міністерства внутрішніх справ Української РСР від 30.03.1988 №045 на землях переданого в управління МВС УРСР колгоспу в с. Новософіївка Вільнянського району Запорізької області організовано колонію-поселення для осіб, які вперше вчинили умисні нетяжкі злочини, якій присвоєно номер та умовне найменування «Установа по виконанню покарань №1 УВС у Запорізькій області ЯЯ-310/1» , з ідентифікаційним кодом 08594542.

Державним актом на право постійного користування землею серії 1-ЗП № 001312, виданим на підставі рішення Вільнянської районної ради народних депутатів від 11.04.1991 № 58 та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 24.01.1997 № 710 установі ЯЯ-310/1 УВС Запорізького облвиконкому (ідентифікаційний код 08594542) надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 2 788 га, для ведення сільського господарства.

На підставі наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.11.1999 № 165 «Про введення в дію нових найменувань органів та установ кримінально-виконавчої системи» установа по виконанню покарань ЯЯ-310/1 з ідентифікаційним кодом 08594542 перейменована у Дружелюбівську виправну колонію Запорізької області (№1) з тим же ідентифікаційним кодом.

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 15.12.2016 року № 3679/128/5 Дружелюбівський виправний центр управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1) (ідентифікаційний код 08594542) перейменовано у Державну установу «Дружелюбівський виправний центр (№1)» з тим самим ідентифікаційним кодом, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, внаслідок вчинення реєстраційних дій установа ЯЯ-310/1 УВС Запорізького облвиконкому на теперішній час має найменування - Державна установа «Дружелюбівський виправний центр (№1)» .

Державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2005 році проведені роботи по інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії (Державна установа «Дружелюбівський виправний центр (№1)» ), право на які посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серії 1-ЗП №001312, виданим на підставі рішення Вільнянської районної ради народних депутатів від 11.04.1991 № 58 та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 24.01.1997 № 710. За результатами цих робіт розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії №1 на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (інв. № 9/168-441 від 14.10.2005).

Розпорядженням Вільнянської райдержадміністрації № 765 від 27.10.2005 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Дружелюбівської виправної колонії № 1 (інв. № 9/168-441 від 14.10.2005) на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області та надано у постійне користування Дружелюбівської виправної колонії (на даний час - Державна установа «Дружелюбівський виправний центр (№1)» ) земельну ділянку загальною площею 2552,0047 га, з них сільськогосподарських угідь 2352,9046 га, в тому числі ріллі 2095,9430 га.

Протягом 2016 року Головним управлінням Дердгеокадастру у Запорізькій області видано 30 наказів про затвердження проектів землеустрою та надання в постійне користування ТОВ «Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів» 30 земельних ділянок, загальною площею 1962,1044 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області з кадастровими номерами:

2321581400:02:002:0047 2321581400:02:002:0029

2321581400:06:002:0042 2321581400:03:003:0038

2321581400:03:003:0037 2321581400:01:003:0003

2321581400:03:001:0001 2321581400:04:002:0003

2321581400:02:002:0021 2321581400:03:002:0001

2321581400:04:002:0023 2321581400:06:001:0015

2321581400:03:001:0003 2321581400:01:003:0004

2321581400:01:003:0084 2321581400:04:002:0004

2321581400:01:002:0030 2321581400:03:003:0041

2321581400:03:003:0077 2321581400:03:003:0039

2321581400:01:003:0084 2321581400:04:002:0004

2321581400:01:002:0030 2321581400:03:003:0041

2321581400:03:003:0077 2321581400:03:003:0039

2321581400:01:001:0002 2321581400:03:003:0040

2321581400:06:001:0115 2321581400:03:001:0002

2321581400:01:001:0003 2321581400:03:002:0072

2321581400:02:002:0061 2321581400:06:002:0022

2321581400:04:002:0001 2321581400:01:002:0032.

Слідчим відділенням Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області 05.11.2016 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080210001547 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КПК України щодо використання службовими особами Запорізької обласної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів» службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам та інтересам державних підприємств.

Досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні здійснювало Національне антикорупційне бюро України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23.11.2017 за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України Третього відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів в межах кримінального провадження №12016080210001547, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.11.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, накладено арешт та встановлено обмеження у вигляді заборони користування та відчуження на 61 земельну ділянку, в тому числі на 30 наступних земельних ділянок:

1) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 40,4697га, кадастровий номер 2321581400:03:001:0001, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

2) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 87,6608га, кадастровий номер 2321581400:02:002:0047, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області

3) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 45,0000га, кадастровий номер 2321581400:02:002:0029, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

4) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 121,6008га, кадастровий номер 2321581400:04:002:0003, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

5) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 32,8416га, кадастровий номер 2321581400:02:002:0021, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

6) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 42,9971га, кадастровий номер 2321581400:03:002:0001, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

7) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 69,9000га, кадастровий номер 2321581400:04:002:023, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

8) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 92,0000га, кадастровий номер 2321581400:06:002:0042, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

9) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 27,1706га, кадастровий номер 2321581400:06:001:0015, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

10) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 64,3654га, кадастровий номер 2321581400:03:001:0003, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

11) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 41,7490га, кадастровий номер 2321581400:03:003:0038, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

12) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 126,0000га, кадастровий номер 2321581400:03:003:0037, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

13) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 148,7688га, кадастровий номер 2321581400:01:003:0004, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

14) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 43,0000га, кадастровий номер 2321581400:01:003:0084, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

15) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 26,0000га, кадастровий номер 2321581400:04:002:0004, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

16) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 37,5757га, кадастровий номер 2321581400:01:002:0030, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

17) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 43,4183га, кадастровий номер 2321581400:03:003:0041, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

18) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 41,8029га, кадастровий номер 2321581400:03:003:0077, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

19) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 167,0000га, кадастровий номер 2321581400:03:003:0039, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

20) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 19,6527га, кадастровий номер 2321581400:01:001:0002, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

21) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 43,0000га, кадастровий номер 2321581400:03:003:0040, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

22) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 70,8054га, кадастровий номер 2321581400:06:001:0115, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

23) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 54,4759га, кадастровий номер 2321581400:03:001:0002, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

24) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 120,9762га, кадастровий номер 2321581400:01:001:0003, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

25) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 28,0000га, кадастровий номер 2321581400:03:002:0072, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

26) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 26,6396га, кадастровий номер 2321581400:02:002:0061, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

27) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 66,0000га, кадастровий номер 2321581400:06:002:0022, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

28) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 95,6190га, кадастровий номер 2321581400:01:003:0003, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

29) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 106,6149га, кадастровий номер 2321581400:04:002:0001, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області;

30) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 34,0000га, кадастровий номер 2321581400:01:002:0032, розташована на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Звертаючись до Національного антикорупційного бюро України та Головного управління Національної поліції в Запорізькій області із позовом про скасування обмеження у вигляді заборони користування земельними ділянками, які перебувають у постійному користуванні позивача, встановленого ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року у справі № 760/25848/17, позивач - Державна установа «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» посилався на те, що не вирішення питання щодо скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 23.11.2017 у справі № 760/25848/17 позбавляє його можливості користуватися належними йому на праві постійного користування земельними ділянками.

Звернення за підсудністю до господарського суду позивач обґрунтував тим, що оскільки кримінальне провадження, в рамках якого накладено заборону, закрито, арешт майна є неправомірним обмеженням права особи користуватися належним йому майном.

Задовольняючи позовну заяву Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» та скасовуючи обмеження у вигляді заборони користування земельними ділянками, встановленої ухвалою слідчого судді Соломянського районного суду міста Києва від 23.11.2017 у справі 760/25848/17, які перебувають у постійному користуванні Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ЗП № 001312 від 24.01.1997 згідно переліку, господарський суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про звільнення майна з-під арешту та / або скасування обмеження у вигляді заборони користуватися таким майном, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і відповідно до п. 6 ч. ст. 20 ГПК України можуть бути вирішені судом господарської юрисдикції, оскільки будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, право постійного користування спірними земельними ділянками установою «Дружелюбівський виправний центр (№1)» набуто на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ЗП № 001312, виданого на підставі рішення Вільнянської районної ради народних депутатів від 11.04.1991 № 58 та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 24.01.1997 за №710.

Внаслідок реорганізаційних та реєстраційних дій установа не втратила законних підстав та прав на постійне користування земельною ділянкою. Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001312 є дійсним, право користування землею установою не скасоване, а отже є документом, що посвідчує право постійного користування земельними ділянками Державною установою «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (ідентифікаційний код 08594542).

Факт наявності у ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» права постійного користування землею на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001312 встановлений в ухвалі Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 у справі № 808/3080/16 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі № 808/3080/16, і не потребує додаткового доведення в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Крім того, відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 28.03.2018 року № 23777/17-41/4563/4564/18-41 у кримінальному провадженні № 12016080210001547 від 05.11.2016 (арк. справи 27-45) припинення права постійного користування земельною ділянкою, яке визначено за державною установою «Дружелюбівський. виправний центр (№1)» (ідентифікаційний код 08594542) та посвідчено Державним актом на право постійного користування землею від 24.01.1997 серії І-ЗП № 001312, внаслідок її перейменування з Установи виконання покарань №1 УВС у Запорізькій області ЯЯ-310/1 (ідентифікаційний код 08594542) документально не підтверджено.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник» земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

За змістом частини третьої статті 174 КПК України, у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою заступника начальника слідчого відділення Новомиколаївського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 06.12.2018 кримінальне провадження №12016080210001547 закрито на підставі п. 2. ч. 1 ст. 284 КПК України, при цьому не було вирішено питання про скасування арешту вищезазначеного майна.

Позивачем 15.04.2019 на адресу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області направлено лист з вимогою сприяння у вирішенні питання щодо скасування арешту з земельних ділянок.

Токмацькою місцевою прокуратурою Запорізької області листом № 37/1-1246-вих.19 від 01.05.2019 надано відповідь, що установа має самостійно звернутися до суду з зазначеним питанням.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже забезпечення прав і свобод та надання ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави.

Водночас, способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Згідно зі статтею 174 КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження (у кримінальній справі, закритій органом досудового слідства) КПК України не передбачає.

Водночас прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Із урахуванням викладеного, зважаючи, що кримінальне провадження, в межах якого накладено арешт на майно, закрито на стадії досудового слідства і до суду для розгляду справи по суті цю справу скеровано не було, вирішення питання про припинення втручання у право власності позивача шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права, оскільки нормами КПК України не передбачено застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у припиненій кримінальній справі.

Таким чином, вирішення порушеного позивачем питання в порядку кримінального судочинства потребувало б відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою органу досудового слідства у зв`язку з відсутністю складу злочину, тобто з реабілітуючої підстави. Для відновлення справи необхідним є скасування процесуальних рішень. Початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність.

Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати позов щодо порушеного права лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов (ч. 1 ст. 61 КПК України).

Державна установа «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» пред`являє позов не у зв`язку з завданням їй матеріальної шкоди обвинуваченим, а з підстави необґрунтованого обмеження її права власності рішенням слідчого. Кримінальна справа з обвинувальним висновком на розгляд суду кримінальної юрисдикції не надходила. Відтак, суд кримінальної юрисдикції не має правових підстав розпочинати судове провадження для вирішення лише питання щодо арештованого майна, до того ж вимоги заявлені не до обвинуваченого чи осіб, які несуть відповідальність за його дії, а до компетентних органів, якими ініціювалось досудове розслідування та накладення арешту в межах кримінального провадження.

Однак нормативна неврегульованість порядку захисту права власності, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті.

Разом із тим, кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє кримінальні процесуальні відносини. Зокрема, після прийняття означеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні (кримінальній справі) як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту та / або скасування обмеження у вигляді заборони користуватися таким майном, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і відповідно до п. 6 ч. ст. 20 ГПК України можуть бути вирішені судом господарської юрисдикції.

Відповідну правову позицію сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц та у постанові Верховного Суду України від 15.05.2013 у справі № 6-26цс13, підстав для відступу від якої Велика Палата Верховного Суду не знаходить.

У наведеній постанові закріплено правовий орієнтир, відповідно до якого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви на правильність арешту майна. До цього ж зводяться і роз`яснення, надані Верховним Судом України у пункті четвертому постанови Пленуму від 27 серпня 1976 року Про судову практику в справах про виключення майна з опису .

Таким чином, судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.

Разом із тим, скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

З огляду на викладене, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дана справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, а вимоги, заявлені позивачем про скасування обмеження у вигляді заборони користуватися належним позивачу майном, підлягають задоволенню.

При цьому, посилання апелянта на правові позиції, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 202/5044/17 від 24.04.2018, у справі № 636/959/16-ц від 28.11.2018 року, у справі № 640/17552/16-ц від 12.12.2018 року, у справі № 202/1452/18 від 27.03.2019 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки по даним справам у межах кримінального провадження оскаржувалось накладення арешту на майно, яке належить іншій особі, а не учаснику кримінального провадження, та під час здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, кримінальне провадження було закрито, а тому, в даному випадку, суд першої інстанції обґрунтовано застосував правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на прокуратуру Запорізької області.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокуратури Запорізької області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 року у справі №908/2683/19 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на прокуратуру Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.06.2019року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г.Іванов