Рішення

від 28.05.2020 по справі 906/365/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/365/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальчук В.А. - ордер ЖТ № 063463 від 06.04.2020;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Малинське лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогран"

про стягнення 58 179,12 грн

Державне підприємство "Малинське лісове господарство" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогран" 58179,12грн заборгованості за договором купівлі-продажу №12 від 08.01.2020, з яких 56881,37грн основний борг та 1297,75грн пені.

Ухвалою від 17.04.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін). Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.05.2020.

13.05.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 27-30).

Ухвалою від 14.05.2020, враховуючи приписи ч.4 ст. 252 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 28.05.2020.

27.05.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками (а.с. 71-93).

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2020 позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням доводів, викладених у відповіді на відзив. Зауважив, що акт звірки взаєморозрахунків, яким сторони погодили порядок зарахування коштів та визначили заборгованість за договором станом на 01.04.2020, відповідачем підписано, а по здійсненим поставкам товару подана відповідна податкова звітність. Надав для огляду судом оригінал зазначеного акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 по 01.04.2020.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином (а.с. 94-97).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до 4 ст. 252 ГПК України, перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд враховує, що розгляд справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Також взято до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, з яким кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

За вказаного, враховуючи наявний у матеріалах справи відзив на позовну заяву, відсутність будь-яких клопотань зі сторони відповідача, а також те, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2020 між ДП "Малинське лісове господарство" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екогран" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу №12 (далі - Договір (а.с.13-14), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язався прийняти й оплатити лісопродукцію, визначену специфікацією.

08.01.2020 сторонами підписано специфікацію №1 вартості лісопродукції до договору купівлі-продажу лісопродукції №12 від 08.01.2020 (далі - Специфікація (а.с.15)).

За умовами п. 5.1. Договору, останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.01.2020.

Додатковою угодою від 27.01.2020 строк дії договору продовжено до 31.03.2020 (а.с. 16). Додатковою угодою №2 від 31.01.2020 сторони доповнили умови Договору №12 від 08.01.2020 (а.с. 18).

Позивач вказав, що на виконання умов Договору та Специфікації, передав у власність відповідача товар, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Зсилаючись на підписаний сторонами Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2020 по 01.04.2020 пояснив, що ним було передано у власність відповідачу лісопродукцію на загальну суму 119900,70грн, а покупцем у вказаний період було проведено оплату за вказаним Договором у розмірі 229280,00грн, в тому числі за лісопродукцію, придбану у 2019 році по договору, що діяв у 2019 році на суму 166260,57грн. За вказаного, за даними позивача, залишок несплачених коштів станом на 01.04.2020 склав 56881,37грн.

Оскільки оплату за поставлений товар відповідач здійснював несвоєчасно, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1297,75грн пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст. 655 - 658, 692 ЦК України.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву від 08.05.2020 (а.с. 27-30), зауважив, що позивач в обґрунтування позовних вимог не надав жодних належних і допустимих доказів боргу, обґрунтованого розрахунку суми позову та підтверджуючих документів, як поставки лісопродукції, так і проведеної за спірний період оплати. Вважає, що акт звірки взаєморозрахунків за період з 10.01.2020 по 01.04.2020 не підтверджує суму заборгованості по договору. У видаткових накладних підставою передачі у власність лісопродукції за період з 01.01.2020 по 01.04.2020 зазначено договір №102/24-10-2018 від 24.10.2018. Звернув увагу, що у позовній заяві зазначено про те, що продавець передав у власність покупця лісопродукцію на загальну суму 119900,70грн та проведено оплату в розмірі 229280,00грн.

Також відповідач вважає, що позивач неправомірно ставить вимогу про сплату заборгованості по договору №12 від 08.01.2020 в сумі 56881,37грн, оскільки згідно акта звірки за період з 01.01.2020 по 31.03.2020, кінцеве сальдо становить 56881,37грн, яке виникло не по спірному договору та не за спірний період. Зазначає, що оскільки в період, за який нараховується пеня, була переплата в загальній сумі 109379,30грн, то вимоги щодо несвоєчасної оплати є безпідставними.

При цьому до відзиву відповідач додав адресований позивачу лист №39 від 08.05.2020, згідно якого ТОВ "Екогран" просить у платіжних дорученнях за період з 16.01.2020 по 10.03.2020 у вважати правильним призначення платежу: "Оплата за лісо продукцію згідно договору №12 від 08.01.2020 року у т. ч. ПДВ 20%".

Позивач, у відповіді на відзив (а.с. 71-73), доводи відповідача заперечив. Пояснив, що між сторонами в період з 18.10.2018 по 08.01.2020 було укладено ряд договорів купівлі-продажу лісопродукції. Вказав, що зазначення у видаткових накладних, виданих ДП "Малинське лісове господарство" 10.01.2020, 11.01.2020, 13.01.2020, 14.01.2020, 24.01.2020, 27.01.2020, 29.01.2020 про те, що вони видані на підставі договору №102/24-10-2018 є помилковим, оскільки вказаний договір не продовжувався, від закінчення строку його дії пройшло більше року.

Зауважив, що при здійсненні оплат, в призначеннях платежу відповідач вказував "за придбану продукцію", що автоматично погашало заборгованість по попередніх договорах. При цьому позивач вважає, що у випадку передплати коштів, відповідач повинен був вказувати у призначенні платежу 100% передплата, як це зазначено в п. 3.1. договору, а не за придбану лісопродукцію.

Зазначив, що протягом 2020 року підприємство виписувало та реєструвало в ЄРПН податкові накладні за датою продажу лісопродукції згідно п.187.1 ст. 187 ПКУ, тому коригування призведе до зміни розрахунків в бухгалтерському та податковому обліку, що потягне виникнення штрафних санкцій для підприємства за несвоєчасну реєстрацію податкових зобов`язань.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, враховуючи пояснення позивача та відповідача, надавши правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу №12 від 08.01.2020 (а.с. 13-18).

За частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними підтверджено, що в період з 10.01.2020 по 29.01.2020 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 119900,70грн (а.с. 40-55, 85-92).

Зважаючи на те, що вказані накладні містять зсилання на Договір №102/24-10-2018 від 24.10.2018, суд проаналізував дію укладених сторонами договорів у відповідні періоди.

Так, матеріали справи містять Договір купівлі-продажу №102 від 24.10.2018 (а.с. 76), строк дії якого сторони визначили до 31.12.2018 (п. 5.1. Договору), доказів продовження вказаного строку сторонами не надано.

Оскільки на час поставки лісопродукції з 10.01.2020 по 29.01.2020 строк дії Договору купівлі-продажу №102 від 24.10.2018 закінчився, суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що у видаткових накладних №99 від 10.01.2020, №105 від 11.01.2020, №144 від1.01.2020, №208 від 13.01.2020, №174 від 13.01.2020, №186 від 14.01.2020, №411 від 24.01.2020, №415 від 24.01.2020, №424 від 24.01.2020, №450 від 27.01.2020, №451 від 27.01.2020, №452 від 27.01.2020, №457 від 29.01.2020, №472 від 29.01.2020, №507 від 29.01.2020, №509 від 29.01.2020 помилково вказано Договір №102/24-10-2018 від 24.10.2018, а поставка товару по вказаних видаткових накладних здійснювалась на підставі Договору купівлі-продажу №12 від 08.01.2020, зі строком дії до 31.03.2020.

У п. 3.1. Договору сторони визначили, що розрахунок здійснюється покупцем в національній валюті України на умовах 100% передоплати за кожну партію продукції. У разі поставки товару без передоплати покупець повинен здійснити оплату на протязі 20 банківських днів.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №21486 від 16.01.2020, №21487 від 17.01.2020, №21515 від 17.01.2020, №21516 від 20.01.2020, №21532 від 31.01.2020, №21664 від 04.02.2020, №21773 від 11.02.2020, №21990 від 06.03.2020, №21991 від 10.03.2020 (а.с. 31-39) підтверджено, що відповідач за отриману лісопродукцію у вказаний період, з урахуванням 166260,67 грн початкового сальдо, здійснив оплату у розмірі 229280,00грн.

Враховуючи наявність між сторонами спору щодо порядку зарахування сплачених коштів, слід зазначити, що відповідач здійснював всі оплати з призначенням платежу "Оплата за лісопродукцію згідно договора" (а.с. 31-39).

Відповідно до роз`яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Враховуючи, що в призначенні платежу відповідач не конкретизував призначення платежу, а в Договорі №12 від 08.01.2020 сторони не визначили порядок зарахування грошових коштів, останні слід зараховувати на погашення заборгованості в хронологічному порядку.

Наданий відповідачем лист №39 від 08.05.2020, який направлений позивачу під час розгляду справи в суді (а.с. 56), згідно якого ТОВ "Екогран" просило вважати правильним призначенням платежу у вищевказаних платіжних дорученнях як "Оплата за лісопродукцію згідно договору №12 від 08.01.2020", судом розцінено як такий, що не впливає на оцінку доказів та на визначений в акті звірки взаєморозрахунків порядок зарахування коштів, оскільки такий лист складено після такого зарахування. Позивачем зазначений лист заперечувався.

Слід зазначити, що сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків, з якого не вбачається іншого, ніж визначив позивач, порядку зарахування коштів, та погоджено, що станом на 01.04.2020 заборгованість на користь ДП "Малинське лісове господарство" складає 56881,37 грн (а.с. 18).

Надаючи правову оцінку вказаному акту, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

З огляду на викладене, суд вважає, що в сукупності з такими первинними документами як видаткові та товарно-транспортні накладні, підписаний сторонами Акт звірки розрахунків є додатковим доказом існування заборгованості у розмірі 166260,67грн за минулі періоди та 56881,37грн станом на 01.04.2020.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За вказаного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 56881,37 грн (166260,67грн + 119900,00грн - 229280,00грн) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4. Договору визначено, що при порушенні покупцем термінів оплати, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу. Для розрахунку приймається облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 2, 2 (зворотній бік)), пеню останнім нараховано:

- на суму боргу 10420,67грн, за період з 22.02.2020 по 05.04.2020, у розмірі 261,92грн;

- на суму боргу 6336,00грн, за період з 25.02.2020 по 05.04.2020, у розмірі 147,84грн;

- на суму боргу 40124,70грн, за період з 27.02.2020 по 05.04.2020, у розмірі 887,99грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що її нарахування за вищевказаний період у загальному розмірі 1297,75грн є обґрунтованим, тому позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаного, позивач належними та допустимими доказами довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення 56881,37грн основного боргу та 1297,75грн пені

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Малинське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогран" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екогран" (11603, Житомирська обл., м. Малин, вул. Танкістів Кантемирівців, буд.1, ід. код 35313244) на користь Державного підприємства "Малинське лісове господарство" (11600, Житомирська обл., м. Малин, вул. Лісовий кордон 58, ід. код 13551546):

- 56881,37 грн основного боргу;

- 1297,75 грн пені;

- 2102,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.06.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек.).