Рішення

від 02.06.2020 по справі 910/3475/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2020Справа № 910/3475/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр Транспорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніті Консалт"

про стягнення 191 278, 00 грн.

Представники: без виклику учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Квадр Транспорт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніті Консалт" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 191 278, 00 грн та 3 % річних у сумі 125, 77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих транспортно-експедиторських послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр Транспорт" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Квадр Транспорт" строк для усунення недоліків позовної заяви.

18.03.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр Транспорт" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Кївської міської державної адміністрації).

07.04.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніті Консалт" надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, в якій відповідач просить суд розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, а також відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніті Консалт" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовлено.

21.04.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що жодних зауважень чи претензій щодо кількості вантажу чи якості його перевезення, а також щодо термінів доставки відповідачем заявлено не було, про що свідчить відсутність будь-яких зауважень у графі 24 СМR. Крім того, позивач просить суд поновити процесуальний строк на подання відповіді на відзив.

Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України , встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

За таких обставин, з метою об`єктивного та повного розгляду справи, суд вважає за необхідне поновити позивачу процесуальний строк для надання відповіді на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до заявки № 60029 від 16.09.2019 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, позивач взяв на себе зобов`язання організувати та здійснити перевезення негабаритного вантажу НМК 220 LC, загальною масою 23 тони, згідно маршруту: м. Анкара (Турція) - м. Гостомель (Україна).

Адреса завантаження: Анкара, Sehit Osman Avci, Malazgirt 1071. Cd. No 3, 06820 Etimesgut.

Місце замитнення: в агенції за рахунок позивача.

Дата та час завантаження: 23-25.09.2019

Адреса розвантаження: Гостомель, Бучанське шосе, 10

Умови оплати: 30 % передоплата до завантаження. 5000 євро (безготівковий розрахунок за курсом НБУ на день розвантаження авто). Оплата за фактом вивантаження в продовж 7 банківських днів по отриманню оригіналів, якщо отримувач вантажу не має претензій до цілісності вантажу. Додаткові витрати (замитнення, платні печатки та т.п. сплачуються окремо згідно наданих квитанцій та домовленостей).

Номер автомбіля/П.І.Б.: НОМЕР_11 / НОМЕР_3 . ОСОБА_1

Дата завантаження 23-25.09.2019.

Так, 20.09.2019 сторонами були внесені зміни до заявки №60029 від 16.09.2019 шляхом підписання заявки № 60352 від 20.09.2019, у відповідності до якої змінено дату завантаження на 26.09.2019 та номер автомобіля на НОМЕР_5/ НОМЕР_4 . Всі інші умови заявки залишилися чинними.

Згідно рахунку-фактури № 621-Е від 17.09.2019 вартість міжнародної транспортної послуги у еквіваленті до Національної валюти (гривні) становить 136 627, 00 грн (5000 євро) та відповідно 30 % передоплати від вказаної суми складає 40 988, 10 грн.

Відповідачем згідно виставленого рахунку-фактури № 621-Е від 17.09.2019 було перераховано позивачу 40 988, 10 грн., що підтверджується банківською випискою (копія у матеріалах справи).

Як зазначає позивач, на виконання взятих на себе зобов`язань за заявкою № 60029 від 16.09.2019 з урахуванням змін внесених заявкою № 60352 від 20.09.2019 позивач застрахував вантажний автомобіль у перевізника Oversize s.r.o. (резидент Словаччини) (Zimna 100/7, 076 43 Cierna nad Tisou, ICO 47403071, Slovakia), д.н.з. № НОМЕР_5 , причіп НОМЕР_4 , з яким для виконання зазначеного перевезення уклав разовий договір № 909/02/042 від 23.09.2019.

Таким чином, як зазначає позивач, при перевезенні даного негабаритного вантажу ТОВ "Квадр Транспорт" виступило експедитором, що діяло за замовленням відповідача, a Oversize s.r.o. - перевізником.

Перевезення даного вантажу здійснювалося у відповідності до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № SK 1316982 від 01.10.2019, згідно якої вантаж був прийнятий до перевезення в м. Анкара (Турція) 01.10.2019 - відмітка у графі 21 CMR та 10.10.2019 вантаж було передано одержувачу, що засвідчено відміткою в графі 24 CMR.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов заявки № 60029 від 16.09.2019 позивачем було надіслано відповідачу оригінали наступних документів: рахунок-фактуру № 621-Е від 17.09.2019, акт здачі-прийняття робіт № 621-Е від 10.10.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну № SK 1316982 від 01.10.2019 на НОМЕР_5, податкову накладну № 44 від 30.09.2019 та контрольний лист з відмітками про маршрут перевезення (прибуття/вибуття) № 191946 для оплати залишку вартості наданих транспортних послуг у розмірі 95 639,00 грн., згідно опису вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення - 10.02.2020 та які отримані відповідачем 13.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, як зазначає позивач, відповідач за надані послуги транспортно-експедиторського обслуговування за заявкою № 60029 від 16.09.2019 з урахуванням змін внесених заявкою № 60352 від 20.09.2019 у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 95 639,00 грн. за вказаною заявкою.

Крім того, відповідно до заявки № 60024 від 16.09.2019 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, позивач взяв на себе зобов`язання організувати та здійснити перевезення негабаритного вантажу НМК 220 LC, загальною масою 23 тони, згідно маршруту: м. Анкара (Турція) - м. Гостомель (Україна).

Адреса завантаження: Анкара, Sehit Osman Avci, Malazgirt 1071. Cd. No 3, 06820 Etimesgut.

Місце замитнення: в агенції за рахунок позивача.

Дата та час завантаження: 20-23.09.2019

Адреса розвантаження: Гостомель, Бучанське шосе, 10

Термін доставки вантажу: 30.09.2019

Умови оплати: 30 % передоплата до завантаження. 5000 євро (безготівковий розрахунок за курсом НБУ на день розвантаження авто). Оплата за фактом вивантаження впродовж 7 банківських днів по отриманню оригіналів, якщо отримувач вантажу не має претензій до цілісності вантажу. Додаткові витрати (замитнення, платні печатки та т.п. сплачуються окремо згідно наданих квитанцій та домовленостей).

Номер автомбіля/П.І.Б.: НОМЕР_7/НОМЕР_8 .

Згідно рахунку-фактури № 620-Е від 17.09.2019 вартість міжнародної транспортної послуги у еквіваленті до Національної валюти (гривні) становить 136 627, 00 грн (5000 євро) та відповідно 30 % передоплати від вказаної суми складає 40 988, 10 грн.

Відповідачем згідно виставленого рахунку-фактури № 620-Е від 17.09.2019 було перераховано позивачу 40 988, 10 грн., що підтверджується банківською випискою (копія у матеріалах справи).

Як зазначає позивач, на виконання взятих на себе зобов`язань заявкою № 60024 від 16.09.2019 позивач також застрахував вантажний автомобіль у перевізника Oversize s.r.o. (резидент Словаччини) (Zimna 100/7, 076 43 Cierna nad Tisou, ICO 47403071, Slovakia) НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_8 , з яким для виконання зазначеного перевезення уклав разовий договір № 909/02/041 від 23.09.2019.

Крім того, позивач зазначає, що 23.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Квадр Транспорт" засобами електронного зв`язку повідомило відповідача про поломку в дорозі тягача, який прямував у місце завантаження, та про необхідність його заміни, у зв`язку з чим перевізником було надано тягач НОМЕР_10.

Перевезення даного вантажу здійснювалося у відповідності до міжнародної товарно- транспортної накладної CMR № б/н від 01.10.2019, згідно якої вантаж був прийнятий до перевезення в м. Анкара (Турція), 01.10.2019 здійснено митне оформлення, що засвідчено записом в графі 21 CMR та 10.10.2019 вантаж було передано одержувачу, згідно відмітки в графі 24 CMR.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов заявки № 60024 від 16.09.2019 позивачем було надіслано відповідачу оригінали наступних документів: рахунок-фактуру № 620-Е від 17.09.2019, акт здачі-прийняття робіт № 620-Е від 10.10.2019, міжнародну товарно-транспортну накладну № б/н від 01.10.2019 на ТV706СS, податкову накладну № 14 від 19.09.2019 та контрольний лист з відмітками про маршрут перевезення (прибуття/вибуття) № 191941 для оплати залишку вартості наданих транспортних послуг у розмірі 95 639,00 грн., згідно опису вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення - 10.02.2020 та які отримані відповідачем 13.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, як зазначає позивач, відповідач за надані послуги транспортно-експедиторського обслуговування за заявкою № 60024 від 16.09.2019 у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 95 639,00 грн. за вказаною заявкою.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за заявками № 60024 від 16.09.2019 та № 60029 від 16.09.2019 (із змінами згідно заявки № 60352 від 20.09.2019) та згідно виставлених рахунків № 621-Е та 620-Е від 17.09.2019 складає 191 278,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 191 278,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 125, 77 грн. - 3 % річних за період з 25.02.2020 по 03.03.2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов`язання виникає між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами, зобов`язаною та управненою сторонами зобов`язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб на надання транспортно-експедиторських послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як зазначено судом вище, відповідно до заявки № 60029 від 16.09.2019 з урахуванням змін, внесених заявкою № 60352 від 20.09.2019, та заявки № 60024 від 16.09.2019 позивачем було надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги по організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, а саме перевезення негабаритного вантажу НМК 220 LC, загальною масою 23 тони, згідно маршруту: м. Анкара (Турція) - м. Гостомель (Україна).

Перевезення вантажу за заявкою № 60029 від 16.09.2019 з урахуванням змін внесених заявкою № 60352 від 20.09.2019, здійснювалося у відповідності до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № SK 1316982 від 01.10.2019 та перевезення вантажу за заявкою № 60024 від 16.09.2019 здійснювалося у відповідності до міжнародної товарно- транспортної накладної CMR № б/н від 01.10.2019.

Як зазначає позивач, загальна сума заборгованості відповідача за заявками № 60024 від 16.09.2019 та № 60029 від 16.09.2019 (із змінами згідно заявки № 60352 від 20.09.2019) згідно виставлених рахунків № 621-Е та 620-Е від 17.09.2019 за вирахуванням сум передоплати складає 191 278,00 грн.

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що з наданих позивачем заявок на перевезення № 60029 від 16.09.2019, № 60024 від 16.09.2019 та № 60352 від 20.09.2019 вбачається, що вони були складені до договору № ЮКВ00036 від 16.09.2019, проте у матеріалах справи відсутній вказаний договір, підписаний сторонами.

Крім того, відповідач зазначає, що з вищевказаних заявок не вбачається досягнення сторонами усіх істотних умов, необхідних для того, щоб договір перевезення вважався укладеним, зокрема, у заявках не визначені термін перевезення та час розвантаження.

Також, відповідач вказує на те, що позивачем не надані вантажні накладні, які б належним чином підтверджували укладення договору перевезення та його умови.

Відповідач зазначає, що за заявкою №60352 завантаження мало відбутися 26.09.2019 за адресою: Sehit Osman Avci, Malazgirt 1071. Cd. No 3, 06820 Etimesgut, а розвантаження мало відбуватися за адресою: Гостомель, Бучанське шосе, 10, проте з товарно-транспортної накладної міжнародної форми (СМR) № SК 1316982 вбачається, що вантажовідправник здійснив передачу вантажу (завантаження) 01.10.2019 за адресою: Ahievran OSB Mahallesi Osmanli Caddesi No1 SI NCAN/ANKARA, а розвантаження відбулося за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 1, оф. 37, тож, на думку відповідача, накладна міжнародної форми (СМR) № SК 1316982 не підтверджує укладення договору перевезення у відповідності з умовами заявки №60352.

Крім того, відповідач зазначає, що за заявкою 60024 завантаження мало відбутися 20-23.09.2019 за адресою: Sehit Osman Avci, Malazgirt 1071. Cd. No 3, 06820 Etimesgut, проте з товарно-транспортної накладної міжнародної форми (СМR) б/н від 01.10.2019 вбачається, що вантажовідправник здійснив передачу вантажу (завантаження) за адресою: Ahievran OSB Mahallesi Osmanli Caddesi No1 SI NCAN/ANKARA. Тож, на думку відповідача, зазначена накладна не підтверджує укладення договору перевезення у відповідності з умовами заявки №60024.

Відповідач також зазначає, що накладна, яка б підтверджувала укладення договору перевезення у відповідності до умов заявки №60029, взагалі не була надана позивачем у додатках до позовної заяви.

Проте, суд не погоджується з вказаними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Згідно ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Приписами ст. 10 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено, що чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на відсутність у матеріалах справи підписаного між сторонами договору № ЮКВ00036 від 16.09.2019 на який міститься посилання у заявках на перевезення № 60029 від 16.09.2019, № 60024 від 16.09.2019 та № 60352 від 20.09.2019.

Так, позивачем було долучено до позовної заяви проект договору № ЮКВ00036 від 16.09.2019, на який міститься посилання в заявках на перевезення № 60029 від 16.09.2019, № 60024 від 16.09.2019 та № 60352 від 20.09.2019, проте останній не містить підпису та печаток сторін.

Суд зазначає, що у даному випадку відсутність підписаного між сторонами договору № ЮКВ00036 від 16.09.2019, на який міститься посилання у заявках на перевезення № 60029 від 16.09.2019, № 60024 від 16.09.2019 та № 60352 від 20.09.2019 не впливає на суть даних правовідносин та не може бути розцінено судом як факт відсутності господарських зобов`язань між сторонами, оскільки в матеріалах справи наявні складені та підписані сторонами заявки на перевезення № 60029 від 16.09.2019, № 60024 від 16.09.2019 та № 60352 від 20.09.2019, які містять підпис та печатку відповідача, враховуючи що за загальним правилом надання транспортно-експедиторських послуг здійснюється на підставі заявки замовника, тож між сторонами виникли договірні відносини на підставі заявок на перевезення № 60029 від 16.09.2019, № 60024 від 16.09.2019 та № 60352 від 20.09.2019, які містять найменування та габарити вантажу, тип автотранспорту, державні номерні знаки автотранспорту, дату та місце завантаження, розвантаження, місце митного оформлення (замитнення), маршрут руху, умови оплати вартості перевезення та інші додаткові умови.

Між тим, відповідно до п.101 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію" №736 від 19.10.2016 року документи і справи з грифом "Для службового користування" зберігаються у шафах, сейфах, що розташовані у службових приміщеннях або сховищах архіву. Шафи, сейфи, службові приміщення, сховища архіву повинні надійно замикатися і опечатуватися металевими печатками. Порядок виготовлення, ведення обліку, використання металевих печаток та порядок ведення обліку шаф, сейфів і ключів від них визначаються керівником установи. Зберігання документів і справ із грифом "Для службового користування" здійснюється працівниками, які безпосередньо отримали їх під розписку, у спосіб, що унеможливлює доступ до них сторонніх осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних, заявках, а тому, за відсутності доказів втрати печатки Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніті Консалт", суд приходить до висновку, що спірні заявки на перевезення скріплені печаткою підприємства відповідача.

При цьому, відповідачем не надано доказів звернення Товариства з додатковою відповідальністю "Юніті Консалт" до правоохоронних органів з заявою про викрадення відповідної печатки.

Крім того, суд зазначає, що стаття 50 Закону України Про автомобільний транспорт , на яку посилається відповідач, стосується розділу III Внутрішні перевезення вантажів та не може бути застосована при оцінці спірних транспортних замовлень.

Щодо тверджень відповідача про відсутність визначеного терміну доставки вантажу, суд зазначає, що приписами ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

При цьому, суд зазначає, що в заявці № 60024 вказаний термін доставки вантажу, а саме - 30 вересня 2019 року.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження відповідача стосовного того, що накладні за міжнародною формою (СМR) № SК 1316982 та (СМR) б/н від 01.10.2019 не підтверджує укладення договору перевезення у відповідності з умовами заявок та стосовно відсутності у матеріалах справи накладної, яка б підтверджувала укладення договору перевезення у відповідності до умов заявки №60029, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно зі ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Суд зазначає, що в графі 1 вантажної накладної CMR № SK 1316982 від 01.10.2019 зазначено відомості про вантажовідправника - його найменування HIDROMEK HIDROLIK MEKANІK МАК IMALAT SAN TIC A.S. та його адресу (місцезнаходження) у м. Анкарі, район Ахієвран , вул. Османлі, буд. 1: AHIEVRAN OSB MAHALLESI OSMANLI CADDESI NO І SINCAN/ANKARA, на яку відповідач помилково посилається як на місце завантаження вантажу у відзиві на позовну заяву.

При цьому, у графі 2 вантажної накладної CMR № SK 1316982 від 01.10.2019 вказано вантажоодержувача: ТАД КОНСТРАКШН ГРУП та його адресу: Київська область, місто Ірпінь, вул. Виговського, буд. 1, офіс 37, а не адресу місця доставки вантажу, як зазначено відповідачем у відзиві.

Також, суд зазначає, що в графі 3 CMR № SK 1316982 від 01.10.2019 вказано місце розвантаження: UKRAYNA (УКРАЇНА).

Згідно відомостей графи 4 CMR зазначено місце та дату завантаження: ANKARA/TURKIYE (укр. АНКАРА/ТУРЕЧЧИНА) 01.10.2019.

Крім того, відповідно до граф 9, 11, 16, 4 та 3 CMR № SK 1316982 перевізник - Oversize s.r.o., транспорт якого застрахував позивач на підставі разового замовлення № 909/02/042 від 23.09.2019, здійснив перевезення вантажу: екскаватора HIDROMEK НМК 220LC-3 вагою (брутто) 22 300 кг за маршрутом: м. Анкара/Туреччина - Україна, із застосуванням автомобіля VOLVO, державний номер НОМЕР_5 напівпричеп Kдssbohrer, державний номер НОМЕР_4 , що відповідає умовам заявки № 60029 від 16.09.2019 (із змінами згідно заявки № 60352 від 20.09.2019).

Марка екскаватора - НМК 220LC-3 - відповідає відомостям про вантаж, зазначеним в заявці № 60029 від 16 вересня 2019 року.

Тож, факт перевезення вантажу за заявкою № 60029 від 16.09.2019 (із змінами згідно разової заявки № 60352 від 20.09.2019) підтверджується вантажною накладною CMR № SK 1316982 від 01.10.2019.

Щодо вантажної накладної CMR № б/н від 01.10.2019 згідно якої здійснено перевезення вантажу за заявкою № 60024 від 16.09.2019, суд також зазначає, що в графі 1 вказаної накладної CMR зазначено відомості про вантажовідправника - його найменування HІDROMEK HІDROLІK MEKANІK МАК IMALAT SAN TIC A.S. та його адресу (місцезнаходження) у м. Анкарі, район Ахієвран, вул . Османлі, буд. 1: AHIEVRAN OSB MAHALLESI OSMANLI CADDESI NO І SINCAN/ANKARA, а не на місце завантаження вантажу, як помилково вказує відповідач у відзиві на позовну заяву.

Так, у графі 2 вантажної накладної CMR № б/н від 01.10.2019 вказано вантажоодержувача: ТАД КОНСТРАКШН ГРУП та його адресу: Київська область, місто Ірпінь, вул. Виговського, буд. 1, офіс 37, на яку відповідач помилково посилається як на місце доставки вантажу.

В графі 3 CMR вказано місце розвантаження :UKRAYNA (УКРАЇНА).

Згідно відомостей графи 4 CMR зазначено місце та дата завантаження: ANKARA/TURKІYE (укр. АНКАРА / ТУРЕЧЧИНА) 01.10.2019.

Відповідно до граф 9, 11, 4 та З CMR № б/н від 01.10.2019 перевізник - Oversize s.r.o., транспорт якого застрахував позивач на підставі разового замовлення, здійснив перевезення вантажу: екскаватора HIDROMEK HMK220LC-/xвагою (брутто) 22 600 кг., за маршрутом: м. Анкара/Туреччина-Україна із застосуванням автомобіля VOLVO, державний номер НОМЕР_10 , напівпричеп Mono-transserviss, державний номер НОМЕР_8 , що відповідає умовам заявки № 60024 від 16.09.2019.

При цьому, марка екскаватора - НМК 220LC-3 - відповідає відомостям про вантаж, зазначеним в заявці № 60024 від 16.09.2019.

Таким чином, суд зазначає, що факт виконання позивачем своїх зобов`язань з надання транспортного-експедиторських послуг за заявками № 60024 від 16.09.2019 та № 60029 від 16.09.2019 (із змінами згідно заявки № 60352 від 20.09.2019) підтверджується накладними за міжнародною формою (СМR) № SК 1316982 та № б/н від 01.10.2019.

Відповідно до умов заявок № 60024 від 16.09.2019 та № 60029 від 16.09.2019 оплата наданих послуг здійснюється за фактом вивантаження впродовж 7 банківських днів по отриманню оригіналів, якщо отримувач вантажу не має претензій до цілісності вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що оригінали документів, а саме: рахунки-фактури № 620-Е від 17.09.2019, № 621-Е від 17.09.2019, акти здачі-прийняття робіт № 620-Е від 10.10.2019, № 621-Е від 10.10.2019, міжнародні товарно-транспортні накладні № SK 1316982 від 01.10.2019 на НОМЕР_5, № б/н від 01.10.2019 на ТV706СS, податкові накладні № 14 від 19.09.2019, № 44 від 30.09.2019 та контрольні листи з відмітками про маршрут перевезення (прибуття/вибуття) № 191941Ю № 191946 для оплати залишку вартості наданих транспортних послуг у загальному розмірі 191 278, 00 грн., були отримані відповідачем 13.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Так, частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідно до умов заявок № 60024 від 16.09.2019 та № 60029 від 16.09.2019, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату оплати залишку вартості наданих транспортних послуг у загальному розмірі 191 278, 00 грн. впродовж 7 банківських днів по отриманню оригіналів, враховуючи що такі документи отримані відповідачем 13.02.2020, суд приходить до висновку, що починаючи з 25.02.2020 відбулося прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору транспортного експедирування та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 191 278, 00 підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 125, 77 грн. - 3 % річних за період з 25.02.2020 по 03.03.2020.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування 3 % річних.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 109, 75 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 25.02.2020 по 03.03.2020 нарахована на суму боргу 191 278, 00 грн, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр Транспорт" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр Транспорт" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніті Консалт" (вул. Євгена Сверстюка, буд.11, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код - 40729295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадр Транспорт" (вул. Фогорашія, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ідентифікаційний код - 37161432) 191 278 (сто дев`яносто одну тисячу двісті сімдесят вісім) грн 00 коп. - заборгованості, 109 (сто дев`ять) грн 75 коп. - 3 % річних та 2 870 (дві тисячі вісімсот сімдесят) грн 82 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков