Рішення

від 02.06.2020 по справі 916/927/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р.Справа № 916/927/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/927/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Пак Україна" (65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 92/94, кімн. 812) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс" (68001, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіопіль, вул. Євгена Колісніченка, 140) про стягнення 70749,07грн., із яких 50000грн. основного боргу, 1974,52грн. втрат від інфляції, 18774,55грн. 20% річних,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду :

Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що 31.10.2017р. між ТОВ "Грін Пак Україна" та ТОВ "Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс" було укладено договір поставки №21/10-17 на виконання якого ТОВ "Грін Пак Україна" 04.12.2018р. поставило ТОВ "Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс" гофрокартонну продукцію у кількості 9163 штук на суму 131947,20грн. За вказаний товар відповідач частково розрахувався на суму 81947,20грн., у зв`язку з чим заборгував позивачу - 50000грн. На суму заборгованості позивачем було також нараховано до стягнення з відповідача 1974,52грн. втрат від інфляції, 18774,55грн. 20% річних.

Додатково позивач подав до справи клопотання про залучення доказів до справи від 01.06.2020р. за вх.№№13874/20, 13945/20, які судом долучено до справи.

Також 01.06.2020р. за вх.№13946/20 позивач подав заяву про відшкодування судових витрат.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, незважаючи на те, що ухвалу суду від 07.04.2020р. було вручено відповідачу поштою ще 17.04.2020р., тобто, у відповідача була наявна достатня можливість скористатись правом на подання відзиву на позов. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 07.04.2020р. відкрито провадження у справі №916/927/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

31.10.2017р. між ТОВ "Грін Пак Україна" та ТОВ "Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс" було укладено договір поставки №21/10-17, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити гофрокартонну продукцію у погоджених сторонами кількості та асортименті, на умовах, передбачених цим договором. Асортимент та ціни на кожну одиницю товару вказані у Специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків до цього договору та після підписання сторонами є невід`ємною його частиною (п.п.2.1., 2.2. договору).

Згідно п.п.4.1., 4.2., 4.5. договору №21/10-17 від 31.10.2017р. поставка товару по даному договору здійснюється на умовах СРТ, Одеська область, Овідіопольський район, с. Роксолани (Інкотермс 2010). Товар поставляється партіями, згідно заявок покупця. Заявки на кожну партію товару із вказанням асортименту, кількості по кожному найменуванню, якісних характеристик та дати відвантаження направляються постачальнику не менше, ніж за 14 календарних днів до необхідної дати відвантаження. Разом із кожною партією товару постачальник надає наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, товаротранспортну накладну, податкову накладну, копію сертифіката якості.

Відповідно до п.7.2. договору №21/10-17 від 31.10.2017р. оплата за товар, що поставляється здійснюється поетапно за кожну партію на умовах відстрочки протягом 14-ти календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця.

У випадку, якщо прострочка платежу складає більше 10 календарних дні, покупець також зобов`язаний сплатити постачальнику в якості оплати за користування чужими грошовими коштами 20 процентів річних від простроченої суми за весь час прострочки (п.10.2. договору №21/10-17 від 31.10.2017р.).

Згідно п.13.1. договору №21/10-17 від 31.10.2017р. цей договір вступає в силу після його підписання сторонами та діє протягом одного року з моменту вступу в силу. Якщо ні одна зі сторін письмово не заявить про припинення дії цього договору за один місяць до дати закінчення строку його дії, цей договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.

На виконання договору №21/10-17 від 31.10.2017р. позивач поставив відповідачу товар на суму 131947,20грн. за видатковою накладною №207 від 04.12.2018р.

До поставки товару позивач залучив перевізника - ТОВ Мега Топ Корпорейшн , що підтверджується товарно-транспортною накладною №145 від 04.12.2018р.

Також позивач подав до справи акт звірки взаємних розрахунків із відповідачем за 2019 рік, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 50000грн.

На підставі рахунка-фактури №219 від 04.12.2018р. відповідачем було здійснено часткову оплату товару за платіжними дорученнями №1298 від 26.02.2019р. на суму 11947,20грн., №1302 від 07.03.2019р. на суму 10000грн., №1313 від 13.03.2019р. на суму 10000грн., №1318 від 15.03.2019р. на суму 10000грн., №1348 від 26.03.2019р. на суму 10000грн., №1361 від 02.04.2019р. на суму 10000грн., №1371 від 11.04.2019р. на суму 10000грн., №1401 від 24.04.2019р. на суму 10000грн., про що також свідчать банківські виписки АТ ОТП Банк за періоди з 01.02.2019р. по 28.02.2019р., з 01.03.2019р. по 31.03.2019р., з 01.04.2019р. по 30.04.2019р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представника позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, договір поставки №21/10-17 від 31.10.2017р., видаткова накладна №207 від 04.12.2018р., ТТН №145 від 04.12.2018р., рахунок-фактура №219 від 04.12.2018р., платіжні доручення №1298 від 26.02.2019р., №1302 від 07.03.2019р., №1313 від 13.03.2019р., №1318 від 15.03.2019р., №1348 від 26.03.2019р., №1361 від 02.04.2019р., №1371 від 11.04.2019р., №1401 від 24.04.2019р., банківські виписки за періоди з 01.02.2019р. по 28.02.2019р., з 01.03.2019р. по 31.03.2019р., з 01.04.2019р. по 30.04.2019р. свідчать про поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 131947,20грн., його часткову оплату відповідачем у сумі 81947,20грн, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 50000грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також через несвоєчасність оплати заборгованості по договору поставки позивач нарахував до стягнення з відповідача 1974,52грн. втрат від інфляції, 18774,55грн. 20% річних.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки втрат від інфляції та трьох відсотків річних, суд встановив, що їх зроблено вірно, у зв`язку з чим підлягають судом задоволенню у повній мірі позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1974,52грн. втрат від інфляції за період січень 2019р. - лютий 2020р., 18774,55грн. 20% річних за період з 19.12.2018р. по 19.03.2020р.

За попереднім розрахунком позивача він просить суд відшкодувати йому судові витрати на судовий збір в сумі 2102грн., на правничу допомогу адвоката в сумі 5000грн.

01.06.2020р. за вх.№13946/20 до суду від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат в сумі 7102грн.

Зокрема, в заяві про відшкодування судових витрат позивач зазначив, що для надання правничої допомоги у цій справі адвокатом виконано наступні роботи (надано послуги) та витрачено часу: 11.03.2020р. - зустріч з директором клієнта для одержання необхідних документів та з метою з`ясування обставин справи, первинна консультація -1,0 година; 16.03.2020р. - правовий аналіз ситуації та наданих клієнтом документів, зустріч з директором клієнта, консультація і узгодження правової позиції - 2,5 години; 19.03.2020р. - здійснення розрахунку заборгованості відповідача, інфляційних збитків та 20% річних, складання розрахунку ціни позову, направлення клієнту розрахунку та реквізитів для оплати судового збору - 2,5 години; 01-02.04.2020 р. - підготовка та складання позовної заяви і необхідних додатків до неї та надання їх клієнту для ознайомлення і підписання, а також для засвідчення необхідних копій документів, направлення засобами поштового зв`язку копії позовної заяви з копіями додатків до неї відповідачу, направлення засобами поштового зв`язку позовної заяви до Господарського суду Одеської області - 7,0 годин; 24.04.2020р. та 27.04.2020р. - складання та направлення до Господарського суду Одеської області електронною поштою та через систему "Електронний суд заяви про внесення даних про представника до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до матеріалів електронної справи - 0,5 години; 29.05.2020р. - складання клопотання про долучення письмових доказів (скан-копій оригіналів договору, видаткової накладної та ТТН) до матеріалів справи та направлення до Господарського суду Одеської області через систему "Електронний суд - 0,5 години; 29.05.2020р. - складання заяви про відшкодування судових витрат, направлення засобами поштового зв`язку її копії відповідачу - 1,5 години; 29.05.2020р. - складання клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи, направлення засобами поштового зв`язку його копії з копіями доданих документів відповідачу та направлення засобами поштового зв`язку позовної заяви до Господарського суду Одеської області -1,5 години. Позивач зазначає, що загалом для надання правничої допомоги у цій справі адвокатом витрачено 17,0 годин.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач подав до справи договір про надання правової допомоги №02/03/20 від 11.03.2020р., укладений між адвокатом КовальськимВ.Є. та ТОВ Грін Пак Україна , додаткову угоду до нього від 11.03.2020р., рахунок №02/03/20 від 19.03.2020р. на суму 5000грн., платіжне доручення №1759 від 30.03.2020р. на суму 5000грн.

Так, у 1.1.1., 1.2.1. додаткової угоди від 11.03.2020р. сторони визначили, що в обов`язки адвоката за цією угодою входить: ознайомлення з документами, наданими клієнтом, та правовий аналіз ситуації; надання клієнту консультацій з питань, що стосуються його правовідносин з боржником та предмету цієї угоди; підготовка та складання позовної заяви і необхідних додатків до неї та надання їх клієнту для ознайомлення і підписання, а також засвідчення необхідних копій документів; направлення засобами поштового чи кур`єрського зв`язку копії позовної заяви з копіями додатків до неї боржнику; подання (направлення засобами поштового, кур`єрського чи інших видів зв`язку) позовної заяви до господарського суду відповідно до встановленої законом підсудності; надання клієнту правової допомоги та представництво його інтересів під час розгляду справи господарським судом першої інстанції; підготовка та складання необхідних заяв по суті справи та будь-яких інших заяв, клопотань, заперечень, пояснень, будь-яких процесуальних документів та подання (направлення засобами поштового, кур`єрського чи інших видів зв`язку) їх до суду, а також, у разі необхідності - направлення їх копій боржнику; участь в судових засіданнях господарського суду першої інстанції в якості представника клієнта. Розмір гонорару адвоката за цією угодою визначається наступним чином: за згодою сторін розмір гонорару адвоката визначено у фіксованому розмірі у сумі 5000грн.

Між тим, фіксований розмір адвокатських послуг у вигляді твердої грошової суми не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Між тим, як зазначила Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019р. по справі №922/445/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, за результатом судового розгляду даної справи вбачається, що адвокатом фактично надані такі послуги: ознайомлення з документами, наданими клієнтом, та правовий аналіз ситуації; надання клієнту консультацій з питань, що стосуються його правовідносин з боржником та предмету цієї угоди; підготовка та складання позовної заяви і необхідних додатків до неї та надання їх клієнту для ознайомлення і підписання, підготовка та складання необхідних заяв по суті справи та будь-яких інших заяв, клопотань, заперечень, пояснень, будь-яких процесуальних документів. А саме: за підсумками ознайомлення з документами, наданими клієнтом, та правового аналізу ситуації, надання клієнту консультацій з питань, що стосуються його правовідносин з боржником, адвокатом складено позов та додатки до нього; складено три маленькі заяви: заявка на отримання процесуальних документів в електронному вигляді від 24.04.2020р. за вх.№10143/20, заява про внесення даних РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи від 27.04.2020р. за вх.№10529/20, заява про внесення даних про РНОКПП до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до матеріалів електронної справи від 24.04.2020р. за вх.№10144/20.

При цьому, послуги щодо: засвідчення необхідних копій документів; направлення засобами поштового чи кур`єрського зв`язку копії позовної заяви з копіями додатків до неї боржнику; подання (направлення засобами поштового, кур`єрського чи інших видів зв`язку) позовної заяви до господарського суду відповідно до встановленої законом підсудності; подання (направлення засобами поштового, кур`єрського чи інших видів зв`язку) необхідних заяв по суті справи та будь-яких інших заяв, клопотань, заперечень, пояснень, будь-яких процесуальних документів до суду, а також, у разі необхідності - направлення їх копій боржнику - не є різновидом правничої допомоги.

Дана справа розглядалась без участі сторін у спрощеному провадженні, у зв`язку з чим адвокатом не надавались позивачу послуги щодо участі в судових засіданнях господарського суду першої інстанції в якості представника клієнта.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 5000грн. не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи, підлягають задоволенню частково у розмірі 3000грн., який може вважатись розумним і співмірним по даній справі.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2102грн.

Враховуючи повне задоволення позову позивача, йому за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір в сумі 2102грн.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Пак Україна" (65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 92/94, кімн. 812) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс" (68001, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Овідіопіль, вул. Євгена Колісніченка, 140) про стягнення 70749,07грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжненський млинарсько зерновий комплекс" (68001, Одеська область, Овідіопольський район, смт.Овідіопіль, вул. Євгена Колісніченка, 140, код ЄДРПОУ 36851782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Пак Україна" (65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 92/94, кімн. 812, код ЄДРПОУ 41311480) 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. основного боргу, 1974 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 52коп. втрат від інфляції, 18774 (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 55коп. 20% річних, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору, 3000 (три тисячі) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 червня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук