Рішення

від 28.05.2020 по справі 916/664/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/664/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : не з`явився;

Від відповідача : не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУРС-А» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВМ «Н» про стягнення 150 435,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУРС-А» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №691/20) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВМ «Н» про стягнення 180 435,78грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення до розгляду по суті на "09" квітня 2020 р. о 10:15 год.

08.04.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи за вх.ГСОО№9024/20, оскільки відповідач вказує, що ним не отримано примірник позовної заяви, що унеможливлює підготовку та подання до суду відзиву на позов.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.04.2020р. було відкладено судове засідання на "28" квітня 2020 р. о 11:15 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2020р. було відкладено судове засідання на "14" травня 2020 р. о 11:40 год.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установлено термін дії карантину до 11.05.2020р. на усій території України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: «Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

12.05.2020р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява за вх.ГСОО№11743/20, відповідно до якої позивач підтримує позовні вимоги та просить суд провести судовий розгляд без участі уповноваженого представника позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установлено термін дії карантину до 22.05.2020р. на усій території України, підпункт 5 і 6 виключено та підпункт 7 викладено у новій редакції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2020р. було відкладено судове засідання на "28" травня 2020 р. о 11:45 год.

22.05.2020 р. до Господарського суду Одеської область надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого позивач зазначає, що 12 травня 2020р. Відповідачем по справі на поточний рахунок Позивача було перераховано кошти в сумі 30 000, 00 грн.(тридцять тисяч гривень) в рахунок погашення основного боргу. Відтак, позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю«ЮВМ «На» , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроресурс - А» 150 435,78грн., з яких 96 316,82 грн. - борг за отриманий товар, 12 534,78 грн. - пеня, 25 263,36 грн. - штраф, 16 320,82 грн. - 36 % річних.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2020р. провадження у справі №916/664/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУРС-А» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВМ «Н» про стягнення 180 435,78 грн. в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. було закрито.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВМ «Н» в судові засідання по справі не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

З огляду на наведене, господарський суд вважає, що ним було вжито усіх необхідних заходів щодо належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВМ «Н» про місце, дату та час судового засідання.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду даної справи господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

28.05.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

04 вересня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю Агроресурс - А (надалі - Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ЮВМ Н (надалі - Покупець) було укладено договір поставки № 3878/19/МРКР (надалі Договір), відповідно до якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити Товар.

За Договором Продавець зобов`язувався передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язувався перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця грошові кошти за Товар у строки та розмірі, ви значені в Специфікаціях до Договору.

Всього Товару було Продавцем передано, а Покупцем отримано на суму 323 316,82 грн. Оплачено Покупцем було 197 000,00 грн., а саме: За Специфікацією № 1 від 04 вересня 2019року Товару було передано на суму 183 300,00 грн. (Озима пшениця Меморі в кількості 5 т., Озима пшениця Кубус в кількості 15т.) Товар було оплачено повністю.

За Специфікацією № 2 від 15 жовтня 2019року Товару було передано на суму 3 391,60 евро та 1 192,32 долара США еквівалент в гривні на момент підписання Специфікації № 2 становив 140 016,82 грн. (Мінеральне добриво Фертінагро в кількості 3,6 тон, Насіння кукурудзи Адевей в кількості 18мішків, Максим Стар в кількості 20 л.)

Товар Покупцем було отримано 16 жовтня 2019р., що підтверджується видатковою накладною № 10/00135.

Строки та умови оплати: 100% від суми Специфікації - що складає 3 391.60 евро та 1 192.32 дол.США еквівалент в гривні 140 016,82 грн. оплатити в строк до 18 жовтня 2019р.

Відповідачем оплату за Специфікацією № 2 було здійснено частково в сумі 12 500 грн., однак станом на 26 лютого 2020 року прострочення становило 131 день.

Відповідно до розділу 2 Договору, орієнтовні ціни на Товар та/або надані Послуги визначаються у Специфікаціях. Сторони встановлюють вартість (ціну) Товару в гривнях та відповідний еквівалент у доларах США чи Євро. Фактичні ціни на поставлений Товар та загальна вартість вказуються у видаткових накладних на поставку Товарів Покупцю та/або рахунках-фактурах. Ціна товару включає вартість тари, пакування й маркування а також податок на додану вартість, що нараховується/ не нараховується згідно з законодавством України. Ціну (вартість) Договору складає загальна вартість фактично поставленого Продавцем Товару згідно з цим Договором та/або наданих послуг.

Пункт 2.2. Договору передбачає, що сторони домовились, що вказані у підписаних Сторонами Специфікаціях ціни в гривнях та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані Продавцем в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Процедуру коригування ціни Товару Продавцем у порядку, передбаченому даним пунктом Договору, Сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження Сторін. У зв`язку з тим, що Товар придбаний Продавцем за цінами, визначеними у доларах США/Євро, незмінною фіксованою величиною залишається сума еквіваленту загальної Ціни Договору в доларах США чи Євро, враховуючи ПДВ.

Положенням п. 2.3. передбачено, сторони відповідно до положень ч.2 ст.524 та ст.533 ЦК України погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США або Євро до гривні, що встановлений на Міжбанківському валютному ринку України (далі - Міжбанківський курс) згідно за даними, оприлюдненими на сайті за адресою: https://minfin.com.ua/ua/ в розділі Міжбанківський ринок на день, що передує дню підписання Специфікації.

Згідно п. 2.4. Договору, виключно у тому випадку, коли Міжбанківський курс на день, що передує проведенню розрахунків (перерахуванню коштів) або відвантаженню товару, є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день підписання відповідної Специфікації, або Товар поставлений тільки згідно накладних, без підписання Специфікацій, оплата грошових коштів за отриманий товар відбувається відповідно до Міжбанківського курсу на дату, що передує здійсненню розрахунку або відвантаженню Товару.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків здійснення оплати, зазначених у Специфікаціях до даного Договору, Покупець зобов`язаний здійснити оплату за Товар за вищим курсом, або за курсом, що визначається відповідно до положень 2.3 та 2.4 Договору, або за курсом на день, що передує фактичному здійсненню оплати за Товар.

Позивач вказує, що відповідно до п.2.5 Договору при розрахунку ціни позову брався курс 28,5 грн. за 1 євро, 27,28 грн. за 1 євро та 25,50грн. за 1 долар США, який був вищим за курс станом на 17 жовтня - день , що передує дню оплати (18.10.2019р.), який становив 24,9 грн. за 1 долар США, та 27,7012 грн. за 1 євро.

Оскільки заборгованість ТОВ ЮВМ Н станом на 26.02.2020 року склала 126 316,82грн., які не надійшли на розрахунковий рахунок Продавця в термін, обумовлений Договором, то згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату Товару, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Також пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі прострочення більше 14 днів Покупець сплачує на користь Продавця - 20% від несплаченого боргу.

Згідно п. 8.7. Договору передбачено, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та наданих послуг Покупець, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Продавця крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною Специфікацією та/або додатковою(ими) угодою(ами) до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача суму пені в розмірі - 12 534,78грн., суму штрафу у розмірі - 25 263,36грн. та суму 36% річних у розмірі - 16 320,82 грн.

Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВМ «Н» » своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу №3878/19/МРКР від 04.09.2019р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУРС-А» і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Під час розгляду справи позивач звернувся до суду із клопотанням про зменшення позовних вимог, відповідно до якого позивач зазначає, що 12 травня 2020р. Відповідачем по справі на поточний рахунок Позивача було перераховано кошти в сумі 30 000, 00 грн. в рахунок погашення основного боргу.

Враховуючи, що станом на 12.05.2020р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВМ «Н» у добровільному порядку сплачено грошові кошти основного боргу у сумі 30 000,00 грн., судом було закрито провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 30 000,00 грн.

Приймаючи до уваги вище викладене, а саме те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 28.05.2020р. провадження у справі №916/664/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУРС-А» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВМ «Н» про стягнення 180 435,78 грн. в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. було закрито, позивач просить суд стягнути з відповідача 150 435,78грн., з яких: 96 316,82 грн.- сума основного боргу за отриманий товар, 12 534,78грн. - пеня, 25 263,36грн. -штраф та 16 320,82грн. - 36% річних.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Суд вбачає, що за своєю юридичною природою договір є договором поставки.

За змістом ст. 265 ГК України, За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 частини 1 ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 вересня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю Агроресурс - А (надалі - Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ЮВМ Н (надалі - Покупець) було укладено договір поставки № 3878/19/МРКР (надалі Договір), відповідно до якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити Товар.

За Договором Продавець зобов`язувався передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язувався перерахувати на розрахунковий рахунок Продавця грошові кошти за Товар у строки та розмірі, ви значені в Специфікаціях до Договору.

Всього Товару було Продавцем передано, а Покупцем отримано на суму 323 316,82 грн. Оплачено Покупцем було 197 000,00 грн., а саме: За Специфікацією № 1 від 04 вересня 2019року Товару було передано на суму 183 300,00 грн. (Озима пшениця Меморі в кількості 5 т., Озима пшениця Кубус в кількості 15т.) Товар було оплачено повністю.

За Специфікацією № 2 від 15 жовтня 2019року Товару було передано на суму 3 391,60 евро та 1 192,32 долара США еквівалент в гривні на момент підписання Специфікації № 2 становив 140 016,82 грн. (Мінеральне добриво Фертінагро в кількості 3,6 тон, Насіння кукурудзи Адевей в кількості 18мішків, Максим Стар в кількості 20 л.)

Товар Покупцем було отримано 16 жовтня 2019р., що підтверджується видатковою накладною № 10/00135.

Строки та умови оплати: 100% від суми Специфікації - що складає 3 391.60 евро та 1 192.32 дол.США еквівалент в гривні 140 016,82 грн. оплатити в строк до 18 жовтня 2019р.

Відповідачем оплату за Специфікацією № 2 було здійснено частково в сумі 12 500 грн., однак станом на 26 лютого 2020 року прострочення становило 131 день.

Відповідно до розділу 2 Договору, орієнтовні ціни на Товар та/або надані Послуги визначаються у Специфікаціях. Сторони встановлюють вартість (ціну) Товару в гривнях та відповідний еквівалент у доларах США чи Євро. Фактичні ціни на поставлений Товар та загальна вартість вказуються у видаткових накладних на поставку Товарів Покупцю та/або рахунках-фактурах. Ціна товару включає вартість тари, пакування й маркування а також податок на додану вартість, що нараховується/ не нараховується згідно з законодавством України. Ціну (вартість) Договору складає загальна вартість фактично поставленого Продавцем Товару згідно з цим Договором та/або наданих послуг.

Пункт 2.2. Договору передбачає, що сторони домовились, що вказані у підписаних Сторонами Специфікаціях ціни в гривнях та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані Продавцем в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Процедуру коригування ціни Товару Продавцем у порядку, передбаченому даним пунктом Договору, Сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження Сторін. У зв`язку з тим, що Товар придбаний Продавцем за цінами, визначеними у доларах США/Євро, незмінною фіксованою величиною залишається сума еквіваленту загальної Ціни Договору в доларах США чи Євро, враховуючи ПДВ.

Положенням п. 2.3. передбачено, сторони відповідно до положень ч.2 ст.524 та ст.533 ЦК України погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США або Євро до гривні, що встановлений на Міжбанківському валютному ринку України (далі - Міжбанківський курс) згідно за даними, оприлюдненими на сайті за адресою: https://minfin.com.ua/ua/ в розділі Міжбанківський ринок на день, що передує дню підписання Специфікації.

Згідно п. 2.4. Договору, виключно у тому випадку, коли Міжбанківський курс на день, що передує проведенню розрахунків (перерахуванню коштів) або відвантаженню товару, є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день підписання відповідної Специфікації, або Товар поставлений тільки згідно накладних, без підписання Специфікацій, оплата грошових коштів за отриманий товар відбувається відповідно до Міжбанківського курсу на дату, що передує здійсненню розрахунку або відвантаженню Товару.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків здійснення оплати, зазначених у Специфікаціях до даного Договору, Покупець зобов`язаний здійснити оплату за Товар за вищим курсом, або за курсом, що визначається відповідно до положень 2.3 та 2.4 Договору, або за курсом на день, що передує фактичному здійсненню оплати за Товар.

Відповідно до п.2.5 Договору при розрахунку ціни позову брався курс 28,5 грн. за 1 євро, 27,28 грн. за 1 євро та 25,50грн. за 1 долар США, який був вищим за курс станом на 17 жовтня - день , що передує дню оплати (18.10.2019р.), який становив 24,9 грн. за 1 долар США, та 27,7012 грн. за 1 євро.

Відповідачем грошові зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару повністю виконано не було.

За таких обставин, господарський суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача оплату вартості отриманого товару у сумі 96 316,82грн.

Щодо стягнення з відповідача суму пені в розмірі - 12 534,78грн., суму штрафу у розмірі - 25 263,36грн. та суму 36% річних у розмірі - 16 320,82 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату Товару, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Також пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі прострочення більше 14 днів Покупець сплачує на користь Продавця - 20% від несплаченого боргу.

Згідно п. 8.7. Договору передбачено, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та наданих послуг Покупець, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Продавця крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною Специфікацією та/або додатковою(ими) угодою(ами) до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Постанова Вищого господарського суду України від 21 червня 2016 року по справі N° 916/4281/15).

Перевіривши розрахунок суми пені, штрафу та 36% річних наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном власність розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУРС-А» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВМ «Н» про стягнення 150 435,78 грн.- задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВМ «Н» (68510, Одеська область, Тарутинський район, с. Петрівка, вул. Садова, 22; Код ЄДРПОУ 39752059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОРЕСУРС-А» (25014, м. Кропивницький, вул. Перша Виставкова, 29/М; Код ЄДРПОУ 39374096) суму боргу за отриманий товар у розмірі 96 316 /дев`яносто шість тисяч триста шістнадцять/ грн. 82 коп., пеню у розмірі 12 534 /дванадцять тисяч п`ятсот тридцять чотири/ грн. 78 коп., штраф у розмірі 25 263 / двадцять п`ять тисяч двісті шістдесят три/ грн. 36 коп., 36% річних у розмірі 16 320 /шістнадцять тисяч триста двадцять/ 82 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 256 /дві тисячі двісті п`ятдесят шість / грн. 53 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 02 червня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут