Ухвала

від 02.06.2020 по справі 908/1350/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.06.2020 Справа № 908/1350/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченко М.В. , розглянувши заяву за вих. № б/н від 25.05.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю Магрест (73000, м. Херсон, вул. Театральна, буд. 8, каб. 21, код ЄДРПОУ 38610971) про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Рахімі Вахід Рахман ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошової заборгованості за договором поставки № 11 від 18.04.2019 у загальному розмірі 115913,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

01.06.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла письмова заява за вих. № б/н від 25.05.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Магрест про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Рахімі Вахід Рахман грошової заборгованості за договором поставки № 11 від 18.04.2019 у загальному розмірі 115913,44 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020 вказану заяву передано для розгляду судді Мірошниченко М.В.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд відмовляє у видачі судового наказу з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Як визначено у ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Пунктами 4, 5 частини 2 ст. 150 ГПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги (ч. 3 ст. 150 ГПК).

Також згідно ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з прохальною частиною заяви ТОВ Магрест просить стягнути з ФОП Рахімі Вахід Рахман 96694,66 грн. заборгованості, 16735,57 грн. пені, 1844,00 грн. 3% річних та 639,21 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що згідно з умовами договору поставки № 11 від 18.04. 2019 , специфікацій №№ 50, 51 заявник поставив боржнику торгове обладнання на загальну суму 533473,88 грн. За обладнання, що було отримано, боржник сплатив 436779,22 грн. Заборгованість склала 96694,66 грн. Відповідно до п. 4.1договору заявник нарахував пеню у сумі 16735,57 грн., та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 1844,00 грн. та 639,21 грн. інфляційних втрат. При цьому, у заяві заявник зазначає у переліку доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги: договір поставки № 11 від 18.04. 2018 .

До заяви про видачу судового наказу заявником надано суду письмовий договір поставки № 11 від 18.04. 2018 з специфікаціями до нього №№ 50, 51, рахунки на оплату № 181 від 25.07.2019, № 197 від 19.08.2019, видаткові накладні № 192 від 16.08.2019, № 209 від 11.09.2019, акт надання послуг № 209 від 11.09.2019, виписки банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договір поставки № 11 від 18.04.2018 (копія), що доданий до заяви про видачу судового наказу, поданий не у повному обсязі , а саме: подано копію договору по пункт 2.6 та починаючи з пункту 4.6.

Копія договору поставки № 11 від 18.04. 2019, яким заявник обґрунтовує виникнення заборгованості, взагалі до заяви про видачу судового наказу не додано.

Таким чином, заявником порушені вимоги ч. 3 ст. 150 ГПК України, а саме: до заяви про видачу судового наказу не додано копії договору, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; не подано документів або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обгрунтовує свої вимоги щодо стягнення заборгованості, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК).

Враховуючи викладене вище, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю Магрест у видачі судового наказу про стягнення грошової заборгованості на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Керуючись 147 - 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Магрест у видачі судового наказу за заявою (вих. № б/н від 25.05.2020) про видачу судового наказу про стягнення грошової заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала підписана 02.06.2020.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України.

Копію даної ухвали направити стягувачу та боржнику за заявою.

Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.

Суддя М.В. Мірошниченко