Ухвала

від 01.06.2020 по справі 9/120 (2010)

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 9/120 (2010)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Львівської міської ради

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Берегиня?

до Львівської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради ?Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки?,

про визнання права власності на майно та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської міської ради на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 9/120 (2010), подана 12.05.2020.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 9/120 (2010) і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2010 у справі № 9/120(2010) позов задоволено частково. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Берегиня" право власності на нежитлові приміщення в будинку № 3а в місті Львові, відповідно до даних технічного паспорту, виданого ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 19 лютого 2010 року, на загальну площу 885,8 м 2 з індексами приміщень: підвал - 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, І; 1-й поверх - 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, ІІІ, IV, VI; 2-й поверх - 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, X, XI; 3-й поверх - 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, X, XI, XII, XIV, XVII, Мезонін - 36 та горище. Вимоги позивача в частині зобов`язання Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Берегиня" право власності на нежитлові приміщення в будинку №3а в місті Львові, відповідно до даних технічного паспорту, виданого ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 19 лютого 2010 року на загальну площу 885,8 м 2 з індексами приміщень: підвал - 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, І; 1-й поверх - 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, III, IV, VI; 2-й поверх - 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, Х, ХІ; 3-й поверх - 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, Х, ХІ, ХІІ, ХIV, XVII, Мезонін - 36 та горище та видати витяг про реєстрацію права власності на дане приміщення - суд залишив без розгляду, відповідно до пункту 5 частини 1статті 81 Господарського процесуального кодексу України (чинного на час прийняття рішення).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2010 року у справі №9/120(2010) виправлено описку в резолютивній частині пункти 2, 3 рішення від 17.08.2010, а саме: доповнено резолютивну частину пункти 2, 3 словами: "право власності на нежитлові приміщення в будинку № 3а в місті Львові, відповідно до даних технічного паспорту" - не міняючи суті рішення.

12.03.2020 Львівська міська рада звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2010 року у справі №9/120(2010).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 9/120(2010) за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 17.08.2010.

Мотивуючи оскаржувану ухвалу, колегія суддів апеляційного господарського суду виходила з того, що у даному випадку на Львівську міську раду, як орган місцевого самоврядування поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу послався на аналогічну правову позицію, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г.

Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати в постанові від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г зазначив, що апеляційним судом у постановленні оскаржуваної ухвали не було враховано, що згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією Господарського процесуального кодексу України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) норми щодо річного присічного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції розповсюджувались на апеляційні скарги, подані прокурором або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування.

За результатами системного аналізу вказаних норм процесуального права Касаційний господарський суд у складі об`єднаної палати дійшов висновку, що у даному випадку передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади), поданою після 15.12.2017, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією Господарського процесуального кодексу України з 15.12.2017, є розгляд та вирішення питання розповсюдження присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Тобто у даному випадку на орган державної влади поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження.

Доводи, які викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції під час прийняття оскарженої ухвали та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладених у постанові від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права - Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до пункту 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Отже, враховуючи правовий висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г щодо правильного застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах та те, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржену ухвалу про відмову у відкриті провадження у справі відповідно до такого правового висновку, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 9/120 (2010) на підставі пункту 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Керуючись статтями 233, 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 9/120 (2010).

2. Матеріали касаційної скарги на 10 (десяти) аркушах, у тому числі платіжне доручення від 07.05.2020 № 256 про сплату судового збору в сумі 1 334,00 грн, повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков