Рішення

від 01.06.2020 по справі 579/1894/19

КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 579/1894/19

2/579/123/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2020 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі - головуючого судді Моргуна О.В.,

за участі секретаря Сірої С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 9 вересня 2011 року він є власником квартири АДРЕСА_1 .

В належній йому квартирі зареєстроване місце проживання його сина ОСОБА_3 , онука ОСОБА_4 та матері ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 25 грудня 2013 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. Даним рішенням було встановлено, що 16.11.2013 року ОСОБА_2 разом з дитиною переїхала проживати до батьків.

З 2013 року відповідач за місцем реєстрації не проживає, участі в утриманні квартири чи оплаті комунальних платежів вона не приймає. На його неодноразові звернення з пропозицією добровільно знятись з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не реагує, чим порушуються його права як власника.

Враховуючи викладене, позивач просить усунути перешкоди у користуванні належним йому на праві власності житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , визнавши ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2 .

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позов підтримує (а.с.28).

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позов визнає (а.с.29).

Третя особа служба у справах дітей Кролевецької РДА в судове засідання свого представника не напрвила, надавши суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника (а.с.30).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе відповідно до ст.ст. 211, 223, 247 ЦПК України розглядати справу у судовому засіданні за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши та дослідивши наявні в справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 9 вересня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу Снідою С.М. 09.09.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №2103, є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.9, 11).

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Кролевецької міської ради Сумської області 24.09.2019 року за №1396, в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 , 1985 року народження, ОСОБА_2 , 1986 року народження, та ОСОБА_4 , 2010 року народження (а.с.12).

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 25 грудня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірваний (а.с.10). Вказаним рішенням було встановлено, що 16.11.2013 року ОСОБА_2 вимушена була піти з дому з дитиною. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають окремо, спільного господарства не ведуть.

За змістом позовної заяви відповідач ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною сина позивача, за зареєстрованим місцем проживання - у квартирі АДРЕСА_1 не проживає більше року, вона не приймає участі у спільному побуті, в утриманні квартири чи оплаті комунальних платежів.

Від відповідача не надійшло заперечень та спростувань щодо вказаних обставин, з вимогами позивача щодо визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2 , згодна.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу норм ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК УРСР члени сім`ї власника будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Судом не встановлено, що між сторонами укладалась угода щодо порядку користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Частиною 4 ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовується правила, встановлені ст.162 ЖК УРСР

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що положення ч. 2 ст. 405 ЦК України поширюється і на тих членів сім`ї власника житла, які припинили сімейні відносини.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною сина позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , фактично за місцем реєстрації по АДРЕСА_2 не проживає більше року без поважних причин, тобто житлом не користується, участі в утриманні квартири не приймає. Поважних причин непроживання відповідача більше одного року за вказаною адресою судом не встановлено, як і не встановлено, що між позивачем і відповідачем була домовленість про збереження за останньою права користування спірним житловим приміщенням.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути серед інших і припинення дії, яка порушує право, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користуватись житловим приміщенням, не суперечить положенням статті 391 та ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Виходячи з вимог ст. 321 ЦК України, ст. 5 ЦПК України суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, є підставою для зняття цієї особи з реєстрації у відповідності до ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003 р. № 1382-ІV.

Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у разі виникнення спору щодо того, з ким з батьків буде проживати малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 211, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , третя особа служба у справах дітей Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області, місцезнаходження: поштовий індекс 41300, Сумська область, м.Кролевець, вул.Європейська, 15, код ЄДРПОУ 04058151, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Суддя О. В. Моргун