Рішення

від 02.06.2020 по справі 474/208/20

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/208/20

Провадження № 2/474/219/20

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.20 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.

представників позивача Лук`яненко І.С. та Бездітного В.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

встановив:

01.04.2020р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області (далі - відповідач), в якому просить визначити йому додатковий строк терміном два місяці для подання ним до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Спадкове майно складається із земельної ділянки загальною площею 4,27 га (земельна ділянка 1, площею 3,56 га, кадастровий номер 4822355000:05:000:0064; земельна ділянка 2, площею 0,71 га кадастровий номер 4822355000:05:000:0139), які розташовані в межах Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Причиною пропуску строку прийняття спадщини позивач зазначає що він не знав про існування вказаного заповіту. Лише у січні 2020р. ОСОБА_3 , повідомив позивача про те, що ОСОБА_2 заповів йому свою земельну ділянку. ОСОБА_3 передав йому заповіт, складений ОСОБА_2 у 2010р. на користь позивача, повідомивши при цьому, що цей заповіт був ним випадково знайдений на АДРЕСА_1 ще у 2010р. і лише у грудні 2019р. випадково знайшов його серед своїх особистих документів та у січні 2020р. передав йому оригінал тексту заповіту від 01.10.2010р. зареєстрованого в реєстрі за № 962.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, хоча належним чином, в порядку визначену ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлений про час, дату і місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, просили суд прийняти рішення за наслідками проведення підготовчого судового засідання у зв`язку з визнанням відповідачем позову, а також просили судові витрати залишити за позивачем.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву № 350/04-06 від 01.06.2020р., в якій просить розглядати справу в його відсутність. Позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.

Частинами 3 та 4 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що визнання відповідачем пред`явленого до нього позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а у підготовчому судовому засіданні, у відповідності до вимог ст. 189 ЦПК України, виконано завдання підготовчого провадження, суд вважає за можливе прийняти рішення за результатами проведення підготовчого провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Так судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 помер ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане повторно 19.02.2020р.).

Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , виданого Врадіївською районною державною адміністрацією Миколаївської області 02.11.2004р. ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка загальною площею 4,27 га, (земельна ділянка 1, площею 3,56 га, кадастровий номер 4822355000:05:000:0064; земельна ділянка 2, площею 0,71 га кадастровий номер 4822355000:05:000:0139), які розташовані в межах Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За життя, а саме 01.10.2010р., ОСОБА_2 заповів позивачу вказану земельну ділянку, що підтверджується заповітом від 01.10.2010р., посвідченого приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лавріненко М.І., зареєстровано в реєстрі за № 962, що також підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 24901201 від 01.10.2010р.

На звернення позивача, щодо оформлення спадкових прав за заповітом після смерті ОСОБА_2 , приватний нотаріус Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Демченко Т.М. постановою № 147/02-31 від 12.03.2020р. відмовила останньому у видачі свідоцтва на право на спадщину у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 60000967 від 14.04.2020р. за параметрами запиту ОСОБА_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спадковому реєстрі інформація відсутня.

Матеріали справи не містять рішення суду про визнання спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відумерлою.

З показань свідка ОСОБА_3 слідує, що у 2010р. ним випадково був знайдений заповіт складений на ім`я позивача на АДРЕСА_1 ще у 2010р., та який з цього часу знаходився у свідка, і лише в січні 2020р. свідок повідомив позивача про існування вищевказаного заповіту.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За змістом положень ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У відповідності до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України, про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Пунктом 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" роз`яснено судам, що відповідно до змісту ст. 1272 ЦК позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: 1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори; 2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Як роз`яснено Верховним Судом України у п. 24 постанови Пленуму від 30.05.2008р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", суди відкривають провадження у справі за позовом особи про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця за місцем відкриття спадщини, наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку про прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Щодо зазначених позивачем причин пропуску строку прийняття спадщини суд враховує той факт, що відповідно до Конституції України особа повинна неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей та виконувати обов`язки, передбачені ст.ст. 65-67 Конституції України. При невиконанні особою конституційних обов`язків незнання законів не звільняє особу від юридичної відповідальності.

При цьому ст. 64 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, прийняття спадщини є правом особи, а не її обов`язком, а тому оцінюючи в сукупності обставини, які встановлені під час судового розгляду, а саме: що позивач дізнався про існування заповіту на своє ім`я лише в січні 2020р., при чому останній з вказаним позовом звернувся до суду 01.04.2020р., суд вважає встановленим наявність об`єктивних причин пропуску строку прийняття спадщини.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що оскільки позивач з об`єктивних причин пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини та в інший спосіб захистити своє право не може, інші спадкоємці відсутні, а спадщина не визнана відумерлою і відповідач визнає позов, і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вимога позивача про визначення додаткового строку для прийняття спадщини підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи думку представників позивача, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк терміном два місяці для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини обраховувати з дня набрання рішенням законної сили.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, які набрали чинності 02.04.2020р. на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)", під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Ф.Г. Сокол