Ухвала

від 01.06.2020 по справі 201/4910/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Єдиний унікальний номер судової справи 201/4910/20

Номер провадження 1-кс/201/1871/2020

УХВАЛА

Іменем України

01 червня 2020 року м. Дніпро

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження № 12019040650000278 від 01.02.2019р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2020р. на нерухоме майно і земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений в межах кримінального провадження № 12019040650000278 від 01.02.2019р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2020р. на нерухоме майно і земельну ділянку.

В обґрунтуваннясвоїх вимогзаявниця посилаласяна те,що накладенийна майно арешт є необґрунтованим, порушує право власника, і в його подальшому застосуванні відпала потреба. Зазначила, що у провадженні СВ Соборного ВП ДВП ГУНГІ в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № № 12019040650000278 від 01.02.2019р., розпочате за ознаками ч. 4 ст. 197-1 КК України за заявою АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо будівництва споруд на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, знаходиться у охоронній зоні навколо інженерних комунікацій.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2020р. за клопотанням слідчого накладено арешт на нерухоме майно в рамках кримінального провадження № 12019040650000278 від 01.02.2019р., а саме, накладено арешт та заборонено відчуження, передачу у оренду (суборенду), а також заборонено користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 0,6467 га (кадастровий номер 1210100000:03:051:0029), володільцем якої є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради , також накладено арешт шляхом заборонити відчуження, користування та розпорядження об`єктом нерухомого майна будівлею шиномонтажу, що розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, будинок 48-Б, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1331478612101. Заборонено здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно об`єктів нерухомого майна, реєстраційні номери 1331513912101 та 1331478612101.

За даними з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, орендатором земельної ділянки площею 0,6467 га з кадастровим номером 1210100000:03:051:0029, на якій побудовано будівлю автомийки та шиномантажу за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв 48-Б, було ТОВ Виробничо комерційна фірма «ІРМА ЛТД» на пдстав нотаріально посвідченого договору оренди від 18.10.2007р. Тобто, ТОВ Виробничо комерційна фірма «ІРМА ЛТД» на законних підставах користувалась земельною ділянкою та об`єктами нерухомого майна, які на ній розташовані.

Надалі, заявниці ОСОБА_3 на підставі акта прийому-передачі майна від 19.04.2019р. від ТОВ Виробничо комерційна фірма «ІРМА ЛТД» перейшло право власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1331478612101, а саме - будівлю шиномонтажу, загальною площею 21 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Події які стали підставою внесення відомостей до ЄРДР та визначення правової кваліфікації не відповідають дійсності, оскільки ч. 1 ст. 197-1 КК України передбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво, що спростовується матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Вважала, що на даний час відпала будь-яка потреба в арешті належного заявниці нерухомого майна і земельної ділянки, а подальша заборона відчуженні, розпорядженні та користуванні власним майном порушує її права, тому просила скасувати арешт.

Заявниця в судове засідання надала заяву про розгляд клопотання без її участі, клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Слідчий та прокурор в судове засідання не звилися, про дату, час і місце розгляду скарги був повідомлений належним чином. Матеріали кримінального провадження № 12019040650000278 від 01.02.2019р. були передані слідчому судді 01.06.2020р. разом із заявою слідчого про розгляд клопотання без його участі.

Неявка прокурора, слідчого не перешкоджає розгляду скарги, що відповідає положенням ч. 3 ст. 306 КПК України.

Слідчий суддя, з`ясувавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та надані слідчим матеріали кримінального провадження (в межах необхідних для розгляду клопотання), приходить до такого висновку.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ Соборного ВП ДВП ГУНГІ в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12019040650000278 від 01.02.2019р., розпочате за ознаками ч. 4 ст. 197-1 КК України за заявою АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» щодо здійснення будівництва невстановленими забудовниками під кабельною лінією.

Оглядом місця події 15.11.2018р. за участю спеціаліста AT «ДТЕК Дніпровські Електромережі» встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером - 1210100000:03:051:0029 за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, 48-Б, знаходиться двоповерхова споруда світло коричневого кольору, яка є комплексом з миття транспортних засобів (авто мийка та шиномонтаж), побудована на 3-х кабельних лініях високої напруги від підстанції «Тополя» (вул. Яснополянська) фідера 14,6 до РП-16 пров. Допробовольців (2 кабельні лінії запаралелені), яка відповідно до інформації з публічної кадастрової карти право власності та речові права на земельну ділянку перебуває у комунальній власності. Вказана земельна ділянка знаходиться у охоронній зоні навколо інженерних комунікацій.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2020р. за клопотанням слідчого, з метою збереження речових доказів, накладено арешт на нерухоме майно в рамках кримінального провадження № 12019040650000278 від 01.02.2019р., а саме, накладено арешт та заборонено відчуження, передачу у оренду (суборенду), а також заборонено користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 0,6467 га (кадастровий номер 1210100000:03:051:0029), володільцем якої є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514), а саме заборонено: проводити державну реєстрацію, вносити зміни до державної реєстрації, перетворювати, змінювати цільове призначення, змінювати та присвоювати кадастрові номери, змінювати межі, змінювати конфігурацію, переоформлювати реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1331513912101.

Накладено арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження об`єктом нерухомого майна будівлею шиномонтажу, що розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, будинок 48-Б, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1331478612101.

Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно, державним, реєстраторам, прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у місті Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим, суб`єктами та будь-яким державним реєстратором - державним та приватним, нотаріусам, державним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкту нерухомого майна: реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 1331513912101 та 1331478612101.

Як видно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 08.05.2020р. ТОВ Виробничо комерційна фірма «ІРМА ЛТД» було орендатором земельної ділянки площею 0,6467 га з кадастровим номером 1210100000:03:051:0029, на якій побудовано будівля автомийки та шиномантажу за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв 48-Б, на підставі договору оренди від 18.10.2007р. з правом пролонгації, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_4 та зареєстровано за № 6988.

До заявниці ОСОБА_3 на підставі акта прийому-передачі майна від 19.04.2019р. від ТОВ Виробничо комерційна фірма «ІРМА ЛТД» перейшло право власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1331478612101, а саме - будівлю шиномонтажу, загальною площею 21 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію 46582779 від 22.04.2019р.).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України розкриває поняття речових доказів. Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Пунктом 13 листа ВССУ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» роз`яснено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008р., де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Слід при цьому зазначити, що арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпеченнядоказів і є самостійноюправовою підставоюдля арештумайна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Говорячи про необхідність збереження арешту з метою спеціальної конфіскації та конфіскації майна, слід зазначити, що у відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 170 КК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Разом із цим, частина 5 ст. 170 КПК визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного,обвинуваченого,засудженого абоюридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як видно з матеріалів кримінального провадження жодній особі до цього часу не оголошено підозру у цьому провадженні. Тому накладення і збереження арешту з цих підстав неможливе.

Стороною обвинувачення у заві, поданій слідчому судді, не висловлено позицію щодо доцільності подальшого збереження арешту.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження № 12019040650000278 від 01.02.2019р. ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2020р. на нерухоме майно і земельну ділянку задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2020р. по справі № 201/652/20 (провадження № 1-кс/201/371/2020) в межах кримінального провадження № 12019040650000278 від 01.02.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України на нерухоме майно шляхом заборони відчуження, передачі у оренду (суборенду), а також заборони користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 0,6467 га (кадастровий номер 1210100000:03:051:0029), володільцем якої є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514), а саме заборони: проводити державну реєстрацію, вносити зміни до державної реєстрації, перетворювати, змінювати цільове призначення, змінювати та присвоювати кадастрові номери, змінювати межі, змінювати конфігурацію, переоформлювати реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1331513912101.

Скасувати арешт, накладений шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження об`єктом нерухомого майна будівлею шиномонтажу, що розташована за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, будинок 48-Б, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1331478612101.

Скасувати арешт,накладений шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень», в тому числі, але не виключно, державним, реєстраторам, прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у місті Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим, суб`єктами та будь-яким державним реєстратором - державним та приватним, нотаріусам, державним виконавцям вчиняти будь-якіреєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкту нерухомого майна: реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 1331513912101 та 1331478612101.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1