Рішення

від 22.05.2020 по справі 216/3772/18

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/3772/18

провадження 2/216/411/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Бутенко М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Крейси О.О.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до товариства з обмеженою відповідальністю Стоксолюшен , про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в:

12 липня 2018 року та уточнено 03 липня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ратушна Р.П. звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Стоксолюшен , про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 28 березня 2018 року між покупцем ОСОБА_1 та продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю Партнеральянс було укладено попередній договір №0085 купівлі-продажу транспортного засобу. Відповідач ТОВ Партнеральянс змінило юридичну назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Стоксолюшен та юридичну адресу на 04053,м.Київ вулиця Рейтарська, будинок 35а. На виконання вимог п.2.1. Попереднього договору 28 березня 2018 року сплатив на рахунок ТОВ Партнеральянс 35496,50 грн. авансу за товар (автомобіль), що підтверджується квитанцією №15666189 від 28 березня 2018 року (оригінал у позивача). У порушення п.1.2, 1.5. Попереднього договору відповідачем не виконаний обов`язок придбати у третіх осіб транспортний засіб для його відчуження Покупцеві, укласти Основний договір 02 квітня 2018 року та передати транспортний засіб покупцеві (позивачу по справі). У зв`язку викладеним позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення зобов`язання та вимогою про повернення суми попередньої оплати, що додається. У заяві позивач вимагав повернути суму сплаченої попередньої оплати у розмірі 35496,50 грн. та сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами за період з 02 квітня 2018 року по 28 квітня 2018 року у розмірі 446,38 грн. у семиденний строк від дня отримання відповідачем цієї вимоги про повернення суми попередньої оплати. Заява була відправлена поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №5000020044924 від 04.04.2018 року та отримана відповідачем 07.05.2018 року, що підтверджується квитанцією оплати поштового відправлення та повідомленням про вручення. Відповіддю №17 від 17.05.2018 року відповідач ТОВ Партнеральянс відмовився повернути суми попередньої оплати та послався на те, що Попередній договір №0085 від 28.03.2018 року є двостороннім правочином і відповідно як це зазначено вище підлягає розірванню (відмові) лише за взаємною згодою сторін. У порушення умов Попереднього договору №0085 купівлі-продажу транспортного засобу від 28 березня 2018 року, вимог ст.655, 656, 663 ЦК України основний договір купівлі-продажу транспортного засобу 02 квітня 2018 року укладений не був, товар переданий не був, внаслідок чого були порушені права позивача як споживача. Таким чином відповідач одержав суму попередньої оплати товару, проте не уклав основний договір та не передав автомобіль у погоджений сторонами строк, тому позивач має право на стягнення суми попередньої оплати та процентів на підставі статей 536 та 693 ЦК України. У порушення п.1.2, 1.5. Попереднього договору відповідачем не виконаний обов`язок придбати у третіх осіб транспортний засіб для його відчуження Покупцеві, укласти Основний договір 02 квітня 2018 року та передати транспортний засіб покупцеві (позивачу по справі), тому позивач має право на стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами з 02 квітня 2018 року. Таким чином, загальна сума відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 02.04.2018 по 02.07.2019 складає 7840,35 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Внаслідок порушення відповідачем прав позивача як споживача позивачеві завдано моральної шкоди. Позивач для здійснення авансового платежу у розмірі 35496,50 грн. вимушений був позичити ці кошти у ОСОБА_2 . Позивач утримав у борг від ОСОБА_2 36000,00 гривень та повернув позикодавцеві борг частинами 11.11.2018 року у розмірі 8000,00 грн. та 04.01.2019 року у розмірі 28000,00 грн., що підтверджується розпискою від 04 січня 2019 року (копія додається, оригінал у позивача). Проте для повного розрахунку з позикодавцем позивач вимушений був отримати у кредит від АТ Ідея Банк грошові кошти у розмірі 28442,00 гривень. 04 січня 2019 року між позивачем та АТ Ідея банк був укладений кредитний договір №262.00409.004756552 (завірена копія договору додається, оригінал міститься у позивача). Згідно п.1.1. цього Кредитного договору банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 28442,00 грн., а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору. Згідно п.1.2 Кредитного договору банк надає кредит день підписання даного Договору строком на 36 місяців. Згідно п.1.3 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається змінна частина ставки, збільшена на 5,5% (Маржу банку). Згідно п.1.4 Кредитного договору станом на день укладення Договору змінна частина ставки становить 9,5%, що разом з Маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%. Згідно пункту 1.10 Кредитного договору позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Таким чином за 36 місяців кредитування разом з процентами та платою за обслуговування позивач зобов`язаний повернути банку 61221,89 грн., про що зазначено у графіку платежів кредитного договору №262.00409.004756552 від 04 січня 2019 року. Для погашення заборгованості по цьому кредиту позивач вимушений поїхати на заробітки за кордон до Республіки Чехія, що підтверджується закордонним паспортом (оригінал у позивача). Внаслідок чого позивач позбавлений можливості щодня бачитися з рідними, дітьми, спілкуватися з ними, займатися улюбленими справами. Тепер у позивача зникла довіра до будь-яких інших продавців транспортних засобів. Страх стати черговою жертвою шахраїв, таких як відповідач, переслідує позивача і по сьогодні. І нажаль, держава мало чим допомагає у вирішенні аналогічних питань. Позивач вимушений був звернутися до суду за захистом своїх порушених прав споживача, нести додаткові витрати на правничу допомогу адвоката, переживати по причині непотрібного конфлікту з відповідачем.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ТзОВ Стоксолюшен у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був сповіщений належним чином, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до попереднього договору №008/5 купівлі-продажу транспортного засобу 28 березня 2018 року між покупцем ОСОБА_1 (надалі - позивач) та продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю Партнеральянс (надалі - відповідач) було укладено попередній договір №0085 купівлі-продажу транспортного засобу (далі - Договір) (оригінал у позивача).

Відповідно до п. 1.1 Попереднього Договору Сторони зобов`язуються у встановлений строк укласти Договір купівлі-продажу транспортного засобу (надалі також як Основний договір ) на умовах, встановлених у цьому Попередньому договорі.

Пунктом 1.2. Попереднього Договору передбачений обов`язок Продавця придбати у третіх осіб для його відчуження Покупцеві за основним договором.

Пунктом 1.5 Попереднього Договору передбачено, що Сторони зобов`язуються укласти Основний договір 02 квітня 2018 року за умови повного виконання п.2.1. цього Попереднього договору.

Пунктом 2.1. Попереднього Договору передбачено, що на підтвердження дійсних намірів Сторін на укладення Основного договору в момент укладення цього Попереднього договору Покупець перераховує на поточний рахунок Продавця грошові кошти в розмірі 35496,50 грн., а Продавець своїм підписом під цим Попереднім договором підтверджує отримання таких коштів.

Відповідно до п. 1.6. Попереднього Договору Продавець зобов`язується передати Майно у власність Покупця, а Покупець прийняти Майно та оплатити його вартість у сукупності 350000 грн (а.с.7-8).

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 28.04.2018 із заявою про припинення зобов`язання та вимогою про повернення суми попередньої оплати, позивач вимагав повернути суму сплаченої попередньої оплати у розмірі 35496,50 грн. та сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами за період з 02 квітня 2018 року по 28 квітня 2018 року у розмірі 446,38 грн. у семиденний строк від дня отримання відповідачем цієї вимоги про повернення суми попередньої оплати. Заява була відправлена поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №5000020044924 від 04.04.2018 року та отримана відповідачем 07.05.2018 року, що підтверджується квитанцією оплати поштового відправлення та повідомленням про вручення (а.с.9-10).

Відповіддю №17 від 17.05.2018 року відповідач ТОВ Партнеральянс відмовився повернути суми попередньої оплати та послався на те, що Попередній договір №0085 від 28.03.2018 року є двостороннім правочином і відповідно як це зазначено вище підлягає розірванню (відмові) лише за взаємною згодою сторін (а.с.13).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З`ясовується правильність об`єднання кількох однорідних вимог, наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов`язаними між собою, для вирішення питання про їх об`єднання або роз`єднання (стаття 126 ЦПК). У відповідача суд з`ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий). З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК). Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №5 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду ).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.3 ст. 698 ЦК України до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 11, 2 Закону України Про захист прав споживачів цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Відповідно до п.22 ст.1 Закону України Про захист прав споживачів споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1, 2, 3 статті 635 ЦК України:

Попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Згідно із ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 725/4385/15-ц, провадження № 61-8299св18, від 4 квітня 2018 року у справі № 592/9068/17 провадження № 61-10197св18, у постановах Верховного Суду України від 25 вересня 2012 року у справі № 6-82цс13, від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12.

Верховним Судом України у постанові від 02.09.15 у справі № 6-226цс14 була сформована правова позиція, відповідно до якої припинення зобов`язання з попереднього договору внаслідок неукладення основного договору протягом встановленого попереднім договором строку унеможливлює спонукання до укладення основного договору в судовому порядку, виконання обов`язку в натурі чи виникнення основного договірного зобов`язання як правової підстави для виникнення в набувача права власності на майно.

Відповідно до ч.3 ст. 693 ЦПК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Слід зазначити, що розмір процентів договором купівлі-продажу транспортного засобу визначений не був, тому їх слід нараховувати згідно закону - облікової ставки НБУ, що діяла в період користування відповідними грошовими коштами.

У порушення п.1.2, 1.5. Попереднього договору відповідачем не виконаний обов`язок придбати у третіх осіб транспортний засіб для його відчуження Покупцеві, укласти Основний договір 02 квітня 2018 року та передати транспортний засіб покупцеві (позивачу по справі), тому позивач має право на стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами з 02 квітня 2018 року.

Верховний суд у постанові від 14 лютого 2019 року по справі №127/6622/16-ц провадження № 61-7232св18 відмовив у задоволенні касаційної скарги АТ Ощадбанк та залишив без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, якими стягнуто на користь позивача суму попередньої оплати за договором купівлі-продажу колісного транспортного засобу від 05 липня 2013 року в розмірі 25 100 грн, проценти за користування грошовими коштами за період з 06 липня 2013 року до 01 жовтня 2016 року - 14 468 грн, витрати на оплату судового збору - 1 191,20 грн та витрати на правову допомогу - 6 000 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Законом України Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції від 19 травня 2011 року № 3390-VІ пункт 5 частини першої статті 4 Закону України Про захист прав споживачів було викладено в такій редакції: споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Отже, з 16 вересня 2011 року право споживача на відшкодування моральної шкоди не пов`язується виключно із заподіянням її небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією.

Відповідно до частин першої-третьої статті 2 Закону України Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції цей Закон регулює відносини щодо відповідальності за шкоду, завдану потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка введена в обіг в Україні. До відносин, не врегульованих цим Законом, застосовуються положення цивільного, процесуального законодавства та законодавства про захист прав споживачів. Цей Закон не обмежує будь-яких прав потерпілого згідно з договірними чи недоговірними зобов`язаннями, що встановлюють іншу, ніж передбачена цим Законом, відповідальність, зокрема права на відшкодування моральної шкоди або права на відшкодування шкоди в окремих сферах цивільних відносин відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України Про захист прав споживачів .

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України Про захист прав споживачів ).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у постанові по справі № 360/723/16-ц провадження № 61-22702сво18 прийшов до висновку про необхідність стягнення моральної шкоди, завданої порушенням прав споживачів, оскільки право споживача на відшкодування моральної шкоди не пов`язується виключно із заподіянням її небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією.

Таким чином приймаючи до уваги, що у порушення умов Попереднього договору №0085 купівлі-продажу транспортного засобу від 28 березня 2018 року, вимог ст.655, 656, 663 ЦК України основний договір купівлі-продажу транспортного засобу 02 квітня 2018 року укладений не був, товар переданий не був, внаслідок чого були порушені права позивача як споживача, а також що відповідач одержав суму попередньої оплати товару, проте не уклав основний договір та не передав автомобіль у погоджений сторонами строк, тому позивач має право на стягнення суми попередньої оплати та процентів на підставі статей 536 та 693 ЦК України, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, отже з урахуванням задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 141, 223, 258-259, 263, 265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 546, 570, 629, 635,655,656,692, 698, ЦК України, ст.ст. 22, 28 Закону україни Про захист прав споживачів , п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України у від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю Стоксолюшен , про захист прав споживачів - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю СТОКСОЛЮШЕН сплачену ОСОБА_1 попередню оплату за Попереднім договором №0085 купівлі-продажу транспортного засобу від 28 березня 2018 року в розмірі 35496,50 грн. (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто шість гривень 50 коп.), проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 02 квітня 2018 року по 02 липня 2019 року у розмірі 7840,35 гривень (сім тисяч вісімсот сорок гривень 35 коп.), моральну шкоду, завдану порушенням прав споживача, у розмірі 10000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 коп.), а всього 53336,85 гривень (п`ятдесят три тисячі триста тридцять шість гривень 85 коп.)

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю СТОКСОЛЮШЕН судові витрати по оплаті витрат на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

1)позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІІН - НОМЕР_1 , проживає за адресою:

АДРЕСА_1. 2 ) відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю СТОКСОЛЮШЕН , код ЄДРПОУ 41946163, місце розташування: м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 35а.

Суддя М.В Бутенко