Ухвала

від 26.05.2020 по справі 757/7939/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною представника ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному проваджені прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 та накладено арешт у кримінальному провадженні № 62019100000001920 від 12 лютого 2019 року на майно, яке було вилучено під час затримання та обшуку ОСОБА_7 11 лютого 2020 року, а саме:

- грошові кошти у розмірі 700 (сімсот) дол. США. 7 купюр номіналами 100 дол. США із серійними номерами: FE74979868A; KB91790683 D; АВ79931299С; АВ79931298С; АВ79931261С; KL69458910D; КВ1449491 ЇМ;

- мобільний телефон марки XiaomiRedminote 5 чорного кольору, який належить особисто ОСОБА_7 (пароль 0709). В решті вимог клопотання відмовлено.

Як вбачається з ухвали, слідчий суддя, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, прийшов до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_6 , діючи в інтересах власника майна ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

На думку представника, зазначена ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки судом при розгляді клопотання сторони обвинувачення істотно порушено кримінальний процесуальний закон, що є беззаперечною підставою, згідно ст. 409 КПК України, для скасування судового рішення.

Посилається на те, що майно у ОСОБА_7 було вилучено під час особистого обшуку 11 лютого 2020 року в період часу з 22 год. 08 хв. по 22 год. 22 хв., який відбувався в рамках затримання згідно ст. 208 КПК України.

Клопотання про накладення арешту на майно подано стороною обвинувачення до суду, в порушення вимог закону, не на наступний робочий день, яким є 12 лютого 2020 року, а 13 лютого 2020 року, що підтверджується відповідною судовою відміткою у матеріалах клопотання.

Також, на думку апелянта, при постановленні ухвали слідчим суддею істотно порушено вимоги ст. 173 КПК України, нормами якої передбачено, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно слідчий суддя повинен врахувати наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Вважає, що повідомлена ОСОБА_7 підозра не обгрунтована і не підтверджується доказами, які долучені до клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно. Стверджує, що основна кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а це вимагання, є надуманою і такою, яка не існує.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна та власника майна, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001920 від 17 грудня 2019 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою дій в інтересах третьої особи із використанням службового становища, поєднане з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

12 лютого 2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

11 лютого 2020 року о 20 годині 37 хвилин, за адресою: м. Київ, просп. Правди 104/106 на вулиці біля магазину АШАН, безпосередньо після вчинення злочину, затримано ОСОБА_7 у порядку статті 208 КПК України.

Слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_8 , на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України, у присутності понятих, здійснив обшук затриманої особи ОСОБА_7 , під час якого виявлено та вилучено:

- грошові кошти в сумі 700 (сімсот) доларів США - 7 банкнот номіналом 100 доларів США кожна, з наступними серіями та номерами: FE74979868A; КВ91790683D; AB79931299C; AB79931298C; AB79931261C; KL69458910D; KB14494911M. (вказані предмети поміщені та опечатані в сейф пакеті ДБР В2023246.);

- грошові кошти у сумі 2890 (дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн. номіналами 500 грн. серійні номери: ЗГ1446943; ФГ89075510; ВТ0829906; ВА2174080; МА4011834; номіналом 200 грн сер. номер: ЄД8377954; номіналом 100 грн. сер. номер: МР2303740; номіналом 50 грн сер. номер: ФЗ3383240; номіналом 20 грн сер. номер: ЧД2515516; ЧД4928404 (вказані предмети поміщені та опечатані в сейф пакеті ДБР В2023246.);

- мобільний телефон марки Xiaomi Redmi note 5 чорного кольору, який належить особисто ОСОБА_7 (пароль 0709). (зазначений телефон поміщено та опечатано в сейф пакеті ДБР S1030067).

Відповідно до протоколу ідентифікації і вручення грошових коштів від 11 лютого 2020 року вказані грошові кошти в сумі 700 доларів США, одержані з УСР в м. Києві ДСР НП України та попередньо були вручені свідку ОСОБА_9 для передачі ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди, яку останній вимагав від нього.

13 лютого 2020 року слідчий Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором у кримінальному проваджені прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено під час затримання та обшуку ОСОБА_7 11 лютого 2020 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року зазначене клопотання було задоволено частково та накладено арешт нагрошові кошти у розмірі 700 (сімсот) дол. США та мобільний телефон марки Xiaomi Redmi note5 чорного кольору, який належить особисто ОСОБА_7 . В решті вимог клопотання відмовлено.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людиниполягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 3ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 62019100000001920, про накладення арешту на зазначене майно, яке було вилучене під час затримання та обшуку ОСОБА_7 11 лютого 2020 року, слідчий суддя, прийшов до обгрунтованого висновку про накладення арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики приховання, знищення або спотворення майна з метою уникнення відповідальності.

Такі висновки слідчого судді цілком доведені матеріалами провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештоване майно з великою вірогідністю може бути доказом злочину, відповідає критеріям, визначенимст. 98 КПК України, що підтверджується відповідним процесуальним рішенням, а саме постановою слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_10 від 12 лютого 2020 року про визнання його речовим доказом (а.с.76-80). Метою ж арешту майна є збереження речових доказів.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, останній дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимогКПК Українита чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Посилання апелянта на те, що повідомлена ОСОБА_7 підозра не обгрунтована і не підтверджується в частині вимагання неправомірної вигоди, доказами, які долучені до клопотання про накладення арешту на майно, не спростовують висновків слідчого судді, про наявність законних підстав для накладення арешту на майно.

Доводи апелянта щодо подання стороною обвинувачення клопотання про арешт майна до суду, в порушення вимог закону, не на наступний робочий день після його вилучення, яким є 12 лютого 2020 року, а 13 лютого 2020 року, також у даному випадку не є передбаченою законом підставою для безумовного скасування судового рішення, оскільки постановою слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_10 від 12 лютого 2020 року зазначене майно визнання речовим доказом. Крім того, згідно доданих до клопотання матеріалів, грошові кошти у розмірі 700 (сімсот) дол. США є предметом злочину і були вручені працівнику поліції для використання в ході НСРД , тобто ОСОБА_7 не є їх власником.

Інші доводи, на які посилається автор апеляційної скарги, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.170,171,307,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року, якою частково задоволено клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_8 , погоджене прокурором у кримінальному проваджені прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , та накладено арешт, у кримінальному провадженні № 62019100000001920 від 12 лютого 2019 року на майно, яке було вилучено під час затримання та обшуку ОСОБА_7 11 лютого 2020 року, а саме:

- грошові кошти у розмірі 700 (сімсот) дол. США. 7 купюр номіналами 100 дол. США із серійними номерами: FE74979868A; KB91790683 D; АВ79931299С; АВ79931298С; АВ79931261С; KL69458910D; КВ1449491 ЇМ;

- мобільний телефон марки Xiaomi Redmi note5 чорного кольору, який належить особисто ОСОБА_7 (пароль 0709) залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/1968/2020

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_11

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1