Рішення

від 02.06.2020 по справі 903/73/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2020 року Справа № 903/73/20

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області: Скучинський Л.Є. - службове посвідчення №036131 від 29.10.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/73/20 за позовом керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Грем`яченської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО+БІО» про розірвання договору оренди землі, стягнення 228370,12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2020 керівник Маневицької місцевої прокуратури звернувся в суд в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Грем`яченської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО+БІО» про розірвання договору оренди землі, стягнення 228804,54 грн.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору оренди землі №1 від 24.04.2017, а саме порушення зобов`язання визначених у пунктах 9,11 договору щодо внесення орендної плати за користуванням землею.

Ухвалою суду від 04.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.38)

Ухвалою суду від 25.02.2020, від 17.03.2020, від 06.04.2020 розгляд підготовчого провадження відкладався.

Протокольною ухвалою від 05.05.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 02.06.2020 о 11:15 год.

Керівник Маневицької місцевої прокуратури 02.06.2020 подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме в частині нарахування пені. Просить суд стягнути з ТзОВ Агро+Біо 228370,12 грн. заборгованості, в т.ч.: 200576,21 грн. борг зі сплати орендної плати, 5965,75 грн. пені, 14476,91 грн. інфляційних втрат, 7351,25 грн. 3% річних. Розірвати договір оренди землі, укладений 24.04.2017 між Ківерцівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО+БІО» , зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди землі Грем`яченської сільської ради Ківерцівського району 24.04.2017 №660.

Протокольною ухвалою від 02.06.2020 суд прийняв та приєднав до матеріалів справи заяву про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні прокурор відділу прокуратури Волинської області позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, однак в судовому засіданні 25.02.2020 позов підтримала повністю та просила розглядати справу без представника Грем`яченської сільської ради.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився. Ухвала суду від 05.05.2020, яка була направлена рекомендованим листом за належною адресою відповідача (вул.Коперника, 8-а,м. Луцьк, Волинська область,43025) повернута 12.05.2020 об`єктом поштового зв`язку з позначкою "за зазначеною адресою не значиться".

Разом з тим, Господарський суд Волинської області на офіційному веб-порталі судової влади України повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО+БІО» про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті.

Згідно п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Разом з цим суд вважає, що дана обставина не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвали суду по справі розміщені в мережі інтернет на веб-сайті "Єдиний державний реєстр судових рішень України".

З огляду на відкритість інформації щодо справи, ТзОВ Агро+Біо не було позбавлене права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.05.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 24.04.2017 між Ківерцівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО+БІ (далі ТзОВ АГРО+БІО ) укладено договір оренди землі (а.с.7-9).

Договір зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних часток Грем`яченської сільської ради за №660.

Зазначений договір укладено на підставі розпорядження голови Ківерцівської районної державної адміністрації від 03.04.2015 №86 Про надання в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) (а.с.10).

Відповідно до п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 119,39 га (рілля).

Згідно п.8 договору договір укладається на 20 років, але не більше, ніж до моменту отримання їх власниками права власності на земельні ділянки.

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 76125,88 грн. на рік (3% від нормативної грошової оцінки, розмір якої 2537529,39 грн. (п. 5 договору) та вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місця (п. 11 Договору).

Згідно п.14 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 2% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктами 28 вказаного договору визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.37 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок не виконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору (п. 40 договору).

Згідно акта приймання-передачі земельної ділянки від 24.04.2017, Ківерцівська районна державна адміністрація передала, а ТзОВ АГРО +БІО прийняло земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва орієнтовною площею 119,39 га (рілля) в оренду строком на 20 років, що знаходиться за межами села Скреготівка Грем`яченської сільської ради Ківерцівського району Волинської області (а.с.13).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2017 Ківерцівською РДА та ТзОВ "АГРО+БЮ" укладено додаткову угоду до договору оренди землі, згідно якої внесено зміни до пунктів 2, 5, 9 договору оренди землі, а саме: в орендну плату передається земельна ділянка загальною площею 112,7427га ріллі, нормативно-грошова оцінка земельних ділянок становить 2491204,42 грн. розмір орендної плати становить 74736,13 грн. (а.с.15).

Відповідно до листа Грем`яченської сільської ради від 31.01.2020 №37/01-11 ТзОВ АГРО+БІО систематично порушується - зобов`язання, визначені у пунктах 9, 11 щодо внесення орендної плати, у зв`язку з чим місцевий бюджет Грем`яченської сільської ради недоотримує значних коштів (а.с.29). Станом на 31.01.2020 заборгованість відповідача по орендній платі становить 200576, 21 грн. за період з 25.04.2017 по 31.12.2019.

Як слідує з листа Ківерцівського управління Державної податкової служби у Волинській області від 11.01.2020 (а.с.23) ТзОВ "АГРО+БІО" на обліку як платник окремих видів податків у Ківерцівському управлінні ГУ ДПС у Волинській області не перебуває. ТзОВ "АГРО-БІО" знаходиться на обліку у Луцькому управлінні ГУ ДПС у Волинській області. Протягом 2017 - 2019 років ТзОВ "АГРО+БІО" податкові декларації з плати за землю до Ківерцівського управління ГУ ДПС у Волинській області не подавало, орендну плату не сплачувало. Керівнику ТзОВ "АГРО+БІО" був надісланий лист щодо подання звітності з плати за землю від 29.05.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який не вручено платнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Грем`яченська сільська рада 20.02.2019 просила надати начальника Ківерцівського управління ГУ ДФС у Волинській області інформацію по надходженню орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться на території Грем`яченської сільської ради ТзОВ АГРО+БІО за період 2017-2019 (а.с.24).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2019 Головне управління ДФС у Волинській області направило відповідь Грем`яченській сільській раді, в якій повідомило, що ТзОВ АГРО+БІО на обліку у Ківерцівській ДПІ не перебуває, податкову звітність з плати за землю за 2017 - 2019 ТзОВ АГРО+БІО не подавало, орендну плату за землю не сплачувало (а.с.25).

Таким чином, згідно розрахунку Грем`яченської сільської ради загальна сума заборгованості за період з 25.04.2017 по 31.12.2019 за договором оренди від 24.04.2017 складає 200576,21 грн. (а.с.19)

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору оренди землі від 24.04.2017.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, згідно договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 24 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 36 Закону у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також інфляційних та процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Договором (Пункт 14) передбачено, що у разі не внесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 2% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 14476,91 грн. інфляційних втрат та 7351,25 грн. - 3% річних, а також пеню в розмірі 5965,75 грн. (а.с.21-22, 82-83).

Пеня нарахована в межах передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України 6-місячного строку, прострочка оплати для нарахування 3% річних та інфляційних втрат підтверджена матеріалами справи.

Контррозрахунку нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідачем до матеріалів справи не надано.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» по пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача: 14476,91 грн. інфляційних втрат, 7351,25 грн. - 3% річних, а також пеня в розмірі 5965,75 грн. (а.с.84-92).

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором оренди землі від24.04.2017 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 228370,12 грн. заборгованості, в т.ч.: 200576,21 грн. борг зі сплати орендної плати, 5965,75 грн. пені, 14476,91 грн. інфляційних втрат, 7351,25 грн. 3% річних.

Також прокурором було заявлено вимогу про розірвання договору оренди землі від 24.04.2017, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов даного договору. Надаючи правову оцінку заявленій позовній вимозі про розірвання договору оренди землі від 24.04.2017, остання підтверджена належними і допустимими доказами та підлягає до задоволення.

Згідно ч.2-3 ст.202 ГК України господарське зобов`язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором, відсутність результатів, на які розраховувала сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

За змістом ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Разом з цим, п. д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Системний аналіз наведених положень законодавства, з урахуванням того, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України (такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17).

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі №6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №527/570/17-ц та від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 27 січня 2020 року в рамках справи №469/908/15-ц, провадження №61-34891св18.

Слід вказати, що систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість і навіть факт, що орендар сплачує всю суму заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди.

Як з`ясовано судом, ТзОВ АГРО+БІО плату за орендовану земельну ділянку не декларувало, орендної плати за договором від 24.04.2017 до бюджету Грем`яченської сільської ради з моменту укладення договору оренди не сплачувало.

З урахуванням того, що плата за користування земельними ділянками відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства повинна здійснюватися щомісячно, а відповідач належним чином не сплачує визначених договором грошових коштів до місцевого бюджету Грем`яченської сільської ради, в результаті чого сума заборгованості становить 228370,12 грн., що є значними коштами для бюджету сільської ради.

Неналежне виконання умов договору, а саме повне невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого Договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/826/18 та від 24.10.2019 у справі № 243/322/17).

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим, неотримання позивачем очікуваного при укладенні договору результату встановлює істотність порушення відповідачем його умов.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, тому позовна вимога про розірвання договору оренди землі від 24.04.2017 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 3 ст. 13 Закону України По порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) в редакції від 01.01.2019 визначено, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.

Таким чином, на даний на час розпорядником земель сільськогосподарського призначення із нерозподілених земельних ділянок та невитребуваних часток (паїв) є відповідні органи місцевого самоврядування, на території яких розміщені зазначені ділянки незалежно від їх розташування в межах чи за межами населених пунктів.

У даному випадку розпорядником земель, що згідно договору оренди від 24.04.2017 перебувають у користування ТзОВ АГРО+БІО , є Грем`яченська сільська рада Ківерцівського району.

Відповідно до ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Закон України Про оренду землі також передбачає збереження орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку. Зміна власника земельної ділянки (орендодавця) не є підставою для припинення договору оренди землі, що прямо передбачено нормою частини третьої статті 9 указаного Закону.

З огляду на наведені вище норми права договір оренди не припинив свою дію у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки, у таких правовідносинах відбулася заміна орендодавця - Ківерцівської районної державної адміністрації на Грем`яченську сільську раду Ківерцівського району Волинської області.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Таким чином, прокурором правильно зазначено Грем`яченську сільську раду Ківерцівського району позивачем у справі.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді («Руїс Торіха проти Іспанії» ).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами («Ван де Гурк проти Нідерландів)» .

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті («Гірвісаарі проти Фінляндії» ).

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Звернення з позовом до господарського суду перший заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури обгрунтовує тим, що невиконання ТОВ «АГРО+БІО» умов договору оренди землі від 24.04.2017, а саме порушення зобов`язання визначених у пунктах 9,11 договору щодо внесення орендної плати за користуванням землею у добровільному порядку порушує економічні інтереси держави.

Вказані обставини свідчать про нездійснення Грем`яченською сільською радою Волинської обласної захисту порушених інтересів держави та наявність підстав для представництва органом прокуратури інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» .

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 5527,55 грн. (2102,00 грн. за вимогу немайнового характеру та 3425,55 грн. за вимогу майнового характеру) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі, укладений 24.04.2017 між Ківерцівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО+БІО» , зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди землі Грем`яченської сільської ради Ківерцівського району 24.04.2017 №660.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО+БІО» (вулиця Коперника, 8А, місто Луцьк, 43000, Волинська область, код ЄДРПОУ 39652015) на користь Грем`яченської сільської ради (вулиця Грушевського, 83, село Грем`яче, Ківерцівський район, Волинська область, 45235, код ЄДРПОУ 04333678; заборгованість зарахувати на рахунок UA128999980334149812000003134, код ЄДРПОУ 38051994, код доходів 1801600) 228370,12 грн. (двісті двадцять вісім тисяч триста сімдесят гривень дванадцять копійок) заборгованості, в т.ч.: 200576,21 грн. борг зі сплати орендної плати, 5965,75 грн. пені, 14476,91 грн. інфляційних втрат, 7351,25 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО+БІО» (вулиця Коперника, 8А, місто Луцьк, 43000, Волинська область, код ЄДРПОУ 39652015) на користь Прокуратури Волинської області (вулиця Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915, розрахунковий рахунок UA138201720343140001000004945) 5527,55 грн. (п`ять тисяч двадцять сім гривень п`ятдесят п`ять копійок) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.06.2020.

Суддя І. О. Гарбар