Рішення

від 25.05.2020 по справі 908/196/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/26/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2020 Справа № 908/196/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-а; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Організації інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 60, код ЄДРПОУ 20515404)

про стягнення 10 013,25 грн.

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

31.01.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" від 29.01.2020 р. за вих. №40/юр (вх. №226/08-07/20 від 31.01.2020 р.) до Організації інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя про стягнення 10 013,25 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2020 р. справу №908/196/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 05.02.2020 р. прийняти позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/196/20 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/26/20. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 04.03.2020 р. Ухвалою суду від 04.03.2020 р. оголошено перерву та запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 05.02.2020 р.

Ухвалою суду від 06.04.2020 р. продовжено по справі № 908/196/20 процесуальні строки, передбачені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 р. на три дня після завершення карантину, тобто до 27.04.2020 р. Оголошено перерву у судовому засіданні до 27.04.2020 р. о 12 год. 00 хв. без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 27.04.2020 р. продовжено процесуальні строки розгляду справи № 908/196/20 по суті до 25.05.2020 р., оголошено перерву у судовому засіданні до 25.05.2020 р. о 14 год. 30 хв. без виклику (повідомлення) сторін.

У судовому засіданні 25.05.2020 р. судом прийнято рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між Концерном "МТМ" та Організацією інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді не укладався, тому облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку №650493.Концерн "МТМ" у період з листопада 2018 р. по листопад 2019 р. відпустив боржнику до нежитлового приміщення по вул. Приходська, 60 в м. Запоріжжя, теплову енергію на загальну суму 10 013,25 грн. Однак, відповідач за вказаний період жодних оплат за надані послуги не здійснив. На підставі викладеного, посилаючись ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 276 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву від 20.03.2020 р., в якому зазначено, що Організація інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя, не визнає пред`явлені позовні вимоги, заперечує проти задоволення позову, оскільки Статтею 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту передбачено, що центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Рада міністрів Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.1994 р. № 94 встановлено Порядок надання пільг, передбачених Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . Статтею 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Відповідно до п. З ч. 1 ст. 8 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавець послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг. Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно Рішення міськвиконкому від 27.03.2001 р. № 128/56, між державним комунальним підприємством Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 2 та Організацією інвалідів війни та збройних сил Олександрівського району м. Запоріжжя укладено договір № 438/2 оренди нежитлового приміщення від 27 березня 2001 року. Згідно договору Організація інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя звільняється від сплати орендної плати. Крім того, статтею 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту передбачено, що ветеранські організації звільняються від плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання (надання), телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають. Згідно рішення податкової інспекції головного управління ДФС у Запорізькій області №1608264600394 від 23.12.2016р., Організація інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя є неприбутковою. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Позивачем надано до матеріалів справи письмову відповідь на відзив на позовну заяву від 03.04.2020 р. за вих. №150/юр, відповідно до якої зазначає, що відповідач не виконав умови договору № 438/2 оренди нежитлового приміщення від 27.03.2001 р. та додаткової угоди до нього щодо укладення з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн „МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 р. за № 2633-IV, Правилами користування тепловою енергією , затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

У вказаних законі та Правилах визначено поняття споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору; споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Отже, в розумінні Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

27.03.2001 р. між Державним комунальним підприємством Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №2 (далі - Орендодавець) та Організацією інвалідів війни та Збройних Сил Жовтневого району м. Запоріжжя (далі - Орендар) укладено договір №438/2 оренди нежитлового приміщення, відповідно до п.1.1. якого Орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 27.03.2001 р. №128/56 передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, загальною площею 17,65 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Комунарівська, буд. 60, яке знаходиться на балансі державного комунального підприємства ВРЕЖО №2 , вартість якого становить 6 154,56 грн. станом на 01.01.1997 р. згідно висновку експертної оцінки.

Згідно з п.1.2. договору приміщення використовується Орендарем на правах оренди для розміщення організації.

Відповідно до п. 5.12. договору Орендар зобов`язується укласти договори з постачальниками комунальних послуг.

У пункті 10.1. договору визначено, що цей договір діє з 27.03.2001 р. до 25.03.2005 р. строком на чотири роки.

Пунктом 10.7. договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

01.10.2018 р. між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - Орендодавець), Комунальним підприємством Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 (далі - Балансоутримувач), Комунальним підприємством Наше місто Запорізької міської ради (далі - Балансоутримувач, що вибув) та Організацією інвалідів війни та Збройних Сил Жовтневого району (далі - орендар) укладено Додаткову угоду до договору оренди від 27.03.2001 р. №438/2 нежитлового приміщення по вул. Приходській, 60.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди сторони погодили змінити в договору оренди сторону Баласоутримувача з Комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради на Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №7 .

У п. 4 додаткової угоди визначено, що пункт 5.12. Договору викласти у наступній редакції:

5.12. Укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, з суб`єктом (балансоутримувач будинку, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель будинку тощо) договір про надання послуг та (або) сплату членських внесків на утримання будинку і споруд та прибудинкової території, та своєчасно вносити платню (внески, платежі тощо) за ці послуги у встановленому законодавством порядку .

В пункті 5 Додаткової угоди зазначено, що згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до правовідносин, які виникли з 01.10.2018 р.

Також у пункті 6. Додаткової угоди визначено, що Орендодавець. Орендар та Балансоутримувач зобов`язуються внести зміни до договору оренди та додаткових угод до нього, виклавши договір у новій редакції у строк до 01.12.2018 р.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору оренди, Організація інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя не уклала з Концерном МТМ договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Як пояснив позивач, облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 650493.

Теплова енергія відпускалася Боржнику до нежитлового приміщення по вул. Приходська, 60 в м. Запоріжжя.

Пунктом 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства".

Щодо твердження позивача про те, що на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами та на момент надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання був чинний Закон України Про житлово-комунальні послуги № 1875-ІV від 24.06.2004 р. та посилання відповідача у відзиву на позовну заяву на норми Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 р. № 2189-VШ є помилковими, суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за надані послуги саме за період з листопада 2018 р. по листопад 2019 р., тобто коли діяв Закон України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 р. № 2189-VШ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 р. № 2189-VШ надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). (ч. 2)

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 р. № 2189-VШ договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.

Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

У частині 1 статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 р. № 2189-VШ визначено, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач (п. 13); індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6)

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Організація інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя має правовий статус суб`єкта - юридична особа.

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн „Міські теплові мережі" у період з листопада 2018 р. по листопад 2019 р. відпустив Організації інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя теплову енергію на загальну суму 10 013,25 грн. до нежитлового приміщення по вул. Приходська 60 в м. Запоріжжя, що підтверджується Актом приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2019 р. та рахунком від 30.11.2019 р. за спожиту теплову енергію на суму 10 013,25 грн.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем відсутній укладений договір, а отже під час розрахунків застосовується термін оплати вказаний у пункті 18 Правил.

Згідно положень п. 40 Правил користування тепловою енергією, Споживач зобов`язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та даних Правил.

Згідно ст. 276 ГК України Споживач зобов`язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Концерн МТМ направив на адресу відповідача вимогу від 27.12.2019 р. за вих. №1478-04 щодо погашення заборгованості за теплову енергію в сумі 10 013,25 грн. за відпущену теплову енергію, що підтверджується Реєстром відправленої замовної кореспонденції за грудень 2019 р. та фіскальними чеками від 27.12.2019 р.

Однак, відповідач оплату за отриману теплову енергію не здійснив, заперечень щодо нарахувань, зазначених у акті приймання-передачі теплової енергії на адресу позивача не надав, належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії за спірний період не повернув.

Судом встановлено, що позивачем за умови відсутності укладеного письмового договору про надання комунальних послуг відповідачу за період з 01.11.2018 р. по 30.11.2019 р. надавались до належного йому на праві оренди приміщення послуги з централізованого опалення.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що підтверджується листом від 30.07.2019 р. за вих. 839/04.

Однак, відповідач на вказану пропозицію позивача не відповів та не підписав зазначений договір, в порушення умов пункту 4 Додаткової угоди від 01.10.2018 р. до договору оренди від 27.03.2001 р. №438/2.

Щодо посилання відповідача на статтю 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та твердження, що згідно договору №438/2 від 27.03.2001 р. оренди нежитлового приміщення Організація інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя звільняється від сплати орендної плати, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 р., органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади і самоврядування, Уряд Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безоплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань. Ветеранські організації звільняються від сплати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) в межах середніх норм споживання, телефоном у приміщеннях та будинках, які вони займають.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Згідно з ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом Про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. У відповідності з бюджетною програмою "фінансова підтримка громадських організацій" щорічно в законах про державні бюджети на наступний рік передбачаються кошти, призначені для фінансової підтримки громадських організацій ветеранів (Додатком № 3 до Закону України Про державний бюджет України на 2018 р., 2019 р.).

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про громадські об`єднання" № 4572-VІ від 22.03.2012 р. громадські об`єднання зі статусом юридичної особи мають право на фінансову підтримку за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів відповідно до закону. Громадські об`єднання, які отримують фінансову підтримку за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, зобов`язані подавати та оприлюднювати звіти про цільове використання цих коштів відповідно до закону.

Рішенням Запорізької міської ради № 9 від 25.12.2015 р. затверджено Міську комплексну програму соціального захисту населення міста Запоріжжя на 2016 - 2018 роки, завданням № 5 якої, визначено надання фінансової підтримки громадських організацій ветеранів та інвалідів м. Запоріжжя. Реалізацію зазначеної програми здійснюють управління соціального захисту населення Запорізької міської ради.

Отже, Міська комплексна програма соціального захисту населення міста Запоріжжя на 2016 - 2018 роки передбачає компенсацію пільг, яка здійснюється шляхом перерахування громадським організаціям коштів, які повинні сплачуватися за одержані комунальні послуги.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання надання фінансової підтримки громадським об`єднанням ветеранів від 14.02.2018 р. № 156 місцеві органи виконавчої влади, починаючи з 2018 року, забезпечують проведення конкурсів з визначення проектів (заходів), розроблених громадськими об`єднаннями ветеранів, для реалізації яких надається фінансова підтримка за рахунок коштів місцевих бюджетів з урахуванням положень Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на фінансову підтримку громадських об`єднань ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам`ятників та з відзначення святкових, пам`ятних та історичних дат, затвердженого цією постановою.

Одержувачем бюджетних коштів є громадські об`єднання ветеранів війни, які отримали свій статус відповідно до Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Пунктом 6 Порядку використання коштів передбачено, що бюджетні кошти, надані громадським об`єднанням, спрямовуються на:

1) виконання (реалізацію) загальнодержавних програм (проектів, заходів) з урахуванням пріоритетних напрямів і форм їх виконання (реалізації), затверджених Мінветеранів на відповідний рік;

2) адміністративні витрати на організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності громадського об`єднання на період виконання (реалізації) загальнодержавних програм (проектів, заходів), а саме:

оренду нежитлових приміщень у разі відсутності власних приміщень громадських об`єднань або наданих їм безоплатно відповідно до статті 20 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; оплату комунальних послуг у межах середніх норм споживання щодо приміщень, в яких громадське об`єднання провадить свою статутну діяльність.

Таким чином, в рамках виконання Міської комплексної програми соціального захисту населення міста Запоріжжя та відповідно до Порядку використання коштів, передбачених в бюджеті міста на фінансову підтримку громадських об`єднань ветеранів, затвердженого рішенням виконкому Запорізької міської ради від 27.08.2018 р. та наказу управління соціального захисту населення Запорізької міської ради від 28.08.2018 р. №01-25/34р Про затвердження Порядку проведення конкурсу з визначення програм, заходів, для виконання яких надається фінансова підтримка громадським об`єднанням ветеранів проводиться відповідний конкурс відповідно до положень чинного законодавства.

До участі у конкурсі допускаються проекти програм, розроблені та подані громадськими об`єднаннями ветеранів, які є юридичними особами, зареєстрованими в установленому порядку.

Крім того, посилання відповідача на постанову КМУ від 16.02.1994 р., якою затверджено Порядок надання пільг, передбачених Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту є безпідставним, оскільки вказаний Порядок передбачає надання пільг лише для фізичних осіб, а не для юридичних осіб, яким є відповідач.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 р. № 2189-VШ виконавець комунальної послуги має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати комунальних послуг.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обов`язком саме відповідача є звернення до відповідних установ для отримання бюджетних коштів на оплату комунальних послуг. Також жодним Законом не передбачено, що пільги за користування комунальними послугами надаються за рахунок підприємств, які надають комунальні послуги. За наявності відповідних підстав органи місцевого самоврядування за рахунок місцевого бюджету можуть компенсувати відповідачу вартість спожитої теплової енергії, та яка є предметом цього спору.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача спростовуються вище викладеними обставинами справи.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Організації інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 60, код ЄДРПОУ 20515404) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-а; код ЄДРПОУ 32121458; п/р зі спеціальним режимом використання НОМЕР_1 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , код МФО 313957) основний борг у сумі 10 013 (десять тисяч тринадцять) грн. 25 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Організації інвалідів війни та Збройних Сил Олександрівського району м. Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 60, код ЄДРПОУ 20515404) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79-а; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № НОМЕР_2 , ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано: 01.06.2020 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.