Рішення

від 27.05.2020 по справі 910/18982/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2020Справа № 910/18982/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Фін Альянс (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22, поверх 2; ідентифікаційний код: 42309535)

до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12; ідентифікаційний код: 00039002)

про визнання конкурсу недійсним

Представники учасників справи

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Фін Альянс з вимогами до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про визнання конкурсу недійсним.

Позовні вимоги обгрунтовані наявністю підстав (ст. 234 Цивільного кодексу України) для визнання недійсним фіктивного конкурсу з продажу Активу - прав вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №686-11 від 21.06.2011 з усіма договорами про внесення змін та доповнень та договорами забезпечення, проведеного 18.06.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2020 відкрито провадження у справі №910/18982/19; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.02.2020; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

27.01.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що позивачем не доведено порушення його прав.

06.02.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив суд витребувати у відповідача та Національного банку України:

1) документи конкурсної документації учасників, які фактично приймали участь в конкурсі з продажу активу та які подали документи, але з будь-яких причин не допущені до участі у конкурсі з продажу активу;

2) документи, які регламентують порядок підготовки, проведення та закріплення кінцевого результату з продажу активу;

3) документи результатів конкурсу з продажу активу (договори укладені з переможцями конкурсу, докази оплати за придбаний портфель, тощо).

У підготовчому засіданні 06.02.2020 судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 03.03.2020.

У підготовчому засіданні 03.03.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.04.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211 із змінами, внесеними згідно Постанов КМ, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020р. 9/рс-186/20, у судовому засіданні 08.04.2020 судом було оголошено перерву без визначення дати та часу наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 судове засідання у справі №910/18982/19 призначено на 27.05.2020.

Представник позивача у судове засідання 27.05.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22, поверх 2), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що ухвала суду надійшла до відділення одержувача 27.04.2020 та 30.04.2020 не була вручена під час доставки.

При цьому, ухвали суду від 02.01.2020, від 03.03.2020 також надсилались судом позивачу за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22, поверх 2), та отримувались позивачем, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За таких обставин, позивач вважається належним чином повідомлений про призначене у справі №910/18982/19 судове засідання на 27.05.2020.

Представник відповідача у судове засідання 27.05.2020 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105471797533.

У судовому засіданні 27.05.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначають сторони, 18.06.2019 на сайті банку було розміщено оголошення конкурсу з продажу активу - права вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №686-11 від 21.06.2011, укладеним з ТОВ Фірма Вена з договорами про внесення змін та доповнень та договорами забезпечення.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Заявки учасника конкурсу, складену від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Фін Альянс - Пинаевої Т.А., на участь у конкурсі, що проводиться банком, актив - оптова торгівля господарського призначення, в тому числі деревиною, будівельними матеріалами, санітарно-технічним обладнанням; початкова вартість - 1700000,00 дол США; ціна пропозиція учасника конкурсу - гривневий еквівалент 1500000,00 дол США (а.с. 47-48; а.с. 247-249).

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію Заявки учасника конкурсу, складену від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Фін Альянс - Пинаевої Т.А., на участь у конкурсі, що проводиться банком, актив - оптова торгівля господарського призначення, в тому числі деревиною, будівельними матеріалами, санітарно-технічним обладнанням; початкова вартість - 1700000,00 дол США; ціна пропозиція учасника конкурсу - гривневий еквівалент 1700000,00 дол США (а.с. 179-180; 250-252).

Як вбачається з Рішення одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Фін Альянс від 02.07.2019, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, порядком денним було:

1) про затвердження результатів вивчення конкурсної документації за фактом участі (третіх осіб) від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Фін Альянс в конкурсі, що проводився банком з визначення переможця з реалізації права вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №686-11 від 21.06.2011, укладеним з ТОВ Фірма Вена з договорами про внесення змін та доповнень та договорами забезпечення;

2) про вчинення юридично значимих дій, направлених на спростування факту участі Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Фін Альянс в конкурсі, звернення до суду з позовною заявою про визнання такого фіктивного конкурсу недійсним та до правоохоронних органів за даним фактом (а.с. 12-14).

По першому питанню вирішено затвердити результати вивчення конкурсної документації; по другому питанню вирішено розпочати вивчення юридично значимих дій, спрямованих на спростування факту реальної участі Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Фін Альянс в конкурсі, звернутися до суду з позовною заявою про визнання фіктивного конкурсу недійсним та до правоохоронних органів за даним фактом.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю Сіті Фін Альянс було подано заявку на участь у конкурсі з визначення переможця з реалізації права вимоги за кредитним портфелем ТОВ Фірма Вена . В подальшому на етапі підготовки до конкурсу позивачем було вирішено не приймати участь у конкурсі, оскільки від банку було отримано додаткову вимогу до конкурсанта, яка полягала в наданні підтвердження грошових коштів на рахунках позивача у розмірі не меншому ніж початкова вартість активу - 1700000,00 дол США. У зв`язку з відсутністю бажання участі у конкурсі позивачем не було подано до банку документальні матеріали про наявність грошових коштів у розмірі 1700000,00 дол США, у зв`язку з чим позивач був впевнений, що товариство не буде допущено до участі у конкурсі.

Однак, як зазначає позивач, в подальшому він довідався, що участь у конкурсі товариства не було анульовано банком та товариство входило до переліку конкурсантів.

У зв`язку з вказаними обставинами позивачем було проведено загальні збори учасників, на яких вивчено конкурсну документацію, яка подавалась від імені товариства для участі у конкурсі, та вирішено звернутися до суду з позовом.

Підставами для визнання недійсним конкурсу позивач визначає:

1) початкова вартість активу, встановлена банком, була 1700000,00 дол США, разом з тим цінова пропозиція позивача становила 1500000,00 дол США. Втім, представники банку проігнорували ті обставини, що цінова пропозиція позивача була нижчою початкової ціни, встановленою банком, та допустило позивача до участі у конкурсі, що є порушенням конкурсних умов;

2) згідно з вимогами до прийняття участі в конкурсі учасник мав надати підтвердження того, що на його рахунку дійсно перебуває належна сума грошових коштів для розрахунку за придбаний актив у разі перемоги у конкурсі. Станом на дату проведення конкурсу та станом на дату подачі заявки на рахунках позивача не було суми грошових коштів для розрахунку за придбаний актив у разі визнання позивача переможцем.

Як зазначає позивач, такі дії представників банку щодо неналежної перевірки поданих від позивача документів є порушенням конкурентного законодавства та направлені на спотворення результатів конкурсу, підпадають під визначення антиконкурентних дій.

Позивач вказав на те, що за таких фактичних умов проведення конкурсу було спотворено результати конкурсу, а саме визначено переможця, який би за умов змагальності та за умов участі реальних учасників конкурсу, ймовірно, не отримав би статус переможця цього конкурсу, або такий конкурс взагалі міг би не відбутись за відсутності достатньої кількості учасників.

За твердженням позивача, проведення конкурсу направленого на відчуження права вимоги за кредитним портфелем ТОВ Фірма Вена надало можливість переможцю конкурсу отримати права кредитора та спричинило виникнення повноважень укладення та реєстрацію договорів про відступлення прав вимоги за договорами забезпечення, що як наслідок призвело до вчинення незаконних (за твердженням позивача) дій стосовно заставного майна.

Як зазначає позивач, банком було створено завідомо штучний конкурс з метою відчуження активу заздалегідь визначеному переможцю.

Враховуючи викладені обставини та вказуючи на фіктивність (ст. 234 Цивільного кодексу України) конкурсу, позивач просить суд визнати недійсним фіктивний конкурс з продажу Активу - права вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №686-11 від 21.06.2011 з усіма договорами про внесення змін та доповнень та договорами забезпечення, проведеного 18.06.2019.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин (складових), які є підставами для визнання недійсним конкурсу з продажу Активу - права вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №686-11 від 21.06.2011 з усіма договорами про внесення змін та доповнень та договорами забезпечення, проведеного 18.06.2019 (на підставі ст. 234 Цивільного кодексу України).

Зокрема, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності умислу сторін чи невчинення сторонами будь-яких дій на виконання правочину (аукціону); введення в оману (до або в момент проведення аукціону) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомого наміру невиконання зобов`язань; приховування справжніх намірів учасників правочину (аукціону).

Що стосується тверджень позивача, що дії представників банку щодо неналежної перевірки поданих від позивача документів є порушенням конкурентного законодавства, направлені на спотворення результатів конкурсу та підпадають під визначення антиконкурентних дій (проведення штучного конкурсу), суд вважає вказані твердження позивача необгрунтованими та непідтвердженими доказами припущеннями.

Більш того, суд зазначає, що відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одночасно з цим, статтею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Суд зазначає, що позивач не вказує, в чому саме конкретно порушено його право внаслідок проведення банком аукціону з реалізації активу - прав вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №686-11 від 21.06.2011 з усіма договорами про внесення змін та доповнень та договорами забезпечення.

Твердження позивача про те, що насправді він не мав наміру брати участі в аукціоні, однак банк не виключив позивача зі складу учасників, жодним чином не вказують на порушення будь-яких прав позивача (що стосуються предмету позову), так як матеріали справи не містять доказів відкликання позивачем поданої заявки (повторної) від 24.06.2019.

При цьому, позивач не оскаржує результати конкурсу саме з підстав порушення його прав як особи, яка приймала участь в конкурсі: зокрема, не вказує про позбавлення позивача якогось права; не вказує про те, що саме позивач повинен був бути переможцем конкурсу, тощо.

Враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що позивачем не обгрунтовано та не доведено суду належними та допустимими доказами порушення його прав в результаті проведення банком оспорюваного аукціону, не обгрунтовано та не наведено, за захистом яких саме прав позивач звернувся до суду.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Фін Альянс до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про визнання недійсним конкурсу.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові у повному обсязі (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю Сіті Фін Альянс до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про визнання недійсним конкурсу - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 червня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин