Рішення

від 28.05.2020 по справі 910/2902/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2020Справа № 910/2902/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Пеллет ЮА"

до Фізичної особи-підприємця Остроух Романа Віталійовича

про стягнення 57 660,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 57 660,00 грн. за Договором поставки укладеним у спрощений спосіб, за рахунком - фактурою від 20.09.2019 №4.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки у спрощений спосіб від 19.09.2019, позивачем оплачено товар на загальну суму 57 660,00 грн., проте відповідачем не виконані свої зобов`язання з поставки товару на суму 57 660,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2902/19 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання на 21.04.2020.

16.04.2020, 17.04.2020 відповідачем подавались клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з запровадженням на території України карантину.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи.

Так, ухвали суду були відправлені за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи наявний витяг з офіційного відстеження Укрпошта , відповідно до якого вбачається, що відправлення суду за штихкодом 0103054247773 було вручено відповідачу 30.04.2020.

Ухвалою суду від 21.04.2020 відкладено судове засідання на 12.05.2020.

12.05.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнав. У відзиві зазначив, що 20.09.2019 дійсно отримав від ТОВ Грін-Пеллет ЮА 57 660,00 грн. попередньої оплати, проте так і не отримав вимоги із зазначенням адреси, за якою необхідно було поставити товар. Відтак, за твердженням відповідача останній не порушив своїх зобов`язань перед позивачем.

12.05.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подавались клопотання про відкладення судового засідання.

Також, 12.05.2020 відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Розглянувши у судовому засіданні 28.05.2020 подане клопотання про закриття провадження у справі, заслухавши думку позивача, суд відмовив у його задоволенні, за не доведеністю та необґрунтованістю. Судом не встановлено відсутності між сторонами предмета спору.

25.05.2020 позивачем, через відділ діловодства суду подана відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач не погодився з твердженнями відповідача, викладеними у відзиві, з посиланням на ч.2 ст. 693 ЦК України. Щодо адреси поставок, зазначив, що поставка товару за усною домовленістю здійснювалась чотирма поставками, три з яких були виконані, товар був доставлений до адреси, яка міститься в рахунках, і лише останню поставку відповідач не здійснив,чим порушив права позивача, що і стало підставою для пред`явлення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2019 року ФОП Остроух Р.В. виставив ТОВ "Грін-Пеллет ЮА" рахунок-фактура на оплату за №4 у якому встановлено кількість та ціну Товару, а саме: паливні гранули з деревини, кількістю 22.05 т. на загальну суму 57 660,00 грн.

Позивач перерахував на користь продавця згідно Рахунка фактури №4 від 20 вересня 2019 року 57 660, 00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 147 від 20 вересня 2019 року.

Відповідач підтвердив факт отримання оплати від позивача в сумі 57 660,00 грн.

Проте, відповідачем не було поставлено товар на суму 57 660,00 грн. Зворотного матеріали справи не містять та підтверджується самим відповідачем.

Оскільки товар не був поставлений, Позивач в порядку ст. 530 ЦК України надіслав Відповідачу вимогу від 13.01.2020 року, в якій вимагав поставити товар: 22,05т дерев`яної гранули на суму 57 660, 00 грн. оплаченої згідно рахунку фактури № 4 від 20 вересня 2019 р. у 7- денний термін від дня отримання даної вимоги. А у випадку неможливості здійснити поставку даного товару - повернути кошти у сумі 57 660, 00 у 7-денний термін від дня отримання даної вимоги.

Дану вимогу Відповідач не отримав, згідно трек-номеру відправлення рекомендованого листа №0318623667103 - відправлення не вручене під час доставки через інші причини.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу, у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовленого товару, що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом позивач, 13.01.2020 направив відповідачу, за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: АДРЕСА_1 вимогу №1/20 від 13.01.2020 про поставку товару та у випадку неможливості поставки товару - повернення коштів у сумі 57 660,00 грн.

Статтею 17 вказаного Закону передбачено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Одночасно, згідно з ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За таких обставин, відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо найменування та місцезнаходження відповідача АДРЕСА_1, суд вважає достовірними.

Вказана адреса також, визначена у рахунку-фактура №4 від 20.09.2019.

Вищезазначена вимога позивача залишилась невиконаною. При цьому, поштовий конверт, у якому міститься направлена відповідачу вимога, був повернутий позивачу з відміткою від 17.02.2020 р. за закінченням встановленого строку зберігання.

На переконання суду дана обставина підтверджує належне повідомлення відповідача про вимогу виконати свої обов`язки.

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен повернути позивачу 57 660,00 грн. суми попередньої оплати, в строк встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України, а саме у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, тобто до 20.01.2020.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, позивач з 21.01.2020 отримав право на застосування вимог, передбачених ч. 2 ст. 693 ЦК України, тобто право на повернення проведеної ним попередньої оплати в сумі 57 660,00 грн.

Позивач скористався своїм правом на повернення попередньої оплати, передбаченим ч. 2 ст. 693 ЦК України, про що свідчить зміст вимоги від 13.01.2020, а факт залишення її без задоволення свідчить про наявність спору.

Окрім того, зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається , що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Проте, відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати в сумі 57 660,00 грн. не виконав.

Згідно з ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно ж до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено раніше, Позивач 13.01.2020 звертався до відповідача з вимогою вих. №01/20 від 13.01.2020 про повернення попередньої оплати в сумі 57 660,00 грн., про що свідчить фіскальний чек від 13.01.2020 та конверт.

На вказану вимогу Відповідач не відреагував, грошові кошти не повернув, Товар на суму заборгованості не поставив.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.06.2012 по справі №55/385 за позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов`язань вказав, що згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що Відповідач своїх зобов`язань за Договором укладеним в спрощений спосіб не виконав, відтак фактично безпідставно зберігає у себе набуте майно у виді сплаченої Позивачем попередньої оплати у розмірі 57 660,00 грн.

Отже, Відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов`язання щодо повернення суми в розмірі 57 660,00 грн. не виконав.

Оскільки станом на час прийняття рішення Відповідач суму попередньої оплати не повернув, строк повернення якої настав, позов про стягнення з Відповідача 57 660,00 грн. попередньої оплати підлягає задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, судом не беруться до уваги, виходячи з на наступного.

Посилання відповідача на визначення чітких умов усного договору в частині домовленості сторін про наявність окремої вимоги та заявки із зазначенням адреси поставки, судом визнається необґрунтованим. Чіткого закріплення даних умов поставки товару нічим не підтверджуються та доказів, які підтверджували дану процедуру поставки Відповідач не надав.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до виставленого рахунку-фактура, була зазначена наступна адреса Покупця: АДРЕСА_2.

Судом також встановлено, що поставка товару за усною домовленістю здійснювалась чотирма поставками, три з яких були виконані Відповідачем (товар був доставлений до адреси Позивача, яка міститься в Рахунках №1 від 03.09.2019, №2 від 09.09.2019, Видаткових накладних №1 від 05.09..2019р №2 від 18.09.2019, №3 від 20.09.2019), проте Рахунок фактури №4 від 20 вересня 2019 на суму 57 660,00грн., із зазначенням тієї ж адреси покупця не був виконаний, товар поставлений не був.

Тобто, Відповідач знаючи постійну та єдину адресу поставок №1,2,3: АДРЕСА_2.поставок №1,2,3 не здійснив жодних дій щодо поставки №4 товару.

Направлення відповідачем претензії-вимоги від 28.04.2020 щодо повідомлення адреси поставки, згідно квитанцій тільки 29.04.2020 року (вже після надсилання позову про стягнення заборгованості) є також безпідставним та не може свідчити про належне виконання відповідачем своїх обов`язків.

Враховуючи встановлені обставини, твердження відповідача про відсутність можливості поставки товару на підставі рахунку фактура №4 від 20.09.2019 є необґрунтованими.

Позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 76 - 80, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Пеллет ЮА" задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Остроух Романа Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Грін-Пеллет ЮА (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 12-А, кв. 173, ідентифікаційний код 41290969) заборгованість у розмірі 57 660 (п`ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп., 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.06.2020

Суддя І.І. Борисенко