Рішення

від 02.06.2020 по справі 924/354/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Справа № 924/354/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., секретаря судового засідання Устінової А.П., розглянувши справу

за позовом благодійної організації "100 відсотків життя. Чернівці", м. Чернівці

до фізичної особи-підприємця Яцкова Дмитра Олександровича, м. Хмельницький

про стягнення 158 820,71 грн., з яких 155323,80 грн. - передплата за договором від 14.06.2019 року №140619, 3064,04 грн. - пеня, 432,87 грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

позивача: Велижанін В.В. - керівник;

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 158 820,71 грн., з яких 155323,80 грн. - передплата за договором від 14.06.2019 року №140619, 3064,04 грн. - пеня, 432,87 грн. - 3% річних. Вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару згідно договору №140619 від 14.06.2019 року.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.04.2020 року відкрито провадження у справі за позовом благодійної організації "100 відсотків життя. Чернівці", м. Чернівці до фізичної особи-підприємця Яцкова Дмитра Олександровича, м. Хмельницький про стягнення 158 820,71 грн., з яких 155323,80 грн. - передплата за договором від 14.06.2019 року №140619, 3064,04 грн. - пеня, 432,87 грн. - 3% річних, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Призначено судове засідання на 13.05.2020 року. Ухвалою суду судове засідання 13.05.2020р. відкладено на 02.06.2020 р. у зв`язку із неявкою відповідача в судове засідання.

Повноважний представник позивача під час судового розгляду спору підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, 01.06.2020 року через систему "Електронний суд" надіслав клопотання, у якому повідомляє, що не має змоги взяти участь в судовому засіданні, призначеному на 02.06.2020 року, у зв`язку з поганим самопочуттям, тому просить розгляд справи відкласти.

Частина 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України надає право суду відкласти розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. В свою чергу, ч. 2 ст. 202 ГПК України визначає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, вказана останнім причина неявки не обґрунтована жодними доказами; при цьому, ФОП Яцков Д.О. не позбавлений можливості брати участь в судовому розгляді справи через свого представника.

Також суд враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/6097/17). Відтак, з огляду на невмотивованість клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні.

Окрім того, суд зауважує, що ухвали суду по даній справі надсилались на адресу відповідача, зазначену в ЄДРЮО,Ю ФОП та ГФ, а також на адресу, додатково вказану позивачем в позовній заяві. При цьому, відповідачу вручено ухвалу від 13.05.2020 року за адресою: м. Хмельницький, вул. Подільська, 61, офіс 8, про що свідчить судова повістка від 14.05.2020 року. Ухвали суду, надіслані на адресу відповідача, вказану в ЄДРФОП, ЮО та ГФ, повернуті відділенням поштового зв`язку по причині відсутності адресата.

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу-підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17 та підлягають застосуванню з огляду на положення ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Таким чином, з огляду на надіслання судом процесуальних документів у справі №924/354/20 на встановлені адреси відповідача, в тому числі, на адресу, зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, проте, їх повернення у зв`язку з відсутністю адресата, вважається, що ухвали суду у справі №924/354/20 вручені ФОП Яцкову Д.О.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Благодійною організацією 100 відсотків життя. Чернівці розміщено оголошення про проведення закупівлі продуктів харчування згідно списку (доставка до 31.12.2019 року) з терміном подачі пропозицій з 08.04.2019 року по 17.05.2019 року. Переможцем визнано ФОП Яцкова Дмитра Олександровича із пропозицією у 210000,00 грн. До оголошення додано запит на закупівлю від 03.04.2019 року, у якому визначено термін поставки товару - протягом 5 робочих днів з дати замовлення.

14.06.2019 року між фізичною особою-підприємцем Яцковим Дмитром Олександровичем (покупець) та благодійною організацією Чернівецьке благодійне товариство Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД (після перейменування 24.06.2019 року - Благодійна організація 100 відсотків життя. Чернівці , покупець) укладеного договір №140619 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язався продати і передати у власність покупця продукти харчування та супутні товари (згідно зразку в додатку №1) партіями, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити партії продукції на умовах даного договору, незалежно від результатів своєї господарської діяльності (п. 1.1. договору).

Асортимент, кількість та ціни на продукцію, яка передається покупцю, визначаються сторонами у накладних на відпуск продукції, що є невід`ємними частинами даного договору, виписаними продавцем, і вважаються такими, що взаємно погоджені сторонами (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.3. договору сума договору складається з суми всіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання продукції.

У п. 2.1. договору сторонами погоджено, що продавець зобов`язується поставити продукцію в терміни, які вказані покупцем у замовленні, шляхом надсилання сертифікатів на адресу покупця (м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 11), але лише після 100% передоплати згідно рахунків-фактур. Оплату за пересилку здійснює покупець; забезпечити реалізацію сертифікатів на придбання продуктів харчування номіналом 100, 150, 200 грн. в мережі магазинів згідно додатку №1.

Покупець, в свою чергу, зобов`язується надати замовлення на отримання продукції на електронну адресу matviiuk@vwg.com.ua; належним чином прийняти продукцію на умовах, визначених даним договором; належним чином та в терміни, вказані в даному договорі, розраховуватись за отриману продукцію з продавцем (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору його загальна вартість становить 210000,00 грн., але може варіюватись залежно від кількості клієнтів проекту Спільними зусиллями , який реалізується БО ЧБТ МЕРЕЖА.

Оплата здійснюється частинами, шляхом 100% попередньої оплати згідно рахунків-фактури, протягом терміну дії договору. Перерахування коштів здійснюється протягом 2 робочих днів після виставлення рахунку (п. 3.2. договору).

У п. 5.3. договору погоджено, що у випадку невиконання договірних зобов`язань будуть застосовуватись штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

У п. 6.1. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2019 року або до повного виконання зобов`язань за даним договором.

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

Відповідачем виставлено позивачу рахунки на оплату №62 від 12.12.2019 року на суму 13422,00 грн. ; №63 від 12.12.2019 року на суму 3274,00 грн.; №64 від 12.12.2019 року на суму 30050,00 грн.; №65 від 12.12.2019 року на суму 1644,80 грн.; №66 від 12.12.2019 року на суму 5202,00 грн., №67 від 12.12.2019 року на суму 8659,20 грн.; №68 від 12.12.2019 року на суму 69986,00 грн.; №69 від 12.12.2019 року на суму 8754,80 грн.; №70 від 12.12.2019 року на суму 14331,00 грн. На загальну суму 155323,8 грн.

БО 100 відсотків життя. Чернівці перерахувало на рахунок ФОП Яцкова Д.О . 155323,80 грн. платіжним дорученням №580 від 13.12.2019 року.

17.02.2020 року відповідач звернувся до позивача з гарантійним листом, у якому зобов`язався поставити товар до 20.02.2020 року.

ФОП Яцков Д.О. листом №023/1 від 20.02.2020 року повідомив позивача про те, що поставка товару, яка мала відбутись 20.02.2020 року, затримується у зв`язку з завантаженням. Повідомив про забезпечення розвантаження товару 21.02.2020 року о 10 год. 00 хв. за адресою: м. Чернівці, вул. Полєтаєва, 11.

25.02.2020 року позивач надіслав відповідачу листа-вимогу №039 з вимогою терміново виконати прийняті на себе зобов`язання по договору та не пізніше 28.02.2020 року повернути перераховані грошові кошти у кількості 100% передоплати за договором в сумі 155323,80 грн.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №140619 від 14.06.2019 року, в якості оплати виставлених відповідачем рахунків від 12.12.2019 року, позивачем перераховано ФОП Яцков Д.О. 155323,80 грн. платіжним дорученням №580 від 13.12.2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Із умов повідомлення про здійснення закупівлі (із визначеним строком поставки до 31.12.2019 року), а також з огляду на зміст гарантійного листа №022/1 від 17.02.2020 року та листа-повідомлення №023/1 від 20.02.2020 року, вбачається, що сторонами досягнуто домовленості про поставку оплаченого позивачем товару до 17.02.2020 року, оскільки ФОП Яцковим Д.О. у листі від 17.02.2020 року йдеться про затримку доставки.

Проте, матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів, що відповідачем було поставлено замовлений та оплачений позивачем товар.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

У зв`язку з невиконанням умов договору поставки позивач у листі №039 від 25.02.2020 року вимагав від відповідача повернення сплаченої попередньої оплати в сумі 155323,80 грн. у строк не пізніше 28.02.2020 року.

Таким чином, позивач реалізував своє право у порядку, встановленому ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, на повернення попередньої оплати за непоставлений у строк товар.

Оскільки докази повернення суми попередньої оплати за договором №140619 від 14.06.2019 року відповідачем відсутні, суд вважає підставною вимогу позивача про стягнення з ФОП Яцкова Д.О. 155323,80 грн. проведеної попередньої оплати за непоставлений згідно договору товар, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення 432,87 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі 3-30гс13; від 16.09.2014 р. у справі 3-90гс 14.

В постанові від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17 Верховний суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду відзначив, що частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Аналогічний висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, який викладений у постанові від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14.

Водночас, повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов`язанням), на яку можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України, у випадку вказаних законом. Виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошова сума, яка перераховується згідно договору наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі № 910/12382/17).

Відтак, у позовній вимозі про стягнення 432,87 грн. 3% річних суд відмовляє.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3064,04 грн. пені за період з 21.02.2020 року по 25.03.2020 року.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 5.3. договору сторонами передбачено, що у випадку невиконання договірних зобов`язань будуть застосовуватись штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару, відповідно, нарахування пені в даному випадку є правомірним. При цьому, оскільки факт прострочення поставки товару мав місце, в тому числі, з 20.02.2020 року, що стверджується зі змісту листа-повідомлення №023/1 від 20.02.2020 року, то нарахування пені з 21.02.2020 року є обґрунтованим. Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача 3064,04 грн. пені за невиконання договірних зобов`язань по договору №140619 від 14.06.2019 року.

З огляду на вищевикладене, позов благодійної організації "100 відсотків життя. Чернівці", м. Чернівці до фізичної особи-підприємця Яцкова Дмитра Олександровича, м. Хмельницький про стягнення 158 820,71 грн., з яких 155323,80 грн. - передплата за договором від 14.06.2019 року №140619, 3064,04 грн. - пеня, 432,87 грн. - 3% річних, підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 155323,80 грн. передплати за договором від 14.06.2019 року №140619 та 3064,04 грн. пені. В стягненні 432,87 грн. 3% річних суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивач також просить суд відшкодувати 2500,00 грн. понесених витрат на правову допомогу.

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Матеріалами справи стверджується, що 16.03.2020 року між Благодійною організацією 100 відсотків життя. Чернівці та адвокатом Гнатовським Олегом Сергійовичем укладено договір про надання правової допомоги №031/20, за умовами якого адвокат Гнатовський О.С. взяв на себе зобов`язання з надання правової допомоги, в тому числі, щодо підготовки позовної заяви та інших заяв по суті господарської справи за позовом клієнта до ФОП Яцкова Д.О. про стягнення збитків, спричинених невиконанням умов договору. Тоді ж адвокатом Гнатовським О.С. та позивачем у даній справі підписано акт приймання-передачі юридичних послуг до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) №031/20 від 16.03.2020 року, згідно якого адвокат передав, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги: підготовка позовної заяви до ФОП Яцкова Д.О. про відшкодування збитків, спричинених невиконанням обов`язків за договором на суму 2500,00 грн. Вказані кошти в розмірі 2500,00 грн. перераховано БО 100 відсотків життя. Чернівці на рахунок адвоката платіжним дорученням №126 від 19.03.2020 року.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши необхідність вчинених адвокатом дій, суд вважає розумними витрати на правову допомогу адвоката в даній справі в розмірі 2500,00 грн.

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача також підлягає до стягнення на користь позивача витрати останнього на правову допомогу в розмірі 2493,19 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов благодійної організації "100 відсотків життя. Чернівці", м. Чернівці до фізичної особи-підприємця Яцкова Дмитра Олександровича, м. Хмельницький про стягнення 158 820,71 грн., з яких 155323,80 грн. - передплата за договором від 14.06.2019 року №140619, 3064,04 грн. - пеня, 432,87 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Яцкова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь благодійної організації 100 відсотків життя. Чернівці (58018, м. Чернівці, вул. Полетаєва, буд. 11, код 33260091) 155323,80 грн. (сто п`ятдесят п`ять тис. триста двадцять три грн. 80 коп.) попередньої оплати, 3064,04 грн. (три тисячі шістдесят чотири грн. 04 коп.) пені, 2375,82 грн. (дві тисячі триста сімдесят п`ять грн. 82 коп.) витрат по сплаті судового збору, 2493,19 грн. (дві тисячі чотириста дев`яносто три грн. 19 коп.) витрат на правову допомогу.

Видати наказ.

В стягненні 432,87 грн. 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.06.2020 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 4 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (58018, м. Чернівці, вул. Полетаєва, 11) - рек. з пов. про вручення; 3, 4 - відповідачу ( АДРЕСА_1; АДРЕСА_2) - рек. з пов. про вручення