Рішення

від 02.06.2020 по справі 925/143/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Черкаси справа № 925/143/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Євтушенко Б.В., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Скала-Подільський спеціалізований кар`єр" до приватного підприємства "ЛЕТОН" про стягнення 211680 грн. 48 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Скала-Подільський спеціалізований кар`єр" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства "ЛЕТОН" (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № 23/01/15 від 14.07.2015 року, 183557 грн. 38 коп. боргу, 1835 грн. 57 коп. штрафних санкцій, 18759 грн. 53 коп. інфляційних нарахувань, 7528 грн. 3% річних, що разом становить 211680 грн. 48 коп.

Позов мотивований порушенням відповідачем порядку та строків оплати за товар, отриманий за договором поставки № 23/01/15 від 14.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.02.2020 року

позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/143/20, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26.03.2020 року.

Ухвалою суду від 26.03.2020 року, за клопотанням представника позивача, розгляд справи по суті відкладено на 07.05.2020 року.

Ухвалою суду від 07.05.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 02.06.2020 року.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін не заперечував, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, хоч про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, хоч про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

14.07.2015 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Скала-Подільський спеціалізований кар`єр", як постачальником, та приватним підприємством "ЛЕТОН", як замовником, укладено договір поставки № 23/01/15 (далі - Договір, а.с. 9-13), відповідно до умов п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити наступний товар: а саме: мінеральний порошок (надалі іменується - товар).

У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. - асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору зазначається у видаткових накладних та/або специфікаціях;

п. 1.3. - обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначається відповідно до заявок покупця, оформлених згідно вимог договору. Замовник на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару, та відповідно загальну кількість товару, що підлягає поставці відповідно до умов цього договору;

п. 3.1. - загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору, відповідно до видаткових накладних, доданих до договору;

п. 3.2. - вартість провізної плати за цим договором включається до загальної суми видаткової накладної;

п. 4.1. - розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати замовником після отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами видаткової накладної і передачі документів, зазначених п. 4.2. договору або поетапної оплати замовником поставленого товару відповідно до додаткової домовленості сторін;

п. 4.2. - до рахунку додаються документи, що підтверджують належну якість, видаткові накладні та іншім первинні документи передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати);

п. 4.3. - сторони свідчать, що замовник зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 60 банківських днів з моменту отримання від постачальника документів відповідно до п. 4.1. цього договору;

п. 4.4. - у разі недостатності суми проведеного замовником платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості:

1)за будь-яких умов у першу чергу сплачується (погашається) сума основного боргу;

2) всі інші нарахування та платежі сплачуються (погашаються) виключно після сплати (погашення) суми основного боргу;

п. 5.1. - строк (термін) поставки (передачі) товару за договором: постачальник здійснює поставку товару в строк 10 днів після підписання цього договору. На поставку кожної наступної партії товару замовник надає постачальнику письмову заявку. У заявці замовника вказується: найменування товару, кількість товару;

п. 5.2. - постачальник розглядає заявку замовника в 2-х денний строк та акцептує її або надає замовнику обґрунтовані заперечення у письмовій формі;

п. 5.3. - місце поставки (пере6дачі) товару за договором: місце знаходження заявника або філій;

п. 5.4. - поставка здійснюється автомобільним або залізничним транспортом, власними силами або транспортом постачальника. Витрати на перевезення товару автомобільним транспортом до місця поставки , що здійснюється постачальником, відшкодовується замовником у повному обсязі відповідно до окремого рахунку на оплату;

п. 5.6. - після передачі товару між сторонами оформлюється видаткова накладна, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Обов`язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. договору;

п. 5.7. - датою передачі товару від постачальника замовнику, вважається дата підписання видаткової накладної;

п. 5.8. - здавання-приймання товару провадиться уповноваженими представниками замовника і постачальника;

п. 6.1.1. - замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари;

п. 7.3.3. - до правовідносин замовника і постачальника в частині визначення виду та розміру штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за порушення сторонами взятих на себе згідно умов даного договору зобов`язань, не застосовуються положення ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за порушення сторонами взятих на себе згідно положень цього договору зобов`язань , встановлюються виключно умовами цього договору;

п. 7.3.7. - в разі порушення строків оплати товару, замовник на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово);

п. 7.3.10. - нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності замовника за невиконання грошового зобов`язання за цим договором, припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання;

п. 7.3.11. - сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності замовника за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов`язань замовника;

п. 10.1. - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами cвоїх зобов`язань за договором;

п. 10.3. - закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору;

Договір підписаний представниками сторін та посвідчений їх печатками.

Із видаткової накладної № 356 від 12.06.2018 року на суму із ПДВ - 183557 грн. 38 коп., довіреності відповідача № 1 від 12.06.2018 року, дійсної до 24.06.2018 року, на отримання від позивача цінностей за рахунком фактурою № 164 від 12.06.2018 року, а саме: порошок мінеральний для асфальтобетонних сумішей неактивований, накладних ПАТ Укрзалізниця від 12.06.2020 року (а.с. 15,14, 16-17) вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв порошок мінеральний для асфальтобетонних сумішей неактивований у кількості 139 т на суму 111200 грн. та враховано провізну плату та послуги за 2 вагони на суму 41764 грн. 48 коп., що разом з ПДВ становить 183557грн. 38 коп.

Відповідач у встановлений п. 4.3. Договору строк за отриманий товар не розрахувалася.

За порушення строку оплати товару, отриманого за видатковою накладною № 356 від 12.06.2018 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 1835 грн. 57 коп. штраф у розмірі 1 % від суми боргу, а також 18759 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 7528 грн. 3% річних.

Вимога про їх стягнення також є предметом позову у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 23/01/15 від 14.07.2015 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 4.3. Договору, сторони свідчать, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 60 банківських днів з моменту отримання від постачальника документів відповідно до п. 4.1. цього договору.

Позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 356 від 12.06.2018 року на суму із ПДВ - 183557 грн. 38 коп., в якій також враховано провізну плату та послуги згідно п. 5.4. Договору, товар відповідач прийняв без застережень, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача в графі Отримав (ла) на цій видатковій накладній.

Однак, оплату відповідач за товар у встановлений Договором строк не здійснив. Борг становить 183557 грн. 38 коп. Відповідач не надав доказів в підтвердження здійснення даної оплати.

Отже, основний борг в сумі 183557 грн. 38 коп. позивачем доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

З підстав несвоєчасної оплати за отриманий товар, за що п. 7.3.7. Договору передбачена відповідальність, позивач в позовній заяві вказав, що відповідач має сплатити штрафні санкції у розмірі 5525 грн. 08 коп., з яких: 18 грн. 36 коп. штрафу у розмірі 0,0001% від суми боргу та 5506 грн. 72 коп. пені в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення. Однак, позивачем враховав п.п. 7.3.10.- 7.3.11. Договору та заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1 % від суми боргу, що становить 1835 грн. 57 коп.

Згідно з п. 7.3.7. Договору, в разі порушення строків оплати товару, замовник на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово).

В п. 7.3.10. Договору сторони погодили нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності замовника за невиконання грошового зобов`язання за цим договором, припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання;

Відповідно до п. 7.3.11. Договору сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності замовника за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов`язань замовника

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми штрафу суд керується приписами статей 549 - 552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229 - 232, 234 ГК України.

Судом перевірений розрахунок позивача штрафу, він є арифметично правильним, тому дана сума штрафу підлягає стягненню.

Також позивач у зв`язку з простроченням відповідачем спірного основного грошового зобов`язання заявив вимоги про стягнення з відповідача: 18759 грн. 53 коп. інфляційних втрат за період прострочення з вересня 2018 року по грудень 2019 року та 7528 грн. 3% річних за період прострочення з 05.09.2018 року по 17.01.2020 року.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок спірних сум інфляційних втрат і 3% річних судом перевірено, визнано правильним і в такому розмірі заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов`язання щодо своєчасності розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому вимога про стягнення 183557 грн. 38 коп. основного боргу, 1835 грн. 57 коп. штрафу, 18759 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 7528 грн. 3% річних судом визнається обґрунтованою, доказаною і задовольняється в такому розмірі.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 3175 грн. 21 коп.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "ЛЕТОН", код ЄДРПОУ 39318382, місцезнаходження: 18021, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, буд. 53, кв. 114 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Скала-Подільський спеціалізований кар`єр", код ЄДРПОУ 03443850, місцезнаходження: 48720, Тернопільська обл., Борщівський район, смт. Скала-Подільська, вул. Камянець-Подільська, 1 - 183557 грн. 38 коп. основного боргу, 1835 грн. 57 коп. штрафу, 18759 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 7528 грн. 3 % річних, 3175 грн. 21 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя В.М. Грачов