Ухвала

від 03.06.2020 по справі 927/462/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про відмову у видачі судового наказу

03 червня 2020 року м. ЧернігівСправа № 927/462/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М., розглянувши матеріали заяви б/н від 01.06.2020

Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Транс Буд»

юридична адреса: вул. Акад.Заболотного, 28, кв.21, м. Київ, 03187

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС СІ ГРУП»

адреса для листування: вул. Козацька, буд.36б, приміщення 4, м. Чернігів, 14037

про видачу судового наказу про стягнення 94000,00 грн основного боргу; 1243,02 грн 3% річних; 12358,36 грн неустойки, 1419,40 грн інфляційних втрат, за договором №Ч-240519 підряду на виконання демонтажних робіт від 24.05.2019 та судових витрат

ВСТАНОВИВ:

02.06.2020 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Транс Буд» про видачу судового наказу про стягнення з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС СІ ГРУП» 94000,00 грн основного боргу; 1243,02 грн 3% річних; 12358,36 грн неустойки, 1419,40 грн інфляційних втрат, за договором №Ч-240519 підряду на виконання демонтажних робіт від 24.05.2019 та судових витрат.

В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на неналежне виконання боржником зобов`язань за договором №Ч-240519 підряду на виконання демонтажних робіт від 24.05.2019.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу, суд доходить до висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу з огляду на наступне:

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Частинами 1,2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Обов`язкові вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст.150 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3,4 ч.3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України, до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числ електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ст.76-78 Господарського процесуального кодексу України, належними, є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутністю впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд, згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи із наведених приписів даних норм, при зверненні заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу та при викладенні обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника, останнім мають бути зазначені та надані належні, допустимі, достовірні та достатні докази, на підтвердження заявлених ним вимог та обставини їх виникнення.

Згідно з ч.1,2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.4,5 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.

Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003» , затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.03р. №55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом» , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали, та прізвище, дати засвідчення копії, а відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи (п.5.26).

Копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17, неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі.

Заявником до заяви про видачу судового наказу додано копії документів, а саме: договір №Ч-240519 підряду на виконання демонтажних робіт від 24.05.2019 з додатком №1 до нього; акт надання послуг №33 від 02.09.2019; платіжні доручення: №280 від 12.06.2019, №233 від 30.05.2019, №313 від 21.06.2019; акт звірки розрахунків; претензія та докази її направлення; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; наказ №1-к від 09.11.2018, які належним чином не засвідчені, оскільки на них відсутня назви посади, ініціали та прізвище особи, яка засвідчує копію та дата засвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електроні) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є вираження в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовими слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовими зобов`язаннями є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові насідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, неустойка (штраф, пеня) за своєю правовою природою не є основною грошовою заборгованістю за договором у розумінні ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, а є санкцією за невиконання (неналежне виконання) грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного, вимога про стягнення 12358,36 грн неустойки (штрафу, пені) за неналежне виконання боржником зобов`язань за договором №Ч-240519 підряду на виконання демонтажних робіт від 24.05.2019, не відповідає вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України та не може бути розглянута судом саме в порядку наказного провадження.

Згідно з ч.2 ст.154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

За змістом п.1,3 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п.1,3 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч.1 ст.153 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст. 12, 147, 148, 150, п.1,3 ч.1 ст.152, 153, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Комплекс Транс Буд» (юридична адреса: вул. Акад.Заболотного, 28, кв.21, м. Київ, 03187; ідентифікаційний код юридичної особи 33882561) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС СІ ГРУП» (адреса для листування: вул. Козацька, буд.36б, приміщення 4, м. Чернігів, 14037; ідентифікаційний код юридичної особи 42107031) 94000,00 грн основного боргу; 1243,02 грн 3% річних; 12358,36 грн неустойки, 1419,40 грн інфляційних втрат, за договором №Ч-240519 підряду на виконання демонтажних робіт від 24.05.2019 та судових витрат.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала складена та підписана 03.06.2020.

Ухвала набрала законної сили 03.06.2020.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України, підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court . gov . ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr . court . gov . ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774 - 462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області - e - mail: inbox@cn . arbitr . gov . ua .

Суддя Л. М. Лавриненко