Ухвала

від 02.06.2020 по справі 120/1463/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

02 червня 2020 р. Справа № 120/1463/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника відповідача про розподіл судових витрат в адміністративній справі:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в інтересах малолітнього ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 )

до: Вербівської сільської ради (код ЄДРПОУ: 04330875, адреса: вул. Черняхівського, 18, с. Вербова, Томашпільського району, Вінницького району, 24246)

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) в інтересах малолітнього ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Вербівської сільської ради (код ЄДРПОУ: 04330875, адреса: вул. Черняхівського, 18, с. Вербова, Томашпільського району, Вінницького району, 24246) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.05.2020 року заяву позивача про залишення позову без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Вербівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, залишено без розгляду.

27.05.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про стягнення з позивача на користь Вербівської сільської ради понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4556,80 грн.

Відповідно до частини шостої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Водночас, положеннями вказаної статті не встановлено порядку розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку постановлення ухвали про залишення позову без розгляду. Таким чином, враховуючи, що у даній справі спір по суті не розглядався, а відповідне судове рішення прийнято у порядку письмового провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду вказаної заяви також у порядку письмового провадження.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву представника відповідача про розподіл судових витрат та дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

Згідно з частиною 10 статті 139 КАС України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом із тим, суд наголошує, що необхідною умовою для застосування положень частини 10 статті 139 КАС України, у разі залишення позову без розгляду, є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій.

Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. При цьому відповідач, у такому випадку, повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.

Так, позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю Вербівської сільської ради, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, яка розташована в межах села Вербова Томашпільського району Вінницької області. Тому, ОСОБА_1 звернулась з даним адміністративним позовом до суду в інтересах свого малолітнього сина.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що станом на дату відкриття провадження у даній справі, на засіданні 51 сесії 7 скликання від 24.02.2020 року Вербівської сільської ради прийнято рішення № 348 про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність.

Заявляючи клопотання про залишення позову без розгляду на підставі статті 240 КАС України, представник позивача зазначила, що відповідачем надіслано рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому підстави для звернення до суду з даним адміністративним позовом відпали.

Щодо застосування частини десятої статті 139 КАС України, варто зауважити наступне.

Цією нормою встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Подання позову до суду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його суб`єктивним правом передбаченим нормами КАС України та гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, а також безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

На переконання суду, власне розуміння позивачем строку розгляду суб`єктом владних повноважень клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може вважатися необґрунтованими діями, що мають наслідком застосування частини 10 статті 139 КАС України.

Водночас, реалізація позивачем свого права на подання заяви про залишення позову без розгляду не можна кваліфікувати як "необґрунтовані дії" у контексті зазначеної норми КАС України, тим більше, якщо залишення позову без розгляду, у даному випадку, пов`язане з отриманням позивачем рішення за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, у даній справі, відповідачем не доведено, а судом не встановлено факту вчинення з боку позивача дій, які можна визнати очевидно необґрунтованими у розумінні статті 139 КАС України. При цьому, саме по собі пред`явлення до суду позову про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання позивача та, як наслідок, залишення позову без розгляду, не можуть бути достатнім свідченням необґрунтованості дій позивача.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу представника Вербівської сільської ради на наступне.

Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації відповідачу, лише у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.

Як уже встановлено судом, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником відповідача надано угоду про надання правничої допомоги від 14.04.2020 року та додаток № 1 до угоди про надання правничої допомоги від 14.04.2020 року.

Водночас, у матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Наданий представником відповідача додаток № 1 до угоди про надання правничої допомоги від 14.04.2020 року не може вважатися детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат у розумінні частини 4 статті 134 КАС України, оскільки у ньому не відображено, власне, детальний, розгорнутий опис робіт виконаних у межах даної адміністративної справи, який би свідчив про час витрачений адвокатом.

Суд, не заперечуючи можливість встановлення сторонами договору фіксованого розміру гонорару, тим не менше, вказує, що відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, а частиною 5 статті 134 КАС України на суд покладено обов`язок надавати оцінку співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Тому зазначені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4556,80 грн. на думку суду, належним чином не обґрунтовані.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною щодо подібного питання у постанові від 01.10.2018 року по справі № 569/17904/17.

Окрім іншого, у матеріалах справи відсутній документ, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Вказане, у силу наведеної судової практики, є підставою для відмови у стягненні на користь заявника суми витрат на правову допомогу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для розподілу судових витрат, відповідно до частини 10 статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 134, 139, 248, 256, 294, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Вербівської сільської ради про розподіл судових витрат відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено: 02.06.2020

Суддя Чернюк Алла Юріївна