Рішення

від 03.06.2020 по справі п/320/1010/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 року № П/320/1010/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України у Луганській області про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління МВС України у Луганській області, в якому просить суд cтягнути з Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у період часу з 29.12.2014 по 03.12.2019, яку перерахувати на наступні реквізити: МФО 322699, номер рахунку № НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 - ОСОБА_1 .

В обгрунтування такої вимоги позивачем зазначено, що 2 вересня 2019 року Окружним адміністративним судом м. Києва було винесено рішення, яким визнано незаконним та скасований наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області По особовому складу № 447 від 29.12.2014 про звільнення старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області.

На виконання зазначеного рішення суду Ліквідаційна комісія ГУМВС України у Луганській області своїм наказом від 24.09.2019 року поновила позивача на посаді старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області.

Відповідно до наказу Головного управління МВС України у Луганській області від 03.12.2019 № 10 о/с позивача було звільнено з посади старшого слідчого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганській області на підставі пункту 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

19.11.2019 на адресу ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області позивачем була спрямована заява про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу у період часу з 29.12.2014 по 19.11.2019 відповідно до встановленого (встановлених) розміру (розмірів) середньоденної заробітної плати за вказаний період часу.

23.01.2020 позивач отримала лист від 21.12.2019 № 9/199/1 Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області, яким відмовлено у виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у період часу з 29.12.2014 по 19.11.2019, враховуючи те, що службу на посаді старшого слідчого позивач проходила у слідчому відділі Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганській області, то й отримувати грошове забезпечення у період з 29.12.2014 по 19.11.2019 повинна від ЛГУ УМВС України в Луганській області.

Позивач вважає протиправним рішення про відмову виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу у період часу з 29.12.2014 по 19.11.2019, оскільки таке рішення було прийнято на підставі Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, не зважаючи на те, що вказаний наказ від 31.10.2016 скасований на підставі наказу МВС України № 1131.

Ухвалою суду від 10.02.2020 в даній адміністративній справі відкрито загальне позовне провадження.

Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, відповідач просить суд відмовити в його задоволенні, в свою чергу зазначає, що посада старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганській області передбачалася у штаті юридичної особи публічного права - Луганське міське управління ГУМВС України у Луганській області (код СДРПОУ 08670622) таким чином грошове забезпечення за зазначеною посадою передбачалося кошторисом на утримання вище вказаною юридичної установи.

За таких обставин, відповідач вважає, що юридична особа публічного права Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (код ЄДРПОУ 08592129) - є неналежним відповідачем у справі № 320/1010/20 за позовом ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Окремо відповідач звертає увагу суду, що ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, яка обґрунтована вимогами про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2014 року по 03.12.2019 року, зазначає про те, що вона у період часу з 23.02.2010 року по 23.02.2016 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З 15.11.2007р. до 29.12.2014р. позивач перебувала на посаді старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області.

Згідно свідоцтва про народження серії 1-ЕД НОМЕР_3 позивач є матір`ю дитини, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку із народженням дитини, відповідно до організаційно-розпорядчих документів ГУ МВС України у Луганській області та медичної довідки № 62 від 10.02.2015 про потребу дитини ОСОБА_2 у домашньому догляді, перебувала у відпустці по догляду за дитиною включно до 23.02.2016р.

Відповідно до довідки за № 3008010296 від 04.02.2015 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою із зони проведення антитерористичної операції та взята на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Святошинського району м. Києва із зареєстрованим місцем перебування за адресою: АДРЕСА_1 .

У 2016 році, позивач дізналась про те, що відповідно до наказу №447 о/с від 29.12.2014 року була звільнена із органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України. Не погоджуючись із зазначеним наказам, вона оскаржила своє звільнення до Окружного Адміністративного суд м. Києва.

2 вересня 2019 року Окружним адміністративним судом м. Києва було винесено рішення, яким визнано незаконним та скасований наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області По особовому складу № 447 від 29.12.2014 про звільнення старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області.

На виконання зазначеного рішення суду Ліквідаційна комісія ГУМВС України у Луганській області своїм наказом від 24.09.2019 року поновила позивача на посаді старшого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганської області.

Відповідно до наказу Головного управління МВС України у Луганській області від 03.12.2019 № 10 о/с позивача було звільнено з посади старшого слідчого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганській області на підставі пункту 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

19.11.2019 на адресу ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області позивачем була спрямована заява про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу у період часу з 29.12.2014 по 19.11.2019 відповідно до встановленого (встановлених) розміру (розмірів) середньоденної заробітної плати за вказаний період часу.

23.01.2020 позивач отримала лист від 21.12.2019 № 9/199/1 Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області, яким відмовлено у виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у період часу з 29.12.2014 по 19.11.2019.

Із відмови слідує, що оскільки позивач проходила служби на посаді старшого слідчого слідчого відділу Жовтневого районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України у Луганській області (з якої була звільнена відповідно до наказу ГУМВС України у Луганській області від 29.12.2014 № 447), то отримувати грошове забезпечення у період з 29.12.2014 по 19.11.2019 повинна в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків юридичної особи публічного права Луганське міське управління ГУМВС України у Луганській області (код СДРПОУ 08670622), а не у межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків юридичної особи публічного права ГУМВС України у Луганській області (код ЄДРПОУ 08592129), враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі по тексту - ЦК України) юридичною собою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку та згідно з ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (на сьогодні у ЄДРПОУ відсутній запис про припинення юридичної особи публічного права Луганське міське управління ГУМВС України у Луганській області, код 08670622).

На підставі викладеного, відповідач вважає, що підстави для виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у період часу з 29.12.2014 по 19.11.2019, відсутні.

Вважаючи вказану відмову протиправною та незаконною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначався Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі - Інструкція). Згідно з наказом МВС України від 31.10.2016 за №1131 вказаний наказ МВС України від 31.12.2007 № 499 втратив чинність з 13.12.2016.

Слід звернути увагу, що ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, яка обґрунтована вимогами про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2014 року по 03.12.2019 року, зазначає про те, що вона у період часу з 23.02.2010 року по 23.02.2016 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Згідно п. 3.6.2 розділу III Інструкції особам рядового і начальницького складу за час перебування у відпустці по догляду за дитиною грошове забезпечення не виплачується; таким особам призначається державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно із Законом України Про державну допомогу сім`ям з дітьми .

Статтею 5 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми визначено, що всі види державної допомоги сім`ям з дітьми, крім допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Допомога у зв`язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби).

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про відпустки передбачено, що після закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про відпустки , підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що вимушений прогул за період з 29.12.2014 року по 03.12.2019 року, за який позивач просить стягнути середній заробіток не може бути компенсований, оскільки на момент звільнення позивач перебувала у неоплачуваній відпустці.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень надав суд достатні та належні докази, які спростували доводи позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає, що в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.