Рішення

від 02.06.2020 по справі 440/1881/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1881/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №5414-СГ від 21 лютого 2020 року про відмову ОСОБА_1 у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки площею 1,00 га (кадастровий номер 5320687200:00:012:0129) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області винести наказ про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1,00 га (кадастровий номер 5320687200:00:012:0129) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області /а.с. 57-60/.

Позов обґрунтований тим, що позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який був погоджений висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 18 листопада 2019 року за вих.№11344/82-19, а також здійснено реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 5320687200:00:012:0129. Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачу такої ділянки у власність. Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №5414-СГ від 21 лютого 2020 року "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що в проекті землеустрою необхідно уточнити дані щодо розміщення земельної ділянки в межах (за межами) водоохоронних зон та наявності (відсутності) водоохоронних обмежень, та що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №185448, зареєстрованим за №010555800109 від 05 серпня 2005 року, виданим на підставі розпорядження голови Глобинської райдержадміністрації №253 від 14 березня 2005 року, він є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. З вказаним наказом позивач не погоджується та вважає його протиправним, оскільки відповідно до положень частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідач після отримання погодженого проекту землеустрою зобов`язаний був прийняти рішення про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, та не наділений повноваженням відмовляти у такому затвердженні та переданні земельної ділянки у власність. З огляду на те, що наданий позивачем проект землеустрою погоджений у встановленому законодавством порядку та земельній ділянці присвоєний кадастровий номер і вона внесена до Державного земельного кадастру, у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо прийняття іншого рішення ніж про затвердження проекту землеустрою. Земельна ділянка розміром 1,51 га, що призначена для ведення особистого селянського господарства та належить позивачу на праві державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №185448, зареєстрованого за №010555800109 від 05 серпня 2005 року, виданого на підставі розпорядження голови Глобинської райдержадміністрації №253 від 14 березня 2005 року, отримана ним в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 80-86/ зазначив, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за результатами розгляду якого було прийнято наказ №5414-СГ від 21 лютого 2020 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою. Підставою для відмови стала необхідність уточнити дані в проекті землеустрою щодо розміщення земельної ділянки в межах (за межами) водоохоронних зон та наявності (відсутності) водоохоронних обмежень. Висновком інженера-землевпорядника ОСОБА_2 про якісну характеристику ґрунтів земельної ділянки №803 від 06 липня 2019 року визначено, що дана земельна ділянка належить до агрогрупи 52 г та частково до 55г. Так як згідно з наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №245 від 06 жовтня 2003 року ґрунт агровиробничої групи за шифром 52г відноситься до особливо цінних земель, тому згідно з абзацом 4 статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" проект позивача підлягав обов`язковій державній експертизі, якої не було зроблено. Підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу відсутні, оскільки такі повноваження належать до дискреційних повноважень відповідача.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням від 07 лютого 2020 року (вх.№П-3647/0/25-20 від 07 лютого 2020 року) /а.с. 89/, в якому просив затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5320687200:00:012:0129 площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Пронозівської сільської ради Глобинського району .

До вказаного клопотання додав проект землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копії свідоцтва на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) та державного акту /а.с. 13-51, 89/.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №5414-СГ від 21 лютого 2020 року "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" /а.с. 87-88/ відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області площею 1,00 га з кадастровим номером 5320687200:00:012:0129 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: статтею 58 Земельного кодексу України та статтею 87 Водного кодексу України встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Відомості про обмеження використання земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок та вносяться до Державного земельного кадастру. В проекті землеустрою необхідно уточнити дані щодо розміщення земельної ділянки в межах (за межами) водоохоронних зон та наявності (відсутності) водоохоронних обмежень. Крім того, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №185448, зареєстрованим за №010555800109 від 05 серпня 2005 року, виданим на підставі розпорядження голови Глобинської райдержадміністрації №253 від 14 березня 2005 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, провадиться один раз по кожному виду використання. Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 га, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом. Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону.

Не погодившись із наказом відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та наданні такої земельної ділянки у власність, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері набуття права власності на землю, у тому числі через проведення земельних торгів, врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами шостою - восьмою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною шостою цієї статті підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

За приписами частин дев`ятої - десятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу положень частини дев`ятої статті 118 ЗК України слідує, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності), наведена норма статті 118 Земельного кодексу України не містить.

Водночас у постанові від 20 травня 2020 року у справі №817/69/18 Верховний Суд дійшов правового висновку про те, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути відсутність рішення власника земельної ділянки про припинення права постійного користування земельною ділянкою, прийнятого на підставі заяви землекористувача про відмову від права постійного користування земельною ділянкою відповідно до статті 142 Земельного кодексу України.

Оскільки на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивачем подано погоджений висновком №11344/82-19 від 18 листопада 2019 року /а.с. 45/ проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5320687200:00:012:0129), то цей проект в силу положень статті 186-1 Земельного кодексу України вважається таким, що відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

Крім того, у постановах від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18 та від 30 серпня 2018 року у справі №817/586/17 Верховний Суд дійшов висновків, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Головне управління Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі поданого позивачем проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер 5320687200:00:012:0129 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 січня 2017 року НВ-5314912682019, який надавався позивачем до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області разом із проектом землеустрою /а.с. 13-15/.

Отже, реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до статей 9, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою, а відтак про безпідставність мотиву відповідача про необхідність уточнити в проекті землеустрою дані щодо розміщення земельної ділянки в межах (за межами) водоохоронних зон та наявності (відсутності) водоохоронних обмежень відповідно до статті 58 Земельного кодексу України та статті 87 Водного кодексу України.

Також з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 5320687200:00:012:0129) не перебуває у постійному користуванні інших осіб /а.с.13-15/, а тому наявності рішення власника земельної ділянки про припинення права постійного користування земельною ділянкою у даному випадку не вимагається. Тобто судом не встановлено обставин, з якими Верховний Суд (у постанові від 20 травня 2020 року у справі №817/69/18) пов`язує правомірність відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Позивач не заперечує того, що є власником земельної ділянки площею 1,51 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка отримана ним в порядку спадкування за заповітом на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №185448, зареєстрованого за №010555800109 від 05 серпня 2005 року, виданого на підставі розпорядження голови Глобинської райдержадміністрації №253 від 14 березня 2005 року /а.с.16-17, 61-72/.

Відповідно до частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Зі змісту наведених положень слідує, що громадянин може використати своє право на безоплатну передачу земельної ділянки у власність у розмірі не більше 2,0 гектар для ведення особистого селянського господарства лише один раз.

З огляду на те, що позивач вперше реалізує своє право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідно до статті 121 ЗК України, обмеження, які визначені частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України, у спірних правовідносинах на позивача не поширюються.

Також суд відхиляє довід відповідача, викладений у відзиві на позовну заяву щодо необхідності проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації, з огляду на наступне.

Вичерпний перелік особливо цінних земель визначений у статті 150 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частини першої цієї статті до особливо цінних земель відносяться: а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; в) землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Відповідно до статті 8 вказаного Закону державна експертиза проводиться в обов`язковій, вибірковій та добровільній формах.

Стаття 9 зазначеного Закону встановлює вичерпний перелік видів землевпорядної документації, що підлягає обов`язковій державній експертизі, до яких, зокрема, віднесено проекти землеустрою щодо відведення особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Доказу на підтвердження того, що земельна ділянка (кадастровий номер 5320687200:00:012:0129) площею 1,0 га із цільовим призначенням: землі запасу сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів, відноситься до особливо цінних земель, матеріали справи не містять.

Водночас у Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Волинській області №11344/82-19 від 18 листопада 2019 року /а.с.45/, що міститься у матеріалах справи, зазначено, що земельна ділянка не належить до особливо цінних земель (підпункт 5 пункту 6 Висновку). Проект землеустрою не підлягає обов`язковій державній експертизі (пункт 7 Висновку).

Таким чином, аргумент відповідача щодо необхідності проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації позивача суд відхиляє як безпідставний.

Крім того, суд зауважує, що відповідний мотив не покладався відповідачем в основу прийняття оскаржуваного наказу №5414-СГ від 21 лютого 2020 року.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №5414-СГ від 21 лютого 2020 року не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині позовних вимог слід задовольнити.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5320687200:00:012:0129) у власність, суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17 Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача (у подібних правовідносинах) є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою земельної ділянки та передати її у власність.

Виходячи із фактичних обставин у справі, приписів частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України та правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними та у відповідача є лише один варіант поведінки - затвердити проект землеустрою.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити вищевказану вимогу позивача та зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5320687200:00:012:0129), яка розташована за межами населених пунктів на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, та передачу земельної ділянки у власність позивача.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №9РРВ-6НТ1-02ЕМ-К30Е від 03 квітня 2020 року /а.с. 10/.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписом вказаної норми покладення такого зобов`язання на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач після набрання рішенням суду законної сили буде ухилятися від вчинення дій на виконання судового рішення.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №5414-СГ від 21 лютого 2020 року "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) видати наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки (кадастровий номер 5320687200:00:012:0129) площею 1,00 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Пронозівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, та передачу цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк