Рішення

від 25.05.2020 по справі 520/13243/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 р. Справа № 520/13243/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Куриленко Н.В.,

за участі представника відповідача - Саблукова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Фасад-Сервіс" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, приватне підприємство "Фасад-Сервіс", з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00000580511 від 18.11.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 10.10.2019 по 17.10.2019 року ГУ ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства Фасад-сервіс з питання щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Бельмонд Торг (код за ЄДРПОУ 42150354) за грудень 2018 року. За результатом перевірки складено акт № 482/20-40-05-11-10/324484155 від 24.10.2019, за наслідками якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000580511 від 18.11.2019 року, позивач з даним рішенням не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки всі господарські операції ПП Фасад-сервіс в періоді, що перевірявся, мали реальний характер та призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року відкрито провадження по даній справі. Призначено підготовче засідання. Запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов.

В наданому до суду відзиві на позов представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв`язку із чим просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено підготовче провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 05.03.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у відповідності до вимог ст. 126 КАС України. В наданому до канцелярії суду клопотанні 25.05.2020 року просив суд розглядати справи без його участі, зазначив, що позовні вимог підтримує у повному огбсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, викладених у наданих до суду письмових запереченнях, просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство Фасад-сервіс пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб`єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 32438415 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов`язкових платежів) в Шевченківській ДПІ Центрального управління Головного управління ДПС у Харківській області.

На письмовий запит ГУ ДФС у Харківській області від 06.08.2019 № 38693/10/20-40-14-11-16, з питання щодо господарських взаємовідносин з ТОВ Бельмонд Торг (код за ЄДРПОУ 42150354) за грудень 2018 року позивачем не надано витребуваних документів у повному обсязі.

На підставі направлення від 10.10.2019 року №1282 виданого Головним управлінням ДПС у Харківській області, відповідно до підпункту пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.41.1 ст.41, п.61.1, 61.2 ст.61, пп.62.1.3 п.62.1 ст.62, пп.75.1.2 п.75.1, ст.75, пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 10.10.2019 №1139, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства Фасад-сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ Бельмонд Торг (код за ЄДРПОУ 42150354) за грудень 2018 року, що відображено у податковій декларації з ПДВ за грудень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Результати перевірки оформлені актом № 482/20-40-05-11-10/32438415 від 24.10.2019 року, у висновках якого вказано, що перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198. п. 201.1, п.201.10 ст.201 Кодексу, внаслідок чого завищено податковий кредит в грудні 2018 року на суму ПДВ 1007360 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в грудні 2018 року на суму ПДВ 1007360 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 00000580511 від 18.11.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 007 360, 00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 503 680, 00 грн.

Не погодившись з винесеним контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням позивач оскаржив його до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб`єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та, як наслідок, прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, стала податкова інформація інших податкових органів відносно контрагентів позивача, з яким підприємство позивача мало господарські взаємовідносини у періоді, що перевірявся, та як наслідок судження про нереальність вказаних взаємовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, ПП Фасад-сервіс здійснює господарську діяльність у сфері будівництва.

У періоді, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом - ТОВ Бельмонд Торг (код за ЄДРПОУ 42150354).

Між ТОВ Бельмонд Торг та ПП Фасад-сервіс були укладені договори:

договір оренди № 274-1 від 01.10.2018, згідно з умовами якого Орендодавець (ТОВ Бельмонд Торг ) передає, а орендар (ПП Фасад-сервіс ) бере в тимчасове володіння та користування наступне обладнання (далі за текстом - "майно, що орендується"): Будівельні риштування в кількості 14800 м2, яке буде використовуватись на об`єктах будівництва за адресою: місто Харків;

договір оренди №274-2 від 01.10.2018, згідно з умовами якого Орендодавець (ТОВ Бельмонд Торг ) передає, а орендар (ПП Фасад-сервіс ) бере в тимчасове володіння та користування наступне обладнання (далі за текстом - "майно, що орендується"): Підйомно- підвісні електричні люльки в кількості 59-ти одиниць, яке буде використовуватись на об`єктах будівництва за адресою: місто Харків, на об`єктах будівництва ПП Фасад-Сервіс).

На підтвердження реальності господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем надані суду договори, розрахунки орендної плати, акти приймання-передачі ТМЦ, видаткові накладні, платіжні доручення на здійснення оплати.

Крім того контрагентами виписані на адресу позивача податкові накладні, що встановлено актом перевірки.

Послуги оренди прийняті позивачем в повному обсязі і оплачені згідно з умовами договору відступлення права вимоги (цесії) № 354-1/2018 від 20.12.2018 року.

Так, між позивачем (боржник) та ТОВ Бельмонд Торг (цедент) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 354-1/2018 від 20.12.2018 року, згідно з умовами якого цедент передає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, стає кредитором боржника за договорами оренди № № 274-1 та 274-2 від 01.10.2018 року.

Орендовані у ТОВ Бельмонд Торг підвісні люльки та риштування були використані позивачем під час виконання робіт за договорами № 83/715-18, 81/649-18, 80/564-18 між позивачем та Державною судовою адміністрацією України; № 70 між позивачем та Управлінням освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради; № 1-18 між позивачем та Департаментом капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації, що вбачається з відповідних договорів та актів форми кб2в, що наявні в матеріалах справи.

На момент укладення всіх зазначених правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб.

В межах згаданих правочинів були проведені господарські операції, які оформлені видатковими накладними та податковими накладними.

Зобов`язання по оплаті вартості отриманого в оренду обладнання були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями, що надані позивачем до матеріалів справи.

Зобов`язання за договорами сторонами виконано в повному обсязі, претензій чи зауважень один до одного сторони не мають.

В подальшому отримане обладнання було використане позивачем при організації господарської діяльності при виконанні договорів підряду.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ Бельмонд Торг , належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

З приводу твердження суб`єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через проведення аналізу електронних баз даних ГУ ДПС у Харківській області та наявність податкової інформації, суд зауважує на таке.

Як вбачається з матеріалів справи і відповідачем не доведено зворотнє, документальна перевірка ТОВ Бельмонд Торг не проводилася, а інформація щодо деяких господарських операцій може міститься лише в первинних бухгалтерських документах відповідних контрагентів, які відповідачем не досліджувались.

Таким чином, використовуючи лише податкову інформацію, отриману з податкових звітів та з наявних баз даних, без дослідження первинної бухгалтерської документації контрагентів в ході документальної перевірки, відповідач не має підстав стверджувати про відсутність відповідних господарських операцій.

Посилання податкового органу акті перевірки на аналіз електронних баз даних, щодо ТОВ Бельмонд Торг , згідно яких зроблено висновок про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, суд вважає необґрунтованим, оскільки процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, підлягають документальній перевірці.

З цього приводу суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд також критично ставиться до посилання податкового органу на наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагента позивача, оскільки за приписами ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже в контексті ст.83 ПК України за відсутності вироку суду, що набрав законної сили, відомості набуті під час досудових кримінальних проваджень, мають доказове значення виключно в рамках цих проваджень та не є належними доказами відсутності реального характеру господарських відносин між позивачем та контрагентами.

Оскільки по господарських операціях позивача та його контрагентів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків є помилковим.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Так і невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Крім того, доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача необхідних трудових та інших ресурсів є необґрунтованими, оскільки зазначене не виключає можливості реального виконання господарської операції, враховуючи, що залучення ресурсів, у тому числі працівників, є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Суд також зазначає, що контролюючий орган не проводив документальні перевірки контрагентів-постачальників позивача, позаяк висновки контролюючого органу про нереальність операцій ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду по справі К/9901/2558/18 від 16.01.2018, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16 де вказано, що акти про результати проведення податкових перевірок контрагентів позивача не доводять обставин, з якими відповідач пов`язує висновки акту перевірки позивача та прийняті на підставі нього спірні податкові повідомлення-рішення. Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі реальності господарської операції, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Така ж сама правова позиція висловлена й Європейським Судом з прав людини. Зокрема, у справах Інтерсплав проти України, БУЛВЕС АД проти Болгарії, Бізнес Суппорт центр проти Болгарії, Сєрков проти України, Рисовський проти України. Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно з п.36.5 ст.36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Таким чином Податковим кодексом України та судовою практикою закріплено принцип індивідуалізації відповідальності платника податків.

Аналіз складеного контролюючим органом акту перевірки, не доводить, що на момент проведення господарських операцій контрагенти позивача були фіктивними підприємствами; вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб`єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держав і суспільства.

Оскільки, жодного застереження, окрім посилання на нереальність господарських операцій, в порушення норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковий орган не навів, висновки відповідача ґрунтуються на інформації, отриманої від інших податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі №820/4687/16).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних за певними правочинами, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Системний аналіз матеріалів цієї справи дозволяє прийти до висновку про те, що попри відсутність ТТН, реальність здійснених позивачем операцій з придбання ТМЦ не викликає ґрунтовних сумнівів.

Аналогічний висновок міститься в постанові ВС від 21.02.2019 року № 817/684/14

Відповідно до ст.ст.7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, пункту 3 Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Фасад-Сервіс" (код ЄДРПОУ 32438415, адреса: вул. Клочківська, буд. 197-в, кв. 146, м. Харків, 61141) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, адреса: вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00000580511 від 18.11.2019 року, яке прийнято Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Стягнути на користь приватного підприємства "Фасад-Сервіс" (код ЄДРПОУ 32438415) судові витрати в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Обчислення строків оскарження рішення суду здійснюється з урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 03 червня 2020 року.

Суддя Шевченко О.В.