Рішення

від 29.05.2020 по справі 826/17285/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м. Київ №826/17285/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності призна-чення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпе-чення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" згідно з відповіддю від 08.05.2018 №266/02;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Підставами позову зазначено наступне. Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" весь тру-довий стаж, набутий до 01.01.2004 прирівнюється до страхового стажу. Проходячи службу в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС України), позивач досяг віку, який надає йому право на пенсійне забезпечення (довічна пенсія за вислугу років) на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Наказом Інституту кримінально-виконавчої служби (далі - Інститут) (останнє місце служби позивача) від 07.02.2018 №19/ОС-18 зі змінами, внесеними наказом від 18.04.2018 №66/С-18, звільнено позивача за власним бажанням з 12.02.2018, встановлено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 17р. 10м. 23д., загальний страховий стаж становить 27р. 11м. 19д. Відповідачу надано документи, які під-тверджують те, що позивач на день звільнення зі служби досяг 45-річного віку, мав страхо-вий стаж більше 25р., з яких не менше 12р. 6м. служби в ДКВС України, тому відповідач зобов`язаний був призначити позивачу пенсію за вислугу років на підставі цих документів.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові. Зазначає про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв`язку з недостатністю документів, що підтверджують наявність у позивача страхового стажу. З посиланням на ст. 48 КЗпП України стверджує, що основним документом про трудову діяль-ність працівника є трудова книжка.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для частко-вого задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у званні полковник внутрішньої служ-би проходив службу в ДКВС України.

Наказом Інституту від 07.02.2018 №19/ОС-18 (з урахуванням внесених наказом від 18.04.2018 №66/10С-18 змін), копії яких наявні у справі, позивача звільнено з органів ДКВС України за власним бажанням з правом носіння встановленої форми одягу 12.02.2018; зазначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 17р. 10м. 23д., загальний страховий стаж становить 27р. 11м. 19д. (а.с. 13, 37).

15 березня 2018р. Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримі-нально-виконавчої служби України" оформлено подання №280 про призначення пенсії за вислугу років позивачу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з яким страховий стаж станом на 12.02.2018 для призначення пенсії становить 27р. 11 міс. 19д., у т.ч. військова служба у календарному обчисленні - 17р. 10м. 23д. Копія подання наявна у справі (а.с. 14).

До подання додано наступні документи: заява, анкета, грошовий атестат №1213, довідка про додаткові види грошового забезпечення від 19.02.2018 №2/3-23, витяг з наказу, копія витягу з наказу про внесення змін, розрахунок вислуги років, копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, картка реквізитів Ощадбанку, копія диплому з додатком, копія трудової книжки, копія військового квитка, копія довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5, архівна довідка Могилів-Подільського районного трудового архіву від 30.09.2016 №185, довідка Могилів-Подільського районного трудового архіву від 10.11.2016 №94, довідка з місця проживання від 02.03.2018 №46/1241, 2 (дві) фотокартки розміром 3,5х4,5, всього на 30 арк.

У справі наявна копія заяви позивача про призначення пенсії за вислугою років відпо-відно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 15.03.2018, зареєстрована відповідачем 19.03.2018 за №71 (а.с. 15), до якої були додані: подання уповноваженого органу, грошовий атестат або розрахункова книжка, довідка про додаткові види грошового забезпечення, витяг з наказу про звільнення, розрахунок вислуги років, довідка про відкритий рахунок у банку, копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, копія диплому з додатками, копія трудової книжки, копія військового квитка, довідка Могилів-Подільського районного трудового архіву, довідка з місця прописки, копія довідки ОК-5.

Листом від 05.04.2018 №13447/03, копія якого наявна у справі, відповідач повернув на адресу Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служ-би України" та позивачу для доопрацювання документи для призначення пенсії за вислугою років відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з підстав відсутності документів, які підтверджують страховий стаж, вказаний у поданні (а.с. 33).

18 квітня 2018р. т.в.о. начальника відділу по роботі з персоналом Інституту складено розрахунок вислуги років позивача (особистий номер М-101919), згідно з яким загальна вислуга років позивача на 12.02.2018 становила 17р. 10м. 23д., трудовий стаж - 10р. 00м. 26д., загальний трудовий стаж - 27р. 11м. 19д. Розрахунок вислуги років складений на під-ставі особової справи №74, військового квитка НОМЕР_1 , трудової книжки НОМЕР_2 , наказу Інституту від 23.01.2017 №4/ОС-17 (а.с. 34-36).

Згідно з розрахунком, до вислуги років (у календарному обчисленні) зараховано:

1) трудову діяльність на різних посадах у різні періоди з 20.09.1988 по 25.01.2002;

2) службу в Збройних Силах у період з 09.12.1989 по 02.11.1991;

3) службу в ДКВС України з 12.02.2002 по 12.02.2018.

Листом від 08.05.2018 №266/02, копія якого наявна у справі, відповідач повернув на адресу Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служ-би України" та позивачу для доопрацювання документи для призначення пенсії за вислугою років відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з підстав відсутності документів, які підтверджують страхо-вий стаж, вказаний у поданні, а саме період з 01.11.1995 по 21.06.1999 (а.с. 39).

Спірні правовідносини виникли у сфері пенсійного забезпечення і стосуються призна-чення позивачу пенсії за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпе-чення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із включенням до трудового стажу періоду трудової діяльності позивача, не відображеного у трудовій книжці.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 09.09.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпе-чення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній станом на 08.05.2018 - дата оформлення листа №266/02) (далі - Закон №2262) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціаль-ного зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Частиною 1 ст. 1-1 Закону №2262 визначено, що законодавство про пенсійне забезпе-чення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно з п. б) ст. 1-2 Закону №2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годуваль-ника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України .

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 12 цього Закону пенсія за вислугу років призначається: іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно зі ст. 17-1 Закону №2262 порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 17-2 цього Закону передбачено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом. Перелік документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1) для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1); грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом оста-нніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби; військово-медичні документи про стан здоров`я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію); документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк"; копія паспорта.

Як встановлено судом, повертаючи на доопрацювання документи позивача для призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону №2262 листом від 08.05.2018 №266/02, відповідачем в якості підстави вказано відсутність документів на підтвердження страхового стажу позивача, вказаного у поданні, у період з 01.11.1995 по 21.06.1999, тобто зарахованого згідно з розрахунком до вислуги років періоду роботи позивача охоронником садової бригади №5 держгоспу "Бронницький" с. Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області (03р. 07м. 20д.). Будь-яких інших зауважень з приводу повноти та досто-вірності поданих для призначення позивачу пенсії документів та/або віку, стажу роботи позивача в ДКВС України відповідачем не наведено (а.с. 39).

Отже, спірним питанням, яке підлягає вирішенню судом в рамках даної справи, є пра-вомірність дій відповідача щодо не зарахування до вислуги років позивача періоду його роботи з 01.11.1995 по 21.06.1999 (03р. 07м. 20д.) охоронником садової бригади №5 держгоспу "Бронницький" с. Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області.

З наявних у справі копій сторінок трудової книжки позивача НОМЕР_2 судом встановлено відсутність у ній запису про вказану роботу позивача у період з 01.11.1995 по 21.06.1999 (а.с. 16-18). Після запису №8 від 01.11.1995 про звільнення позивача з роботи електромонтера технічної групи відділу охорони при Могилів-Подільському РВВС у трудо-вій книжці зроблено запис №9 від 01.09.2000 про прийняття його на роботу вчителем біології Яришівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Могилів-Подільського району Вінницької області.

Згідно з висновком комісії про обчислення загального страхового стажу для звіль-нення зі служби, що дає право на пенсію особам рядового і начальницького складу Інституту кримінально-виконавчої служби щодо позивача, копія якого наявна у справі (а.с. 27), під час попереднього розрахунку вислуги років для призначення пенсії відділом по роботі з персо-налом Інституту встановлено, що періоди трудової діяльності позивача, зазначені у розділі 9 (самостійна трудова діяльність) особової справи співробітника органів ДКВС України (№74), тобто з грудня 1995р. по серпень 2000р. не може бути враховано, оскільки такий запис до трудової книжки внесено не було.

З метою отримання підтвердження факту трудової діяльності позивача Інститутом надіслано запит до Трудового архіву Могилів-Подільської районної ради Державної адмініс-трації Вінницької області від 29.03.2016 №123, який у свою чергу листом від 18.04.2016 №27 надав архівні витяги з книги наказів за 1995р.

Як зазначено у висновку, наказом від 07.06.1995 №27к по держгоспу "Бронницький" сел. Бронниця позивача прийнято тимчасовим співробітником садової бригади №5, матеріа-лів або наказів на звільнення позивача з цієї роботи в 1995-1996рр. Трудовий архів не надав.

У відповідь на запит Інституту від 27.04.2016 №8/175 листом від 05.05.2016 №30 Тру-довим архівом надано витяги з наказів по держгоспу "Бронницький" сел. Бронниця:

- від 12.07.1996 №40к, згідно з яким позивача прийнято тимчасовим робітником в якості охоронника садової бригади №5;

- від 26.09.1996 №60к, згідно з яким позивача попереджено про незадовільну роботу бригади №3;

- від 26.09.1996 №61к, згідно з яким позивача попереджено про незадовільну роботу бригади №3.

Також, зазначено, що інші матеріали, накази про звільнення позивача в 1995-1999рр. в Трудовому архіві відсутні.

Як зазначено у висновку, відповідно до архівної довідки Могилів-Подільського район-ного трудового архіву від 30.09.2016 №185 (копію якої надано до ГУ ПФУ в м. Києві та до суду, а.с. 24) щодо правонаступництва вбачається, що держгосп "Бронницький" с. Бронниця функціонував до 21.06.1999, після чого у зв`язку з його реформуванням на підставі наказу ДМУ Вінницької області від 21.06.199 №498 на базі держгоспу "Бронницький" створено сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Бронницьке" з правом правонаступ-ництва, яке функціонувало до 17.11.2005. Постановою Господарського суду Вінницької області від 17.11.2005 №93/10168 товариство визнано банкрутом і ліквідовано.

Як встановлено судом, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис від 16.03.2006 №11581170001000198 про припинення відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське відкрите акціо-нерне товариство "Бронницьке" (код ЄДРПОУ 00414279).

У висновку зроблено посилання на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.12.2016, якою, з огляду на відсутність спору про право, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви про встановлення юридичного факту про те, що він з 12.07.1996 по 21.06.1999 працював охоронником садової бригади №5 держгоспу "Брон-ницький" сел. Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області та визнання таким, що підлягає зарахуванню до трудового стажу для нарахування пенсії за вислугу років.

З урахуванням викладеного, як зазначено у висновку, заслухавши запрошених (в телефонному режимі) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які на той час також працювали у держгоспі "Бронницький", комісія дійшла висновку про достатність правових підстав, у т.ч. враховуючи покази свідків, для зарахування ОСОБА_1 періоду його трудової діяльності з 01.11.1995 по 21.06.1999 охоронником садової бригади №5 в держгоспі "Бронницький" с. Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області, а також встановила станом на 01.01.2017 позивачу загальний страховий стаж 28р. 0м. 15д. для звільнення зі служби, що дає право на пенсію за вислугою років та запропонувала оголосити його відповідно наказом Інституту з урахуванням періоду роботи з 01.11.1995 по 21.06.1999 (03р. 07м. 20д.).

У справі наявні також копії: довідки Архівного відділу Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області від 10.03.2016 №46/05-2 про те, що позивач значиться в книгах обліку заробітної плати держгоспу "Бронницький", надані відомості про заробітну плату у держгоспі у липні-вересні 1995р., жовтні 1995р. (а.с. 21); листа Могилів-Подільського трудового архіву Могилів-Подільської районної ради від 18.04.2016 №27 про те, що позивач прийнятий тимчасовим працівником садової бригади №5 держгоспу "Брон-ницький" наказом від 07.06.1995 №27к (а.с. 22); листа від 05.05.2016 №30 Могилів-Подільсь-кого трудового архіву Могилів-Подільської районної ради з витягами з наказів держгоспу "Бронницький" від 12.07.1996 №40к, від 26.09.1996 №60, від 26.09.1996 №61к (а.с. 23).

На підставі даного висновку відповідно до пп. б) - д) ст.ст. 1-2, ч. 3 ст. 5 та ст. 12 Закону №2262 начальником Інституту винесено наказ від 23.01.2017 №4/ОС-17 про зараху-вання позивачу, начальнику відділу по роботі з персоналом Інституту, період трудової діяльності з 01.11.1995 по 21.06.1999 (03р. 07м. 20д.) на посаді охоронника садової бригади №5 в держгоспі "Бронницький" с. Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області до загального страхового стажу для звільнення зі служби для призначення пенсії та встановити загальний трудовий стаж станом на 01.01.2017 28р. 0м. 15д. (а.с. 29).

Як вже зазначав суд, у розрахунку вислуги років позивача від 18.04.2018, оформленого Інститутом, загальну вислугу років позивача на 12.02.2018 визначено 17р. 10м. 23д., трудовий стаж - 10р. 00м. 26д., загальний трудовий стаж - 27р. 11м. 19д. (а.с. 34-36).

Як визначено у ст. 1 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`яз-кове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній станом на 08.05.2018) (далі - Закон №1058) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загально-обов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ст. 24 цього Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4).

Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній станом на 08.05.2018) (далі - Закон №1788) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 цього Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до абз.1 п. 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аварія-ми, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заяв-ника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в т.ч. колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

В цій же редакції наведені норми Порядку чинні також станом на дату оформлення ГУ ПФУ в м. Києві листа від 08.05.2018 №266/02.

Оцінюючи правомірність неврахування відповідачем згідно з листом від 08.05.2018 №266/02 страхового стажу позивача за період з 01.11.1995 по 21.06.1999, суд бере до уваги постанову Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №307/3091/16-а, в якій зазначено таке:

" ... для надання документів на підтвердження наявного трудового стажу законодавцем встановлений алгоритм дій, що йдуть у певній послідовності. Зокрема, основним документом, що підтверджує трудовий стаж, визначено трудову книжку. За її відсутності черговим елементом для підтвердження стажу виступають: дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За неможливості підтвердити наявний трудовий стаж будь-якими документами, законодавцем передбачено останній по черговості спосіб, а саме: встановлення трудового стажу на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивачки страхового стажу у зазначені періоди. ".

Судом встановлено, що повертаючи на доопрацювання документи позивача на призна-чення пенсії за вислугу років, відповідач у листі від 08.05.2018 №266/02 не зазначив жодних підстав для неприйняття поданих документів на підтвердження включеного до розрахунку вислуги років позивача періоду трудової діяльності позивача з 01.11.1995 по 21.06.1999 (03р. 07м. 20д.) охоронником садової бригади №5 держгоспу "Бронницький" с. Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області, а зазначено лише про відсутність таких документів.

Враховуючи надані позивачем докази, які у своїй сукупності підтверджують період його роботи з 01.11.1995 по 21.06.1999, суд дійшов висновку про необґрунтованість повер-нення документів й наявність підстав для призначення пенсії позивачу.

Між тим, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності задоволенню не підлягає, оскільки фактично відповідач вчинив дії, а саме повернув документи на доопрацю-вання. Належним способом захисту порушеного права є визнання протиправним і скасування рішення ГУ ПФУ в м. Києві, оформлене листом від 08.05.2018 №266/02

З метою поновлення порушеного права позивачу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відпо-відно до Закону №2262.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомо-гою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок дер-жави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підго-товку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визна-чаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на вико-нання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та викона-них робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє кло-потання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єк-том владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті від-повідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вказано у позовній заяві, одночасно з вирішенням даної справи по суті в порядку ст. 134 КАС України існує необхідність розподілу судових витрат шляхом їх стягнення з відповідача на користь позивача на підставі додатково поданих доказів їх понесення, зокрема, судового збору і витрат на правову допомогу адвоката Піпко А.М., який готував дану позовну заяву та буде здійснювати представництво інтересів позивача в судових засіданнях.

До позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 02.07.2018, укладеного між АБ "Піпко і партнери" в особі керуючого адвоката Піпко А.М. та Довганем І.І., згідно з яким Адвокатське бюро зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу: професійну правничу допомогу, включаючи представництво й інші види адвокатської діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях перед їх посадовими і службовими особами, перед фізичними особами-підприємцями і громадя-нами, в судах України усіх рівнів та інстанцій у справі за заявою Клієнта щодо трудового стажу та пов`язаних з цим питань, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та інші платежі, визначені Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Клієнт сплачує Адвокатському бюро за надання правової допомоги гонорар в розмірі 40 (сорок) відсотків прожиткового мінімуму для працез-датних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Згідно з п. 4.2 Договору сторонами підписується акт прийому-передачі наданих послуг (а.с. 41-43).

Також, у справі міститься довіреність від 28.07.2018 зареєстрована в реєстрі за №1310 від імені Довганя І.І. на Піпка А.М., Смірнова С.М., Гримайло К.Л. на представництво інтересів позивача (а.с. 44).

Проте, копії підписаного Клієнтом та Адвокатським бюро акта за результатами надання юридичної допомоги за цим договором до суду не надано. Не надано до суду й дока-зів, які б свідчили про оплату Клієнтом гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги за договором від 02.07.2018, як-от: квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касо-вого чеку, посвідчення про відрядження.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (http://reestr.court.gov.ua/Review/75149541) склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвід-чення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та дове-дені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також роз-рахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача таких витрат.

Щодо судового збору, то згідно з квитанцією від 23.09.2018 №0.0.1146221225.1 пози-вачем сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн., який слід стягнути на його користь з відпові-дача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 132, 134, 139, 241-246, 257-263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 08.05.2018 №266/02.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пен-сійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі документів, повернутих листом від 08.05.2018 №266/02.

4. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині.

5. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрат на правничу допомогу адвоката.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві;

04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко