Рішення

від 28.05.2020 по справі 500/388/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/388/20

28 травня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (надалі, відповідач, Головне управління), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 24.01.2020 №19-579/14-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправним оскаржуваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 24.01.2020, яким відмовлено у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою. Позивач зазначила, що відповідачем як підставу відмови зазначено те, що масив, в якому знаходиться земельна ділянка відноситься до земель загального користування, в той час як чинним законодавством передбачено лише підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У зв`язку із наведеним, позивач просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив наступне. За результатами розгляду поданого позивачем клопотання позивачу відмовлено на підставі частини сьомої ст.118 Земельного кодексу України (надалі, ЗК України) та ст.38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , так як масив, в якому знаходиться дана земельна ділянка відноситься до земель загального користування. Представник відповідача вважає, що при наданні дозволу позивачу на розроблення землевпорядної документації щодо відведення у власність земельної ділянки загального користування відбудеться перевищення повноважень Головного управління, оскільки, на думку представника відповідача, саме поняття землі загального користування передбачає можливість користування ними без будь-якого окремого дозволу та порушить права інших осіб щодо її використання. Крім того, зазначив, що відповідно до графічних матеріалів, які є складовою землевпорядної документації, земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, відображена ділянкою під №4-0 - землі загального користування (пасовище) та перед початком інвентаризації та після її проведення залишилась у землях загального користування, тобто змін щодо категорії земель, угідь та правового статусу земельної ділянки в результаті інвентаризації не відбулось. Представник відповідача вказав у відзиві, що за наслідками інвентаризації сформовано земельну ділянку площею 5,8139 га, які відповідно до вимог частин 3,4 ст. 79-1 ЗК України зареєстроване у Державному земельному кадастрі та присвоєно відповідний кадастровий номер. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що наказ Головного управління від 24.01.2020 прийнятий у відповідності до вимог земельного законодавства України, тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Ухвалою суду від 06.03.2020 розгляд даної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 03.04.2020 о 11:15 год.

Ухвалою суду від 03.04.2020 розгляд справи відкладено до 30.04.2020 о 11:30 год.

30.04.2020 розгляд даної справи відкладено до 28.05.2020 о 12:00 год. у зв`язку із перебуванням головуючої судді у відпустці.

Позивач та її представник в судове засідання не прибули, представник позивача подав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути в порядку письмового провадження, позов підтримує, просить його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав письмове клопотання, в якому просив розглянути дану справу без участі представника Головного управління у письмовому провадженні.

Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев`ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що 24.01.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області прийнято Наказ №19-579/14-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким відмовлено у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області на підставі частини сьомої статті 118, частини третьої статті 83 ЗК України та ст.38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , так як масив, в якому знаходиться дана земельна ділянка відноситься до земель загального користування ( пасовище).

Не погоджуючись з даним наказом, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою ст.22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

У відповідності до частини третьої статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до ст.34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

З положень статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно частини першої та другої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до пункту "в" частини третьої ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, нормами частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки, а проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

В той же час, із контексту норм чинного законодавства слідує, що земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

З матеріалів справи вбачається, що Розпорядженням голови Чортківської районної державної адміністрації Тернопільської області від 09 грудня 2013 року № 451-од затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загального користування площею 15.4273 га (пасовища) на території Товстеньківської сільської Чортківського району Тернопільської області, у тому числі земельної ділянки площею 7,2785 га з кадастровим номером 6125587700:01:001:2064.

Отже, земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність, на території Товстеньківської сільської Чортківського району Тернопільської області використовується для громадського пасовища.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Тому, оскільки позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність саме із земель запасу для ведення особистого селянського господарства - пасовища, в той час як така земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби, на думку суду, унеможливлює її передачу у власність.

Суд вважає, що у спірному випадку надання дозволу позивачу на розроблення землевпорядної документації відведення у власність земельної ділянки загального користування порушить права інших осіб щодо їх використання, так як ця земельна ділянка виділена для об`єктивної необхідності - загального випасання худоби.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю. Оскільки суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, сплачений судовий збір не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 травня 2020 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.