Рішення

від 01.06.2020 по справі 500/1337/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1337/19

01 червня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Алексенка С.Л., представника відповідача - Чайківської М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-50115-54 від 14.05.2019 року та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Тернопільській області від 14.05.2019 №Ф-50115-54 в сумі 2754,96 грн станом на 30.04.2019 та зобов`язати Головне управління ДФС у Тернопільській області виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2754,96 грн станом на 30.04.2019.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню згідно зі статтею 178 Податкового Кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа - підприємець відповідно до вимог законодавства. Позивач зазначає, що він, взятий на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не повинен повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Зауважує, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Тому вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) відповідача є протиправною та такою, які підлягає скасуванню.

Також зазначено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі №500/654/19 задоволено та визнанно протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Тернопільській області №Ф-9966-54 від 11.02.2019 та зобов`язано Головне управління ДФС у Тернопільській області виключити з облікових даних ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця недоїмку по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 13257,78 грн, яка виникла станом на 31.01.2019.

Крім того зазначає, що боргу по сплаті єдиного внеску на даний час у нього немає. Ним своєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне страхування за 2017 рік, 2018 рік та І квартал 2019 року за єдиний вид його діяльності якою він займається - адвокатська.

Ухвалою суду (суддя - Хрущ В.Л.) від 18.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 25.06.2019 ухвалено розгляд справи проводити за правилами позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.

Відповідач надав 01.07.2019 відзив на позовну заяву (аркуш справи 26-28), в якому зазначив, що особи, які проводять незалежну професійну діяльність та фізичні особи-підприємці (в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування) є окремими категоріями платників єдиного внеску. Згідно інформаційної бази даних ІС "Податковий блок", сума заборгованості з сплати єдиного внеску позивача станом на 30.04.2019 становить 2754,96 грн., у зв`язку з чим на його ім`я законно та обґрунтовано сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-50115-54 від 14.05.2019.

Ухвалою суду від 05.08.2019 проголошеної без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання продовжено строки розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.09.2019 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19).

Ухвалою суду від 13.01.2020 поновлено провадження в даній адміністративній справі №500/1337/19 та призначено у справі засідання.

Ухвалою суду від 30.01.2020 проголошеної без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання замінено відповідача - Головне управління ДФС у Тернопільській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 №11 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №500/1337/19 у зв`язку із тривалою відсутністю головуючого судді та не можливістю продовжити ним розгляд справи у строки, встановлені КАС України.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю по справі - Осташа А.В.

Ухвалою суду від 28.04.2020 прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Також подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу правову допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов. Також зазначила, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі №500/654/19 виконане та станом на 29.02.2020 в ОСОБА_1 відсутня недоїмка, а є переплата в сумі 2240,28 грн.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступне.

Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №283 від 22.04.2003 КДКА Тернопільської області (аркуш справи 11).

Відповідно до витягу з інформаційної системи Податковий блок. Облік платників податків позивач 13.06.2007 зареєстрований та взятий на облік як фізична особа - підприємець, вид діяльності КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права (номер державної реєстрації 26460000000008691), підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця припинив 21.12.2018 (аркуш справи 30).

Також, за інформацією, що міститься в підрозділі Дані про реєстрацію платником ЄСВ позивач 24.06.2003 взятий на облік код КВЕД 74.11.1, 230 категорія страхувальника - особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі, адвокатську, та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності (аркуш справи 38).

Як випливає із матеріалів справи, ГУ ДФС у Тернопільській області позивачу виставлено вимогу від 14 травня 2019 року №Ф-50115-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 2754,96 грн (аркуш справи 13).

Вважаючи виставлену відповідачем вимогу від 14 травня 2019 року №Ф-50115-54протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон - №2464).

У цій справі спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як випливає із матеріалів справи, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі №500/654/19 (яке набрало законної сили 18.12.2019) задоволено позов ОСОБА_1 та визнанно протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Тернопільській області №Ф-9966-54 від 11.02.2019 та зобов`язано Головне управління ДФС у Тернопільській області виключити з облікових даних ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця недоїмку по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 13257,78 грн, яка виникла станом на 31.01.2019.

Зокрема, рішенням суду зроблено висновок, що скільки позивач займається одним і тим же видом діяльності, то у нього не виникає обов`язку подання подвійної звітності, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно, і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Такого ж правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року по справі № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19), провадження № 11-1111заі19, до якої була зупинена дана адміністративна справа.

В зазначеному рішенні Суд підкреслив наявність колізії між положеннями нормативно-правових актів різної юридичної сили, а саме: приписи пункту 16 розділу ІV Порядку № 435, яким передбачено обов`язок формування та подання звіту фізичною особою - підприємцем, з ознакою незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

При цьому положення пункту 16 розділу IV Формування звіту Порядку № 435 відсилають до додатка 5 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску , розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника фізична особа - підприємець, з ознакою незалежної професійної діяльності формою звіту не передбачено.

За наявного існуючого правового регулювання Верховний Суд зазначив, що взяття та перебування на обліку платників єдиного внеску фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464-VI не передбачено.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону.

Одночасно Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року №Ф-50115-54 слугувала наявність в інтегрованій картці ОСОБА_1 , як платника по єдиному внеску станом на 30.04.2019 заборгованості у сумі 2754,96 грн.

При цьому, контролюючим органом в судовому засіданні зазначено, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №500/654/19 є виконаним та станом на 29.02.2020 в ОСОБА_1 відсутня недоїмка, а є передплата в сумі 2240,28 грн, що підтверджується зворотнім боком інтегрованої картки платника податків.

Суд зазначає, що оскільки оскаржувана вимога була винесена ще до набрання законної сили рішення суду по справі №500/654/19 та враховуючи той факт, що на даний час відсутня заборгованість по сплаті недоїмки, суд доходить висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2020 року №Ф-50115-54 підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Проте, суд зазначає, що позовна вимога про зобов`язання Головне управління ДФС у Тернопільській області виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2754,96 грн станом на 30.04.2019 не підлягає до задоволення, оскільки як випливає із матеріалів справи є виконана відповідачем, що підтверджується зворотнім боком інтегрованої картки платника податків (аркуш справи 97).

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Тернопільській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Крім того, представник позивача заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До матеріалів справи представником позивача долучено належні та допустимі докази, які підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо стягнення з них витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки вважає, що обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у цій справі не підтверджено належними та допустимими доказами, а саме тому відсутні підстави для компенсації витрат позивача на правову допомогу.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. в даній справі, є неспівмірною з ціною позову, яка становить 2754,96 грн, що у відсотковому відношенні становить більше 70 %.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даній ситуації є підстави для зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката визначені ч.5 ст.134 КАС України, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та значенням справи для сторони.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на оплату послуг адвоката із 2000,00 грн. до 1000,00 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області, оскільки обґрунтовані належними доказами.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для задоволення позову частково.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу від 14.05.2019 №Ф-50115-54.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: 768 грн 40 коп. сплаченого судового збору та 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області: 46003, м.Тернопіль, вул.Білецька, 1, код ЄЛРПОУ 43189026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 червня 2020 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.