Постанова

від 02.06.2020 по справі 400/4379/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 р. м.Одеса Справа № 400/4379/19

Категорія: 111030600

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук`янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

при секретарі - Черкасовій Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд - Н", Державної податкової служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд - Н" до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чисто Клінінг" про скасування рішення від 25.11.2019 р. № 1336583/41528079,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Мегабуд - Н" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чисто Клінінг" в якому просило скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 25.11.2019 №1336583/41528079.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство мало взаємовідносини з ТОВ «Чисто Клінінг» , на адресу якого поставило товар (квіти Петунія) на суму 96,42 грн з ПДВ згідно умов договору №01-10-2019 від 01.10.2019. 16.10.2019 було складено податкову накладну №36 на суму 96,42 гривень, з них ПДВ 16,07 грн. та 01.11.2019 позивач направив її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, але з початку реєстрація була зупинена на підставі пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податків, а в подальшому відмовлено з причин начебто ненадання позивачам копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Натомість, це не відповідає дійсності, оскільки після зупинення реєстрації податкової накладної, ТОВ «Мегабуд-Н» направило на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області всі первинні документи та пояснення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року позов Товариство з обмеженою відповідальністю " Мегабуд-Н" до Головне управління ДПС у Миколаївській області Державна податкова служба України задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 25.11.2019 №1336583/41528079.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Мегабуд-Н" судові витрати в розмірі 960,50 гривень.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-Н" судові витрати в розмірі 960,50 гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-Н" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині відмови в стягненні з Державної податкової служби України витрати позивача на правову допомогу в сумі 11000 грн. та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що при винесені оскарженого рішення, суд першої інстанції не врахував, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить норми, яка дозволяє суду повністю відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу та не передбачає можливості самостійно ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу. При цьому зазначено, що підготовка однотипної заяви, не спрощує її підготовку в розумінні ст. 160 КАС України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що спірне рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної прийнято правомірно, оскільки позивачем не надано на розгляд комісії необхідних документів. При цьому вказує, що оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування.

Державна податкова служба України до суду апеляційної інстанції надала відзив на апеляційну скаргу товариства, в якому просив відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. Вказане клопотання обґрунтоване значною кількістю аналогічних справ.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-Н» зареєстроване в якості юридичної особи, про що 17.08.2017 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис №15111020000 008734. Основними видами діяльності товариства є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, оптова торгівля фруктами й овочами, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, оптова торгівля металами та металевими рудами, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, неспеціалізована оптова торгівля, тощо.

Відповідно до договору купівлі-продажу №01-10-2019 від 01.10.2019 ТОВ "Мегабуд-Н» в жовтні 2019 року поставило на адресу ТОВ «Чисто Клінінг» товар (квіти Петунія) на суму 96,42 грн.

16.10.2019 ТОВ «Мегабуд-Н» виписало податкову накладну №36 по взаємовідносинам з ТОВ "Чисто Клінінг" на загальну суму 96,42 грн., з них ПДВ 16,07 гривень.

01.11.2019 ТОВ «Мегабуд-Н» засобами електронного зв`язку подало податкову накладну №36 для реєстрації в Єдиному реєстрів податкових накладних.

01.11.2019 рішенням Комісії відповідача, податкову накладну №36 було прийнято, але її реєстрація була зупинена, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

14.11.2019 ТОВ «Мегабуд-Н» за №36-10 надіслані на адресу відповідача пояснення з копіями документів до господарських операцій, по якій виписана податкова накладна № 36 від 16.10.2019 (копія видаткової накладної №107 від 16.10.19, копія рахунку на оплату №111 від 16.10.19, копія платіжного доручення №3 від 11.11.19, копія товарного чеку №Кнк/МУ-0075653 від 28.01.19, копія фіскального чеку №32193 від 28.01.2019, копія Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або підзвіт №18 від 28.01.19, копія видаткового касового ордеру №30 від 28.01.2019, копія договору від 01.10.19, копія довіреності №2 від 16.10.19, копія штатного розкладу на 01.11.2019, копія звіту 20 ОПП з квитанцією, копія договору №01-04-19 від 01.04.19, копія витягу з ЄДР).

25.11.2019 Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийняти рішення №1336583/41528079 про відмову в реєстрації податкової накладної №36 від 16.10.2019.

Підставою для прийняття такого рішення стало ненадання платником податків копій документів: первинних документів щодо постачання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні

Не погоджуючись з відмовою у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов підприємства, виходив з того, що надані товариством документи на адресу відповідача цілком відповідають вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В оскаржуваному рішенні. відсутня будь-яка конкретизація,яких саме документів не вистачило для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної. При цьому вказав, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та не пропорційними до предмету позову, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення податкового органу виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117.

Пунктом 3 Порядку №117 наведено перелік ознак, за якими перевіряються податкові накладні / розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації.

Пунктом 5 вказаного Порядку №117 встановлено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно п.6 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п. 10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Зі змісту квитанції від 16.10.2019р. вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної № 36 від 16.10.2019 року вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Листом Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 року затверджено Критерії ризиковості платника податку і здійснення операцій, підпунктом 1.6 пункту 1 яких передбачено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ;

- платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до пунктів 1.1-1.6 цих Критеріїв, стає доступною платнику в Електронному кабінеті.

Відповідно до п.13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинні містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації ПН/РК, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Колегія суддів встановила, що в квитанції від 01.11.2019 р. про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних.

Пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, підставами для зупинення реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Відповідачами не надано доказів наявності рішення Комісії, щодо віднесення ТОВ "Мегабуд-Н" до переліку ризикових суб`єктів господарювання, відповідно до п.1.6 Критеріїв.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що вирішення питання про віднесення того чи іншого платника податків до ризикового, віднесено на адміністративний розсуд відповідача, однак, зазначає, що для висновку про правомірність зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН з підстав віднесення платника податків до ризикових платників повинно бути доведено наявність відповідного рішення про віднесення такого платника податків до ризикових платників. При цьому, надання правової оцінки правомірності такого рішення виходить за межі предмету даного спору.

Оскільки відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, на яких частина 2 статті 72 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ними рішень, не визначено будь-якої з підстав щодо встановлення ризиковості ТОВ Мегабуд Н та не підтверджено належними доказами того, що позивач відповідає хоча б одному з критеріїв ризиковості, тому колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що зупинення реєстрації податкової накладної № 36 відбулось з порушенням приписів чинного законодавства.

Відповідно до п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається зі змісту спірного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 25.11.2019 №1336583/41528079 підставою для його прийняття зазначено ненадання платником податку первинних документів щодо постачання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

З вказаного слідує, що у спірному рішенні податковий орган мав чітко зазначити, шляхом відповідного підкреслювання, яких документів не надано платником податків, який подав на реєстрацію податкову накладну, та відсутність яких позбавляє можливості здійснити відповідну реєстрацію.

Однак у даному випадку, вимоги відповідача не були вичерпними, не були направлені на одержання від платника конкретних матеріалів та на встановлення дійсних показників накладної.

Колегія суддів зазначає, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що 14.11.2019 ТОВ «Мегабуд-Н» за №36-10 надіслані на адресу відповідача пояснення с копіями документів до господарських операцій, по якій виписана податкова накладна № 36 від 16.10.2019 (копія видаткової накладної №107 від 16.10.19, копія рахунку на оплату №111 від 16.10.19, копія платіжного доручення №3 від 11.11.19, копія товарного чеку №Кнк/МУ-0075653 від 28.01.19, копія фіскального чеку №32193 від 28.01.2019, копія Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або підзвіт №18 від 28.01.19, копія видаткового касового ордеру №30 від 28.01.2019, копія договору від 01.10.19, копія довіреності №2 від 16.10.19, копія штатного розкладу на 01.11.2019, копія звіту 20 ОПП з квитанцією, копія договору №01-04-19 від 01.04.19, копія витягу з ЄДР).

Вказані документи складені у повній відповідності до вимог законодавства і саме такими документами супроводжувалось оформлення господарських операції, в рамках яких виписано податкову накладну № 36 від 16.10.2019 року.

Враховуючи, що контролюючий орган належним чином не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження показників податкової накладної, а висновки в оскаржуваному рішенні не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію накладної, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням правильної оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального права дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Доводи апеляційної скарги Державної податкової служби України встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції в частині протиправності оскаржуваного рішення не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. В апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для задоволення поданої скарги, посилається лише на висновки оскаржуваного рішення. Водночас, як вже зазначалось вище такі висновки спростовуються матеріалами справи та судом усім наведеним висновкам надано оцінку.

Стосовно відмови в частині відшкодуванні понесених товариством витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ч.6 ст.134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №826/7806/17, щодо застосування ст.134 КАС України. У вказаному судовому рішенні зазначено, що аналіз положень ст.134 КАС України дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, з вищевикладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Досліджуючи надані представником позивача документи, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат позивачем надано договір-доручення № ПН-9 про надання правової допомоги від 20.11.2019, що був укладений Товариством і Адвокатським бюро "Сергія Бєліка"; протокол № 1 узгодження договірної ціни від 20.11.2019; протокол узгодження договірної ціни №2 від 20.11.2019, ордер на надання правничої правової допомоги від 20.11.2019 №ПН-9; рахунок-фактура №ПН-9/36 від 20.11.19, платіжне доручення №109 від 02.12.2019 на суму 11000 грн.

Однак, ані Договір про надання правової допомоги, ані платіжне доручення та інші надані документи не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги. Тобто вказані документи не доводять факту понесення позивачем витрат на правову допомогу по конкретній адміністративній справі. Відсутність конкретизації по адміністративній справі ставить під сумнів обґрунтованість заявленої суми для відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою.

Так, в договорі про надання юридичних послуг стосунки описані взагалі .

Між тим, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває велика кількість аналогічних справ.

Суть спору в цих справах є ідентичною (відмова у реєстрації податкової накладної), а позовні заяви відрізняються лише реквізитами рішень Комісії контролюючого органу, у зв`язку з чим правова позиція між всіма справами дублюється. Тобто, в діях представника позивача вбачається системність, що також підтверджується відсутністю у документах (договорі, рахунку-фактурі, акті приймання-передачі тощо) витраченого адвокатом часу на підготовку однакових позовів.

В даному випадку, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Окрім того, зі змісту протоколу №2 узгодження договірної ціни вбачається, що вартість участі представника позивача в судовому засіданні складає 4000 грн. (+2000 грн. за кожну наступну годину), втім в матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представника позивача.

Крім того, ані договір, ані протокол узгодження договірної ціни, ані рахунок фактури не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом під час підготовлення позовної заяви про скасування рішень Комісії ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, та реєстрації ПН.

В наданих до суду першої інстанції документах не зазначено, що включає у себе підготовка позовної заяви до суду, чи включає підготовка позовної заяви до суду роботи зі збору доказів, аналізу законодавства та судової практики, жодного посилання на кількість часу витраченого адвокатом на складання позовної заяви в залежності від складності справи та виконаних адвокатом робіт надані позивачем документи не містять.

Відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року по справі №821/440/17, від 17 вересня 2019 року по справі №810/3806/18, від 19 вересня 2019 року по справі №810/2760/17.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги те, що детальних опис робіт з`явився виключно на стадії апеляційного розгляду.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що документи надані у цій справі вказують на неспівмірність витрат на оплату послуг зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, а тому на необґрунтованість, безспірність та надмірність заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, а тому колегія суддів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 1000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судові витрати підлягають стягненню саме з ГУ ДПС в Одеській області, оскільки його протиправні дії призвели до звернення позивача до суду з позовом

У зв`язку з тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було правильно вирішено справу по суті спору, однак відмовлено у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 11 грудня 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає

Керуючись ст.ст. 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд - Н" задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року скасувати в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу та в цій частині вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-Н" - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-Н" (вул. 1 Слобідська, 8-А, кв.3, Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 41528079) суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн. (одна тисяча).

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року по справі № 400/4379/19, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 02 червня 2020 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова