Постанова

від 02.06.2020 по справі 320/3874/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3874/19 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів: Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000241/2 від 12.07.2019.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 12.07.2019 № UA100010/2019/000241/2.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Київською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що документи, надані ТОВ "ФАВОРИТ-ГРУП" на підтвердження митної вартості, не доводять всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була сплачена за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

У відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" на апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги та вказано, що на підтвердження заявленої митної вартості товару було надано документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, та підтверджують митну вартість товару, містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару. Крім того, позивачем зауважено про необґрунтованість аргументів апелянта щодо належного зазначення в оскаржуваному рішенні всієї інформації відповідно до вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та МК України, що спростовується даними зазначеними у документі митного органу Процедура консультації .

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2019 ФОП ОСОБА_1 від імені позивача було подано до Київської міської митниці ДФС (ВМО-1 м/п "Західний") митну декларацію №UA100010/2019/340033, у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 1193791,00 російських рублів. Поставка відбувалася на умовах FCA і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації № UA100010/2019/340033 від 08.07.2019 вартості товару, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому відповідач зазначив, що при опрацюванні документів, наданих до декларації у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товарів.

У відповідь на запит позивачем були надані контролюючому органу додаткові документи.

12.07.2019 Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100010/2019/000241/2, яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №UA100010/2019/340033 від 08.07.2019 скоригував з 1193791,00 руб. до 2031888,42 руб.

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу та вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктом 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як встановлено судом, 14.06.2018 між Акціонерним товариством "КСІЛ" (Продавець) та ТОВ ФАВОРИТ-ГРУП" (Покупець) було укладено контракт №UA-2018, за умовами якого продавець зобов`язався продати, а покупець купити вироби АТ "КСІЛ" на умовах даного контракту.

Пунктом 3.1 контракту передбачено, що покупець транспортує замовлені товари власним транспортом на умовах FCA Лаголово (Інкотермс 2016). Країна поставки товару - Україна.

Згідно з пунктом 4.1 контракту загальна вартість контракту становить 30 000 000,00 (тридцять мільйонів) російських рублів 00 копійок.

Ціни на кожну партію товару, що поставляється продавцем, вказуються в додатку до цього контракту в російських рублях (пункт 4.2 контракту).

Відповідно до пункту 5.1 контракту покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця простим банківським переказом 100% від суми замовлення протягом 180 днів з моменту відвантаження кожної партії товару згідно з підписаним додатком. Покупець має право робити передоплату.

28.06.2019 між сторонами було підписано Додаток № 07 до контракту, в якому сторони визначили номенклатуру, найменування, кількість та вартість товару, яка становить 1193791,00 руб.

Пунктом 2 Додатку № 07 визначено, що строк підготовки замовлення FCA Лаголово - липень 2019 року.

02.08.2018 між ТОВ "ФАВОРИТ-ГРУП" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено договір щодо надання брокерських послуг №02/08/18, за умовами якого виконавець зобов`язався здійснити від імені та за дорученням замовника декларування, надання консультативних послуг та оформлення в митницях ДФС України вантажів замовника, поставлення на облік та внесення в облікові данні в митницях ДФС України.

08.07.2019 ФОП ОСОБА_1 від імені позивача було подано до Київської міської митниці ДФС (ВМО-1 м/п "Західний") митну декларацію №UA100010/2019/340033, у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 1193791,00 російських рублів.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема: (0271) пакувальний лист №UA-19-07 від 05.07.2019; (0380) рахунок-фактура №UA-19-07 від 05.07.2019; (0730) автотранспортна накладна №294577 від 05.07.2019; (0862) декларація про походження товару № UA-19-07 від 05.07.2019; (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №150 від 03.07.2019; (3007) довідка про вартість перевезення №03/07-1 від 03.07.2019; (3014) прайс-лист від 01.01.2019; (3016) висновок ДП ЗДІ №22-110 від 11.07.2019; (1403) доповнення №7 від 28.06.2019 до контракту № UA-2018 від 14.06.2018; (4104) контракт № UA-2018 від 14.06.2018; (4301) договір про перевезення №14/05 від 14.05.2019; (5509) інформація про позитивні результати державних видів контролю №4309528 від 07.07.2019; (9000) договір заявка №5 від 01.07.2019; (9000) специфікація фото від 05.07.2019; (9000) бухгалтерські документи щодо ціни товару від 08.07.2019; (9610) копія митної декларації країни відправлення №10210350/050719/0014155 від 05.07.2019.

Розглянувши подані документи, митний орган направив позивачеві електронний запит, вказавши, що при опрацюванні документів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товарів. Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідачем не було вказано що саме стало підставою для виникнення таких сумнівів.

У відповідь на запит ТОВ "ФАВОРИТ-ГРУП" до митниці були надані такі додаткові документи: виписку з банку; заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів; платіжне доручення від 02.07.2019 № 6 про сплату 1934903,62 руб. на користь АТ "Оксіл"; видаткові накладні; рахунок; висновок ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 11.07.2019 №22/110.

12.07.2019 митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100010/2019/000241/2, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №UA100010/2019/340033 від 08.07.2019 було скориговано з 1193791,00 руб. до 2031888,42 руб.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості, митний зазначено, що позивачем не подано документи, що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, які залучалися до виконання договору транспортного експедирування - до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати від 03.07.2019 №03/07-1 ТОВ "Транс Верналис", тоді як перевізником відповідно до графи 16 СМR від 05.07.2019 №294577 є Р.Е.ISAENKO G.I.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що позивачем не виконано вимоги щодо надання додаткових документів та невірно проведено розрахунок митної вартості товарів.

Відповідач зазначив, що митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Попередні методи не застосовані: метод 1 - відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 52, пункту 1 та 2 частини 5 статті 54, частини 6 статті 54, частини 2 статті 58 та частини 10 статті 58 МКУ; метод 2а - у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експерт в Україну з тієї ж країни приблизно в тій же кількості а на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ст.59 МКУ); методи 2б - у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ст.60 МКУ); методи 2в, 2г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості;

Також було зазначено джерело інформації, яким користувався митний орган при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 10.06.2019 № UA100010/2019/335847.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA10010/2019/340919 від 12.07.2019.

Отже, підставою для коригування митної вартості стало те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості, оскільки заявлена митна вартість належно не підтверджена, позаяк позивачем не подано документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

Відповідач зазначив, що до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати від 03.07.2019 №03/07-1 ТОВ "Транс Верналис", тоді як перевізником відповідно до графи 16 СМR від 05.07.2019 №294577 є Р.Е.ISAENKO G.I., з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною десятою ст. 58 МК України закріплено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного оформлення в якості доказів понесення транспортних витрат були надані такі документи: автотранспортну накладну № 294577 від 05.07.2019, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 150 від 03.07.2019, довідку про вартість перевезення № 03/07-1 від 03.07.2019, договір про перевезення № 14/05 від 14.05.2019 та договір заявка № 5 від 01.07.2019.

В автотранспортній накладній № 294577 від 05.07.2019, а саме в графі "Перевізник" вказаний Isaenko G.I.PE.

14.05.2019 між ТОВ "Транс Верналіс" (Експедитор) та ТОВ "ФАВОРИТ-ГРУП" (Замовник) було укладено договір на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №14/05, за умовами якого експедитор зобов`язався від свого імені і за рахунок замовника здійснити організацію доставки вантажів в міжнародних повідомленнях, залучаючи для здійснення перевезень третю сторону на підставі договору, укладеного з експедитором та третьою стороною.

Позивачем було передано ТОВ "Транс Верналіс" заявку на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.07.2019 №5, відповідно до якого визначено: адресу завантаження (замитнення): РФ, Ленінградська обл., с. Лаголово, вул. Рядянська, буд.30; адресу розвантаження: м.Київ, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 71.

ТОВ "Транс Верналіс" було виставлено позивачу рахунок на оплату №150 від 03.2019 на суму 46500,00 грн., з яких: вартість транспортування до кордону - 37000,00 грн., з кордону до місця призначення (м. Бориспіль) - 8550,00 грн.

12.07.2019 між позивачем та ТОВ "Транс Верналіс" було підписано акт надання послуг №164, відповідно до якого ТОВ "ФАВОРИТ-ГРУП" були прийняті надані ТОВ "Транс Верналіс" транспортні послуги на суму 46500,00 грн., з яких: транспортні послуги по маршруту: м. Санкт-Петербург, Росія - кордон Росія/Україна (м.п. Бачівськ/Троєботне), а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на суму 37000,00 грн. та транспортні послуги по маршруту: кордон Росія/Україна (м.п. Бачівськ/Троєбортне) - м. Бориспіль, Україна, а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на суму 8550,00 грн. та експедиційні послуги на суму 950,00 грн.

Як вбачається з виписки по рахунку позивача за 12.07.2019, ТОВ "ФАВОРИТ-ГРУП" здійснено розрахунок з ТОВ "Транс Верналіс" за послуги з транспортування на суму 46500,00 грн.

Так, відповідно до довідки вих.03/07-1 від 03.07.2019, виданої ТОВ "Транс Верналіс", вартість перевезення вантажу по маршруту м. Санкт-Петербург (Росія) до прикордонного переходу Троєбортне (Росія) автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 складає 37000,00 грн., у тому числі : затрати на ГСМ - 29000,00 грн.; відрядні витрати - 2500,00 грн.; заробітна плата - 2500,00 грн.; амортизація - 2000,00 грн. та вантажні роботи - 1000,00 грн.

Судом встановлено, що 26.04.2019 між ТОВ "Транс Верналіс" (Екпедитор) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів в міжнародному автомобільному сполученні №25/04/19-2, за умовами якого експедитор бере на себе зобов`язання за дорученням і за рахунок замовника здійснити організацію доставки транспортом виконавця по маршруту, вказаному в разовому договорі-заявці.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що строк дії договору визначається з моменту підписання до 31.12.2019.

Між ТОВ "Транс Верналіс" та ФОП ОСОБА_2 було складено акт надання послуг №2 від 12.07.2019, відповідно до якого останньою були надані транспортні послуги по маршрут у: м . Санкт-Петербург, Росія-Бориспіль, Україна, а/м НОМЕР_1/ НОМЕР_2 на суму 37000,00 грн. та експедиційні послуги на суму 8550,00 грн., що загалом становить 45500,00 грн.

02.07.2019 між ФОП ОСОБА_2 (Експедитор (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Перевізник (Виконавець) було підписано договір на надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів в міжнародному автомобільному сполученні №02/07, за умовами якого експедитор (замовник) зобов`язався взяти на себе зобов`язання за дорученням і за рахунок коштів замовника організувати перевезення вантажів транспортом перевізник (виконавця) по маршруту, вказаному в разовому договорі-заявці.

Пунктом 3.1 договору визначено, що перевізник (виконавець) надає для перевезення транспортні засоби, що відповідають міжнародним вимогам перевезення вантажів, технічно справні, а також мають всі необхідні для здійснення міжнародних перевезень документи, встановленої форми.

Між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 було складено та підписано акт надання послуг №48 від 12.07.2019, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 були надані транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. Санкт-Петербург с. Лаголов (РФ) - м. Бориспіль (Україна) а/м Volvo НОМЕР_1/ НОМЕР_2 на суму 37000,00 грн.

В контексті викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про надання ТОВ "Транс Верналіс" позивачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу шляхом залучення до їх виконання ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , що відповідає договірним умовам.

Оплата позивачем на користь ТОВ "Транс Верналіс" наданих послуг з транспортного перевезення у сумі 46500,00 грн. мала місце 12.07.2019, тобто у день прийняття спірного рішення, що свідчить про відсутність у позивача можливості надати вказаний документ відповідачу на дату митного оформлення товару та у відповідь на його запит (повідомлення) від 09.07.2019.

Разом з тим, запит відповідача від 08.07.2019 не містить вимог щодо необхідності надання позивачем документів на підтвердження понесення ним витрат на транспортування, що вказує на те, що відповідачем не було вчинено усіх дій, які є необхідними для перевірки правильності визначення позивачем суми витрат на транспортування вантажу та митної вартості в цілому, а тому висновки контролюючого органу щодо непідтвердження позивачем витрат на транспортування є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, наданий позивачем рахунок-фактура № UA-19-07 від 05.07.2019, на переконання судової колегії, містить усі необхідні дані, які дають змогу ідентифікувати сам товар, його вартість, кількість.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 в справі № 809/1884/16, згідно якої посилання митниці на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

В контексті викладеного вище, твердження відповідача щодо відсутності у наданих для підтвердження заявленої декларантом митної вартості документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є необґрунтованими.

Відтак, колегія суддів приходить висновку, що позивачем під час митного оформлення надано усі необхідні документи, які спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду не надано.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 02.06.2020