Ухвала

від 03.06.2020 по справі 466/3936/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/3936/20

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

03 червня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Едера П. Т.

секретаря с/з Репети К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю БК Трембіта про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

02 червня 2020 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю БК Трембіта про стягнення коштів.

Одночасно, 02 червня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ТзОВ БК Трембіта , які знаходяться на р/р НОМЕР_1 в ПАТ Райффайзенбанк Аваль , МФО 380805, ідентифікаційний код 396270913079 на суму 171958,40 грн, що еквівалентно 6400 доларів США по курсу НБУ на день подання заяви.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає, що така заява не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Нормою ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Так, у заяві про забезпечення позову не вказано на яке саме майно, власником якого є ТзОВ БК Трембіта необхідно накласти арешт, що унеможливлює встановити співмірність такого заходу забезпечення позову його ціні.

Крім того, до заяви про забезпечення позову, яка подана до відкриття провадження у справі, не подано доказів про те, що рахунок, який вказаний у заяві про забезпечення позову дійсно належить відповідачу ТзОВ БК Трембіта , що унеможливлює розглянути судом питання про застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Таким чином, оскільки подана заява не є підставною для забезпечення позову та відсутні підтверджені належним чином у встановленому процесуальному порядку факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , ст. ст. 149, 150, 151, 153, 247 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю БК Трембіта про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала Шевченківського районного суду м. Львова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в 15-денний строк з дня складання ухвали.

Суддя: П. Т. Едер