Рішення

від 03.06.2020 по справі 712/1639/20

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/1639/20

Провадження № 2/712/1174/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Ліпатової Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він та треті особи є співвласниками домоволодіння (житлового будинку з надвірними спорудами) за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, позивачу належить 61/100 домоволодіння на підставі договору дарування частини житлового будинку, третім особам належить 39/100 домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку, в тому числі: Пухальському 39/400, ОСОБА_2 - 39/400, ОСОБА_3 - 39/200. Позивач вказує, що житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 486 кв.м. Частина цієї земельної ділянки площею 283 кв.м. надана позивачу у власність рішенням Черкаської міської ради № 2-4496 від 23.05.2019 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зазначив, що 12.06.2019 право власності на вказану частину земельної ділянки зареєстровано за ним в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З метою поліпшення житлових умов він самовільно, без належного дозволу перебудував житловий будинок (літ. А-1, м/с, А1-1, А2-2, а), а саме: побудував мансарду (літера м/с), прибудови до житлового будинку (літера А1-1, А2-2), які складаються з житлових приміщень № 1-1 (коридор) площею 10,1 кв.м., 1-2 (кімната) площею 14,7 кв.м, 1-3 (кухня) площею 18,5 кв.м., 1-4 (санвузол) площею 6,9 кв.м., 1-5 (кімната) площею 17,3 кв.м., 1-6 (коридор) площею 2,7 кв.м., 1-7 (сходова клітина) площею 3,5 кв.м., 1-8 (кімната площею 35,1 кв.м., 1-9 (санвузол) площею 6,9 кв.м., 1-10 (кімната) площею 17,6 кв.м. З метою здачі об`єкту в експлуатацію позивач звернувся до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради, де йому повідомили, що згідно з п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 13 квітня 2011 р. № 461, у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду, він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Відповідно до п. 17 Порядку, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронний кабінет до відповідно органу ДАБК один примірник декларації щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку. За таких обставин Управління ДАБК не може прийняти збудований об`єкт в експлуатацію без рішення суду про визнання права власності на нього. Тому, позивач просить суд визнати за ним право власності на самочинне будівництво з підстав, передбачених ст. 376 ЦК України.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.02.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін на усунення недоліків, які позивачем 16.03.2020 усунені.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.03.2020 відкрито провадження в цивільній справі за позовом за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

02.04.2020 представником відповідача у передбачений законодавством термін скерований до суду відзив на позовну заяву, в якому він просить ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Вказав, що не може бути застосовано правил статті 376 ЦК України при вирішенні справ за позовами про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо). Відмітив, що позивачем був самовільно перебудований житловий будинок у 2017 році. Відповідно до пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМУ від 13.04.2011 № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду, він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України Про архітектурну діяльність одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою-підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.05.2020 закрите підготовче провадження по справі.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задоволити. Суду пояснив, що у зв`язку з тим, що за ним не визнано право власності на самочинне будівництво, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради відмовило йому у прийнятті об`єкту в експлуатацію та рекомендувало звернутись до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудований будинок.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні при вирішення спору покладались на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву про розгляд судового засідання без його участі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 61/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого 17.09.2015 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В. за реєстр. № 1996.

Відповідно до довідки КП ЧОО БТІ від 21.09.2015 № 6200 о іншими співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 ) є ОСОБА_2 - 39/400 частин на підставі договору купівлі-продажу частини будинку від 14.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського нотаріального округу Фіщук В.Я. за реєстр. № 4670, ОСОБА_2 - 39/400 частин на підставі договору купівлі-продажу частини будинку від 14.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського нотаріального округу Фіщук В.Я. за реєстр. № 4670 та ОСОБА_3 - 39/200 частин на підставі договору купівлі-продажу частини будинку від 14.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського нотаріального округу Фіщук В.Я. за реєстр. № 4670.

Згідно з Рішенням Черкаської міської ради № 2-4496 від 23.05.2019 ОСОБА_1 передано земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0283 га (кадастровий номер 7110136700:04:058:0132) безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за позивачем 12.06.2019.

Як встановлено в ході розгляду справи ОСОБА_1 було перебудовано житловий будинок (літ. А-1, м/с, А1-1, А2-2, а), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: побудовано мансарду (літера м/с), прибудови до житлового будинку (літера А1-1, А2-2), які складаються з житлових приміщень № 1-1 (коридор) площею 10,1 кв.м., 1-2 (кімната) площею 14,7 кв.м, 1-3 (кухня) площею 18,5 кв.м., 1-4 (санвузол) площею 6,9 кв.м., 1-5 (кімната) площею 17,3 кв.м., 1-6 (коридор) площею 2,7 кв.м., 1-7 (сходова клітина) площею 3,5 кв.м., 1-8 (кімната площею 35,1 кв.м., 1-9 (санвузол) площею 6,9 кв.м., 1-10 (кімната) площею 17,6 кв.м.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник, володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відносини, пов`язані з набуттям права власності на новостворений (збудований) об`єкт нерухомого майна регулюються положеннями ЦК України, зокрема статтею 331, законодавством у сфері містобудування, а також Земельним кодексом України.

В свою чергу, ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до Закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3, 5 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята).

Аналіз норм ч. 5 ст. 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що в даному випадку основною підставою для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості є наявність у забудовника права власності або права користування земельною ділянкою, а також встановлення факту не порушення прав інших осіб.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.06.2019 а земельну ділянку площею 0,0283 га, передану рішенням ЧМР№ 2-4496 ОСОБА_1 безоплатно у власність,наявні містобудівні обмеження щодо землекористування, пов`язані із реалізацією містобудівної документації (земельна ділянка належить до зони блокованої малоповерхової житлової забудови Ж-2р ).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Отже, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.

Отже, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 18 Закону України Про основи містобудування реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

При цьому, закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Контроль за додержанням законодавства та містобудівної документації при забудові територій здійснюють виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад. Вказані повноваження виконавчих комітетів місцевих рад передбачені ст.31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 14 Закону України Про основи містобудування .

Відповідно до ст. 9 Закону України Про архітектурну діяльність будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно із Законом України Про регулювання містобудівної діяльності виконання будівельних робіт дозволяється після реєстрації повідомлень або декларації про початок виконання будівельних робіт чи видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.

Так, відповідно до ч.1 ст.34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин (2015 рік) було встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) за місцезнаходженням об`єкта будівництва - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Згідно ч.ч. 5, 7 ст.34, ч. 8 ст.39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, що діє на даний час) контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю. Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Як визначено ч. 1 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до чинного законодавства органом, який здійснює прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, є Управління державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п. п. 2 п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 (далі - Положення) Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає відповідні сертифікати, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повертає такі декларації).

Згідно пункту 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництв (об`єктів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 27.03.2019 року № 367 (далі - Порядок) у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Згідно пунктів 18, 19, 20, 21 Порядку орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. У разі подання декларації через електронний кабінет перевірка повноти даних, зазначених у декларації, здійснюється автоматично за допомогою програмних засобів ведення реєстру під час її заповнення замовником. Реєстрація декларації шляхом внесення до реєстру даних, зазначених у декларації, здійснюється автоматично у день її надходження.

У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.

Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник (уповноважена ним особа) може повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю для реєстрації декларації.

Рішення про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто у порядку нагляду (без права реєстрації декларації) Держархбудінспекцією або оскаржено до суду.

Позивачем в судовому засіданні зазначено, що ним 14.02.2020 Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради подано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації Реконструкція частини житлового будинку за рахунок добудови мансарди літ. м/с житлова прибудова літ. А2-2 , літ. А1-1 за адресою: АДРЕСА_2 .

В листі від 19.02.2020 № 163 за результатами розгляду декларації про готовність об`єкта до експлуатації Реконструкція частини житлового будинку за рахунок добудови мансарди літ. м/с житлова прибудова літ. А2-2 , літ. А1-1 за адресою: АДРЕСА_2 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради повідомило про відсутність законних підстав зареєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Також роз`яснено право звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Таким чином, суду не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність у позивача відповідних документів на проведення надбудови мансарди, споруда в експлуатацію не введена, а тому з огляду на ці обставини, визнання судом права власності на такий об`єкт нерухомого майна за позивачем суперечить вимогам чинного законодавства.

Натомість, визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19.03.2018 року у справі № 2-4435/2008та Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15.

Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини,то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому, само пособі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до частини 1статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не було дотримано визначеної чинним законодавством процедури початку виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію новоствореного внаслідок реконструкції нерухомого майна та порядку проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього, а суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати введення в експлуатацію нерухомого майна та реєстрацію права власності на нього.

За вищенаведених обставин та норм права, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт, слід відмовити.

Керуючись. ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 319, 321, 328, 331, 376 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Черкаської міської ради (18001, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36) треті особи: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Соснівський районний суд м. Черкаси.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 04.06.2020 р.

Головуючий: Т.Є. Троян