Рішення

від 27.05.2020 по справі 752/5938/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/5938/19

Провадження № 2/752/1638/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 травня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІПП-Центр до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

у березні 2019 року ТОВ ІПП-Центр звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.

Позивач мотивував позовні вимоги тим, що відповідачами було подано до Державної фіскальної служби України заяву від 05.06.2018, в якій ними було поширену недостовірні відомості щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства України.

При цьому, внаслідок поширення Відповідачами недостовірної інформації щодо Позивача порушено особисті немайнові права та законні інтереси останнього, що принижує його ділову репутацію.

На думку позивача ТОВ ІПП-Центр потребує відновленню становище, яке існувало до порушення його особистих немайнових прав, а саме шляхом спростування неправдивої інформації, викладеної в заяві Відповідачів від 05.06.2018 року, а також відшкодування моральної шкоди у зв`язку з таким порушенням особистих немайнових прав Позивача.

Тому, позивач просив суд з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с. 172):

-Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю ІПП-Центр (код ЄДРПОУ 24264063), інформацію поширену ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яку було викладено у заяві від 05.06.2018 (№43050/6 від 07.06.2018), направленої до Державної фіскальної служби України, зокрема, в частині тексту: "ТОВ "ІПП-Центр"... порушувало податкове законодавство України шляхом залучення до роботи так званих "транзитних" та "обнальних" фірм, які жодних робіт не виконували, а формально прикриваючись підготовленими їм працівниками товариства звітами, лише "допомагали" товариству уникати сплати податків та приховувати прибутки товариства; ...нинішнє керівництво товариства не збирається сплачувати податки, а навпаки, порушуючи податкове законодавство України, наші права учасників товариства та продовжуючи свою злочинну практику, - вишукує різні способи незаконного їх привласнення.

-Зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) спростувати протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням законної сили недостовірну інформацію, викладену в заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.06.2018 (№43050/6 від 07.06.2018), направленої до Державної фіскальної служби України, шляхом подачі ними заяви до Державної фіскальної служби України, за адресою: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8, зокрема, в частині тексту: "ТОВ "ІПП-Центр"... порушувало податкове законодавство України шляхом залучення до роботи так званих "транзитних" та "обнальних" фірм, які жодних робіт не виконували, а формально прикриваючись підготовленими їм працівниками товариства звітами, лише "допомагали " товариству уникати сплати податків та приховувати прибутки товариства; ...нинішнє керівництво товариства не збирається сплачувати податки, а навпаки, порушуючи податкове законодавство України, наші права учасників товариства та продовжуючи свою злочинну практику, - вишукує різні способи незаконного їх привласнення.

-Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 11111- Центр грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної Позивачу внаслідок поширення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недостовірних відомостей, які було викладено у заяві від 05.06.2018 року, направленої до Державної фіскальної служби України.

-Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ШП- Центр грошові кошти у розмірі 3 457,8'0 грн сплачених в якості оплати судового збору.

Ухвалою від 25.03.2019 року відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання на 12.08.2019 року (а.с. 21).

12.08.2019 року підготовче засідання відкладено на 11.11.2019 року (а.с. 157).

11.11.2019 року підготовче засідання відкладено на 17.02.2020 року (а.с. 179).

Ухвалою від 17.02.2020 року підготовче засідання закрито та призначено судовий розгляд справи на 27.05.2020 року (а.с. 187).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Бодюк В.А. уточні позовні вимоги та їх обґрунтування підтримав, виходячи з обставин, викладених в позовній заяві та письмових заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 на судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, з позовними вимогами не погоджується та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 на судове засідання не з`явилась, подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності її представника, з позовними вимогами не погоджується та наполягає на ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову. У поданому відзиві відповідач ОСОБА_2 звертала увагу суду, що звернення до органів державної влади є конституційним правом кожного громадянина, а завданням компетентного органу є перевірка викладених даних. Вважає доводи позивача надуманими та безпідставними.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було подано до Державної фіскальної служби України заяву від 05 червня 2018 року, в якій вони з посиланням на постанову Верховного суду від 02 травня 2018 року у справі № 910/807/17 просили провести документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ ІПП-Центр на предмет дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій в порядку, передбаченому ст. 78 Податкового кодексу України, а також заблокувати всі рахунки вказаного товариства.

Головне управління ДФС у м. Києві на виконання доручення ДФС України розглянуло заяву відповідачів від 05 червня 2018 року та своїм листом повідомило, що наведена інформація потребує уточнення, документального підтвердження та збору доказової бази для документування порушення вимог податкового законодавства України та буде врахована у відповідності до ст.ст. 72-74 Податкового кодексу України для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , при розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі; передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних межах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 18 постанови визначено, що згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 10 ЦПК України позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про звернення громадян визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

В п. 16 зазначеної постанови Пленуму вказано, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає , в тому числі, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України.

Конституція України як Основний Закон закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Основний Закон України заклав серйозне підґрунтя для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. В Конституції України відображається надзвичайно цінна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У даному випадку мала місце реалізація відповідачами конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Крім того, позивачем не доведено факту розповсюдження відповідачами інформації, яка не відповідає дійсності. Наданий позивачем лист ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2018 свідчить лише про то, що наведена інформація потребує уточнення, документального підтвердження та збору доказової бази для документування порушення вимог податкового законодавства України та буде врахована у відповідності до ст.ст. 72-74 Податкового кодексу України для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. Тобто інформація викладена у зверненні не була ані спростована, ані підтверджена.

Згідно вимог ст. ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 141, 197-198, 200, 206, 259, 263-265, 352, 351 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ІПП-Центр до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 03.06.2020 року.

Суддя В.С. Хоменко