Рішення

від 30.04.2020 по справі 755/15961/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/15961/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Гриценко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю Аква СІТІ П-К-Д про визнання права власності на квартиру, визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И В

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31137874 від 29.08.2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною, як держаним реєстратором, на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, загальною площею, 39,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 16169260, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1014622080000 та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1487231580000, номер запису про право власності: 24866899, індексний номер: 3971121 від 16.02.2018 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 31.03.2016 року між позивачем та ТОВ Аква Сіті П-К-Д було укладено договір № АС 31/03/2016 купівлі-продажу майнових прав, за яким позивач проінвестувала квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,4 кв.м., на 33 поверсі, секція 1, згідно якого позивачем на користь продавця майнових прав - ТОВ Аква Сіті ГЇ-К-Д було сплачено грошові кошти в сумі 119 200 грн., що становило 100 % вартості загальної площі проінвестованої квартири. Даний факт підтверджується Витягом із Списку інвесторів по АДРЕСА_3 від 04.04.2016 року за № 04/04/16 та довідкою від 04.04.2016 року за № 4416/1 про фінансування 100 % загальної площі Об`єкту Фінансування до Договору № АС 31/03/16 купівлі - продажу майнових прав, виданих ТОВ Аква Сіті П-К-Д .

16.02.2018 року приватний нотаріус Борозенець Ю.Г. видала позивачу Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 114229244, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1487231580000; об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 39,4 кв.м., житлова 9,7 кв.м., кількість кімнат 1; адреса: АДРЕСА_2 . Номер запису про право власності 24866899. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1014622080000. На даний час позивач як власник даної квартири володіє та використовую власність за її цільовим призначенням.

Нещодавно до позивача звернувся відповідач по справі ОСОБА_2 , який стверджував, що він є власником належної мені квартири, але як об`єкту нежитлової забудови в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_3 . Крім того, відповідач також показав позивачу копію договору купівлі-продажу майнових прав від 03.11.2014 року № АС 03-1/10/14 та Акт приймання - передачі нежитлового приміщення в житловому будинку за адресою АДРЕСА_3 по Договору № АС 03- 1/10/14 купівлі-продажу майнових прав від 03.11.2014 року.

Як слідує із інформаційної довідки відповідача № 67082014 від 01.09.2016 року підставою виникнення права власності: договір купівлі-продажу майнових прав № АС 03-1/10/14 від 03.11.2014 року з ТОВ Аква Сіті П-К-Д та акт прийому - передачі нежитлового приміщення від 18.11.2014 року, виданого ТОВ Аква Сіті П-К-Д . Тобто відповідач не надав нотаріусу як реєстратору речових прав документи, які були обов`язковими для проведення державної реєстрації прав, і передбачені правилами ЗУ Про державну реєстрацію речових право на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. Постановою КМУ від 22 червня 2011 р. № 703, що діяли на час проведення реєстрації прав у 2016 році. До таких документів зокрема належали: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, витяг із списку інвесторів об`єкту забудови та довідка про повну сплату вартості майнових прав на об`єкт нерухомого майна.

Окремо слід звернути увагу, що в самому договорі купівлі-продажу майнових прав від 03.11.2014 року, який укладено між відповідачем та ТОВ Аква Сіті П-К-Д , зокрема в п. 2.2 є посилання на те, що загальна площа 39,4 кв.м. нежитлового приміщення № 1332 на 33 поверсі секції 1, вказана згідно технічного паспорта.

Однак, технічний паспорт на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 був виготовлений 10.08.2016 року (тобто майже через 2 роки після підписання договору 03.11.2014 року з відповідачем) та через 4 місяці після передачі мені даного приміщення як квартири в„– 757 з іншими характеристиками

Враховуючи, що відповідач не надав приватному нотаріусу як реєстратору документи, які необхідні для винесення відповідного рішення та внесення відповідного запису про державну реєстрацію прав, а також, що наявні у відповідача документи суперечать дійсним обставинам справи та не відповідають технічним даним об`єкту нерухомого майна. Є всі підстави для визнання незаконним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відповідача.

28 листопада 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю Аква СІТІ П-К-Д про визнання права власності на квартиру, визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації.

28 січня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті .

Позивач у судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав виколадених у змісті позовної заяви.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав письмову заяву, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд розглянути справу без його участі.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомила.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Аква СІТІ П-К-Д в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав письмову заяву, в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

В судовому засіданні встановлено, що 31.03.2016 року між позивачем та ТОВ Аква Сіті П-К-Д було укладено договір № АС 31/03/2016 купівлі-продажу майнових прав, за яким позивач проінвестувала квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,4 кв.м., на 33 поверсі, секція 1, згідно якого позивачем на користь продавця майнових прав - ТОВ Аква Сіті П-К-Д було сплачено грошові кошти в сумі 119 200 грн., що становило 100 % вартості загальної площі проінвестованої квартири. (а.с. 28-34)

Даний факт підтверджується Витягом із Списку інвесторів по АДРЕСА_3 від 04.04.2016 року за № 04/04/16; довідкою від 04.04.2016 року за № 4416/1 про фінансування 100 % загальної площі Об`єкту Фінансування до Договору № АС 31/03/16 купівлі - продажу майнових прав, виданих ТОВ Аква Сіті П-К-Д ; актом приймання - передачі від 04.04.2016 року квартири в житловому будинку по АДРЕСА_3 по Договору № АС 31/03/16 купівлі-продажу майнових прав від 31.03.2016 року; технічним паспортом на квартиру від 29.03.2016 року, складений ТОВ РФН АВЕРС , реєстровий номер № 4119 (а.с. 22-26).

16.02.2018 року приватний нотаріус Борозенець Ю.Г. видала позивачу Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 114229244, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1487231580000; об`єкт нерухомого майна: квартира, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 39,4 кв.м., житлова 9,7 кв.м., кількість кімнат 1; адреса: АДРЕСА_2 . Номер запису про право власності 24866899. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1014622080000. (а.с. 35).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

Згідно з нормами ЦК України до первинного способу набуття права власності, зокрема, належить набуття права власності на новостворену річ (в тому числі, на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України).

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Положеннями ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, зокрема, на об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації.

Право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

Для набуття набувачем права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Відповідно до ст. 392 ЦК України Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду за позивачем зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 114229244 від 16.02.2018 року.

Крім того, судом встановлено, що спірна квартира набута позивачем у власність на законних підставах та право власності на яку ніким не оспорюється.

У зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1487231580000, номер запису про право власності: 24866899, індексний номер: 3971121 від 16.02.2018 року.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31137874 від 29.08.2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною, як держаним реєстратором, на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, загальною площею, 39,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 16169260, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1014622080000, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно копії з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.09.2016 року № 67082014, 29.08.2016 року приватний нотаріус Стрельченко О.В. здійснила державну реєстрацію права власності за відповідачем на нежитлове приміщення 1332, загальною площею 39,4 кв.м. в АДРЕСА_3 .

Підставою для внесення запису було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31137874 від 29.08.2016 року, номер запису 16169260, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1014622080000.

Підставою виникнення права власності за відповідачем на нежитлове приміщення 1332, загальною площею 39,4 кв.м. в АДРЕСА_3 слугував договір купівлі-продажу майнових прав № АС 03- 1/10/14 від 03.11.2014 року укладений між відповідачем та ТОВ Аква Сіті П-К-Д та акт прийому - передачі нежитлового приміщення від 18.11.2014 року, виданого ТОВ Аква Сіті П-К-Д .

Відповідно до частини 3 Закону України Про нотаріат , нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст.15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частина 1 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав: 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (чинного на момент вчинення оскаржуваних нотаріальних дій), нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об`єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.

Таким чином, законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна без вчинення нотаріальної дії, пов`язаної із переходом таких прав на об`єкт нерухомості. Повноваження нотаріусів/державних реєстраторів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов`язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.

В обгрунтування заявленої вимоги, позивач посилається на те, що спірні об`єкти нерухомості, а саме квартира АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1487231580000, номер запису про право власності: 24866899, індексний номер: 3971121 від 16.02.2018 року) та нежитлове приміщення 1332, загальною площею 39,4 кв.м. в АДРЕСА_3 (індексний номер 31137874 від 29.08.2016 року, номер запису 16169260, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1014622080000) є одним і тим самим нерухомим майном та реєстрація права власності за відповідачем на нежитлове приміщення порушує права та законні інтереси позивача на користування, розпорядження та володіння своїм майном.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, державна реєстрація права власності на спірні об`єкти нерухомого майна здійснювалась державними реєстраторами на підставі різних правовстановлючих документів, які за своїм змістом відрізнялися один від одного.

Окрім того, згідно копій Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, долучених до матеріалів справи вбачається, що реєстраційні номери спірних об`єктів нерухомого майна також відрізняються між собою.

Разом з тим, будь-яких порушень з боку приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г. та Стрельченко О.В., вимог чинного законодавства, які б порушували права та охоронювані законом інтереси позивача, судом в ході розгляду справи не встановлено.

Проаналізувавши зібрані докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про визнання незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31137874 від 29.08.2016 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною, як держаним реєстратором, на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, загальною площею, 39,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 16169260, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1014622080000.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Suominen v. Finland від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю Аква СІТІ П-К-Д про визнання права власності на квартиру, визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесенні позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 15, 16, 19, 182, 190, 317, 319, 328, 331, 334, 392 ЦК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 354 ЦПК Укрїни, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю Аква СІТІ П-К-Д про визнання права власності на квартиру, визнання незаконним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2020 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_8 );

Треті особи:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна місцезнаходження: 02192, м. Київ, вул. Генерала Жаченка, 4);

Товариство з обмеженою відповідальністю Аква СІТІ П-К-Д (місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Харківське Шосе, 19-А, код ЄДРПОУ: 38576798).

Суддя: