Ухвала

від 29.05.2020 по справі 757/22208/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22208/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання сторони кримінального провадження №62019100000001928 від 19.12.2019 року прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_3 проарешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

29.05.2020 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження №62019100000001928 від 19.12.2019 року №62019100000001928 від 19.12.2019 року прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_3 про арешт майна.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на те, що з власності держави виведено нерухоме майна з цілісного майнового комплексу загальною площею 4952,2 м. кв., за заниженою ціною, чим завдано збитки державі в особливо великих розмірах. Невідомими особами можуть вчинятися дії на переоформлення права власності, чи користування, на інших осіб, що зумовить труднощі та унеможливить збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

Прокурор в судове засідання не з`явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Дослідивши матеріали провадження за клопотанням та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

З матеріалів клопотання вбачається, що Військовою прокуратурою Центрального регіону України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №62019100000001928 від 19.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на те, що з власності держави виведено нерухоме майна з цілісного майнового комплексу загальною площею 4952,2 м. кв., за заниженою ціною, чим завдано збитки державі в особливо великих розмірах. Невідомими особами можуть вчинятися дії на переоформлення права власності, чи користування, на інших осіб, що зумовить труднощі та унеможливить збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

У ході досудового розслідування встановлено, що в наслідок протиправних дій військових службових осіб ДКАУ, службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 та державного підприємства «Завод Арсенал» було привласнено цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній власності, тим же самим реалізовано комерційну нерухомість у Печерському району м. Києва загальною площею 4952,2 м. кв. за заниженою ціною.

В ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001928 встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 », площа 175,3 кв. м. (РНОНМ 669599380000), на праві приватної власності належить ТОВ «ІСВ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ: 39560471).

У своєму клопотанні прокурор вказує, що у рамках вказаного кримінального провадження винесено постанову від 04.05.2020 року про визнання майна речовими доказами.

Разом з тим, доказів на підтвердження необхідності накладення арешту прокурором не надано.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підставу та мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадках передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову.

Під час вивчення матеріалів клопотання встановлено, що розмір можливої шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на даний час не встановлений.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Також установлено, що з часу внесення кримінального провадження до ЄРДР не визначені можливі винні особи та не оголошено підозри жодній особі, яка може бути причетна до вчинення кримінального правопорушення, у тому числі з працівників та посадових осіб ТОВ «ІСВ-Інвест» (або ТОВ «Мірра-Девелопмент»), яке є власником даного майна.

Тому, у даному конкретному випадку, такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт об`єктів нерухомого майна із встановленням заборони розпоряджатися та здійснювати будь-які дії щодо його реєстрації (перереєстрації) не відповідає принципу співмірності, оскільки призводить до понесення ТОВ «ІСВ-Інвест» (або ТОВ «Мірра-Девелопмент»), яке є добросовісним набувачем, значних збитків, зупинення правомірної підприємницької діяльності та порушує права третіх осіб, зокрема інвесторів.

Так, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132,173 КПК Україниповинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи, що прокурором не доведено необхідність такого арешту, та не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, а відсутність вказаних процесуальних документів позбавляє слідчого суддю можливості перевірити факти викладені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора про арешт майна задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання сторони кримінального провадження №62019100000001928 від 19.12.2019 року прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури Центрального регіону України ОСОБА_3 про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1