Постанова

від 03.06.2020 по справі 198/629/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3893/20 Справа № 198/629/19 Суддя у 1-й інстанції - Маренич С. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" Юр`ївського району Дніпропетровської області про розірвання договорів оренди земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" Юр`ївського району Дніпропетровської області про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

В обґрунтування заявлених вимог вказує на те, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 133746 від 26.06.2012 року є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,2150 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0725.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 006780 від 17.02.2012 року є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1078 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0724.

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АЖ в„– 133747 від 26.02.2012 року є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1078 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0727.

23.10.2014 року між позивачкою та відповідачем по справі ТОВ "Лан" Юр`ївського району було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0727, площею 3, 1078 га, при цьому на договорі помилково роком його укладення зазначено 2015 рік.

29.10.2014 року між позивачкою та відповідачем по справі ТОВ "Лан" було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0725, площею 6, 2150 га;.

29.10.2014 року між позивачкою та відповідачем по справі ТОВ "Лан" також було укладено і договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0724, площею 3,1078 га.

Вказані договори оренди земельних ділянок містять ідентичні умови та кожен з них укладений строком на 15 років.

Разом з тим, пунктом 7 вищевказаних укладених договорів оренди належних позивачці земельних ділянок було визначено, що орендар , кожні п`ять років, дає згоду на розірвання договору оренди земельної ділянки, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря про це (про свій намір) не пізніше як за 100 днів.

Відтак, як зазначає позивач, пунктом 7 укладених між сторонами договорів оренди землі на відповідача покладений обов`язок надання згоди на розірвання договорів кожні п`ять років, без будь - яких додаткових підстав, окрім виниклої у позивача потреби чи бажання щодо розірвання договору.

На виконання положень п. 7 укладених Договорів оренди землі позивачка 24.07.2019 року звернулася до відповідача з письмовими заявами, попередивши останнього про те, що має намір припинити дію кожного з договорів оренди земельної ділянки, оскільки бажає самостійно обробляти належні їй земельні ділянки.

Однак, відповідач відмовив позивачці у розірванні укладених між ними договорів оренди землі, посилаючись на відсутність вагомих підстав для надання згоди для розірвання укладених договорів, оскільки ним були виконані всі обов`язки за договорами та права позивачки не порушувались, а окрім того відповідач зазначив, що умови договорів не передбачають можливості розірвання таких в односторонньому порядку.

Зазначаючи, що договір оренди землі може бути розірваним за згодою сторін, в тому числі достроково за рішенням суду, посилаючись на ст. ст. 526, 651 ЦК України, Закон України Про оренду землі позивачка просила розірвати договори оренди:

-земельної ділянки, площею 3, 1078 га, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0727, укладений між нею та відповідачем по справі 23.10.2014 року;

-земельної ділянки, площею 6, 2150 га, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0725, укладений між нею та відповідачем по справі 29.10.2014 року;

земельної ділянки, площею 3, 1078 га, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0724, укладений між нею та відповідачем по справі 29.10.2014 року та сягнути судові витрати у справі (а.с.3-7).

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області про розірвання договорів оренди земельних ділянок - відмовлено (а.с.124-132

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів (а.с.148-153).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 133746 від 26.06.2012 року позивачка є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6, 2150 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0725 (ас.10).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 006780 від 17.02.2012 року позивачка є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1078 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0724 (ас.11).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АЖ в„– 133747 від 26.02.2012 року позивачка є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1078 га, що розташована на території Новов`язівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1225982500:01:002:0727 (ас.12).

З копії договору оренди земельної ділянки, що датований 23 жовтня 2015 року та долучений до матеріалів справи (ас.13,14) вбачається, що такий був укладений між позивачкою ОСОБА_1 (орендодавець) та відповідачем по справі ТОВ Лан (орендар), при цьому відповідно до укладеного договору позивачка передала відповідачу в оренду строком на 15 років належну їй земельну ділянку площею 3,1078 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказаний договір оренди стосується належної позивачці земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:01:002:0727, що, в свою чергу підтверджено поясненнями сторін по справі, а також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.02.2015 року (ас.19), з якого вбачається, що належна позивачці ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 1225982500:01:002:0727 перебуває в оренді ТОВ Лан Юр`ївського району на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 23.10.2014 року, при цьому сторони в судовому засіданні підтвердили та не оспорювали факт укладення даного договору саме 23.10.2014, вказавши, що на самому договорі невірно зазначено рік його укладення, а саме замість вірного 2014 помилково написано 2015 .

29 жовтня 2014 року між позивачкою та відповідачем по справі укладено два договори оренди земельної ділянки, кожен окремо, про передачу в оренду ТОВ Лан строком на 15 років належної позивачці земельної ділянки площею 6,2150 га з кадастровим номером 1225982500:01:002:0725 та земельної ділянки площею 3,1078 га з кадастровим номером 1225982500:01:002:0724 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ас.15-18), при цьому право оренди вказаних земельних ділянок зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.06.2015 року та 25.02.2015 року відповідно про що свідчать копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації іншого речового права від 16.06.2015 року та 26.02.2015 року відповідно (ас.119-122).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з відсутності правових підстав для розірвання договорів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 вищевказаного Закон у договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ Про оренду землі , в редакції чинній на час укладення між сторонами договорів оренди ( 23-29.10.2014 року), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно ч.5 ст. 6 ЗУ Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Положеннями ст. 31 ЗУ Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом . Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Крім того, згідно ст. 32 ЗУ Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням ( ст.141, 143 ЗКУ), систематична несплата орендної плати ( ст.141 ЗКУ).

Отже, законодавство встановлює, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе лише тоді, коли це прямо передбачено у договорі оренди землі.

Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Відтак, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачка, як на підставу розірвання договорів посилається на п. 7 укладених договорів оренди землі.

Умови всіх трьох укладених між сторонами договорів оренди земельних ділянок є ідентичними.

Так з п. 7 укладених договорів оренди землі вбачається, що останній складається з двох абзаців наступного змісту:

- Договір укладено на 15 років.

- Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово, або усно повідомити орендодавця про намір продовжити його дію. Крім того, орендар дає згоду на розірвання договору через кожні п`ять років, якщо в орендодавця виникла для цього потреба або бажання, але орендодавець повинен попередити орендаря не пізніше, як за 100 днів про свій намір. Якщо після закінчення дії договору (15 років) у сторін не виникає одна до одної претензій протягом трьох місяців, договір продовжується автоматично (ас.13,15,17).

Тоді як п. 26 укладених договорів оренди землі встановлено, що дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, а який його було укладено;

-придбання орендарем земельної ділянки у власність;

-викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи -орендаря.

Пунктом 27 договорів оренди землі встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

-взаємною згодою сторін;

-рішенням суду на вимогу однією із сторін у наслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення. Пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 28 вказаних договорів, зазначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку без вагомих причин та рішення суду не допускається .

Відтак, з огляду на вищевикладене, аналіз норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що укладеними між сторонами договорами оренди землі чітко та недвозначно не визначено можливості розірвання договорів оренди землі в односторонньому порядку та механізму (процедури) реалізації такого розірвання, при цьому п. 28 кожного з договорів однозначно визначає неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Бажання позивача самостійно обробляти земельні ділянки, в зв`язку з її скрутним матеріальним становищем не є окремою підставою, визначною законом для розірвання договорів оренди землі.

Жодних інших окремих підстав, як в сукупності так і окремо, необхідних та достатніх для розірвання договорів оренди землі передбачених законом стороною позивача не наведено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Докази та обставини, на які посилаються заявники в апеляційних скаргах, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено, тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Що стосується судових витрат понесених апелянтами, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: