Ухвала

від 29.05.2020 по справі 991/1968/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/1968/20

Провадження1-кс/991/2011/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , представника особи, в інтересах якої подане клопотання адвоката ОСОБА_3 , детектива ОСОБА_4 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 року,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України, в якому заявник просить:

- скасувати арешт майна, який накладено ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 року у справі № 991/639/20 на майно ОСОБА_6 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку кадастровий номер 3222480801:01:010:5111, 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 у вигляді заборони відчуження вищезазначеного майна.

Клопотання мотивовано тим, що арешт на вказане майно накладено необґрунтовано, виходячи з наступного:

- відсутня обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих їй правопорушень;

- майно, на яке накладено арешт є спільною сумісною власністю подружжя, тобто належить на праві власності як ОСОБА_6 так і її чоловікові ОСОБА_7 , який не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 52017000000000361;

- оскільки, неможливо встановити частку майна та/або відсутність частки майна, що належне ОСОБА_7 , який не є суб`єктом за ст. 170 КПК України, у вказаному майні, то арешт такого майна неможливий;

- обмеження права власності ОСОБА_6 на мирне володіння своїм майном є непропорційним із завданнями кримінального провадження.

В судовому засіданні представник особи, в інтересах якої подане клопотання, адвокат ОСОБА_3 вимоги, заявлені в клопотанні, підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Детектив Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ) ОСОБА_4 , посилаючись на те, що 22.01.2020 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, вказане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та її чоловіка ОСОБА_8 як подружжя, арешт на зазначене майно накладено з метою забезпечення можливої конфіскації майна та, у разі прийняття судом відповідного рішення, для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), в судовому засіданні заперечував проти доводів клопотання, просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та заслухавши пояснення учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України.

22.01.2020 року ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, що підтверджується її підписом (Том № 2 а.с. 16-17).

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , як особи, наділені можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», достовірно знаючи про набуття підприємством на підставі рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 права власності на 24 627,097 тон мазуту марки М-100, на початку 2013 року розробили протиправну схему щодо заволодіння та легалізації грошових коштів з державного бюджету в особливо великих розмірах, шляхом створення видимих правових підстав для звернення до Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) із заявою про нібито невиконання органами державної виконавчої служби України судових рішень рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2009 та ухвали цього ж суду від 12.05.2009 у справі № 41/207 в частині стягнення з ПАТ «Київенерго» на користь підприємства 24 627,097 тон мазуту марки М-100 вартістю 54 179 613,40 грн. З цією метою 13.09.2013 року представник ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» ОСОБА_11 на прохання адвоката ОСОБА_10 та відповідно до п. 1 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) звернувся до ЄСПЛ із заявою проти України, до якої включив відомості про нібито невиконання остаточного рішення у вигляді ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 щодо виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» коштів в сумі 54 179 613, 40 грн., замість залишку заборгованості, яка з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог, складає 38 187 861, 76 грн. Крім цього, у заяві не було зазначено про факт відступлення підприємством права вимоги щодо вказаної заборгованості до ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за договором від 10.04.2013 № 1004, а також не вказано, що виконавче провадження № 13930081, у якому державним виконавцем винесено постанову про його зупинення, залишену в силі рішеннями господарських судів апеляційної та касаційної інстанцій, розпочато за заявою ТОВ «ТД «Ресурси», а не ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», яке до органів державної виконавчої служби із судовим наказом про його виконання взагалі не зверталося.

22.07.2015 року ОСОБА_12 , діючи як Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, усвідомлюючи, що будь-які правові підстави для прийняття рішення ЄСПЛ про порушення державою Конвенції за дії або бездіяльність ПАТ «Київенерго» чи ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», їх посадових осіб відсутні, а також достовірно знаючи про необхідність виплати державою грошових коштів на виконання інших рішень ЄСПЛ у справах проти України, які стали остаточними, діючи в інтересах ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та на виконання вказівок Першого заступника Міністра юстиції України ОСОБА_13 , яка діяла згідно відведеної їй ОСОБА_10 злочинної ролі, шляхом зловживання своїм службовим становищем, підписав декларацію про дружнє врегулювання спору (далі Декларація), яку цього ж дня надіслав до ЄСПЛ.

У Декларації ОСОБА_12 від імені Уряду України взяв зобов`язання виконати відповідно до п. 1 ст. 37 Конвенції ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 щодо виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошових коштів в сумі 54 179 613, 40 грн., незважаючи ні на відступлення ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» права вимоги щодо такої заборгованості ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за договором від 10.04.2013 № 1004, ні на раніше скероване на адресу ЄСПЛ повідомлення про зарахування однорідних зустрічних вимог між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго» та, відповідно, зменшення суми виплати до 38 187 861,76 грн.

20.10.2015 року за результатами розгляду декларації про дружнє врегулювання спору п`ятою секцією ЄСПЛ справу за заявою ТОВ «Золотой мандарин Ойл» № 63403/13 проти України вилучено з реєстру справ у зв`язку з вирішенням спору відповідно до підпункту b пугкту 1 статті 37 Конвенції.

У подальшому, на підставі платіжних доручень від 22.02.2016 № 810 та від 24.02.2016 № 918, засвідчених підписом ОСОБА_13 , Міністерством юстиції України перераховано через Державну казначейську службу України на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» кошти в сумі 54 179 613, 40 грн., платежами на суму 9 182 823, 64 грн. та 44 996 789, 76 грн. відповідно, які у повному обсязі через декілька днів були перераховані на користь іншої юридичної особи із ознаками фіктивності - ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а надалі з рахунку останнього на користь ТОВ «Пасифік Сін» (код ЄДРПОУ 39109162) в сумі 24 млн. грн., та ТОВ «Стандарт Оптторг» (код ЄДРПОУ 40038071) в сумі 30 млн грн.

З повідомлення про підозру ОСОБА_6 слідує, що вона, діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, достовірно знаючи про порядок відкриття банківських рахунків для юридичних осіб, діючи на виконання доведених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 до її відома вказівок, тобто згідно відведеної їй злочинної ролі, забезпечила через керівників ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» відкриття цим підприємствам рахунків в одній і тій же банківській установі для отримання фактичної можливості розпорядитися на свій розсуд грошовими коштами, передбаченими до виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 у справі №63403/13, постановленого внаслідок зловживання службовими особами Міністерства юстиції України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини своїм службовим становищем, а в подальшому організувала управління такими банківськими рахунками, чим сприяла у заволодінні вказаними особами грошових коштів з державного бюджету України на загальну суму 54 179 613, 40 грн., що призвело до заподіяння державі збитків у особливо великому розмірі.

Крім того, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , після отримання фактичної можливості розпорядитися перерахованими 29.02.2016, 02.03.2016, 29.03.2016 та 13.04.2016 до ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» від ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошовими коштами на загальну суму 54 179 613, 40 грн., що надійшли у зв`язку з вирішенням спору відповідно до підпункту b пугкту 1 статті 37 Конвенції, з метою маскування і приховування джерела їх походження, вчинила фінансові операції, шляхом подальшого перерахування цих грошових коштів з банківського рахунку ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» на банківські рахунки ТОВ «Пасифік Сін» та ТОВ «Стандарт Опторг», чим легалізувала отримані ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошові кошти у вказаному розмірі.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, тобто у пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах та у вчиненні фінансових операцій чи правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя, при постановлені ухвали, керується висновками ЄСПЛ. Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обґрунтованість підозрищодо пособництва ОСОБА_6 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.5ст.191,ч.3ст.209КК України,підтверджується матеріаламисправи,зокрема:випискою АБ«Південний» поособовим рахункам,якою підтвердженофакт перерахуванняТОВ «ЗолотойМандарин Ойл»на користьТОВ «Іссахар-ЗевулунІмпорт-Експорт»грошових коштіву сумі9182823,64грн.та 44996789,76грн.(всього54179613,40грн)(Том№ 4а.с.77-78);протоколом прорезультати проведенняаудіо контролюособи від06.04.2018,де зафіксованорозмови між ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 ,про виникненняспірних правовідносинміж ТОВ«Золотой МандаринОйл» таПАТ «Киїевенерго»,про порядоккористування системою«Клієнт-Банк»,про те,що ОСОБА_6 здійснювала управліннярахунками ТОВ«Іссахар-ЗевулунІмпорт-Експорт»(Том№ 3а.с.171-224).

Доводи сторони захисту з приводу того, що в діях ОСОБА_6 не було умислу на здійснення пособництва у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, слідчим суддею сприймаються критично, оскільки спростовуються, зокрема матеріаламии негласних слідчих (розшукових) дій (Том № 3 а.с. 171-224).

Крім того, обґрунтованість висунутої підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність, а наявні у матеріалах клопотання докази, надані стороною обвинувачення, у своїй сукупності дають підстави вважати, що такі дії підозрюваної можна кваліфікувати за відповідною статтею Кримінального кодексу України.

Таким чином, наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра». Крім того, повідомлена підозра повністю обумовлює подальше досудове розслідування, що не обов`язково має закінчитись висуненням обвинувачення стосовно ОСОБА_6 .

В рамках зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 року накладено арешт у вигляді заборони відчуження, на майно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, накладено арешт у вигляді заборони відчуження на майно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 - чоловіка ОСОБА_6 , а саме на земельну ділянку кадастровий номер 3222480801:01:010:5111 та 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 ,які належать(в рівних долях)підозрюваній ОСОБА_6 та її чоловіку ОСОБА_7 .

Підставою арешту зазначеного у клопотанні майна стало те, що у випадку визнання ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, що, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, до неї може бути застосовано обов`язкове додаткове покарання, передбачене санкцією інкримінованих їй статей, у вигляді конфіскації майна, а також судом може бути прийнято рішення про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Метою арешту зазначеного у клопотанні майна, відповідно до п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, є забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 3,4частини 2статті 170КПК Українивизначено,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Частиною 5 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається, зокрема, на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається, зокрема, на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Як вбачається із ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209 КК України, їх санкція передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Крім того, відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз № 153/ від 21.12.2018, розмір матеріальної шкоди (збитків) у сумі 1111016237, 81 грн., що зазначений у Акті службового розслідування за фактом нанесення шкоди АТ «Родовід Банк» в результаті надання кредитних коштів ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», погодженого 13.11.2018 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк», документально підтверджується у сумі 1111016237, 81 грн.

Так, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Родовід Банк» ОСОБА_16 подано цивільний позов у кримінальному провадженні про стягнення шкоди у сумі 1111016237, 81 грн., завданої у наслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, ані адвокат ОСОБА_5 при зверненні до суду із вказаним клопотанням, ані адвокат ОСОБА_3 під час судового розгляду, не надали жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що арешт майна було накладено необґрунтовано, а також, що потреба в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час відпала.

Із ухвали про накладення арешту вбачається, що слідчий суддя, при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, взяв до уваги той факт, що земельна ділянка кадастровий номер 3222480801:01:010:5111, власником якої є чоловік підозрюваної ОСОБА_7 , та 2/3 частки квартири АДРЕСА_2 ,які належать(в рівних долях)підозрюваній ОСОБА_6 та її чоловіку ОСОБА_7 , є спільною сумісно власністю подружжя.

Вказане підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 194837711) та листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 31.10.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 370 Цивільного кодексу України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленомустаттею 364цього Кодексу.

За ч. 3, 4 Цивільного кодексу України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо поділу майна подружжя.

Таким чином, хоча ОСОБА_7 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000361, однак майно, на яке накладено арешт, перебуває у спільній сумісній власності, частки не виділені, слідчий суддя позбавлений можливості визначити, яка саме частина майна належить підозрюваній ОСОБА_6 .

Крім того, на даний час досудове слідство не завершено, ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у випадку доведеності у суді вини останньої, їй може бути призначено обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, а також судом може бути прийнято рішення про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

З огляду на викладене, арешт на вказане майно накладено обґрунтовано та відповідно до приписів чинного кримінального процесуального законодавства.

Крім цього, враховуючи мету накладеного арешту та виходячи з тієї обставини, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року не завершено, постанова про закриття зазначеного кримінального провадження в матеріалах клопотання відсутня та до суду обвинувальний акт не скеровано, зважаючи на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у пособництві у вчиненні особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень, що викликали значний суспільний інтерес, слідчий суддя дійшов до висновку, що потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на зазначене майно, наразі не відпала, а такий ступінь втручання у права власників майна є пропорційним із завданнями кримінального провадження.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_17