Ухвала

від 26.05.2020 по справі 757/9285/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження №62019000000001806 від 25.11.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.212 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

26 лютого 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання заступника начальника першого відділу процесуального керівництва Другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №62019000000001806 від 25.11.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.212 КК України, а саме:

транспортного засобу марки DAF FT XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що належить ТОВ «КАМТРАНС 2010» (код ЄДРПОУ 36751157, місцезнаходження юридичної особи: 60315, Чернівецька область, Новоселицький район, село Остриця, вулиця Ентузіастів, будинок 19);

причепа марки SCHMITZ SKO 24, державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 , що належить ТОВ «КАМТРАНС 2010» (код ЄДРПОУ 36751157, місцезнаходження юридичної особи: 60315, Чернівецька область, Новоселицький район, село Остриця, вулиця Ентузіастів, будинок 19);

«горіх волоський» який розміщений у 2 000 (двох тисячах) картонних ящиках, загальною масою 21 530 (двадцять одна тисяча п`ятсот тридцять) кг, який згідно митної документації належить ПП «БУК ЕКСПО ГРУП» (код ЄДРПОУ 43122471, місцезнаходження юридичної особи: 60315, Чернівецька область, місто Чернівці, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 192 Б).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року в задоволенні клопотання відмовлено. Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя послався на практику Європейського суду з прав людини та врахування того, що не підтверджено та прокурором не доведено, що дане майно містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та необхідності у застосуванні заходу забезпечення як арешт майна.

На вказану ухвалу прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою та невмотивованою. Зазначає, що вході проведення досудового розслідування встановлена сукупність розумних підстав вважати, що транспортний засіб DAF FT XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 та причіп SCHMITZ SKO 24, державний номерний знак НОМЕР_3 були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. При цьому відсутня інформація щодо законності походження експортного товару «горіху волоського», який знаходиться у вищенаведеному транспортному засобі, сплати необхідних податкових платежів про здійсненні господарської діяльності ПП «БУК ЕКСПО ГРУП», а тому існують підстави вважати, що зазначений товар є матеріальним об`єктом, який містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.Апелянт вважає, що в матеріалах клопотання наявні правові підстави для накладення арешту на майно у відповідності до положень ст.ст.170-173 КПК України. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 11 березня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на вилучене майно.

В судове засідання апеляційного суду ніхто з представників власника майна не з`явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану апеляційну скаргу за їх відсутності, оскільки це не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши:

доповідача суддю апеляційного суду;

прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі;

ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, що надійшли до суду апеляційної інстанції, та ухвали слідчого судді, Центральним апаратом Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019000000001806 від 25.11.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Чернівецької області організованою групою декількох осіб, а також оперативних працівників правоохоронного органу ГУ ДФС у Чернівецькій області здійснюється протиправний експорт товару «горіх волоський» з ухиленням від сплати податків з доходів фізичних осіб в особливо великих розмірах.

Згідно розробленому механізму члени організованої групи разом із оперативними працівниками правоохоронного органу ГУ ДФС у Чернівецькій області, зловживаючи своїм службовим становищем, тобто з метою одержання неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби, шляхом фальсифікації, здійснюють оформлення документів для експорту товару «горіх волоський».

За місцем розташування митного органу, виявлено та вжито заходів щодо недопущення порушень законодавства на території митного посту стосовно завантаженого експортним товаром транспортного засобу з фіктивними документами, а саме: транспортний засіб DAF FT XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 та причіп SCHMITZ SKO 24, державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить ТОВ «КАМТРАНС 2010», завантажений експортним товаром «горіх волоський», який згідно митної документації належить ПП «БУК ЕКСПО ГРУП».

Постановою прокурора ОСОБА_6 від 03.02.2020 року транспортний засіб DAF FT XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 та причіп SCHMITZ SKO 24, державний номерний знак НОМЕР_3 , а також товар «горіх волоський», який розміщений у 2 000 (двох тисячах) картонних ящиках, загальною масою 21 530 (двадцять одна тисяча п`ятсот тридцять) кг, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №62019000000001806 від 25.11.2019 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року в задоволені клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження №62019000000001806 від 25.11.2019 року, відмовлено.

Постановляючи ухвалу, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на транспортний засіб DAF FT XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 та причіп SCHMITZ SKO 24, державний номерний знак НОМЕР_3 , а також товар «горіх волоський», який розміщений у 2 000 (двох тисячах) картонних ящиках, загальною масою 21 530 (двадцять одна тисяча п`ятсот тридцять) кг, прокурор зазначив метою для арешту майна - забезпечення збереження речових доказів, встановлення сум збитків з вжиттям у подальшому заходів до їх реального відшкодування.

Разом з цим матеріали клопотання не містили доказів, що вказують на існування загрози знищення майна, та слідчий суддя дійшов правильного висновку, що зазначене майно немає жодного відношення до предмету кримінального провадження №62019000000001806, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що вищезазначене майно зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження та відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обставинами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.212 КК України, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

При цьому слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року, необхідно залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про арешт майна в рамках кримінального провадження №62019000000001806 від 25.11.2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.205-1, ч.2 ст.212 КК України, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3