Рішення

від 03.06.2020 по справі 169/212/20

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 169/212/20

Провадження № 2/169/319/20

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю:

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом Турійської районної державної адміністрації Волинської області в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, передання малолітніх дітей та стягнення аліментів на дітей,

в с т а н о в и в:

Турійська районна державна адміністрація Волинської області (далі - Турійська РДА) в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, передання малолітніх дітей та стягнення аліментів на дітей.

Позов мотивований тим, що відповідач є батьком трьох малолітніх дітей та після смерті дружини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не приймає жодної участі в житті дітей, проблемами та потребами дітей не цікавиться, проживає окремо від дітей та схильний до вживання алкогольних напоїв. Діти проживають разом із бабусею ОСОБА_6 , яка двічі зверталася до Турійської РДА щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача. Вказуючи, що заходи соціального супроводу сім`ї не дали позитивних результатів, позивач просив ухвалити рішення, яким позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , передати малолітніх дітей органу опіки та піклування Турійської РДА для подальшого їх влаштування під опіку бабусі ОСОБА_6 , стягнути з відповідача на користь його малолітніх дітей аліменти в розмірі 1/2 (однієї другої) частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття на особові рахунки дітей.

У підготовче засідання представник позивача не з`явилася, хоча належним чином про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки (а.с. 51), 3 червня 2020 року подала до суду письмову заяву, в якій вказала, що позов підтримує з викладених у ньому підстав, просить задовольнити та розглядати справу без її участі у зв`язку із запровадженням у державі карантинних заходів (а.с. 53).

Відповідач у підготовче засідання не з`явився, хоча належним чином про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений (а.с. 52), 3 червня 2020 року подав до суду письмову заяву, в якій вказав, що позов визнає повністю, не заперечує проти його задоволення та просить справу розглядати за його відсутності (а.с. 60).

Враховуючи, що в підготовче засідання всі учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною третьою статті 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Звертаючись до суду із позовом, позивач, як на підставу своїх вимог, посилався на положення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, відповідно до якого мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (стаття 12 Закон України Про охорону дитинства ).

Згідно з статтею 15 вказаного Закону батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України).

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого й умисного нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом наведених норм матеріального права предметом доказування у справах про позбавлення батьківських прав є наявність однієї із підстав або декількох підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, - у розглядуваному випадку наявності факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків, яке може проявлятися у вищенаведених діях і бездіяльності по відношенню до дітей.

Судом встановлено, що відповідач є батьком трьох малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с. 7-9).

Мати дітей - ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Відповідач проживає окремо від дітей, зловживає алкогольними напоями, батьківські збори у навчальних закладах не відвідує, успішністю дітей не цікавиться, їхнім вихованням не займається, матеріальної допомоги на утримання й оздоровлення синів не надає (а.с. 6, 10-12, 23, 59).

Діти після смерті ОСОБА_5 фактично проживають із бабусею ОСОБА_6 , яка їх виховує та забезпечує всім необхідним (а.с. 19, 20, 59).

Аналіз наведених обставин в їх сукупності дає підстави для висновку, що відповідач фактично свідомо й умисно ухилився та самоусунувся від виховання синів та виконання батьківських обов`язків, переклавши їх на ОСОБА_6 , яка й звернулася до служби у справах дітей з проханням надати висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

За змістом статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком органу опіки та піклування від 4 березня 2020 року позбавлення відповідача батьківських прав відносно синів визнано доцільним (а.с. 26-28).

Суд погоджується із наявним у матеріалах справи висновком органу опіки та піклування і вважає його достатньо обґрунтованим та зробленим на підставі повного, всебічного, детального й об`єктивного аналізу фактичних обставин, що мають значення для справи, з життя дітей і відповідача, акцентуванні уваги на невиконанні відповідачем своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей та умисному ухиленні від виконання таких обов`язків.

Більше того, відповідач ОСОБА_4 9 вересня 2019 року відмовився від батьківських прав щодо своїх малолітніх дітей, про що написав відповідну нотаріально посвідчену заяву, що характеризує відповідача з негативної сторони і як безвідповідального батька, свідчить про відсутність у нього батьківського почуття любові до рідних дітей, небажання їх виховувати і піклуватися про них, підтверджує факт свідомого й умисного ухилення та самоусунення від виконання батьківських обов`язків, а також суперечить загальновизнаним правилам і принципам співжиття і сімейних відносин.

Подання відповідачем заяви про визнання позову суд розцінює як небажання останнього відстоювати і захищати свої батьківські права щодо дітей та незацікавленість у відновленні й утриманні родинних стосунків з ними.

Системний аналіз наведених вище обставин справи дає підстави для висновку про доведеність у розглядуваному випадку факту умисного і свідомого ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей та передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України правових підстав для застосування крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав, оскільки відповідач не приймає участі у вихованні, утриманні, фізичному, психічному, соціальному та духовному розвитку дітей, не піклується про їхнє зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги та любові, що в сукупності створює негативний вплив на дітей і призводить до шкідливих наслідків для їхньої психіки та духовного розвитку.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Також, ураховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої, восьмої статті 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

За таких обставин справи та відповідно до вищенаведених норм матеріального і міжнародного права, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей, а також враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітніх дітей у зв`язку з умисним ухиленням від виконання батьківських обов`язків по їхньому вихованню та свідомим нехтуванням своїми обов`язками.

Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на спростування вищевказаного в матеріалах справи немає.

Крім цього, у розглядуваному випадку втручання у гарантоване відповідачу статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до його сімейного життя здійснено згідно із законом, таке втручання не суперечить законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Враховуючи, що в цій справі відсутній факт примусового відібрання дітей від батьків і роз`єднання сім`ї, оскільки відповідач самоусунувся від їхнього виховання, то суд вважає, що вказане втручання по відношенню до відповідача є виправданим у демократичному суспільстві.

Наведені висновки цілком узгоджуються із правовими позиціями, висловленими Європейським судом з прав людини при розгляді справ Савіни проти України , Хант проти України , МакМайкл проти Сполученого Королівства .

У поданій 3 червня 2020 року заяві представник позивача уточнила позовні вимоги в частині передання малолітніх дітей і просила передати їх бабусі ОСОБА_6 (а.с. 53).

Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, врегульовано статтею 167 СК України.

За змістом частин четвертої вказаної статті СК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

У ході судового розгляду встановлено, що діти з липня 2015 року після смерті їхньої матері фактично проживають із бабусею ОСОБА_6 , яка їх виховує, 20 лютого 2020 року звернулася до органу опіки і піклування із заявою про влаштування внуків у її сім`ї, а тому в контексті положень статті 167 СК України має переважне право на передання їй дітей.

Відповідно до вимог частини третьої статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

З огляду на вказані положення матеріального права, суд вважає за доцільне та достатнім стягувати з відповідача аліменти на дітей в розмірі 1/2 (однієї другої) частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття, що відповідає вимогам статей 182, 183, 191 СК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору на підставі закону, відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, виходячи із кількості і характеру заявлених позовних вимог, з відповідача в дохід держави слід стягнути 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову, - 1261 гривню 20 копійок.

На підставі статей 7, 19, 164, 165, 166, 167, 182, 183, 191 СК України та керуючись статтями 141, 142, 200, 206, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Турійської районної державної адміністрації Волинської області задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав щодо малолітніх дітей:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис за № 2 від 7 квітня 2015 року, складений у виконавчому комітеті Ружинської сільської ради Турійського району Волинської області;

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис за № 2 від 28 березня 2012 року, складений у Ружинській сільській раді Турійського району Волинської області;

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис за № 6 від 23 липня 2010 року, складений у Ружинській сільській раді Турійського району Волинської області.

Передати малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бабі дітей - ОСОБА_6 .

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/2 (однієї другої) частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 березня 2020 року і до досягнення дітьми повноліття, на особисті рахунки дітей у відділенні Державного ощадного банку України.

Допустити негайне виконання цього рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Зобов`язати орган опіки і піклування - Турійську районну державну адміністрацію Волинської області, відкрити у відділенні Державного ощадного банку України особисті рахунки малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у місячний строк з дня набрання законної сили цим рішенням.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Турійська районна державна адміністрація Волинської області, адреса місця знаходження: майдан Центральний,5, селище міського типу Турійськ Волинська область, ЄДРПОУ 35335247.

Представник позивача: Божко Тетяна Петрівна, адреса місця проживання: АДРЕСА_3, паспорт серії НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 3 червня 2020 року.

Головуючий