Постанова

від 21.05.2020 по справі 177/1948/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 177/1948/16-ц

провадження № 61-46954св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Фермерське господарство Техагромет ,Надеждівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області ,

треті особи: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконавчого комітету в особі виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюФермерського господарства Техагромет на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства Техагромет (далі - ФГ Техагромет ) про розірвання договору оренди земельної ділянки.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та зазначила відповідачами: ФГ Техагромет , Надеждівську сільську раду Криворізького району Дніпропетровської області (далі - Надеждівська сільська рада), а третіми особами: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконавчого комітету в особі виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05 січня

2017 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ФГ Техагромет , Надеждівської сільської ради, треті особи: Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконавчого комітету в особі виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки прийнято до судового розгляду.

Позовна заява з урахуванням уточнених позовних вимог мотивована тим, що 10 січня 2013 року між нею та ФГ Техагромет було укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить їй на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 22 липня 2004 року, згідно якого орендар прийняв в строкове платне володіння та користування земельну ділянку строком на 10 років. Відповідно до акта прийому-передачі об`єкта оренди від 10 січня 2013 року вона передала ФГ Техагромет земельну ділянку у володіння та користування у стані, що відповідає умовам договору оренди. Наголошувала на тому, що згідно з пунктами 9-11 договору оренди земельної ділянки ФГ Техагромет взяло на себе зобов`язання сплачувати щороку орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, що в сумі становить

3 296,17 грн у грошовій або натуральній формі за ринковими цінами. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації. Орендна плата сплачується по договору не пізніше, як у термін від 15 серпня до

01 листопада кожного року. Однак, ФГ Техагромет порушувало умови договору оренди земельної ділянки, а саме: своєчасно не сплачувало їй орендну плату за користування земельною ділянкою у повному обсязі, систематично не враховувало при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою коефіцієнти індексації. Фермерське господарство пропонувало їй отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою в натуральній формі товарами. Крім того, відповідач веде сільськогосподарське виробництво на указаній земельній ділянці без проведення сівозміни, систематичного внесення добрив, постійно вирощуючи соняшник, який виснажує земельну ділянку, порушує екологічний стан земельної ділянки, знищивши захисну лісосмугу обабіч земельної ділянки. Також зазначала, що вона, як орендодавець, жодного оригіналу договору оренди земельної ділянки з

ФГ Техагромет у 2016 році для подання на державну реєстрацію до Жовтоводського міського управління юстиції Дніпропетровської області не підписувала. Неодноразово направляла на адресу ФГ Техагромет пропозиції щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, але всі вони залишилися без відповіді.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила на підставі статей 203, 215 ЦК України визнати договір оренди земельної ділянки, укладений 10 січня 2013 року між нею та ФГ Техагромет недійсним, та стягнути на її користь витрати, пов`язані зі сплатою судового збору (а. с. 89-93 том 1).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сам по собі факт не підписання договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року однією із його сторін (орендодавцем) не має правового значення для вирішення вказаного спору, оскільки умови договору оренди належним чином виконувалися сторонами та позивач ОСОБА_1 протягом 2013-2016 років отримувала орендну плату.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 задоволено, рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсним договір, укладений 10 січня 2013 року між ОСОБА_1 та

ФГ Техагромет в особі ОСОБА_3 , що діє на підставі Статуту, зареєстрованого

24 лютого 2005 року № 14391020000000112, щодо оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 22 липня 2004 року та має наступні характеристики: загальна площа - 5,9249 гектарів, у тому числі рілля -

5,9249 гектарів, кадастровий номер 12:218:843:00:01:021:003, який зареєстровано

17 лютого 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно висновку експерта № 3656-17 від 31 жовтня 2017 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графах: Орендодавець в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 10 січня

2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ Техагромет , виконані не

ОСОБА_1 , а іншою особою, тому оспорюваний договір оренди земельної ділянки не може вважатися таким, що відповідає вимогам закону та волевиявленню позивача, оскільки він нею не підписувався та не укладався. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання такого договору оренди земельної ділянки недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФГ Техагромет на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФГ Техагромет , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно встановлено обставини, які мають значення для спірних правовідносин. Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не врахував тих обставин, що протягом строку дії оспорюваного договору, він виконувався обома сторонами та орендодавець протягом 2013-2016 років отримувала орендну плату. Також наголошував на тому, що позивач звернулася до суду першої інстанції з позовом після спливу позовної давності, встановленої законом для захисту порушеного права.

На думку ФГ Техагромет , ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами про необізнаність порушення своїх цивільних прав з часу укладення оспорюваного договору оренди.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її з Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

У задоволенні клопотання ФГ Техагромет про розгляд справи за участю його представника відмовлено.

У листопаді 2018 року справу № 177/1948/16-ц передано до Верховного Суду.

15 квітня 2020 рокуна підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1093/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,9249 га, кадастровий номер 12:218:843:00:01:021:0003, розташованої на території Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку

серії ДП №113816 від 22 липня 2004 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22 лютого 2016 року (а. с. 10-13 том 1).

10 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ФГ Техагромет було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,9249 га, у тому числі рілля - 5,9249 га, кадастровий номер 12:218:843:00:01:021:0003 (а. с. 14-16 том 1), який зареєстрований Надеждівською сільською радою Криворізького району 20 квітня 2013 року, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 119

(а. с. 16 том 1).

Також судами було встановлено, що позивач передала спірну земельну ділянку в користування ФГ Техагромет 10 січня 2013 року, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкта оренди (а. с. 16 том 1).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Техагромет , зареєстровано у Жовтоводському міському управлінні юстиції 17 лютого 2016 року (а. с. 17 том 1).

Відповідно до Висновку експерта від 31 жовтня 2017 року № 3656-17 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графах: Орендодавець в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ Техагромет , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 216-219 том 1).

Позивач посилаючись на те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року вона не підписувала, а підпис від її імені виконано іншою особою, просила суд визнати такий договір недійсним.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня

2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги ФГ Техагромет цих висновків не спростовують, а касаційна скарга є такою, щоне підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (статті 6, 14, цього Закону).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.

Судами обох інстанцій під час розгляду справи встановлено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений 10 січня 2013 року між ФГ Техагромет та ОСОБА_1 .

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Згідно з висновком експерта від 31 жовтня 2017 року № 3656-17 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в графах: Орендодавець в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ Техагромет , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. На підставі частини першої статті 210 ЦК України, статті 125 Земельного кодексу України договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Судами обох інстанцій було встановлено, що державна реєстрація оспорюваного договору оренди землі відбулась 17 лютого 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , яке надано судам, зазначено, що недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію оспорюваного договору оренди землі, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаним недійсним.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 05 грудня 2019 року у справі № 177/1950/16-ц (провадження № 61-16253св19), підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Таким чином, оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року не може вважатися таким, що відповідає вимогам закону та волевиявленню

ОСОБА_1 , оскільки він нею не підписувався та не укладався, що відповідачем не спростовано.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Доводи ФГ Техагромет викладені у касаційній скарзі про те, що протягом строку дії оспорюваного договору, він виконувався обома сторонами та орендодавець протягом 2013-2016 років отримувала орендну плату не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання договору оренди земельної ділянки саме на таких умовах.

Доводи ФГ Техагромет про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, є безпідставними та спростовуються дослідженими у суді доказами, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Техагромет , зареєстровано у Жовтоводському міському управлінні юстиції 17 лютого 2016 року. Отже, саме з цього часу позивач мала можливість довідатися про порушення свого права та для неї починається перебіг трирічного строку позовної давності, який закінчується у лютому 2019 року.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від

07 листопада 2018 року (справа № 575/476/16-ц, провадження № 14-306цс18).

Позовна заява ОСОБА_1 згідно штампу вхідної кореспонденції суду подана у вересні 2016 року, тобто в межах позовної давності для пред`явлення позову.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті

6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті

6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Техагромет залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик