Постанова

від 21.05.2020 по справі 378/85/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 378/85/18

провадження № 61-44166св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Селянське фермерське господарство Левада ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюСелянського фермерського господарства Левада на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 20 березня 2018 року у складі судді Гуртовенко Р. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від

25 липня 2018 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Сушко Л. П., Журби С. О. ,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерагроінвест (далі - ТОВ Інтерагроінвест ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Селянського фермерського господарства Левада (далі - СФГ Левада ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування рішення про реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 04 липня 2012 року між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № 487 , кадастровий №3224283200:04:003:0036 строком на 5 років. Вказаний договір оренди було зареєстровано в управлінні Держкомзему у Ставищенському районі Київської області 03 грудня 2012 року за №322420004003309, тому Термін дії договору оренди земельної ділянки, з урахуванням дати реєстрації цього договору завершується

03 грудня 2017 року. Однак 02 жовтня 2017 року до позивача звернувся голова СФГ Левада ОСОБА_2 щодо передачі земельних ділянок пайовиків, які уклали договори оренди земельних ділянок з СФГ Левада , в тому числі і земельної ділянки з кадастровим №3224283200:04:003:0036, площею 3,594 га, що належить

ОСОБА_1 та надав інформаційну довідку про реєстрацію договору оренди землі між ОСОБА_1 та СФГ Левада , кадастровий номер №3224283200:04:003:0036, дата реєстрації договору 28 березня 2016 року. Вказують, що вони відмовили у передачі спірної земельної ділянки СФГ Левада , оскільки земельна ділянка перебуває в їх законному користуванні на підставі зареєстрованого договору оренди. Звертали увагу на те, що ТОВ Інтерагроінвест , маючи намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, 14 березня 2017 року надіслало ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04 липня 2012 року № 487, з пропозицією поновлення договірних відносин на новий строк. Також вказували про те, що згідно листа від 03 листопада 2017 року ОСОБА_1 прийняла їх пропозицію на поновлення договірних відносин та не передавати іншим орендарям належної їй земельної ділянки, а 30 листопада 2017 року ТОВ Інтерагроінвест з ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 04 липня 2012 року № 487. Проте, зареєструвати право оренди як орендаря, який має першочергове право на поновлення вказаного договору оренди ТОВ Інтерагроінвест позбавлене можливості, оскільки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно є запис про інше речове право №14138481, згідно якого право оренди зареєстроване на спірну земельну ділянку за СФГ Левада . Наголошують на тому, що оспорюваний договір оренди землі порушує їх право на вільне та законне користування земельною ділянкою та першочергове право оренди. Зазначають про те, що вони з моменту укладення договору оренди землі з ОСОБА_1 і по даний час вчасно виплачують їй оренду плату.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог ТОВ Інтерагроінвест просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ Левада та скасувати рішення про реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки (а. с. 71-72).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 20 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року, позов ТОВ Інтерагроінвест задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, площею 3,594 га, кадастровий номер 3224283200:04:003:0036, укладений 14 березня 2016 року між ОСОБА_1 та СФГ Левада , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - інше речове право за №14138481 від 28 березня 2016 року та скасовано рішення про реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки.

Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Судові рішення мотивовані тим, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди. На момент укладення цього договору земельна ділянка знаходилася в законному користуванні позивача на підставі відповідного договору, який розірваний у встановленому порядку не був. Крім того, усупереч вимог закону державний реєстратор не здійснив запитів до відповідних органів з метою перевірки наявності вже зареєстрованих прав на зазначену земельну ділянку, що в свою чергу привело до існування подвійної реєстрації прав оренди земельної ділянки та суттєвого порушення прав позивача, які підлягають захисту в обраний ним спосіб.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга СФГ Левада на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі СФГ Левада , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий судовий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій неналежним чином були встановлені обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема наголошують на тому, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення своїх прав оспорюваним договором оренди, тому він не мав права й оспорювати договір оренди землі, укладений між ними та ОСОБА_1 . Зокрема вказували про те, що позивач не надав доказів того, що вони зверталися до державного реєстратора щодо звернення з заявою про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди від 04 липня 2012 року № 487 та отримання у зв`язку з таким зверненням відмови у вчиненні державної реєстрації. Також зазначають про те, що суди обох інстанцій не надали належної правової оцінки їх доводами про відсутність державної реєстрації укладеного між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_1 самого договору оренди землі від 04 липня

2012 року. Вважають, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку стосовно того, що оспорюваний договір оренди землі не відповідає внутрішній волі однієї із його сторін, оскільки позивач на таку підставу щодо визнання недійсним договору оренди землі не посилався. Суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та не надав вказаній обставині жодної оцінки. Наголошують на тому, що оспорюваний позивачем договір оренди було укладено між СФГ Левада та ОСОБА_1 лише після закінчення терміну дії договору оренди спірної земельної ділянки з ТОВ Інтерагроінвест , тому волевиявлення власника земельної ділянки було вільним.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ Інтерагроінвест на касаційну скаргу СФГ Левада у якому вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги правильних висновків судів не спростовують та зводяться лише до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями. Звертають увагу суду на те, що ними з ОСОБА_1 було укладено 04 липня 2012 року договір оренди землі, який був зареєстрований ними у встановленому законом порядку, тому реєстрація оспорюваного договору оренди землі під час дії попереднього договору оренди землі є порушенням норм законодавства та прав попереднього землекористувача такої землі. Вказують про те, що вони належним чином виконували та виконують по даний час умови договору оренди землі та з дотриманням встановленої законодавством процедури ними за взаємною згодою із власником спірної земельної ділянки було продовжено договірні відносини, які виникли на підставі договору оренди землі від 04 липня 2012 року.

У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу СФГ Левада у якому вказано, що вона не погоджується з касаційною скаргою, а оскаржувані судові рішення вважає законними та обґрунтованими. Зокрема звертає увагу на те, що твердження СФГ Левада про передачу їм належної їй на праві власності земельної ділянки не відповідають дійсності, оскільки з 04 липня 2017 року та по даний час цією земельною ділянкою користується лише ТОВ Інтерагроінвест . Зазначає про те, що нею помилково, а саме через її необізнаність, було підписано оспорюваний договір оренди землі з СФГ Левада . Також вказує про те, що вона навіть не має в себе копії підписаного договору оренди землі з СФГ Левада , оскільки останні їй такої копії не надавали, так

як і не сплачували їй орендну плату за 2016-2017 роки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Ставищенського районного суду Київської області.

У задоволенні клопотання СФГ Левада про зупинення виконання рішення Ставищенського районного суду Київської області від 20 березня 2018 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року, до завершення розгляду касаційної скарги відмовлено.

У жовтні 2018 року справу № 378/85/18 передано до Верховного Суду.

15 квітня 2020 року на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1102/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 04 липня 2012 року між ТОВ Інтерагроінвест та

ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № 487 , кадастровий № 3224283200:04:003:0036, згідно якого орендодавець передав в строкове (5 років) платне користування земельну ділянку орендарю (а. с. 8-11).

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований в установленому порядку, що підтверджується листами Відділу у Ставищенському районі міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області (а. с. 20-22, 66).

14 березня 2016 року між ОСОБА_1 та СФГ Левада укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 3224283200:04:003:0036, що належить

ОСОБА_1 та підписано наперед між сторонами акт приймання-передачі даної земельної ділянки (а. с. 56-61).

Право оренди даної земельної ділянки СФГ Левада зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 березня 2016 року за № 14138481 на

(а. с. 15, 62).

30 грудня 2016 року ОСОБА_1 повідомила ТОВ Інтерагроінвест про відсутність намірів надалі продовжувати договірні відносини після закінчення строку дії договору оренди, про що подала позивачу письмову заяву (а. с. 63-64). У листі-повідомленні ОСОБА_1 від 14 березня 2017 року позивач запропонував укласти додаткову угоду до договору оренди землі на нових, покращених умовах (а. с. 12-14).

СФГ Левада 02 жовтня 2017 року вих. № 223 направлено звернення до позивача з проханням передати земельні ділянки пайовиків, в тому числі ОСОБА_1 , які уклали договори оренди землі з господарством після закінчення терміну дії договорів оренди цих ділянок з ТОВ Інтерагроінвест (а. с. 16-17).

03 листопада 2017 року від ОСОБА_1 до ТОВ Інтерагроінвест надійшла письмова заява з проханням продовжити договір оренди земельної ділянки кадастровий № 3224283200:04:003:0036 та не передавати її іншим орендарям

(а. с. 18).

30 листопада 2017 року між ТОВ Інтерагроінвест та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 487 від 04 липня 2012 року (а. с. 73).

У 2016 році ОСОБА_1 отримала від СФГ Левада грошові кошти в сумі

12 000,00 грн як матеріальну допомогу на оздоровлення та в 2017 році 10 000,00 грн як аванс в рахунок майбутньої орендної плати за оренду земельного паю за 2018 рік (а. с. 89-90).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційноїскарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 14 березня 2016 року між СФГ Левада та ОСОБА_1 , суди обґрунтовано виходили з наявності підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, ЗК України, Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 18, 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Таким чином, на час укладення та реєстрації оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 і СФГ Левада був чинним договір оренди цього ж об`єкта нерухомості, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ Інтерагроінвест від 04 липня 2012 року, який зареєстрований 03 грудня 2012 року зі строком дії до

03 грудня 2017 року і в установленому законом порядку не припинений.

Статтею 126 ЗК України, частиною п`ятою статті 6, статтею 17 Закону № 161-XIV у редакціях, чинних на час виникнення орендних правовідносин за оспорюваним правочином між ОСОБА_1 і СФГ Левада , установлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , статтею 10 якого встановлено, що державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Ухвалюючи рішення у справі про задоволення позовних вимог у частині визнання оспорюваного договору оренди земельної ділянки недійсним, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно керувався тим, що він укладений до закінчення дії попереднього договору, укладеного із позивачем.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Такий правовий висновок висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження № 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від

20 листопада 2019 року в справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19), від

15 січня 2020 року в справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19) та в постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 378/146/18 (провадження № 61-44278св18), підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

З огляду на наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 14 березня 2016 року, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про задоволення похідних позовних вимог про скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки за СФГ Левада , зареєстрованого 28 березня 2016 року за № 14138481.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ Інтерагроінвест .

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Крім того, наведені у касаційні скарзі доводи є аналогічними доводам, наведеним в апеляційній скарзі, яким апеляційним судом надана належна оцінка.

Інші доводи касаційної скарги стосовно незаконності оскаржуваних судових рішень зводяться до власного тлумачення заявником норм матеріального права та на їх законність не впливають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства Левада залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик